Постановление суда № 140658338, 16.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/22790/26

Провадження №1-кс/523/9245/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні 2-х дітей одна з якиї є інвалідом з дитинства, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, обіймаючого посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, капітана поліції, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026160000000248 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури за оперативного супроводу Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_8 від 04.05.2026 № 744 о/с, ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, у спеціальному званні капітан поліції.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов`язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків.

Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.

Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_4 був обізнаний з вимогами та розумів, що відповідно до статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати своє становище та пов`язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на ОСОБА_4 поширюються положення вказаного закону, тобто він є працівником правоохоронного органу та відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України на нього покладено обов`язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України. Останній також є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014.

Відповідно до функціональних обов`язків капітана поліції ОСОБА_4 , затверджених начальником ВП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області основними напрямами діяльності інспектора сектору реагування патрульної поліції, серед іншого є: виконання завдань із забезпечення публічної і взаємодії з населенням, запобігання порушенням або подіям та їх припинення, оперативного реагування на них в зоні оперативного реагування, здійснення превентивної та профілактичної діяльності та спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого суді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, та інших осіб у випадках, визначених законом; здійснення перевірки осіб, транспортних засобів, документів тощо за наявними базами (банками) даних МВС та НПУ на предмет перебування їх у розшуку, зокрема під час документування правопорушень; доставлення у випадках і порядку, зазначених законом, затриманих осіб, підозрюваних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

У своїй діяльності ОСОБА_4 повинен знати та керуватись Конституцією України, законами України, актами президента України, Верховної ради України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС, НПУ та іншими нормативно - правовими і відомчими актами.

Інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 за вчинення протиправних діянь, порушення службової дисципліни та законності несе у встановленому чинним законодавством порядку кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Крім того, у відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022

№ 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, яка продовжується кожні 90 діб відповідними Указами Президента України.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками ТЦК та СП стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення змінили місце проживання, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, користуючись зв`язками з невстановленими наразі службовими особами ТЦК та СП, з метою особистого збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе вирішив здійснити вплив на посадових осіб ТЦК та СП, які згідно своїх функціональних обов`язків здійснюють ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», для прийняття рішення щодо виключення з вказаного реєстру військовозобов`язаного ОСОБА_9 , як такого, що перебуває у розшуку, за наступних обставин.

Так, військовозобов`язаний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через власну необізнаність, не оновив вчасно військово-облікові дані за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_2 , який відноситься до зони обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), у зв`язку із чим, відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» отримав статус особи, яка не прибула за повісткою до ТЦК та СП та перебуває у розшуку.

З метою встановлення порядку оновлення військово-облікових даних та, відповідно, підстав для зняття з розшуку, приблизно у середині вересня 2026 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 звернувся до свого знайомого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після цього, 21.09.2026 ОСОБА_11 , пам`ятаючи про прохання ОСОБА_9 , користуючись мобільним додатком «WhatsApp», зателефонував інспектору протидії домашньому насильству Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 та вирішив дізнатись у останнього щодо встановленого порядку оновлення військово-облікових даних, про можливі законні шляхи оновлення облікових даних та вчинення інших військово-облікових-формальностей.

Отримавши вказану інформацію, розуміючи, що ОСОБА_9 має статус особи, яка перебуває у розшуку, не з`ясовуючи жодних деталей та підстав оголошення останнього в розшук, переслідуючи раптово виниклий умисел спрямований на незаконного збагачення, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 про те, що за надання неправомірної вигоди у сумі 7500 доларів США, він спробує дізнатись та у подальшому сприяти у виключенні

ОСОБА_9 з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». При цьому, у разі ненадання вказаної суми, розшукові заходи відносно ОСОБА_9 можуть активізуватись.

Продовжуючи переслідувати злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою особистого збагачення, 09.10.2026 ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_10 запропонував йому та ОСОБА_9 зустрітись поблизу Одеського ліцею №100 Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 12.

На виконання домовленостей, у цей же день, о 12:40, перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_10 і ОСОБА_9 та у ході бесіди повідомив останнім, що питання про видалення відомостей про розшук ОСОБА_9 з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» можливо вирішити за неправомірну вигоди у раніше обумовлених розмірах. ОСОБА_9 , розуміючи незаконну вимогу ОСОБА_4 та можливі наслідки відмови, погодився на пропозицію останнього.

Після цього, 13.10.2026 о 12 год. 05 хв. підчас телефонної бесіди шляхом використання мобільного додатку «WhatsApp», ОСОБА_4 запитав ОСОБА_10 про готовність ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду для вирішення питання, та ОСОБА_10 підтвердив відповідні наміри. Також, останні попередньо домовились про зустрічь 14.10.2026.

Далі, заздалегідь узгодивши час та місце зустрічі, а саме 14.10.2026, близько 19:25 год. перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 12, поблизу Одеського ліцею №100 Одеської міської ради, діючи умисно, дотримуючись злочинного плану, переслідуючи ціль незаконного збагачення, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_10 (який діяв під контролем правоохоронних органів), де останній передав йому неправомірну вигоду у розмірі 7500 доларів США за організацію та здійснення впливу на посадових осіб ТЦК та СП, які згідно своїх функціональних обов`язків здійснюють ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та уповноважені у прийнятті рішення щодо видалення інформації про перебування ОСОБА_9 у розшуку.

Після отримання грошових коштів ОСОБА_4 викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано в порядку ст. 208 КПК України.

За таких обставин ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду на загальну суму 7500 доларів США.

14.10.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15.10.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити речові докази; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно.

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 241 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 802 048,00 гривень (вісімсот дві тисячі сорок вісім гривень) 00 коп. із покладанням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, необґрунтованість підозри, позитивних характеристик та міцних соціальних зав`язків. Просили обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026160000000248 від 28.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.

14.10.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15.10.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.

Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України відносно ОСОБА_4 є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:- заявою ОСОБА_9 від 28.09.2026 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, направлене працівниками Одеського управління ДВБ НПУ; - заявою ОСОБА_10 від 28.09.2026 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, направлене працівниками Одеського управління ДВБ НПУ; - матеріалами Одеського управління ДВБ НПУ вих. № 78217-2026 від 28.09.2026; - матеріалами Одеського управління ДВБ НПУ вих. № 78216-2026 від 28.09.2026; - протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.09.2026, під час якого останній повідомив про можливі неправомірні дії ОСОБА_4 , які виразились у вимаганні неправомірної вигоди за вплив на службових осіб РТЦ та СП за прийняття рішення про видалення інформації з ІАС «Оберіг» про розшук; - протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29.09.2026, під час якого останній повідомив про можливі неправомірні дії ОСОБА_4 , які виразились у вимаганні неправомірної вигоди за вплив на службових осіб РТЦ та СП за прийняття рішення про видалення інформації з ІАС «Оберіг» про розшук; - матеріалами виконаного доручення Одеського управління ДВБ НПУ від 29.09.2026 вих. № 78562-2026;

- матеріалами виконаного доручення Одеського управління ДВБ НПУ від 12.10.2026 вих. № 81726-2026; - протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_9 від 14.10.2026, а саме грошових коштів у сумі 7500 доларів США з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 ; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.10.2026, згідно якого у вказаний день о 19 год. 31 хв. ОСОБА_4 затримано за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 12, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України; - протоколом обшуку від 14.10.2026 транспортного засобу марки «BUICK» моделі «LACROSSE», д.н.з. НОМЕР_1 , під час проведення якого, серед іншого, вилучено предмет неправомірної вигоди, а саме аркуші паперу ззовні схожі на грошові кошти у сумі 7500 доларів США; - протоколом обшуку від 14.10.2026 транспортного засобу марки «OPEL» моделі «VIVARO», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_12 (ДОП ПП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області). Під час проведення обшуку вилучено пакет документів на ім`я ОСОБА_9 ;- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15.10.2026, який надав показання щодо обставин передачі грошових коштів у розмірі 7500 доларів США ОСОБА_4 за вплив на службових осіб РТЦК та СП з метою прийняття рішення про видалення інформації з ІАС «Оберіг» про розшук особи;- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.10.2026, який надав показання щодо обставин передачі грошових коштів у розмірі 7500 доларів США ОСОБА_4 за вплив на службових осіб РТЦК та СП з метою прийняття рішення про видалення інформації з ІАС «Оберіг» про розшук особи;- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 14.10.2026, який надав показання щодо обставин передачі його братові ОСОБА_12 (ДОП ПП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) пакет документів щодо особи, якій потрібно оформити документи з відстрочки по мобілізації; - протоколом допиту ОСОБА_12 (ДОП ПП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) від 15.10.2026, який показав, що за проханням ОСОБА_4 отримав від двох чоловіків, один з яких на ім`я ОСОБА_14 , пакет документів з метою оформлення відстрочки по мобілізації, для подальшої передачі їх ОСОБА_4 ;- іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики:

Ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування,

а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Маючи значний службовий досвід, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу не є виправданим.

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Водночас, варто зауважити, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинене з використанням службового становища.

Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, наддасть можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають доказове значення для досудового розслідування. Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування або судом, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

За рахунок займаної посади на момент вчинення злочину ОСОБА_4 має постійні стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, що дає йому змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків та інших осіб, яким відомо обставини вчинення кримінального правопорушення, які на даний час встановлюються.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_4 має службовий досвід та має велике коло спілкування осіб, що дає можливість останньому перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад залучати сторонніх осіб як самостійно так і через своїх родичів, які будуть чинити тиск на свідків, підозрюваних та спотворювати обставини вчинення кримінального правопорушення, вживати заходи для уникнення відповідальності іншими особами, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування.

Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3,5 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених КПК України. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням, та з урахуванням його майнового стану.

З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого, розміру неправомірної вигоди 7500,00 дол.США, матеріального становища підозрюваного який працю разом з жінкою яка є ФОПм, мав у користувіанні автомобіль, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 241 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 208 КПК України, при визначенні часу затримання ОСОБА_4 належить прийняти протокол його затримання, згідно якому він був затриманий 14.10.2026 року.

З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність та спростовують доводи сторони захисту, а надані докази свідчать про обґрунтованість підозри саме з урахуванням кваліфікуючої ознаки «вимагання».

Щодо наявності дітей одна з яких є інвалідом, батьків похилого віку, подяк на службі, то вказане не зупинило підозрюваного від тих дій в яких він обґрунтовано підозрюється, то ж вказане не може вплинути на зменшення чи нівелювання ризиків, а отже і на рішення по цьому клопотанню.

На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205,208, 376-379 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 , «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 12.12.2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов`язків у разі внесення застави, закінчується 12.12.2026 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі - 241 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 802048 гривень (вісімсот дві тисячі сорок вісім) грн., 00 коп.

Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не відлучатися з місця реєстрації без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Слідчий суддя : ОСОБА_1