Решение № 140657520, 14.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9958/25

Номер провадження 2/495/980/2026

14 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

за участю:

представника позивача Нікіпелової К.Є.,

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Поліщук О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , і інтересах якої діє адвокат Нікіпелова Катерина Євгенівна, звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди, у якому просить суд:

- стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 76 002,62 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 невиплаченої компенсації за невикористану відпустку розмірі 16 846,38 грн. з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.;

- стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 року із врахуванням розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 154 295,73 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.;

- стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу та гонорар успіху.

Стислий виклад позиції позивача

На підставі Наказу в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 22.06.2021 року № 243-к позивача, ОСОБА_1 , було прийнято на посаду в.о. заступника директора з розвитку та інвестицій ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» із погодинною тарифною ставкою 85,10 грн.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 23.06.2021 року № 87 на позивача покладено виконання обов`язків начальника планово економічного відділу на заступника директора з розвитку та інвестицій. З 23.06.2021 року позивачу встановлено доплату за суміщення посади заступника директора з розвитку та інвестицій у розмірі 50 % посадового окладу начальника планово-економічного відділу з 23.06.2021 року.

В подальшому, наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 21.01.2022 року № 05 позивачу було встановлено надбавку за особливий характер роботи в.о. головного бухгалтера у розмірі 50 % посадового окладу. Виплата надбавки ОСОБА_1 мала проводитись бухгалтерією з 25.01.2021 року за фактично відпрацьований час.

Крім того, наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 21.01.2022 року № 06 було встановлено доплату за суміщення посади заступника директора з розвитку та інвестицій в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 , у розмірі 50 % посадового окладу заступника директора з розвитку та інвестицій з 25.01.2021 року.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 31.03.2022 року № 67-к ОСОБА_1 , звільнено з посади в.о. головного бухгалтера 31.03.2022 року за власним бажанням, ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерія мала компенсувати 23 календарних дні.

В день звільнення повного розрахунку з Позивачем зі сторони Відповідача в частині виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не відбулося.

Повідомлення про нарахування заробітної плати у зв`язку із звільненням Позивача за вих. №179 від 13.05.2022 року було направлено Відповідачем Позивачу лише 25.05.2022 року, тобто по після спливу більше 1,5 місяців після звільнення Позивача. Крім того, вищезазначене повідомлення містить помилки, оскільки у лютому 2021 року та у березні 2021 року Позивач не працювала У ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», а тому і нарахування заробітної плати у ці періоди не могли бути нараховані. Звертає увагу суду на те, що у день звільнення таке повідомлення від Відповідача було взагалі відсутнє, Позивача з ним не ознайомлювали.

У зв`язку з не врегулюванням на поточну дату питання заборгованості ДП «Білгород Дністровський морський торговельний порт» перед Позивачем за несплаченою заробітною платою в день звільнення 31.03.2022 року, до Головного управління державної ДПС в Одеській області та до Білгород-Дністровської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області Красновою І.В. було направлено Запит про надання інформації та документів від 28.11.2025 року з наступними питаннями:

1) надання інформації щодо сум доходу, нарахованого та виплаченого роботодавцем ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період 22.06.2021 року до 31.03.2022 року відповідно до поданих Податкових розрахунків та додатків 4ДФ (щомісячних податкових розрахунків);

2) надання даних про суми нарахованої заробітної плати, бази нарахування ЄСВ та фактично сплачених сум, подані ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» за період 22.06.2021 року до 31.03.2022 року в частині трудової взаємодії з ОСОБА_1 ;

3) інформацію про подання ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» будь-яких уточнюючих Податкових розрахунків (у тому числі уточнюючі додатки 4ДФ та уточнюючі розрахунки щодо ЄСВ) щодо даних стосовно трудової взаємодії з ОСОБА_1 за період 22.06.2021 року до 31.03.2022 року;

4) надання інформації про зміст та дату таких коригувань (які саме коригування вносилися; які саме суми коригувалися та в якому числовому значенні; дату здійснення таких коригувань та дату подання цих коригувань до податкових органів);

5) надання інформації про дати та суми були зазначені ДП «Білгород Дністровський морський торговельний порт» як остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , зокрема, останній день нарахування доходу; суми остаточно нарахованої та виплаченої заробітної плати; суми компенсації за невикористану відпустку;

6) надання інформації стосовного того чи фіксували органи ДПС у своїх інформаційних системах невідповідності або коригування в податковій звітності ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», що стосуються доходів фізичної особи ОСОБА_1 ;

7) надання інформації про те чи застосовувалися до ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» вимоги про усунення порушень або штрафні санкції, пов`язані з поданням недостовірних даних щодо нарахування та виплати доходів ОСОБА_1 .

