Решение № 140659878, 16.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/6712/26

Провадження №2/333/5065/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Акціонерного товариства «МетаБанк» Популяхова Ю.С. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.03.2008 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 632300852441А, за яким банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі придбання нерухомого майна в сумі 657 000,00 грн. на строк по 20.03.2028 року шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, відкритий в банку, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 16,8 % річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено два договори поруки: 1) договір поруки № 9323008524402 укладений 20.03.2008 року між банком та ОСОБА_1 та 2) договір поруки № 9323008524404 укладений 20.03.2008 року між банком та ОСОБА_3 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором та рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2010 року у справі № 2-531/2010 задоволено позов ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким солідарно стягнено з останніх на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 741, 81 грн. та судові витрати у розмірі 1 950,00 грн. Однак, станом на день пред`явлення даної позовної заяви до суду зазначене рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не сплачена, а тому внаслідок невиконання відповідачами свого грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. На підстав вищевикладеного позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 270 510, 57 грн., яка складається з 3% річних в розмірі 82 548, 19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 187 962, 38 грн.

14.07.2026 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її судовий розгляд.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином; 09.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» надіслала суду заяву в якій просила розглядати справу без представника позивача та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на адресу місця їх реєстрації: АДРЕСА_1 , які були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст.128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Причини неявки відповідачів у судові засідання суду невідомі, відзиву на позовну заяву відповідачі не подали.

Відповідач ОСОБА_3 також в судове засідання не з`явився, також повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу місця його реєстрації: АДРЕСА_2 , які також були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Окрім того, відповідач ОСОБА_3 повідомлявся судом шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Причини неявки останнього суду невідомі, відзиву на позов суду не надано.

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідачів, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.

Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «Металург» 20.03.2008 року укладено кредитний договір № 632300852441А, на підставі якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі придбання нерухомого майна у сумі 657 000, 00 грн. на строк 240 місяців по 20.03.2028 року включно.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 20.03.2008 року було укладено два договори поруки: № 9323008524402 укладений між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 та № 9323008524404 укладений між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_3 , відповідно яких останні поручились перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору №632300852441А.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2010 року по справі №2-531/2010 позовні вимоги ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 046 741, 81 грн. та судові витрати в сумі 1 950, 00 грн.; визнано за ПАТ «МетаБанк» право власності на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 9323008524402 від 20.03.2008 року складеного АТ «МетаБанк» станом на 01.02.2022 року, нарахована сума з урахуванням інфляційних втрат за період з березня 2018 року по січень 2022 року, яка становить 187 962, 38 грн. та 3% річних за період з 01.03.2018 року по 31.01.2022 року включно згідно ст. 625 ЦК України, що складає 82 548, 19 грн.

Згідно інформації від 17.06.2026 з Автоматизованої системи виконавчого провадження, додатної до позовної заяви вбачається, що виконавчі листи у справі № 2-531/2010 відносно ОСОБА_3 на виконанні не перебувають; 18.08.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62847775, боржник: ОСОБА_3 , стягувач: АТ «МетаБанк», стан виконавчого провадження завершено.

Також судом було перевірено дані про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості згідно судового рішення № 2-531/2010 виданого від 22.07.2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя на виконанні не перебували та не перебувають.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова природа нарахувань за статтею 625 ЦК України полягає у тому, що вони є спеціальним заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. На відміну від неустойки, ці нарахування мають компенсаційний характер, оскільки спрямовані на захист майнового інтересу кредитора від знецінення коштів та отримання компенсації від боржника за користування ними.

Для правильного вирішення питання про можливість застосування статті 625 ЦК України ключове значення має визначення статусу зобов`язання, а саме, чи є воно таким, що підлягає примусовому виконанню.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.02.2026 року по справі № 754/511/23, провадження № 14-63цс25, в якій зазначені наступні висновки:

П. 114. Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України (п. 118).

Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви позивача про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню (п. 146).

З урахуванням вищенаведеного, судом не встановлено відомостей, що виконавчі листи видані на примусове виконання заочного рішення суду від 22.07.2010 року у справі № 2-531/2010 перебувають на примусовому виконанні чи можуть бути скеровані у даному порядку з дотриманням встановлених законом строків пред`явлення їх до виконання, такі відомості і не надав представник позивача.

Також, матеріали справи не містять відомостей про звернення кредитодавця чи його правонаступника до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 433 ЦПК України.

За відсутності таких доказів суд приходить до висновку, що право на примусове виконання судового рішення сплинуло, а тому до встановлених ним грошових вимог не можна застосовувати правила частини 2 статті 625 ЦК України, адже надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржників про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності.

На підставі вищевикладеного та враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену у судовому рішенні суму боргу за період невиконання грошового зобов`язання, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13, 17, 18, 77-80, 89, 133, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська