Постановление суда № 140658052, 14.10.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4465/25

Номер провадження № 2/521/504/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні, в залі № 204, в м. Одеса, усну заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов`язкової частки у спадщині, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №523/4465/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов`язкової частки у спадщині.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 травня 2025 року по даній справі було відкрито провадження у справі (а.с. 73) розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14 жовтня 2026 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив усну заяву про відвід головуючого судді Громіка Д.Д. з розгляду даної цивільної справи. В обґрунтування заяви про відвід судді Громіка Д.Д., позивач ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді справи він вбачає обставини, що викликають сумнів в об`єктивності судді. А саме мотивує своє усне клопотання тим, що суддею не було прийнято відповідні ухвали щодо мотивів, за якими суд дійшов висновку про недопустимість допиту п`ятьох свідків.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 11 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підстави для відводу зазначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 2-3 ст. 36 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності. При цьому, сама по собі незгода сторони з процесуальним рішенням судді не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 9901/116/19, наведена правова позиція, згідно якої не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (її) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф (ч. 1 ст. 144 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ЦПК України до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 зазначив: «відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.»

У постанові від 12.10.2022 у справі № 345/2935/21 Верховний Суд зазначив: «на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.»

Верховний Суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 760/4478/13-ц).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вже звертався із заявами у даній справі про відвід судді Громіка Д.Д. та секретаря судового засідання Котигорох Н.С.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 року (а.с. 195, 196, том 1) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. визнано необґрунтованим та передано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді до автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.11.2025 року (а.с. 202, 203, том 1, суддя Сегеда О.М.) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Дмитра Дмитровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левківський Ігор Петрович, про зменшення обов`язкової частки у спадщині залишено без задоволення.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.11.2025 року (а.с. 210, 211, том 1) заяву ОСОБА_1 про відвід секретаря судового засідання Котигорох Наталії Сергіївни від участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов`язкової частки у спадщині залишено без задоволення.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 року (а.с. 231, 232, том 1) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. визнано необґрунтованим та передано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді до автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.12.2025 року (а.с. 237, 238, том 1, суддя Сегеда О.М.) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Дмитра Дмитровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Левківський Ігор Петрович, про зменшення обов`язкової частки у спадщині залишено без задоволення.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.12.2025 року (а.с. 5, том 2) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.12.2025 року (а.с. 13, том 2) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.01.2026 року (а.с. 60, том 2) у задоволенні усної заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. відмовлено.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.01.2026 року (а.с. 62, том 2) визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. зловживанням процесуальними правами. Застосовано до позивача ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді попередження. Усну заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року (а.с. 111, том 2) відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 20.03.2026 року про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з заявою про відвід судді. Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31.03.2026 року (а.с. 150, том 2) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. визнано необґрунтованим. Передано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді до автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.04.2026 року (а.с. 158, том 2, суддя Михайлюк О.А.) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Дмитра Дмитровича залишено без задоволення.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.04.2026 року (а.с. 172, том 2) відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 01.04.2026 року про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з заявою про відвід секретаря судового засідання Котигорох Наталії Сергіївни від участі у справі. Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід секретаря судового засідання Котигорох Наталії Сергіївни від участі у справі залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.04.2026 року (а.с. 233, том 2) у задоволенні усної заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. відмовлено. Розгляд цивільної справи №523/4465/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов`язкової частки у спадщині продовжено у діючому складі суду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21.04.2026 року (а.с. 245, том 2) заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Громіку Д.Д. визнано необґрунтованим. Передано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді до автоматизованої системи документообігу суду для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, для розгляду заявленого відводу по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 року (а.с. 252, том 2, суддя Маркарова С.В.) у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. відмовлено. Матеріали цивільної справи повернуто судді Громіку Д.Д. для продовження розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.10.2026 року (а.с. 87, том 3) заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. залишено без розгляду.

Отже суд вважає, що дії позивача, який усвідомлюючи вимоги ст. 36 ЦПК України, неодноразово впродовж розгляду справи заявляв відводи судді, без будь-яких доказів, ґрунтуючись на власних припущеннях та зазначаючи, в більшості випадків, підставою для відводу свою незгоду з процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи, свідчать про грубе зловживання позивачем процесуальними правами, яке призводить до необґрунтованого затягування розгляду справи.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).

Також учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 29.08.2022 року у справі № 127/11940/21).

Таким чином, звертаючись неодноразово із заявами про відвід судді, заявник допустив зловживання своїм процесуальним правом на подання заяв про відвід судді, і таке зловживання суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Однак, незважаючи на неодноразові попередження позивача про недопустимість зловживання продесуальними правами, на теперішній час позивач ОСОБА_1 продовжує систематично зловживати своїми правами та створює протиправні перешкоди у здійсненні судочинства, що у свою чергу призводить до затягування розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали суду про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

Згідно із частиною 5статті 148 ЦПК Україниухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та викладені обставини, суд вважає за необхідне залишити заяву про відвід судді Громіка Д.Д. без розгляду та застосувати до позивача заходи процесуального примусу та стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 36, 39-40, 44, 143-145, 148, 258-261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Громіка Д.Д. - залишити без розгляду.

Розгляд цивільної справи 523/4465/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левківського Ігоря Петровича, про зменшення обов`язкової частки у спадщині продовжити у діючому складі суду.

Застосувати відносно ОСОБА_1 заходи процесуального примусу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Стягувач: Державна судова адміністрація України, юридична адреса: 01601 м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ 26255795.

Роз`яснити позивачу, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє його від виконання обов`язків, встановлених ЦПК України і у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали для виконання направити до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Старицького, буд. 10А) та для відома сторонам.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб- адреса сторінки: https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/3/1163581/.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали в частині стягнення штрафу в порядку процесуального примусу. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Хаджибейського

районного суду м. Одеси Д.Д. Громік