03.12.2025 року Головне управління ДПС в Одеській області надало відповідь на запит Позивача, де було зазначено суми нарахованого (база нарахування єдиного внеску) та виплаченого ОСОБА_1 доходу відповідно до поданих Відповідачем Розрахунків, а саме: у Розрахунку за другий квартал 2021 року за ознакою доходу 101: червень - 4 242,6 грн; у Розрахунку за третій квартал 2021 року за ознакою доходу 101: липень - 26 241,03 грн, серпень - 24 791,46 грн. вересень - 33 968,0 грн; у Розрахунку за четвертий квартал 2021 року за ознакою 101: жовтень 30 698,0 грн, листопад 33 968,0 грн, грудень - 33 622,5 грн; у Розрахунку за перший квартал 2022 року за ознакою 101: січень 20 179,01 грн, лютий 20 750,83 грн., березень - 27 540,03 гривень.

Проте, як вбачається із відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 03.12.2025 року Відповідач надав податковим органам Уточнюючий Розрахунок за другий, третій та четвертий квартали 2021 року лише 21.09.2022 року та 22.09.2022 року (тобто через півроку після звільнення Позивача), де відобразилося зменшення нарахованого та виплаченого суми доходу ОСОБА_1 , а саме в уточнюючому Розрахунку за другий квартал 2021 року від 21.09.2022 за червень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 4 242,6 грн на 3 422,6 грн; в уточнюючому Розрахунку за третій квартал 2021 року від 22.09.2022: за липень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 26 241,03 грн. на 15 144,13 грн., за серпень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 24 791,46 грн. на 14 384,14 грн., за вересень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 33 968,0 грн. на 20 240,00 грн. В Уточнюючому Розрахунку за четвертий квартал 2021 року від 22.09.2022 року: за жовтень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 30 698,00 грн. на 18 296,00 грн.; за листопад 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 33 968,0 грн. на 20 240.00 грн.; за грудень 2021 року змінена сума нарахованого та виплаченого доходу 33 622,5 грн. на 20 050,5 гривень.

Позивач вважає вищезазначене коригування нарахованої заробітної плати необґрунтованим та незаконним.

З метою захисту законних прав та інтересів в межах права на працю Позивач зверталася до правоохоронних органів із заявою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України. За наслідками такого звернення Позивача воно було приєднане до матеріалів кримінального провадження №12020165240000653 від 25.12.2020 року, що перебувають у провадженні Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, копія доказів додається.

З метою повноти, всебічності та об`єктивності розгляду справи в інтересах Позивача Відповідачу було направлено ряд адвокатських запитів відповідь на які станом на дату подання позову ще не отримані. У зв`язку з чим повідомляємо суд про те, що в порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України такі документи будуть долучені у якості доказів після подання позовної заяви.

Приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ст. 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, доплати за службу в нічний час, виплати індексації грошового забезпечення, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Загальний розмір нарахованої заробітної плати Позивача без утримання податків та зборів складає 256 001,46 грн. Загальний розмір заробітної плати виплаченої Позивачу з урахуванням утримання податків та зборів складає 144 899,07 грн.

Щоб розрахувати отриману заробітну плату виплачену на картку Позивача без урахування утриманих податків та зборів (тобто нараховану заробітну плату) треба застосувати натуральний коефіцієнт:

144899,07 грн. *1,242236 = 179998,84 грн.

179998,84 грн. з якої утримується - 2699,98 грн. (1.5% ВЗ) - 32399,79 грн. (18%ПДФО) = 144899,07 грн. сума згідно виписки банку.

Сума невиплаченої заробітної плати Позивача при звільненні (нарахованої, без утримання податків) складає 256 001,46 грн. - 179 998,84 грн. = 76 002,62 грн.

Розрахунок невиплаченої компенсації за невикористану відпустку

Розрахунковий період 01.07.2021 року 31.03.2022 року. Кількість днів невикористаної відпустки Позивача складає 18 днів.

18 днів * 935,91 грн. середній дохід за розрахунковий період = 16 846,38 грн. У період дії воєнного стану Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» скасовує святкові з 24.03.2022 року до завершення воєнного стану.

Розрахунок компенсації середнього заробітку при затримці розрахунку під час звільнення Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , складає:

середня заробітна плата Позивача за останні 2 місяці 20750,83+27540,03=48290,86 : 41 робочих днів = 1 177,83 грн. за кожен день прострочки

6 місяців прострочки з 01.04.2022 року по 30.09.2022 року = 131 робочий день*1177,83 = 154295,73 грн.

Для розрахунку було використано строк у 6 місяців, що обґрунтовано нормами ст. 117 КЗпП України, де встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Щодо моральної шкоди зазначає, що у березні 2022 року мати Позивача втрачає працездатність та можливість задовольняти свої найнеобхідніші потреби у харчуванні, гігієні, придбанні продуктів через перелам зап`ястя правої руки. У зв`язку з цим, виникла потреба у постійній додатковій допомозі Позивача. Позивач зазнала душевних страждань у зв`язку з невиплатою нарахованої заробітної плати у день звільнення 31.03.2022 року, оскільки в умовах відсутності доходу була позбавлена можливості належним чином забезпечувати лікування та догляд за матір`ю, що спричинило стан постійної тривоги, емоційної напруги та морального виснаження.

В січні 2022 року з публічних торгів реалізовано останнє єдине житлове приміщення Позивача, що належало їй на праві власності, а саме: 1/16 частина житлового будинку загальною площею 247,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого Позивач змушена була почати орендувати житло за власні кошти, а невиплата належної їй заробітної плати у день звільнення 31.03.2022 року спричинило суттєве погіршення її матеріального становища, неможливість своєчасно виконувати зобов`язання з оплати оренди житла та задоволення базових життєвих потреб, що, у свою чергу, призвело до значних душевних страждань, моральної напруги та відчуття соціальної незахищеності.

В травні 2022 року Позивач особисто перенесла полосне оперативне втручання з діагнозом «вузлова множинна міома матки». Після такого оперативного втручання довгий час реабілітації Позивач була непрацездатна та досі знаходиться на обліку у лікаря. Звільнення Позивача без проведення повного та своєчасного розрахунку, зокрема без виплати належної заробітної плати у день звільнення, відбулося у період істотного погіршення стану її здоров`я та фізичної слабкості, що значно посилило її моральні та психоемоційні страждання. Відсутність належних грошових коштів у цей період унеможливила повноцінне проходження післяопераційної реабілітації, придбання необхідних лікарських засобів та забезпечення базових життєвих потреб, що спричинило відчуття тривоги, безпорадності, приниження та постійного психологічного напруження.

Таким чином, протиправні дії Відповідача щодо невиплати заробітної плати у день звільнення перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданою Позивачу моральною шкодою, яка проявилась у погіршенні психоемоційного стану, тривалих душевних стражданнях та порушенні звичного способу життя.

На підставі викладеного позов просить задовольнити.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у відзиві

Відповідач заперечує щодо позовних вимог Позивача, вважає їх необґрунтованими, такими що не підтверджені належними доказами, а також поданими до суду з порушенням встановленого строку і вважає, що вони не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Відповідачем з 23.06.2021 по 31.03.2022 (включно). З ОСОБА_1 . Відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, вона за період трудових відносин перебувала на посадах: в.о. заступника директора з розвитку та інвестицій з 22.06.2021 з оплатою згідно погодинної тарифної ставки 85,0 грн. та в подальшому 21.01.2022 була переведена на посаду в.о. головного бухгалтера з оплатою згідно погодинної тарифної ставки 65,0 згідно штатного розпису. Мінімальна погодинна заробітна плата в Україні у 2021 році становила 36,11 грн., у 2022 році цей показник становив 39,26 грн. (з 1 січня), тому розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати здійснено з дотримання законодавства про оплату праці.

Заробітна плата на займаних посадах, за окладами згідно штатного розпису була нарахована і виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які додаються до відзиву на позовну заяву.

Згідно даних бухгалтерського обліку, станом на дату подання відзиву на позовну заяву, будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 , на ДП «БДМТП» не обліковується.

За період роботи ОСОБА_1 на ДП «БДМТП» змін істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на підприємстві не запроваджувались. Будь-які інші посади, в тому числі за сумісництвом, окрім зазначених вище, ОСОБА_1 не займала. Будь-яких заяв про переведення на інші посади ОСОБА_1 не подавала, попереджень щодо змін істотних умов праці на підприємстві ОСОБА_1 не висувалось, в тому числі в частині зміни посадового окладу та змін в оплаті праці.

Так, дійсно ОСОБА_1 встановлювались понаднормові нарахування згідно умов колективного договору, як доплати за окремо доручену їй керівником додаткову роботу. До виконання службових обов`язків Позивач відносилась халатно, доручену роботу вона фактично не виконувала і не виконала (зірвала окремі доручення органу уповноваженого управляти державним майном), що з`ясувалось в момент передачі справ при її звільненні, і про що в подальшому зробила висновки спеціальна комісія ДП «БДМТП» зі службового розслідування.

Дія колективного договору, укладеного між ДП «БДМТП» та профспілковою організацією в обсязі всіх його розділів тривала до 18 березня 2022 року. У зв`язку із введенням на території України 24.02.2022 військового стану, з урахуванням норм статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (в редакції що діяла станом на дату прийняття цього Закону), дія окремих положень колективного договору була зупинена розпорядженням ДП «БДМТП» від 18 березня 2022 року №03 «Про зупинення окремих положень колективного договору» (надалі Розпорядження № 03). Згідно пункту 3 Розпорядження № 03, на період зупинення окремих положень колективного договору, всі питання, які передбачені цими положеннями до колективного договору, вирішує в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» одноособово.

Так, на підставі висновків та рекомендацій спеціальної комісії із службового розслідування ДП «БДМТП», керівником підприємства було видано наказ від 17.05.2022 №28 (надалі Наказ № 28), яким понаднормові нарахування ОСОБА_1 були скореговані в сторону зменшення. Наразі Наказ № 28 у будь-який спосіб не скасований і є чинним.

На жаль, у зв`язку з неналежним виконання службових обов`язків бухгалтером з нарахування заробітної плати ОСОБА_2 ( звільнена із займаної посади наказом 31.01.2023, наказ №43-к), відповідні коригування у податковій звітності були здійснені із запізненням, а саме у вересні 2022 року.

Таким чином, Позивач, в позовній заяві стверджуючи про не донарахування їй Відповідачем всіх сум, які на її думку вона заробила на займаних посадах, належними, допустимим та достатніми доказами, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, не довів порушення Відповідачем вимог законодавства про оплату праці, в тому числі з урахуванням зупинення в цей період дії колективного договору в умовах правового режиму військового стану на території України.

Зауважує, що про зазначені обставини, ОСОБА_1 була офіційно повідомлена листом ДП «БДМТП» 23.05.2022 № 178/66/08-30 (у відповідь на її звернення від 23.04.2022) (в копії також було проінформовано Фонд державного майна України, як орган уповноважений управляти державним майном ДП «БДМТП), до якого було додано Повідомлення про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у зв`язку із звільненням від 23.05.2022 № 179 (надалі Повідомлення) про нараховану та сплачену/несплачену їй суму заробітної плати. Цей лист вона отримала особисто 17.06.2022 з додатком, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 листа, яке Позивач додав до позовної заяви. Згідно Повідомлення на момент звільнення 31.03.2022, ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 39 251,09 грн. Ця заборгованість була сплачена Позивачу протягом травня-серпня 2022 року згідно платіжних доручень від 23.05.2022 № 1118, від 29.06.2022 № 1222, від 27.07.2022 № 1329, від 08.08.2022 № 1380, що додаються до відзиву на позовну заяву.

В подальшому це питання було предметом судового розгляду в межах цивільної справи № 495/7086/22 (суддя Шевчук Ю.В.) за позовом ОСОБА_1 до ДП «БДМТП» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який вона подала до суду 19.09.2022 року. В цій справі, до позовної заяви ОСОБА_1 надала копії наказів ДП «БДМТП» про її понаднормові доплати, власні розрахункові листи про нараховану заробітну плату з червня 2021 року по березень 2022 року, інші документи, а ДП «БДМТП» як Відповідач надав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, які ОСОБА_1 отримала у своє розпорядження. В подальшому, на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.03.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення у цій справі залишено без розгляду на підставі заяви представника ОСОБА_1 адвоката Главацького Ю.А.

Таким чином, обставини щодо обсягів нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати та підстав корегування понаднормових виплат в сторону зменшення, стали відомі Позивачу у травні 2022 року, в подальшому вона подала позов до суду з цих підстав і добровільно відкликала свої позовні вимоги у судовій справі 495/7086/22 у березні 2023 року. Разом з тим, на думку Відповідача, Позивач, звернувшись до суду в грудні 2025 року з позовними вимогами про незгоду з нарахованими їй виплатами та перегляд належних їй до виплати сум при звільненні 31.03.2022, порушила строки звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання Позивача в позовній заяві на те, що приписами ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком фактично не відповідає нормі цієї статті у КЗпПУ.

Щодо порушення ОСОБА_1 строків звернення до суду з такими позовними вимогами, слід зазначає наступне.

01.07.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022. У відповідності до вказаного Закону було внесено відповідні зміни до КЗпП, зокрема до ст. 233 КЗпП щодо строків звернення до суду працівника з вимогою щодо стягнення виплат, а також відокремлено категорії працівників: 1) ті, що продовжують працювати у роботодавця та звертаються до суду з метою стягнення відповідних виплат; 2) ті, що звільнились та з ними у день звільнення не було проведено роботодавцем повного розрахунку по відповідним виплатам.

Крім того, у відповідності до вказаного закону, для обох категорій працівників було встановлено єдиний строк протягом якого вони можуть звернутися до суду з метою стягнення з роботодавця заробітної плати, який становить виключно 3 (три) місяці. Такий строк починає свій відлік з того дня, коли працівник дізнався/міг дізнатися про порушення своїх трудових прав.

Отже, після внесення вказаних змін до КЗпП, які набули чинності 19.07.2022 законодавцем було чітко встановлено граничний строк для стягнення з роботодавця виплат по заробітній платі, який становить 3 (три) місяці. І такий строк застосовувався як до працівників, які продовжують працювати, так і до тих, хто вже звільнився та не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем.

З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1 р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч.1 ст. 233 КЗпП, відбулися зміни, оскільки, за вказаним рішенням частина 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнана неконституційною. Тобто, з моменту ухвалення вказаного рішення, а саме з 11.12.2025 право працівника, який продовжує працювати і не припиняв трудові відносини з Роботодавцем може подати відповідний позов до суду для стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Проте, вказане рішення Конституційного Суду України не стосується тих працівників, які звільнились і мають на меті подати відповідний позов для стягнення з роботодавця сум, які не були виплачені йому у день звільнення. А, отже, для таких працівників строк для подачі відповідної заяви до суду, так і залишається 3 (три) місяці (ч.2 статті 233 КзПП України).

Таким чином, у звільнених працівників є право для подачі ними позову до суду протягом 3 (трьох) місяців, який є граничним. У разі пропуску вказаного строку, працівнику необхідно вживати відповідні дії для його поновлення судом.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги Позивача щодо виплати додаткових сум у розмірі 76 002,62 грн. задоволенню не підлягають з огляду на:- недоведеність Позивачем необхідності їх виплати як заробітної плати;- недоведеність порушення Відповідачем законодавства про оплату праці при їх коригуванні; - порушення Позивачем строків звернення до суду із зазначеними позовними вимогами. У зв`язку з відсутністю підстав для виплати заборгованості у розмірі 76 002,62 грн, похідно не підлягають задоволенню вимоги про нарахування та виплату невиплаченої компенсації за невикористану відпустку розмірі 16 846,38 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 року у розмірі 154 295,73 грн., а також вимоги щодо сплати моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн. Щодо відповідальності у вигляді моральної шкоди, то відповідно до частини статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини , встановлених частиною другою цієї статті.

Додатково зазначає, що Відповідач з початком введення військового стану на території України звільнений від відповідальності, що передбачена Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VII на підставі Сертифікату №5100-25-0069 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.01.2025 № 2003-14/39, виданого Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України; заборона судноплавства та судозаходу до Білгород-Дністровського морського порту державному підприємству «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» щодо обов`язку (зобов`язання) а саме: неможливість здійснення господарської (виробничої) діяльності у сфері допоміжного обслуговування водного транспорту, що пов`язано з відсутністю (забороною) суднозаходів до Білгород-Дністровського морського порту, у термін з 22.03.2022. Період дії форс-мажорних обставин: (обставин непереборної сили): дата настання: 22 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 16 січня 2025 року.

На підставі викладеного просив у задоволені позову відмовити.

Стислий виклад позиції позивача, викладеної у відповіді на відзив

Щодо застосування Сертифікату №5100-25-0069 від 16.01.2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Відповідач вважає, що Сертифікат №5100-25-0069 від 16.01.2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою є підтвердженням того, що ДП «БДМТП» звільняється від відповідальності, яка передбачена Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VII у зв`язку з обставинами непереборної сили. Проте, сторона Позивача категорично не погоджується з вищезазначеним, оскільки Сертифікат №5100-25-0069 від 16.01.2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для Відповідача у конкретному зобов`язанні перед ОСОБА_1 щодо виплати належної заробітної плати та інших виплат звільненому працівнику, оскільки факт запровадження в Україні воєнного стану та обмеження воєнного часу не звільняють роботодавця від відповідальності за невиконання своїх трудових зобов`язань перед працівником в цьому випадку. Звертаємо увагу суду, Сертифікат №5100-25-0069 від 16.01.2025 року виданий Відповідачу 16.01.2025 року, а звільнення Позивача відбулось 31.03.2022 року, тобто більше ніж за 2,5 роки до видачі вищезазначеного сертифікату.

