Решение № 140659191, 16.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/385/26Єдиний унікальний № 748/3859/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2026 р.м. ЧернігівЧернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Костюкової Т.В.,

за участі секретарів судового засідання Гофрик К.С., Костюк С.О.,Самбур Д.О., Зеленської О.В., Зінченко Ю.Р.

представника позивача адвоката Кульгейко Л.Ю.,

представника відповідача адвоката Піндур М.М. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2025 року представник позивача адвокат Кульгейко Леся Юріївна, діючи на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1150206 від 17.11.2025 та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 398800,00 грн., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави. Також просить стягнути з ТОВ Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» понесені позивачем судові витрати по оплати професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 з 11.10.2019 року перебуває з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМЛЕКТ» у трудових відносинах. Наказом № 274 к від 10.10.2019 року його було прийнято на роботу (основне постійне місце роботи) на посаду «тракторист» в транспортну дільницю ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ». З лютого місяця 2021 року ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ» перестало виплачувати ОСОБА_1 не тільки належну йому заробітну плату, а навіть мінімальну заробітну плату, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.06.2025 року № 2526-25- 12688 та Індивідуальними відомостями про застраховану особу по ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 04.06 2025 року. 01.02.2021 року по 31.10.2025 року виникла заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній плати в розмірі 398 800,00 грн., яка на момент подачі позовної заяви підприємством не сплачена. Наказом №8к від 26.03.2022 про призупинення дії трудового договору з працівниками ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» призупинило з 26.03.2022 дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу з своїми працівниками відповідно списку, в тому числі і зі ОСОБА_1 (п.33 даного списку). Однак, у даному наказі відповідач не зазначає, через які обставини він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати таку роботу. Відомості фінансової звітності відповідача свідчать про отримання ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» прибутку за результатами своєї господарської діяльності в 2022, 2023, 2024 роки і можуть вважатися належними доказами реальної можливості функціонування підприємства, здійснення ним планової господарської діяльності. Позивачем вживались заходи досудового врегулювання, але відповідач не отримав вимогу. Вважає невиплату заробітної платні позивачу безпідставною та незаконною, в зв`язку із чим був змушений звернутися до суду.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що не згоден з позовними вимогами в повному обсязі з наступних підстав. Дійсно, згідно Наказу № 274 к від 10.10.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду «Тракторист» в транспортну дільницю ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ». 26 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ» в особі директора Карцева Віктора Вікторовича, уклали цей Договір позики № 26/12 між підприємством та його працівником - ОСОБА_1 , з визначеним строком повернення позики - «31» грудня 2020 року. Позивач не повернув відповідачу грошові кошти до 31 грудня 2020 року. Оскільки в січні 2021 року позивач приходив на роботу та виконував свої обов`язки, тому йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Із заробітної плати позивача на погашення заборгованості за договором позики не здійснювалося. Позивач, після отримання заробітної плати за січень 2021 року припинив приходити на роботу з 01 лютого 2021 року, що підтверджується актами "Про відсутність на робочому місці та на роботі ОСОБА_1 " з лютого 2021 року-лютого 2022 року, та табелями обліку використання робочого часу за лютий 2021р.-лютий 2022р. Оскільки позивач у зазначений період на роботу не з`являвся та не виконував трудові обов`язки, про причини поважності не явлення на роботу не повідомляв, підстави для нарахування і виплати заробітної плати були відсутні (Т.1, а.с. 72-74).

