Решение № 140657327, 15.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3714/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН-КР", 50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Леоніда Бородича, б. 15, офіс 119, код ЄДРПОУ 39543297

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА", 50103, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Соборності, буд. 70, код ЄДРПОУ 30001532

про стягнення заборгованості у розмірі 3 187 923,69грн.

Представники сторін:

від позивача: Кіщак Анна Андріївна, ордер №1516736 від 19.06.2026р.

від відповідача: Сааді Рустам Мохаммедович, ордер №1161153 від 31.08.2026р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САПСАН-КР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3 187 923,69грн., з яких: суму основного боргу в розмірі 2 999 903,47грн., 34 167,68грн. - 3% річних, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 153 852,54грн. інфляційні втрати у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором на виконання робіт №30/05/01 від 30.05.2025р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних повивачем робіт.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №432 від 25.06.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи №904/3714/26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 справу №904/3714/26 передано на розгляд судді Панні С.П.

Ухвалою суду від 29.06.2026р. позовну заяву залишено без руху.

30.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.07.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2026 о 14:15год.

В судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

11.08.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.08.2026р. відкладено підготовче засідання на 01.09.2026р. о 11:00год.

01.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника.

У судове засідання сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників.

Ухвалою суду від 01.09.2026р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 30.09.2026р. о 10:30год.

29.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника.

29.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

В судове засідання з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 30.09.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2026 о 15:30год.

07.10.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли пояснення по справі.

29.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.

В засіданні 08.10.2026р. оголошено перерву до 15.10.26р. о 14:00 год.

У судове засідання з`явились представники всіх сторін. Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

30.05.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «САПСАН-КР» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСОПТІМА» (Замовник) укладено Договір на виконання робіт №30/05/01 (а.с.32-34).

Згідно п. 1.1 Договору на виконання робіт №30/05/01 Підрядник зобов`язується у 2025 році на свій ризик власними та залученими силами виконати роботи по цьому Договору по об`єкту: «Реконструкція частини комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Параджанова, 26», у встановлений строк, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи у встановленому у цьому Договору порядку.

Відповідно до п. 4.1 Договору на виконання робіт №30/05/01 розрахунки за виконані роботи здійснюються проміжними платежами згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 2 (двох) банківських днів після підписання Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт ( типова форма КБ-2в) .

31.12.2025р. між сторонами була підписана Додаткова угода №1 до Договору №30/05/01 (а.с.35), в якій домовились продовжити строк виконання робіт по Договору та викласти пункт 5.1. Договору у новій редакції:

« 5.1. Підрядник розпочне виконання робіт протягом 3-х (трьох) днів з дня підписання даного Договору і завершить до 31.05.2026 року»,

В частині 2 ДУ №1 визначено, що п. 10.1. викласти в наступній редакції:

« 10.1. Строком Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої прана та виконувати свої обов`язки відповідно до Договору. Цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з і з моменту його підписання Сторонами та скріплення підписів печатками і діє до 31 грудня 2025 року, а у частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання Сторонами.»

На виконання Договору на виконання робіт №30/05/01 відповідач сплатив ТОВ «САПСАН-КР» 1 200 000,00грн. як передплата на закупівлю товару, що підтверджується наступним:

- платіжною інструкцією №3434 від 16.07.2025р. на суму 500 000,00грн. (а.с.43 зі зворотної сторони, Т.1);

- платіжною інструкцією №19506 від 10.09.2025р. на суму 500 000,00грн. (а.с.44, Т.1);

- платіжною інструкцією №19774 від 08.10.2025р. на суму 200 000,00грн. (а.с.44 зі зворотної сторони, Т.1).

Як вказує позивач, на сьогодні умови вищевказаного Договору на виконання робіт №30/05/01 від 30.05.2025р. ТОВ «САПСАН-КР» виконав роботи на загальну суму 4 499 903,47грн, що підтверджується підписаними Сторонами:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.01.2026 р. (форма №КБ-2в) на суму 311 129,47грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 30.01.2026 р. (форма №КБ-2в) на суму 554 905,20грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 30.01.2026 р. (форма №КБ-2в) на суму 855 436,80грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 30.01.2026 р. (форма №КБ-2в) на суму 2 225 875,20грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №5 від 30.01.2026 р. (форма №КБ-2в) на суму 522 556,80грн.

Утім, в порушення умов договору, відповідач виконав свої зобов`язання лише частково у сумі 300 000,00грн.:

- платіжною інструкцією №20886 від 05.03.2026р. на суму 500 000,00грн. (а.с.45, Т.1);

- платіжною інструкцією №20961 від 13.03.2026р. на суму 150 000,00грн. (а.с.5 зі зворотної сторони, Т.1).

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: Січень 2025 Травень 2026 р., між ТОВ «САПСАН-КР» і ТОВ «КРИВБАСОПТІМА» за Договором №30/05/01 від 30.05.2025р., станом на 31.05.2026 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСОПТІМА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «САПСАН-КР» складає 2 999 903,47грн. (а.с.31, Т.1)

Позивач зазначає, що ним було складено Претензію від 09.06.2026р. та було направлено таку Відповідачу на юридичну адресу (а.с.36, Т.1), але Відповідач відповіді на Претензію не надав, заборгованість не погасив.

25.06.2026р. відповідачем було здійснено частково оплату заборгованості у розмірі 1 000 000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21808 від 25.06.2026р. (а.с.61, Т.1).

У зв`язку з вищезазначеними обставинами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 999 903,47грн., 3% річних у розмірі 34 167,68грн. та інфляційні втрати у розмірі 153 852,54грн.

В процесі розгляду справи, позивачем також заявлено заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу у розмірі 1 000 000,00грн. платіжною інструкцією №21991 від 27.07.2026р. (а.с.87, Т.1).

Отже, суд розглядає позовну заяву у розмірі 999 903,47 гривень основного боргу, 41 893,30 гривень 3% річних та 156 730,80 гривень інфляційних втрат.

Крім того, Відповідач надав господарському суду до матеріалів справи докази (платіжну інструкцію) часткової сплати боргу в сумі 70000,00 грн., яку було здійснено 30.09.2026р.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд установив, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На підставі ч.ч. 1, 6 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав, а саме ТОВ «САПСАН-КР» виконав роботи для Замовника за Договором на виконання робіт №30/05/01 від 30.05.2025 р. на загальну суму 4499903,47 грн, що підтверджується підписаними Сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт.

Утім, відповідач не може бути звільнений від виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг згідно з актами наданих послуг, строк виконання якого вже настав.

З урахуванням матеріалів справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 929 903,47грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення три відсотки річних в загальному розмірі 41 893,30грн. та інфляційні втрати у розмірі 156 730,80грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку судом порушень не встановлено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

а змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025р. по справі №903/602/24.

Отже, клопотання відповідача про зменшення 3% річних не підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 1 рік суд зазначає таке.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Більше того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Тому виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

За змістом частини третьої статті 331 цього Кодексу підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи надані заявником обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду разом із доказами, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження наявності існування обставин, які ускладнюють виконання на цей час рішення суду.

Таким чином, зважаючи на заперечення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити його виконання на 6 місяців рівними частинами.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА", 50103, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Соборності, буд. 70, код ЄДРПОУ 30001532 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН-КР", 50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Леоніда Бородича, б. 15, офіс 119, код ЄДРПОУ 39543297 заборгованість за Договором на виконання робіт №30/05/01 від 30.05.2025 р., в розмірі 1 128 527,57грн. (один мільйон сто двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 57коп.), яка складається з: основного боргу у розмірі 929 903,47грн. (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот три гривні 47коп.)., 3% річних у розмірі 41 893,30грн. (сорок одна тисяча вісімсот дев`яносто три гривні 30коп.) та 156 730,80грн. (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот тридцять гривень 80коп.) інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 13 542,33грн. (тринадцять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 33коп.).

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення по справі № 904/3714/26 строком на 6 місяців, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

-190 344,98грн. до 15.11.2026 року,

-190 344,98грн. до 15.12.2026 року,

-190 344,98грн. до 15.01.2027 року,

-190 344,98грн. до 15.02.2027 року,

-190 344,98грн. до 15.03.2027 року,

-190 344,98грн. до 15.04.2027 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.10.2026

Суддя С.П. Панна