Вказані у Сертифікаті №5100-25-0069 від 16.01.2025 року форс-мажорні обставини пов`язані із забороною судноплавства та суднозаходу до Білгород Дністровського морського порту, а також із неможливістю здійснення господарської (виробничої) діяльності у сфері допоміжного обслуговування водного транспорту, що пов`язано з відсутністю (забороною) суднозаходів до Білгород-Дністровського морського торговельного порту у період з 22 березня 2022 по 16 січня 2025 року. Однак, Сертифікат №5100-25-0069 від 16.01.2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, не містить конкретизації щодо неможливості виконання саме обов`язку з виплати заробітної плати ОСОБА_1 чи розрахунку з останньою при її звільненні . Крім того, не доведено, що рахунки Відповідача були заблоковані або порожні; не доведено відсутність доступу Відповідача до банківської системи для проведення необхідних виплат; не доведено, що Відповідач не здійснював жодних інших господарських операцій або оголошував простій, не надано доказів того, що заробітна плата не виплачувалась та не виплачується іншим співробітникам (в т.ч. директору ДП «Білгород Дністровський морський торговельний порт» ОСОБА_3 та іншим співробітникам).

Посилання Відповідача на Сертифікат №5100-25-0069 від 16.01.2025 року, виданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, є безпідставним, оскільки зазначені у ньому обставини стосуються заборони суднозаходів до Білгород Дністровського морського торговельного порту та здійснення господарської діяльності, однак не доводять неможливість виконання Відповідачем обов`язку щодо проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні. Відповідачем не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між вказаними форс-мажорними обставинами та невиплатою належних Позивачу сум, а також не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для виконання трудових гарантій.

Щодо наказу ДП «БДМТП» від 17.05.2022 року №28.

Посилання відповідача на наказ ДП «БДМТП» від 17.05.2022 року №28, яким нібито було скориговано у бік зменшення понаднормові нарахування ОСОБА_1 , є безпідставним та таким, що не створює правових наслідків для Позивача. Трудові відносини між Позивачем та Відповідачем були припинені 31.03.2022 року. Відповідно до ст. 47 та ст. 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належним чином оформлені документи та провести з ним повний розрахунок, виплативши всі належні суми. Із моменту припинення трудових відносин роботодавець втрачає право в односторонньому порядку змінювати умови оплати праці або переглядати вже нараховані виплати.

Щодо твердження про неналежність виконання службових обов`язків бухгалтером Відповідача ОСОБА_2 , що начебто призвели до коригування нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати тільки у вересні 2022 року.

Твердження Відповідача про те, що нібито неналежне виконання службових обов`язків бухгалтером ОСОБА_2 стало підставою для коригування нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати лише у вересні 2022 року, є голослівними, непідтвердженими належними та допустимими доказами і не можуть братися судом до уваги.

Щодо твердження Відповідача про начебто «відкликання» позовної заяви в рамках цивільної справи №495/7086/22 у березні 2023 року.

15.09.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у цивільній справі №495/7086/22 за позовом ОСОБА_1 до ДП «БДМТП» про стягнення заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було відкрито провадження у справі. Твердження Відповідача про начебто «відкликання» позовної заяви ОСОБА_1 у межах цивільної справи №495/7086/22 є некоректним та таким, що не відповідає процесуальним нормам. В березні 2023 року дійсно позовну заяву було залишено судом без розгляду за заявою Позивача. Відповідно до ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду у випадках, прямо передбачених законом (зокрема, за заявою Позивача, у разі повторної неявки в судове засідання, неподання витребуваних судом доказів тощо). При цьому залишення позову без розгляду не є вирішенням спору по суті та не свідчить про відмову від позовних вимог. Залишення позову без розгляду не є відкликанням позовної заяви у матеріально-правовому розумінні; не є відмовою від позову; не позбавляє Позивача права повторного звернення до суду. Чинне процесуальне законодавство не вимагає від Позивача обґрунтовувати причини подання заяви про залишення позову без розгляду. Така процесуальна дія є реалізацією права особи на розпорядження своїми процесуальними правами (ст. 13 ЦПК України). Отже, твердження Відповідача про «відкликання» позовної заяви є юридично некоректним та спрямованим на створення хибного враження про відмову Позивача від захисту свого права, що фактично не відповідає дійсності та нормам цивільного процесуального законодавства.

Щодо твердження Відповідача про начебто порушення.

Позивачем строків звернення до суду із даним позовом Позивач була звільнена Відповідачем 31.03.2022року, отже, на момент звільнення діяла редакція КЗпП України від 24.03.2022 року. Ч. 2 ст. 233 КЗпП України була сформульована так: У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Станом на дату звернення Позивача до суду ч. 1 ст. 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 року.

Щодо незгоди Відповідача із заявленим розміром компенсації витрат.

Позивача на правничу допомогу Твердження Відповідача про те, що дана справа не є складною, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, є необґрунтованими та не підтвердженими належними процесуальними діями.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у заперечення на відповідь на відзив

Відповідач вважає, що правові підстави для донарахування ОСОБА_1 будь-яких доплат до вже нарахованої та виплаченої їй заробітної плати відсутні.

Відповідач вважає, що Позивачем порушено строки позовної давності із звернення до суду з вимогами про перегляд сум заробітної плати, які були належні ОСОБА_1 при звільненні, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Сертифікат ТПП України або його регіональних відділень це головний документ, який офіційно засвідчує настання форс-мажору та звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, якщо інше не передбачено договором.

Відповідач також зауважує, що питання виконання службових обов`язків бухгалтером ОСОБА_2 , на відсутність доказів чого Позивач окремо звернув увагу у відповіді на відзив, не стосується ані предмета ані підстав позову, не є предметом доказування у цій справі, а також не може бути належними доказами інших обставин які підлягаю доказуванню при розгляді справи.

Питання щодо наявності моральної шкоди, нанесеної Позивачу, у стягненні якої останній також просить суд, то підстави для її стягнення, на думку Відповідача відсутні, з огляду порушення Позивачем строків позовної давності із зверненням з такими вимогами до суду.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 08.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження по справі, та призначена дата судового засідання.

11.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого викладено в описовій частині рішення.

23.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зміст якого викладено в описовій частині рішення.

03.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зміст яких викладено в описовій частині рішення.

Позиції сторін

Представник позивача адвокат Нікіпелова К.Є., позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні просили позов задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у наданих до суду позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Поліщук О.Г. у судовому засіданні заперечувала поти задоволенні позовних вимог у повному обсязі з мотивів, які викладені у відзиві на позовну заяву.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 14.10.2026 для ухвалення та проголошення судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлення судом

Судом встановлено та учасниками справи не заперечувалось, що наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 22.06.2021 № 243-к ОСОБА_1 прийнято на посаду в.о. заступника директора з розвитку та інвестицій ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» із погодинною тарифною ставкою 85,10 грн.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 23.06.2021 № 87 покладено виконання обов`язків начальника планово-економічного відділу на заступника директора з розвитку та інвестицій ОСОБА_1 за 23.06.2021. Встановлено доплату за суміщення посади заступнику директора з розвитку та інвестицій ОСОБА_1 у розмірі 50 % посадового окладу начальника планово-економічного відділу з 23.06.2021.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 21.01.2022 № 05 встановлено надбавку за особливий характер роботи в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 у розмірі 50 % посадового окладу; виплату надбавки ОСОБА_1 проводити з 25.01.2021 за фактично відпрацьований час.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 21.01.2022 № 06 встановлено доплату за суміщення посади заступника директора з розвиту та інвестицій в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 у розмірі 50 % окладу заступника директора з розвитку та інвестицій з 25.01.2021.

16.03.2022 ОСОБА_1 була подана заява про звільнення за власним бажанням з 31.03.2022.

Наказом в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 31.03.2022 № 67-к звільнено ОСОБА_1 , в.о. головного бухгалтера, 31 березня 2022 року за власник бажанням на ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерії порту компенсувати 23 календарних днів.

В день її звільнення виплата всіх сум, що належали їй від підприємства, роботодавцем не проведена.

В частині вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сторона відповідача зазначала, що невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталася внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили (воєнний стан). Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

В матеріалах справи міститься в копії сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати, виданий ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 5100-25-0069. За вказаним сертифікатом період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 22 березня 2022 року, дата закінчення тривають на 16 січня 2025 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до часини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 905/857/19).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати.

Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення заборгованості з виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що відповідачем всупереч вимог статті 116 КЗпП України позивачу не було виплачено у день звільнення належну суму, тому суд погоджується з твердженням позивача про вимоги в частині стягнення з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку, оскільки відповідач не довів суду, що повний розрахунок з позивачем був проведений вчасно, або що станом на момент розгляду справи позивач отримав всі належні йому виплати та компенсації.

Що ж до розрахунку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд констатує, що у матеріалах справи наявні розрахунки як сторони позивача так і сторони відповідача.

Сторона позивача, проводячи розрахунок вказаної суми, виходить з розміру заробітної плати, наданої у відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 03.12.2025 № 207/3ПІ/15-32-24-09-06, та використовує «початкове» її значення (тобто суми до подання відповідачем уточнюючих розрахунків 21.09.2022 та 22.09.2022 до податкового органу).