У відповіді на відзив позивач просить відхили доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, вказуючи, що позиція відповідача, яка має підгрунття на базі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». є протиправною, незаконною та безпідставною. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (чинним на момент видання наказу №8 к від 26.03.2022р.), п. 2.4 Переліку територій по Київській області місто Славутич, де зареєстроване ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ», було територією активних бойових дій з 24.03.2022 року по 25.03.2022 року та згідно п. 5 Переліку територій по Київській області місто Славутич перебувало під тимчасовою окупацією військ російської федерації з 26.03.2022р. по 03.04.2022р. Таким чином, об`єктивні непереборні обставини, пов`язані зі збройною агресією російської федерації, які унеможливили відповідачу надання та виконання роботи тривали з 24.03.2022 року по 03.04.2022 року, тобто 12 календарних днів. Приймаючи наказ про призупинення дії трудового договору з працівниками, відповідач посилається на військову агресію російської федерації проти України, та неможливість виконувати роботу, хоча така причина сама по собі не є підставою для призупинення дії трудового договору. Інших причин необхідності призупинити дію трудового договору відповідач в наказі не вказує. Фінансової звітність відповідача за 2022 рік спростовує твердження відповідача про неможливість виконання ним робіт у зв`язку зі збройною агресією російської федерації. Окрім цього, позивач не був повідомлений відповідачем про призупинення дії трудового договору на підставі наказу №8 к від 26.03.2022 року, що порушує приписи ч.2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції чинній на момент видання наказу №8 к від 26.03.2022р.). Також матеріали справи не містять відомостей про те чи скасована дія наказу №8 к від 26.03.2022р. про призупинення дії трудового договору з працівниками ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» і якщо дія даного наказу скасована відповідачем, то відсутні відомості про повідомлення відповідачем позивача про відновлення дії його трудового договору. Окрім цього, позивач не був ініціатором призупинення із ним дії трудового договору, не звертався до відповідача з питанням про те, що він не може виконувати роботу через збройну агресію і тому відповідачу слід призупинити із ним дію трудового договору. Відсутність позивача на робочому місці з 01 лютого 2021 року була обумовлена суперечливою поведінкою відповідача та призвела до простою в роботі позивача в розумінні статті 34 КЗпП України. Таким чином, Відповідач протиправно і незаконно, без доведення нагальної та об`єктивної необхідності, без належного повідомлення, призупинив в односторонньому порядку дію трудового договору Позивача на невизначений термін та припинив нарахування заробітної плати Позивачу ( а.с. 124-129).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду. Визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання.

08 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 12 год 40 хв 16 жовтня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 серпня 2026 року пояснив, що працює трактористом в ТОВ ВК «Промкомплект», на роботу виходив по запиту керівництва, робочий графік був ненормований , бувало таке що він працював і по 20 годин поспіль і без підв`язки до конкретного часу. На об`єм роботи він вплинути не міг, бо це залежало не від нього. В конторі він не з`являвся, але іноді спілкувався безпосередньо з керівником Карцевим В.В. щодо наявності роботи, на що той йому відповідав, щоб він почекав, а тому з 2021 року він не виходив , бо керівник так йому сказав. Він отримав позику від підприємстві 30000,00 грн і була усна домовленість що погашення боргу здійснюватиметься шляхом відрахування коштів з його заробітної плати, а тому він думав що позика закрита, аж поки не прийшов позов про стягнення з нього суми боргу і тоді він зрозумів що і борг і не погашено і йому заробітна плата не нараховується, а тому звернувся до суду. Долучені акти , якими фіксувалася його відсутність на робочому місті вважає підробленими, так як ОСОБА_2 , яка в складі комісії на скільки йому відомо знаходиться за кордоном, з ТОВ ФК «Промкомплект» йому ніхто не телефонував. На даний час його також не звільнили, а тому він знаходиться вдома і чекає поки його викличуть на роботу. В період останніх чотирьох років його викликали викопати ставок у с. Мньов і за це він отримав 1000,00 грн від Левандовської . До контролюючих органів він не звертався.

Представник позивача пояснила, що позич ОСОБА_1 відповідно працює у ТОВ ВК «Промкомплект» з 2019 року. Відповідно до відомостей про трудову діяльності з Реєстру застрахованих осіб вбачаються нарахування за 2020 рік а у 2021 року нарахування відсутні У відповідача перед позивачем накопичився борг за спірний період в розмірі 398800 грн . Не виплата заробітної плати відбулася через прихований простій і підприємство само створило такі умови. Пояснила, що роботодавець телефонував позивачу, коли була робота . У зв`язку з відсутністю роботи фактично виник простій і підприємство мало б оплатити 2/3 від заробітку , але не менше мінімальної заробітної плати, чого не було зроблено і відповідно позивач був позбавлений мінімальної гарантії . У відзиві відповідач вказав, що за період з лютого 2021 року відсутність ОСОБА_1 обліковувалася як неявка з нез`ясованих причин і даний факт підтверджують табелі обліку робочого часу та акти. Причин нез`явлення не встановлено. Роботодавець не телефонував, комісія не здійснювала жодних дій щодо з`ясування причин неявки ОСОБА_1 . Поведінка роботодавця є незрозуміло. Фіксується неявка , причина якої не з`ясована. Вважає є підстави для визнання актів недопустимими доказами так як кожен доказ має бути умовно двостороннім. , а відповідно комісія має провести перевірку і з`ясувати цю причину. . Дані акти створені односторонньо про них ніхто не знав. Припускає що акти були підроблені, так як створені пізніше . Подано їх лише через місяць до підготовчого провадження. 27 січня 2026 отримав їх отримав позивач, 15 січня 2026 отримала вона як представник. Суперечлива поведінка щодо маніпулювання і приховування доказів свідчить про те що цих доказів не було і вони були створені після подання заяви до суду. Звертала увагу суду, що кадровий облік на підприємстві ведеться неналежним чином. У вересні 2021 року позивачу була проведена виплата , призначення якої є незрозумілим. Стверджує, що такий графік роботи відповідно до якого позивач виходив на роботу за запитом існував до лютого 2021 року , однак виплата заробітної плати була припинена з 01.02.2021 року. Вказує, що саме на роботодавця покладено обов`язок створити умови і якщо не має роботи та має бути у встановленому законодавством порядку оформлено простій з виплатою мінімальної гарантії, але цього не було зроблено. В даному випадку позивач є потерпілою особою. Підприємство працювало і це видно з табелів обліку робочого часу та з фінансовою звітності , штатна чисельність осіб на підприємстві не була меншою ніж 50 осіб, підприємство отримувало прибуток, тому стверджувати що роботи не має підстави відсутні. Про порушені права ОСОБА_1 дізнався коди отримав позов про стягнення 30000 грн з якості боргу по позову, які думав в нього погашені в рахунок заробітної плати. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача не визнав в повному обсязі з тих підстав, що ОСОБА_1 , був прийнятий 10. 10.2019 на посаду тракториста ТОВ ВК «Промкомплект». У позивача були труднощі і підприємство надало йому позику. Прихований простій прихований про який вказує представник позивача нічим не підтверджується. Позивач позику не повернув , у 2021 році отримав заробітну плату, і підприємство поцікавилося в нього коли він повертатиме борг , після чого перестав виходити на роботу. Відповідаючи на питання сторони позивача зазначив, що комісія фіксувала відсутність ОСОБА_1 на робочому місці , підстав звільнити його за прогул чи оголосити догану у роботодавця не було, так як треба спочатку у особи відібрати пояснення, чого не можливо було зробити у зв`язку з його відсутністю на робочому місці. У зв`язку з нез`явленням на роботу для виконання трудових обов`язків заробітна плата не виплачувалася, так як заробітна плата виплачується за виконану роботу, а ОСОБА_1 її не виконував. Зауважив , що мінімальна заробітна плата встановлена на державному рівні, виплачується в тому випадку коли працівником виконується його трудова функція. ОСОБА_1 з заявою чи з претензіями не звертався ні до роботодавця ні до контролюючих органів. Позивачу телефонували з підприємства на що він відповів, що йому треба повертати позику ,а тому він не вийде , бо має іншу роботу. Коли вперше зв`язалися з позивачем я не хочу повертати позику і і маю роботу в іншому місці. Позовні вимоги вважає безпідставними , просить відмовити в їх задоволенні. Під час судового розгляду до закінчення судових дебатів представником відповідача відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України була зроблена заява що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду стороною відповідача будуть надані документально понесені відповідачем витрати на правничу допомогу для їх відшкодування

Вислухавши учасників розгляду справи, повно та всебічно дослідивши надані докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, наказом № 274 к від 10 жовтня 2019 року року ОСОБА_1 було прийнято на роботу (основне постійне місце роботи) на посаду «Тракторист» в транспортну дільницю ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ» ( а.с. 20), про що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 11.10.2019 було зроблено відповідний запис № 12 ( Т.1, а.с. 21).

Як вбачається із індивідуальних відомостей про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФУ ( форма ОК-5) , протягом трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ» нараховувалась заробітна плата, починаючи з 2019 року, з якої підприємством сплачено страхові внески. Так, за звітній 2019 рік нараховано 17957,03 грн, за 2020 рік 71738,89 грн, за 2021 рік 9100,00 грн, за 2022 рік 0,00 грн ( Т.1, а.с. 8-10).

Згідно відомостей № 2526-25-12688 від 05.06.2025 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 05.06.2025 ОСОБА_1 ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ» було нараховано заробітної платні: за 4 квартал 2019 року 17957,03 грн, за 1 квартал 2020 року 18553,50 грн, за 2 квартал 2020 року 7710,25 грн, за 3 квартал 2020 року 24343,68 грн, за 4 квартал 2020 року - 15552,19 грн, за січень 2021 року 2276,64 грн ( Т.1., а.с.11-12).

Як вбачається із довідки №1 від 18.06.2025, ОСОБА_1 працює у ТОВ ВКФ «ПРОМКОМЛЕКТ» з 11.10.2019 на посаді тракториста. Дохід за період з 01.01.2020 по 31.05.2025 склав 68436,26 грн. Останнє нарахування здійснювалося у січні 2021 року. ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» було помилково виплачено заробітню платню в розмірі 4587,08 грн ( Т.1, а.с. 19).

Наказом № 8к від 26.03.2022 про призупинення дії трудового договору з працівниками ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» призупинив з 26.03.2022 дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу з своїми працівниками відповідно списку. Додатком до даного наказу є список працівників, серед яких є ОСОБА_1 (п.33 даного списку) ( Т. 1, а.с. 22,22 зворот.- 23).

ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» на підтвердження своїх доводів надав копії актів про відсутність на робочому місці та на роботі ОСОБА_1 з лютого 2021 року по лютий 2022 року, в яких зафіксовано відсутність тракториста ОСОБА_1 на робочому місці та на роботі протягом усього робочого дня з 08:00 до 17:00 години:

За лютий 2021 року:

-акт № 1 від 01.02.2021 року, акт № 2 від 02.02.2021, акт № 3 від 03.02.2021, акт № 4 від 04.02.2021, акт № 5 від 05.02.2021, акт № 6 від 08.02.2021, акт № 7 від 09.02.2021, акт № 8 від 10.02.2021, акт № 9 від 11.02.2021, акт № 10 від 12.02.2021, акт № 11 від 15.02.2021, акт № 12 від 16.02.2021, акт № 13 від 17.02.2021, акт № 14 від 18.02.2021, акт № 15 від 19 лютого 2021, акт № 16 від 22.02.2021, акт № 17 від 23.02.2021, акт № 18 від 24.02.2021, акт № 19 від 25.02.2021, акт № 20 від 26.02.2021 ( Т. 1, а.с. 74-94);

За березень 2021 року:

-акт № 21 від 01.03.2021, акт № 22 від 02.03.2021, акт № 23 від 03.03.2021, акт № 24 від 04.03.2021, акт № 25 від 05.03.2021, акт № 26 від 09.03.2021, акт № 27 від 10.03.2021, № 28 від 11.03.2021, № 29 від 12.03.2021, акт № 30 від 15.03.2021, акт № 31 від 16.03.2021, акт № 32 від 17.03.2021, акт № 33 від 18.03.2021, акт № 34 від 19.03.2021, акт № 35 від 22.03.2021, акт № 36 від 23.03.2021, акт № 37 від 24.03.2021, акт № 38 від 25.03.2021, акт № 39 від 26.03.2021, акт № 40 від 29.03.2021, акт № 41 від 30.03.2021, акт № 42 від 31.03.2021 ( Т. 1, а.с. 95-115);

За квітень 2021 року:

-акт № 43 від 01.04.2021, акт № 44 від 02.04.2021, акт № 45 від 05.04.2021, акт № 46 від 06.04.2021, акт № 47 від 07.04.2021, акт № 48 від 08.04.2021, акт № 49 від 09.04.2021, акт № 50 від 12.04.2021, акт № 51 від 13.04.2021, акт № 52 від 14.04.2021, акт № 53 від 15.04.2021, акт № 54 від 16.04.2021, акт № 55 від 19.04.2021, акт № 56 від 20.04.2021, акт № 57 від 21.04.2021, акт № 58 від 22.04.2021, акт № 59 від 23.04.2021, акт № 60 від 26.04.2021, акт № 61 від 27.04.2021, акт № 62 від 28.04.2021, акт № 63 від 29.04.2021, акт № 64 від 30.04.2021 (Т.1, а. с. 116-138);

За травень 2021 року:

-акт № 65 від 05.05.2021, акт № 66 від 06.05.2021, акт № 67 від 07.05.2021, акт № 68 від 11.05.2021, акт № 69 від 12.05.2021, акт № 70 від 13.05.2021, акт № 71 від 14.05.2021, акт № 72 від 17.05.2021, акт № 73 від 18.05.2021, акт № 74 від 19.05.2021, акт № 75 від 20.05.2021, акт № 76 від 21.05.2021, акт № 77 від 24.05.2021, акт № 78 від 25.05.2021, акт № 79 від 26.05.2021, акт № 80 від 27.05.2021, акт № 81 від 28.05.2021, акт № 82 від 31.05.2021 (Т.1, а.с. 138-155);

За червень 2021 року:

-акт № 83 від 01.06.2021, акт № 84 від 02.06.2021, акт № 85 від 03.06.2021, акт № 86 від 04.06.201, акт № 87 від 07.06.2021, акт № 88 від 08.06.2021, акт № 89 від 09.06.2021, акт № 90 від 10.06.2021, акт № 91 від 11.06.2021, акт № 92 від 14.06.2021, акт № 93 від 15.06.2021, акт № 94 від 16.06.2021, акт № 95 від 17.06.2021, акт № 96 від 18.06.2021, акт № 97 від 22.06.2021, акт № 98 від 23.06.2021, акт № 99 від 24.06.2021, акт № 100 від 25.06.2021, акт № 101 від 29.06.2021, акт № 102 від 30.06.2021 (Т.1, а.с. 156-175);

За липень 2021 року:

-акт № 103 від 01.07.2021, акт № 104 від 02.07.2021, акт № 105 від 05.07.2021, акт № 106 від 06.07.2021, акт № 107 від 07.07.2021, акт № 108 від. 08.07.2021, акт № 109 від 09.07.2021, акт № 110 від 12.07.2021, акт № 111 від 13.07.2021, акт № 112 від 14.07.2021, акт № 113 від 15.07.2021, акт № 114 від 16.07.2021, акт № 115 від 19.07.2021, акт № 116 від 20.07.2021, акт № 117 від 21.07.2021, акт № 118 від 22.07.2021,акт № 119 від 23.07.2021, акт № 120 від 26.07.2021, акт № 121 від 27.07.2021, акт № 122 від 28.07.2021, акт № 123 від 29.07.2021, акт № 124 від 30.07.2021 (Т.1, а.с. 176-197);

За серпень 2021 року:

-акт № 125 від 02.08.2021, акт № 126 від 03.08.2021, акт № 127 від 04.08.2021, акт № 128 від 05.08.2021, акт № 129 від 06.08.2021, акт № 130 від 09.08.2021, акт № 131 від 10.08.2021, акт № 132 від 11.08.2021, акт № 133 від 12.08.2021, акт № 134 від 13.08.2021, акт № 135 від 16.08.2021, акт № 136 від 17.08.2021, акт № 137 від 18.08.2021, акт № 138 від 19.08.2021, акт № 139 від 20.08.2021, акт № 140 від 25.08.2021, акт № 141 від 26.08.2021, акт № 142 від 27.08.2021, акт № 143 від 28.08.2021, акт № 144 від 30.08.2021, акт № 145 від 31.08.2021 (Т.1, а.с. 198-218);

За вересень 2021 року:

-акт № 146 від 01.09.2021, акт № 147 від 02.09.2021, акт № 148 від 03.09.2021, акт № 149 від 09.09.2021, акт № 150 від 07.09.2021, акт № 151 від 08.09.2021, акт № 152 від 09.09.2021, акт № 153 від 10.09.2021, акт № 154 від 13.09.2021, акт № 155 від 14.09.2021, акт № 156 від 15.09.2021, акт № 157 від 16.09.2021, № 158 від 17.09.2021, акт № 159 від 20.09.2021, акт № 160 від 21.09.2021, акт № 161 від 22.09.2021, акт № 162 від 23.09.2021, акт № 163 від 24.09.2021, акт № 164 від 27.09.2021, акт № 165 від 28.09.2021, акт № 166 від 29.09.2021, акт № 167 від 30.09.2021 (Т.1, а.с. 219-225, Т. 2, а.с. 1-15 );

За жовтень 2021 року:

-акт № 168 від 01.10.2021, акт № 169 від 04.10.2021, акт № 170 від 05.10.2021, акт № 171 від 06.10.2021, акт № 172 від 07.10.2021, акт № 173 від 08.10.2021, акт № 174 від 11.10.2021, акт № 175 від 12.10.2021, акт № 176 від 13.10.2021, акт № 177 від 18.10.2021, акт № 178 від 19.10.2021, акт № 179 від 20.10.2021, акт № 180 від 21.10.2021, акт № 181 від 22.10.2021, акт № 182 від 23.10.2021, акт № 183 від 25.10.2021, акт № 184 від 26.10.2021, акт № 185 від 27.10.2021, акт № 186 від 28.10.2021, акт № 187 від 29.10.2021 (Т. 2 , а.с. 16-35 );

За листопад 2021 року:

-акт № 188 від 01.11.2021, акт № 189 від 02.11.2021, акт № 190 від 03.11.2021, акт № 191 від 04.11.2021, акт № 192 від 05.11.2021, акт № 193 від 08.11.2021, акт № 194 від 09.11.2021, акт № 195 від 10.11.2021, акт № 196 від 11.11.2021, акт № 197 від 12.11.2021, акт № 198 від 15.11.2021, акт № 199 від 16.11.2021, акт № 200 від 17.11.2021, акт № 201 від 18.11.2021, акт № 202 від 19.11.2021, акт № 203 від 22.11.2021, акт № 204 від 23.11.2021, акт № 205 від 24.11.2021, акт № 206 від 25.11.2021, акт № 207 від 26.11.2021, акт № 208 від 29.11.2021, акт № 209 від 30.11.2021 ( т.2, а.с. 36-57)

За грудень 2021 року:

-акт № 210 від 01.12.2021, акт № 211 від 02.12.2021, акт № 212 від 03.12.2021, акт № 213 від 06.12.2021, акт № 214 від 07.12.2021, акт № 215 від 08.12.2021, акт № 216 від 09.12.2021, акт № 217 від 10.12.2021, акт № 218 від 13.12.2021, акт № 219 від 14.12.2021, акт № 220 від 15.12.2021, акт № 221 від 16.12.2021, акт № 222 від 17.12.2021, акт № 223 від 20.12.201, акт № 224 від 21.12.2021, акт № 225 від 22.12.2021, акт № 226 від 23.12.2021, акт № 227 від 24.12.2021, акт № 228 від 28.12.2021, акт № 229 від 29.12.2021, акт № 230 від 30.12.2021, акт № 231 від 31.12.2021 (Т.2., а.с. 58-79);

За січень 2022 року:

-акт № 1 від 04.01.2022, акт № 2 від 05.01.2022, акт № 3 від 06.01.2022, акт № 4 від 10.01.2022, акт № 5 від 11.01.2022, акт № 6 від 12.01.2022, акт № 7 від 13.01.2022, акт № 8 від 14.01.2022, акт № 9 від 17.01.2022, акт № 10 від 18.01.2022, акт № 11 від 19.01.2022, акт № 12 від 20.01.2022, акт № 13 від 21.01.2022, акт № 14 від 24.01.2022, акт № 15 від 25.01.2022, акт № 16 від 26.01.2022, акт № 17 від 27.01.2022, акт № 18 від 28.01.2022, № 19 від 31.01.2022 (Т.2., а.с. 80-98).

За лютого 2022 року:

-акт № 20 від 01.02.2022, акт № 21 від 02.02.2021, акт № 22 від 03.02.202, акт № 23 від 04.02.2022, акт № 24 від 07.02.2022, акт № 25 від 08.02.2022, акт № 26 від 09.02.2022, акт № 27 від 10.02.2022, акт № 28 від 11.02.2022, акт № 29 від 14.02.2022, акт № 30 від 15.02.2022, акт № 31 від 16.02.2022, акт № 32 від 17.02.2022, акт № 33 від 18.02.2022, акт № 34 від 21.02.2022, акт № 35 від 22.02.2022, акт № 36 від 23.02.2022 (Т.2, а.с. 99-115).

Як вбачається із змісту вищезазначених актів, з`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та на роботі не вдалося, так як він проживає за межами м. Славутича, на телефонні дзвінки не відповідає.

З досліджених у судовому засіданні табелів обліку використання робочого часу за лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року , вересень 2021 року, довтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року та березень 2022 року (до 25.03.2022 року включно) в частині позивача ОСОБА_3 вбачається, що у відмітках про причини явки та неявки стоїть відмітка "НЗ"-відсутність з незясованих причин ( т.2 а.с 203-210)

З досліджених в судовому засіданні табелів обліку робочого часу за березень 2022 року ( з 28.03.2021), квітень 2022, травень 2022 роу, червень 2022 року липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року, квітень 2025 року, травень 2025 року, червень 2025 року, липень 2025 року, серпень 2025 року, вересень 2025 року, жовтень 2025 року, листопад 2025 року, грудень 2025 року, січень 2026 року, лютий 2026 року в частині позивача ОСОБА_3 вбачається, що у відмітках про причини явки та неявки стоїть відмітка "І"-відсутність з інших причин неявок ( т.2 а.с 210-233 зворот.)

З дослідженого в судовому засіданні листа Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Промкомплект" за №16 від 20 лютого 2026 року , що адресований ОСОБА_1 та направлений рекомендованим листом , вбачається , що товариство повідомило позивача, що підтриємство може забезпечити його роботою та пропонує приступити до виконання своїх обовязків у термін не пізніше 14 календарних днів з дати отримання цього повідомлення (т.2 а.с 162, 163-164)

Дана пропрозиція зумовлена прийняттям Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору" від 1 травня 2025 року № 4412-IX

04.03.2026 року ОСОБА_1 отримавши листа з пропозицією приступити до роботи , надіслав рекомендованим листом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Промкомплект" лист в якому вказав, прийняв рішення звільнитися з роботи, про що подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням на підставі ст 38 КЗпП України ( Т2. а.с 166) та просив надіслати на його адресу трудову книжку, корпію наказху про звільнення, здійснити виплату заборгованості по заробітній платі та виплатити компенсацію за невикористану відпустку, здійснити відрахування з його заробітної плати суми заборгованості в розмірі 30 тис грн по договору позики між підприємством та працівником №26/12 від 26.12.2019 року , що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВК "Промкомплект", якщо таке відрахування підприємством не було здійснено ( Т.2 ас. 165,167)

Судом встановлено, що ми сторонами існують трудові правовідносини.

Щодо періоду з 01 лютого 2021 року до призупинення дії трудового договору на підставі №8к від 26.03.2022 року "Про призупинення дії трудового договору з працівниками"

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №274 к від 10 жовтня 2019 року при йнятий на посаду тракториста ТОВ ВК "Промкомплект" з 40 годинним робочим тижнем.

Судом встановлено, що заробітну плату за січень 2021 року ОСОБА_1 отримав, а вже з 01 лютого 2021 року був відсутній на робочому місці, підтвердженням чого є досліджені письмові докази: акти про відсутніть на робочому місці та табелі обліку робочого часу. Отже позивач, будучи працівником підприємства, достовірно знаючи про необхідність виходу на роботу з метою виконання своєї трудової функції, що є його обовязком, а не правом, на роботу не виходив та трудових обовязків не виконував. Доказів невиконання покладенихобовязків з поважних причин стороною позивача не надано, а стороною відповідача доведено належними доказами факт відсутності ОСОБА_1 на роботі за спірний період.

Суд зауважує, що позивача не було переведено на дистанційну роботу, що надавало б йому можливість виконувати роботу поза межами робочого місця. Матеріали справи не містять належного підтвердження, між сторонами була установлена така форма організації праці, як дистанційна робота, ні договір про дистанційну роботу, ні наказ/розпорядження про впровадження дистанційної роботи. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом відповідно до ст. 21 прим 1 КЗпП України зі ОСОБА_1 також не укладався. Заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу. Разом з тим як встановлено в судовому засіданні позивач роботу за період з 01 лютого 2022 року до призупинення трудового договру не виконував, що відповідно виключає оплату за спірний період.

Акти про відсутність на робочому місці суд вважає належними докази, які суд приймає до уваги та покладає в основу судового рішення у системному взаємозвязку із табелями обліку робочого часу , які є первинними документами на підставі яких здійснювалося нарахування заробітної плати, а у випадку з позивачем мало місце ненарахування заробітної плати адже доказів, які підтверджували той факт, що ОСОБА_1 виходив на роботу у спірний період та працював , матеріали справи не містять. Суд зауважує, що атоматична виплата заробітної плати, навіть мінімальної, в період коли працівник не виконує свої безпосередні обовязки та не здійснює вихід на робоче місце , не передбачеа .

