Решение № 140660409, 09.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1596/24

Провадження № 2/450/970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

у с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, в якому позивач просить суд визнати за ним в порядку спадкування за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на: земельну ділянку, площею 0, 81 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прав та обов`язків на завершення процедури приватизації з правом реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 020 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що виникли із рішення №180 від 11 грудня 1997 року Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; прав та обов`язків на завершення процедури приватизації з правом реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,40 га, для ведення особистого підсобного господарства, що виникли із рішення №180 від 11 грудня 1997 року Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; прав та обов`язків на завершення процедури приватизації з правом реєстрації права власності на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах по пайовищах колгоспу АТП «Білківський» розміром 1, 09 в умовних кадастрових гектарах, що виникли із розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації №271 від 28.05.1997 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зіслався на те, що земельні ділянки та земельні частки (паї), на які він заявляє права, первісно належали його дідові ОСОБА_4 , який за життя набув їх у приватну власність або користування на підставі рішень органів місцевого самоврядування та розпоряджень державної адміністрації. Після смерті ОСОБА_4 у 2001 році все майно за заповітом перейшло до його доньки ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину, проживала з батьком, користувалась майном та продовжувала процедуру оформлення прав. Після смерті ОСОБА_6 у 2022 році, позивач як її спадкоємець за законом успадкував частину спадкового майна. Однак через те, що при житті спадкодавці не завершили процедуру приватизації, а також втрачені деякі документи (зокрема, сертифікат на право власності на землю), оформити спадкові права в позасудовому порядку неможливо. Крім того, між позивачем і відповідачем виник спір щодо належності спадкового майна, що також перешкоджає оформленню прав. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою визнати за ним у порядку спадкування права та обов`язки на завершення процедури приватизації і право реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки та земельну частку (пай). У зв`язку із вищенаведеним, просить позовні вимоги задоволити повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, однак при матеріалах справи є його заява про розгляд справи без участі такого, позовні вимоги просить задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву, згідно змісту якої позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі та просить задоволити, однак справу просить проводити без його участі.

Уповноважений представник Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , у віці 82 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.01.2002 року, виданого виконкомом Верхньобілківської сільської ради, актовий запис № 2.

За час свого життя з підстав, що не заборонені законом, ОСОБА_4 , крім іншого, набув: у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; у приватну власність земельну ділянку, площею 0,40 га, для ведення особистого підсобного господарства; у постійне користування земельну ділянку, площею 0,40 га, що підтверджується копією рішення №180 від 11 грудня 1997 року Верхньобілківської сільської ради Пустомитівского району Львівської області. Також набув право на: земельні частки (паї) в умовних кадастрових гектарах по пайовищах колгоспу АТП «Білківський» розміром 0,81 в умовних кадастрових гектарах 1,09 площі земельної ділянки, що є у приватній власності або в постійному користуванні пайовика (сертифікат на право приватної власності на землю серія ЛВ №5453 від 02.06.1997 року), що підтверджується копією розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації №271 від 28.05.1997 року та додатку до нього.

Як вбачається з представленої позивачем копії рішення № 180 від 11.12.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам на території с/ради» виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району (теп. Львівського) Львівської області та Додатку № 1 до вищевказаного рішення ОСОБА_4 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,40 га, для будівництва та обслуговування ж/будинку та господарських споруд в межах села площею 0,20 га, постійне користування 0,40 га.

Також встановлено із розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації №271 від 28.05.1997 року та додатку до нього «Про затвердження розрахунку середньої земельної частки паю в умовних кадастрових гектарах та агроформуваннях на територіях сільських Рад народних депутатів» та додатку № 46 про розрахунок розміру земельною частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по пайовиках АТП «Білківський» на території Верхньобілківської сільської Ради народних депутатів, ОСОБА_4 надано 1,09 га (площа земельної ділянки, що є у приватній власності або в постійному користуванні пайовика), 0,81 га (розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах).

Разом з тим, із виписки з погосподарської книги № 4 Верхньобілківської сільської ради за 2001-2005 роки вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , голові домогосподарства ОСОБА_4 (помер, аз № 2 від 01.01.2002 року) належала згідно розділу ІV земля у приватній власності та користуванні, всього землі: 1,84 га., у тому числі: для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,20 га; для ведення особистого підсобного господарства - 0,40 га.; для товарного виробництва - 1,24 га.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»). Отже, спадкодавець правомірно набув спадкове майно.

На випадок смерті ОСОБА_4 майном розпорядився, заповівши все

майно дочці - ОСОБА_7 , що підтверджується копією заповіту від 13.03.1997 року, нотаріально посвідченого секретарем виконкому Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Сохань Л. І. та внесено до реєстру в книзі нотаріальних дій виконкому сільської ради за № 22.

Як роз`яснено у п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються за правилами ЦК в редакції 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавства, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до правовідносин спадкування слід застосовувати норми закону, які діяли на час її смерті, а саме відповідні норми ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Згідно зі ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. До кола спадкоємців першої черги померлого ОСОБА_4 , як вбачається із матеріалів справи, увійшла його дочка, ОСОБА_8 , факт родинних відносин підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.03.2002 року, де батьками останньої вказано: спадкодаця ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_9 , прізвище змінено у зв`язку із укладенням шлюбу (копія Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 30.07.1983 року).

Стаття 535 ЦК УРСР 1963 року передбачала право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх або непрацездатних дітей спадкодавця (в тому числі усиновлених), а також непрацездатної дружини, батьків (усиновителів) і утриманців померлого, які успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом.

Спадкоємці, які мають право на обов?язкову частку, згідно ст. 535 ЦК УРСР 1963 року відсутні, оскільки згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.01.1979 року, дружина ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 50 років.