Відповідач же у власних розрахунках посилається на наказ в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 17.05.2022 № 28, яким наказано вважати недійсним накази № 87 від 23 червня 2021 року «Про доплату», № 97 від 06 липня 2021 року «Про надбавку за виконання особливо важливої роботи», № 05 від 21 січня 2022 року «Про надбавку за особливий характер роботи», № 06 від 21 січня 2022 року «Про доплату» з моменту їх прийняття, яким фактично позбавлено позивача надбавок та доплат до основної заробітної плати за виконання додаткової та особливо важливої роботи. Відповідно сума нарахованої заробітної плати (з відрахуванням зазначених доплат та надбавок), у розрахунку відповідача є меншою.

Проте співставляючи дату звільнення позивачки, 31.03.2022, та прийняття вказаного наказу в.о. директора ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» від 17.05.2022 № 28, суд вважає, що виплата всіх належних позивачеві сум мала бути здійснена відповідачем саме при звільненні позивача і станом на момент звільнення, тобто в момент повного припинення з ним трудових відносин.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами.

Жодних застережень указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Тому суд погоджується з розрахунками, наданими позивачем та задовольняє позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 76 002,62 грн. та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку розмірі 16 846,38 грн. з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Вказаний розрахунок базується на показниках заробітної плати в урахуванням всіх належних позивачу доплат та надбавок на дату звільнення, крім того враховує проведені відповідачем платежі щодо погашення заборгованості по оплаті заробітної плати.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом свідчать про те, що відповідач, заперечуючи проти вимог зазначав, що затримка виплати належних при звільнені сум позивачу у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулась не з вини ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», а внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили (воєнний стан).

Із долученого до матеріалів справи сертифіката № 5100-25-0069 від 16 січня 2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Одеська регіональна торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» щодо обов`язку (зобов`язання) за Кодексом законів про працю від 10.12.1971 року № 322-VIII, які унеможливили його виконання в зазначений термін. За вказаним сертифікатом період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 22 березня 2022 року, дата закінчення тривають на 16 січня 2025 року.

Отже, унеможливлення виконання ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України, заборона судноплавства та судозаходу до Білгород-Дністровського порту, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 22 березня 2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача.

Відповідачем належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань.

З огляду на викладене позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зобов`язання із відшкодування моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також інших установлених законом умов відповідальності.

Водночас у трудових правовідносинах стаття 237-1 КЗпП України є спеціальною нормою, яка передбачає можливість відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення законних трудових прав працівника, якщо таке порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, для правильного вирішення цієї вимоги судом встановлено, що дійсно має місце порушення трудових прав позивача, що передусім виразилося у не проведенні повного розрахунку із позивачем у день його звільнення. Тривалість такого порушення фактично чотири роки, та станом на момент розгляду справи вказане порушення досі не усунено відповідачем.

Моральна шкода у трудових правовідносинах не обмежується фізичним болем, погіршенням стану здоров`я або іншими наслідками, які можуть бути підтверджені виключно медичною документацією. За змістом статті 237-1 КЗпП України така шкода може полягати також у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Водночас, згідно з вимогами статті 23 ЦК України та статті 237-1 237-1 КЗпП України, суд повинен установити характер порушення, його тривалість, характер та обсяг моральних страждань, причинний зв`язок між порушенням трудового права та негативними наслідками для позивача й інші обставини, що мають значення для вирішення такої вимоги.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами сторони позивача, що протиправні дії Відповідача щодо невиплати заробітної плати у день звільнення перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданою позивачу моральною шкодою, яка проявилась у погіршенні психоемоційного стану, тривалих душевних стражданнях та порушенні звичного способу життя зв`язку із неотриманням належних їй виплат.

Беручи до уваги наведені вище норми та фактичні обставини цивільної справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 15 000 грн. моральної шкоди з урахуванням характеру та тривалості порушення прав позивача.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом

В цій частині відповідач акцентував, що вимоги позивача заявлені з пропуском встановленого статтями 116, 233 КЗпП України строку, що є додатковою підставою для її відхилення, оскільки законом встановлено для звернення до суду тримісячний строк.

Звертав увагу про те, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом, який був залишений без розгляду.

Беручи до уваги вказане твердження, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Таким чином, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-7/2024 (337/24) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, яка утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду є такими, що не ґрунтуються на нормах Закону, оскільки на час звернення - 29.12.2025 право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати не обмежувалося тримісячним строком.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, питання розподілу судових витрат буде вирішено після надання відповідної заяви, про яку позивач заявив у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 13, 76, 82, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати, невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 76 002,62 грн. (сімдесят шість тисяч дві гривні 62 копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 невиплаченої компенсації за невикористану відпустку розмірі 16 846,38 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень 38 копійок) з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволені позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ: 01125689, місцезнаходження: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81).

Суддя Юлія ШЕВЧУК