Отже, сам факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем не є достатнім для висновку про наявність у нього права на отримання заробітної плати за кожний місяць спірного періоду, адже підставою для нарахування заробітної плати є факт виконання роботи, передбаченої трудовим договором, посадовою інструкцією або наявність передбачених законом підстав для збереження за ним заробітку за час невиконання роботи. При цьому суд враховує, що обов`язок забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи законом покладено на роботодавця (стаття 30 Закону України «Про оплату праці»). Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 819/939/18 зазначив, що заповнений належним чином табель обліку використання робочого часу є підставою для нарахування та виплати працівникові заробітної плати, тому його достовірне і правильне оформлення відповідно до вимог законодавства є важливою передумовою дотримання трудових гарантій особи, зокрема щодо оплати праці в повному розмірі. Після надання роботодавцем таких доказів працівник, який не погоджується з їх змістом, має право і процесуальний обов`язок (стаття 81 ЦПК України) спростовувати їх належними та допустимими доказами, зокрема доказами фактичного виконання трудових обов`язків, виконаних завдань, листування з роботодавцем, клієнтами чи контрагентами, доказами перебування на робочому місці або доказами поважності причин своєї відсутності.

В той же час, слід зауважити, що доказів виконання будь-якої роботи ОСОБА_1 на підприємстві у вересні 2021 року суду не було надано. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу фактичного виконання трудових обов`язків за трудовим договором від 10.10.2019 року №274к, в тоже час відповідачем надані докази відсутності на робочому місці працівника.

Обставини нарахування виплати ОСОБА_1 3348,55 грн за вересень 2021 року були предметом дослідження в судовому засіданні під час якого встановлено, що останнє було допущено помилково головним бухгалтером ОСОБА_4 , про що нею. надані відповідні пояснення, в яких остання вказала, що ОСОБА_1 фактично не виконував трудових обовязків та на робочому місці не перебував і заробітна плата йому за вересень не нараховувалася. Сума 3848,55 грн була перерахована помилково та фактично не є заробітною платою за вересень. Із заначеної суми єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податок на доходи фізичних осіб та віськовий збір не нараховувався та не сплачувався. (т.3 а.с 29-31 зворот, 34 )

Судом під час судового розгляду не встановлено, що на підприємстві діяв простій в період з 01 лютого 2021 року до призупинення дії трудового договору на підставі №8к від 26.03.2022 року "Про призупинення дії трудового договору з працівниками"

Щодо періоду з часу призупинення трудового договру і до 31.10.2025 року.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому неодноразово було породжувався та триває на момент розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15.03.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», метою якого є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, який набрав законної сили 24.03.2022.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, в редакції на день прийняття наказу , цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритет не застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Згідно з нормами ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Керуючись положеннями ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідачем видано наказ №8к від 26.03.2022 року "Про призупинення дії трудового договору з працівниками" і відповідно з 26 березня 2022 року було призупинено дію трудового договру з ОСОБА_1 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У редакції Закону від 19.07.2022 стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» викладена в новій (розширеній) редакції. Зокрема у ч.1 даної статті дане більш розширене визначення поняттю призупинення дії трудового договору та вказано, що це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

У частині 2 даної статі вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові інші персональні данні відповідних працівників.

Отже, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не по відношенню до всього персоналу, а відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку).

При цьому саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

При цьому суд звертає увагу на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України ( ч.4 ст13 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану")

Слід зауважити, що позивач не висуває вимоги про неправомірність та/або безпідставність наказу №8к від 26.03.2022 року "Про призупинення дії трудового договору з працівниками" в частині ОСОБА_1 , не оскаржує його.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що позивач у спірний період не виконував посадових обов`язків та трудових зобов`язань у відносинах з ТОВ ВК «Промкомплект», не з`являвся на своєму робочому місці до початку призупинення дії трудового договору, що підтверджується актами про відсутність на робочому місці так і після призупинення з ним трудового договору.

Судом також не встановлено, що позивач працював дистанційно або на умовах трудового договру з нефіксованим робочим часом.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що дію трудового договру з позивачем було призупинено відповідно до наказу №8к від 26.03.2022 року при цьому позивач фактично на робочому місці був відсутнім, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що протягом вказаного часу позивач виконував визначену трудовим договором роботу, а також відповідно відсутні підстави для нарахування йому заробітної плати за період з 26.03.2022 року року по 31.10.2025 року, як і за період з 01.02.2021 року по призупинення дії договору.

Окремо слід зауважити, що відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись , ст.ст.12-13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ», ЄДРПОУ: 24213675, місцезнаходження юридичної особи: 07101, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 6.

Суддя Т.В.Костюкова