Згідно приписів ст.548 Цивільного кодексу Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР, котрий діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» вказано про те, що якщо у вказаний в ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Згідно довідки № 395 від 24.10.2025 року, виданої Верхньобілківським старостинським округом Підберізцівської сільською ради Львівського району Львівської області, що за даними погосподарського обліку Верхньобілківської сільської ради ОСОБА_4 до дня своєї смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зять - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; онук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; онук - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На момент смерті ОСОБА_4 його дочка, як вже попередньо встановлено судом, ОСОБА_8 проживала разом з ним, вступила в управління спадковим майном, продовжила користуватись спадковим майном, тому вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 26.09.2022 року, виданого Верхньобілківським старостинським округом Підберізцівської сільської ради Львівського району, Львівської області.

За час свого життя, ОСОБА_8 , крім іншого набула право: на земельну ділянку, площею 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку, площею 0,40 га, для ведення особистого підсобного господарства; земельну ділянку, площею 0,40 га, що належали ОСОБА_4 . Також ОСОБА_7 набула право на земельні частки (паї) в умовних кадастрових гектарах по пайовищах колгоспу АТП «Білківський» розміром 1,09 в умовних кадастрових гектарах та 0,81 в умовних кадастрових гектарах (сертифікат на право приватної власності на землю серія ЛВ №5453 від 02.06.1997 року), що належали ОСОБА_4 .

26.03.2026 року на виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.12.2025 року приватним нотаріусом Слиш Л. Т. надіслано копію спадкової справи за № 30/2023 заведеної 25.05.2023 року після смерті гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із матеріалів спадкової справи № 30/2023 встановлено, що із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулися 22.05.2023 року: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі чого 15.11.2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. видано ОСОБА_2 :

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1231, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1232, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1473 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви. посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д.. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0402;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1233, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1027 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви, посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0401;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1234, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1027 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви, посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0401;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1235, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1236, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1473 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви. посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д.. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0402.

15.11.2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. видано ОСОБА_1 :

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1237, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1238, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1473 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви. посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д.. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0402;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1239, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1027 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви, посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0401;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1240, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1027 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви, посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0401;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1241, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 1242, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1473 га., цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі заяви. посвідченої 22 серпня 2021 року Максимів Л.Д.. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2204, кадастровий номер: 4623680800:01:001:0402.

25.01.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. подано заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в яких останні вказали, що помер їхній батько - ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Заболотці Польща та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не встиг прийняти 1/3 частки спадщини за законом, у зв`язку з чим, 25.01.2024 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. видано ОСОБА_2 :

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 90, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 91, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 .

25.01.2024 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. видано ОСОБА_1 :

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 92, на 1/3 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 ;

свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 93, на 1/2 частку спадкового майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, що знаходить своє підтвердження, згідно долученої копії Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 77611474 від 10.07.2024 року, відтак єдиними спадкоємцями першої черги за законом є її діти, а саме сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (відповідач) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки чоловік ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 13.03.2023 року), відповідно до ст. 1276 ЦК УКраїнине встиг прийняти 1/3 частки спадщини за законом.

Факт родинних відносин спадкодавиці з ОСОБА_1 підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 30.12.1986 року, а із ОСОБА_2 підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 02.06.1984 року.

Частину майна спадкодавиці позивач успадкував, що підтверджується матеріалами спадкової справи №30/2023, заведеної 25.05.2023 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, позивач не має можливості успадкувати майно в позасудовому порядку, оскільки ОСОБА_4 , а також і ОСОБА_3 за життя зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на вказану земельну ділянку не встигли.

Оскільки, приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа, оригінал сертифіката на право приватної власності на землю серії ЛВ №5453 від 02.06.1997 року втрачено, що є додатковою перешкодою для спадкування у позасудовому порядку.

У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред`явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи та часом її відкриття є день смерті особи.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вже попередньо встановлено судом, за покійною ОСОБА_3 рахується всього землі: 1,84 га., у тому числі: для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,20 га; для ведення особистого підсобного господарства - 0,40 га. для товарного виробництва - 1,24 га.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VІ).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Таким чином, спадщина за законом після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання за життя не набула права власності на спірні земельні ділянки згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України.

ОСОБА_1 є спадкоємцем у встановленому законом порядку, прийняв спадщину після смерті спадкодавиці та набув право в порядку спадкування, а саме: право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру прав на своє ім`я.

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно приписів ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем майна спадкодавця першої черги за законом, враховуючи визнання позову іншим спадкоємцем, відповідачем у даній цивільній справі ОСОБА_2 , прийняв спадщину, інші особи претензій на земельну ділянку та частку не мають, до нього правомірно перейшли права та обов`язки (спадщина), отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 2011, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.328, 1216-1218, 1225 1261-1265, 1268 ЦК України, розділом Х Перехідних положень Земельного кодексу України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_10 , в порядку спадкування за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,81 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Верхньобілківської сільської ради, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 5453 від 02.06.1997 року, виданого на підставі розпорядження Райдержадміністрації Ради народних депутатів № 271 від 28.05.1997 року

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_10 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що виникли із рішення №180 від 11 грудня 1997 року виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівского району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_10 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, загальною площею 0,40 га, для ведення особистого підсобного господарства, що виникли із рішення №180 від 11 грудня 1997 року виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівского району Львівської області;

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_10 , право на завершення процедури приватизації на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах по пайовищах колгоспу АТП «Білківський» площею 1,09 та 0,81 в умовних кадастрових га, на підставі Розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації № 271 від 28 травня 1997 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук