Решение № 140660582, 15.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2010/26

Провадження № 2/459/842/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

18.05.2026 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за Кредитним договором № 29.09.2025-100000831 від 29.09.2025 у розмірі 81603,88 гривень, а також просив вирішити питання судових витрат, які включають судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема, за відправлення документів відповідачу в розмірі 120,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) № 29.09.2025-100000831, за умовами якого позичальнику надається Кредит на наступних умовах: кредит 27 000 грн, строк кредитування 181 день з дати його надання, процентна ставка фіксована незмінна та становить 1% за день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту і дорівнює 5400 грн. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. У свою чергу, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилася заборгованість у розмірі 81603,88 грн, що складається з: тіла кредиту 27000 грн; процентів 40770 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1737,88 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.07.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача адвоката Лабіка Г.І. Заявлену суму заборгованості відповідач вважає завищеною, необґрунтованою та такою, що підлягає зменшенню. Із розрахунку позивача вбачається, що 01.11.2025 року відповідачем було здійснено платіж у сумі 13 166,12 грн. Незважаючи на це, позивач не зменшив основний борг, який у розрахунку надалі залишився незмінним 27 000,00 грн. Тобто позивач фактично зарахував платіж відповідача не на погашення тіла кредиту, а на комісію, проценти та проценти за статтею 625 ЦК України. Такий підхід призвів до подальшого нарахування процентів на повну суму кредиту, хоча відповідач уже здійснив часткове виконання зобов`язання. Також, зазначає, що позивач нарахував проценти у сумі 40 770,00 грн. При цьому ставка становить 1% на день, тобто 270,00 грн щоденно від суми 27 000,00 грн. Вважає, що такий розмір процентів є надмірним та створює істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін на шкоду споживача. Відповідач заперечує проти стягнення комісії, оскільки позивач не довів, яка саме зокрема, самостійна та фактично надана послуга була надана відповідачу за цю комісію. У даній справі нарахування за статтею 625 ЦК України здійснено у період дії воєнного стану. Вказує, що вимога позивача про стягнення 12 096,00 грн прямо суперечить зазначеній нормі закону. На підставі викладеного просить відмовити у стягненні комісії, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України та переглянути відповідність нарахованих процентів.

09.07.2026 представник позивача подала додаткові пояснення, в яких вказала, що обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно графіку платежів. У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку. Зазначає, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявляв. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

31.08.2026 сторони подали письмові пояснення за змістом, які аналогічні раніше поданим поясненням.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкладено розгляд справи для витребування доказів.

09.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник позивача подав письмові пояснення, в яких просив врахувати, що заявлена ТОВ «Споживчий центр» сума заборгованості 81 603,88 грн є завищеною. Відмовити у стягненні 12 096,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Врахувати, що ще 1 404,00 грн із фактично внесеного відповідачем платежу вже були спрямовані кредитором на погашення нарахувань за ст. 625 ЦК України, та здійснити перерозподіл цієї суми на законні складові зобов`язання. Перерахувати залишок основного боргу та договірні проценти після 01.11.2025року з урахуванням такого перерозподілу. Відмовити у стягненні 1 737,88 грн комісії, якщо позивач не доведе належними та допустимими доказами фактичне надання відповідачу самостійної послуги, за яку вона стягується. У разі виключення комісії врахувати, що 3 662,12 грн із платежу відповідача вже були зараховані позивачем на її погашення, та спрямувати відповідні кошти на законні складові зобов`язання. Не приймати як правильне подальше нарахування по 270 грн процентів щодня на незмінну суму 27 000 грн, якщо після належного перерозподілу платежу основний борг підлягає зменшенню. Перевірити належними доказами факт зарахування 27 000 грн саме на рахунок або платіжний засіб відповідача.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 15.10.2026 о 14:00 год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 29.09.2025-100000831, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора Е133, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах його строковості, платності і поворотності .

Кредитним договором передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі;

- заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2. договору).

У кредитному договорі № 29.09.2025-100000831 від 29.09.2025 сторони погодили, що кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 27000 грн, строк, на який надається кредит 181 день з дати його надання, процентна ставка фіксована незмінна та становить 1% за день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту і дорівнює 5400 грн.

Підписавши електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку кредитного договору та відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (акцепт), відповідач погодився з усіма істотними умовами кредитного договору, зокрема, сумою кредиту, строком надання коштів, розміром процентів за користування кредитними коштами та умовами кредитування.

Також у матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора А133.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-0705 від 07.05.2026, ОСОБА_1 29.09.2025 11:46:19 було перераховано кошти на суму 27000,00 (двадцять сім тисяч гривень 00 копійок) грн на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 877095703, призначення платежу: Видача за договором кредиту №29.09.2025-100000831.

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-41319 від 11.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 29.09.2025 було зарахування коштів в сумі 27000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 29.09.2025-100000831 від 29.09.2025, така становить 81603,88 грн, що складається з: тіла кредиту 27000 грн; процентів 40 770 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1737,88 грн., відсотків за ст. 625 ЦК України 12 096 грн.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а за змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

В абзаці 2 частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із частинами третьою та шостою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено частиною першою статті 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Як зазначалось вище, кредитний договір 29.09.2025-100000831 від 29.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, який використано для підтвердження підписання договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем договір не був би укладений сторонами, відтак, цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак укладення договору узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Суд встановив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, що не спростовано відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості, 29.09.2025 позивач одноразово нарахував комісію у сумі 5 400 грн (20% від суми кредиту). Єдиний платіж відповідача у розмірі 13 166,12 грн, внесений 01.11.2025, позивач зарахував так: 1 404 грн на проценти за ст. 625 ЦК України, 8 100 грн на проценти за договором і 3 662,12 грн на комісію. Тіло кредиту при цьому залишилося незмінним, 27 000 грн.

Суд вважає, що платіж 13 166,12 грн слід зарахувати за правилами ст. 534 ЦК України, за якою спочатку погашаються нараховані проценти, а в решті основний борг. Станом на 01.11.2025 за 34 дні користування кредитом нараховано 9 180 грн процентів (34 ? 270 грн). Платіж погасив їх повністю, а залишок 3 986,12 грн (13 166,12 ? 9 180) підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту, яке після цього становить 23 013,88 грн (27 000 ? 3 986,12).

Проценти за договором у розмірі 1% на день слід нараховувати на фактичний залишок тіла кредиту. За період з 02.11.2025 по 28.03.2026 (147 днів) вони становлять 33 830,40 грн (23 013,88 ? 1% ? 147). Таким чином, правомірним є розмір заборгованості 56 844,28 грн, з яких 23 013,88 грн тіло кредиту та 33 830,40 грн проценти за користування кредитом.

Що стосується вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1737,88 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з п.7 Договору комісія за надання кредиту становить 5400 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п.7 Договору, є платою безпосередньо за надання кредиту позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечить положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1737,88 грн.

За наведених обставин, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 12096 грн, задоволенню не підлягає, оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже для належного виконання договірних зобов`язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов`язань є їх порушенням.

Відтак, загальний борг складає 56 844, 28 грн, з яких 23 013,88 грн тіло кредиту та 33 830,40 грн проценти за користування кредитом на підставі вищезазначеного договору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Отже, позов задовольняється частково.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1854,59 грн, виходячи з наступного розрахунку 56 844, 28 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 81603,88 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № № 29.09.2025-100000831 від 29.09.2025 в розмірі 56 844, 28 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 23 013,88 грн; заборгованість за процентами 33 830,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1854,59 грн та 120,18 грн витрат, які пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для підготовки розгляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.10.2026

Суддя: А. І. Жураковський