Постановление суда № 140657325, 14.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

14.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3901/26

за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с-ще Слобожанське, вул.Героїв України, 7, код ЄДРПОУ/умовний код 0290993836 в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради, 51000, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., с-ще Царичанка, вул.Залізнича, буд.10, код ЄДРПОУ 04339706

до фізичної особи-підприємця Соріної Вероніки Олександрівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі у загальному розмірі 639 688,05грн.

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Козуниця К.Е.

Представники сторін:

від прокуратури: Богомол Олена Михайлівна, посвідчення № 069928 від 01.03.2023р.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Трикоза Тетяна Вікторівна, ордер №1370483 від 01.07.2026р.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Соріної Вероніки Олександрівни, в якій просить суд стягнути відповідача кошти у розмірі 639 688,05грн., з яких: 324 036,60грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури, 263 736,63грн. - 3 % річних, 51 914,82грн. - інфляційні втрати.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.06.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.07.2026р. о 09:30год.

17.09.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти Соріної Вероніки Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансовокредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , у межах суми позовних вимог на загальну суму 639 688, 05 грн;

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), в межах ціни позову 639 688, 05 грн, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокуратура вказує, що підставою для пред`явлення позову є порушення вимог бюджетного законодавства замовником будівництва - ФОП Соріною В.О. (далі - Відповідач), який всупереч вимогам Закону України від 17.02.2011 №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ) не сплатив грошові кошти за пайову участь у будівництві.

Заявник вважає, що несплата Відповідачем грошових коштів за пайову участь свідчить про можливу його недобросовісну поведінку як сторони зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що добросовісність - певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Прокурор зазначає, що станом і на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання обов`язку за законом, що зумовлює безпідставне збереження ним коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливає на фінансовий стан позивача, оскільки значна сума безпідставно збережених відповідачем коштів не надійшла до місцевого бюджету. На думку прокурора, відповідач має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

На переконання прокурора, ефективним засобом щодо забезпечення виконання судового рішення буде забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП Соріної В.О., як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ФОП Соріній В.О. у межах суми позовних вимог, а саме 639 688,05 грн.

До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, де вказує, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідач діяла добросовісно та відкрито, не приховуючи наміру виконати вимоги законодавства. Ще до прийняття об`єкта в експлуатацію Відповідач отримала офіційну письмову відповідь від Позивача про відсутність правових підстав для сплати пайового внеску. Зазначена правова позиція була в подальшому врахована і Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яка під час прийняття об`єкта в експлуатацію зазначила у сертифікаті підставу звільнення від сплати пайової участі та видала відповідні сертифікати. Зазначає, що прокуратура належним чином не обґрунтувала існування реальних конкретних ризиків того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Звертаємо увагу суду на той факт, що спірні правовідносини мали місце у 2020-2021 роках. Після спливу майже 6-ти років прокуратура звертається до суду із необґрунтованим позовом до Відповідача та ще й додатково безпідставно намагається обмежити її права на користування та розпорядження власними грошовими коштами на нерухомим майном шляхом забезпечення позову.

Розглянувши заяву прокурор про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд звертає увагу, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд звертає увагу на те, що прокуратурою не надано жодних доказів на підтвердження спроб Відповідача приховати або відчужити належне їй майно та грошові кошти, а тому відсутні докази які б вказували, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, не надано суду доказів, які би свідчили, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна з метою уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що твердження про необхідність забезпечення дієвого захисту майнових інтересів позивача саме по собі не є самостійною підставою для застосування заходів забезпечення позову. Необхідність такого заходу має бути обґрунтована конкретними фактичними обставинами та належними доказами існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду.

Так, суд має надати належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу та не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Тобто обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_1 є володільцем об`єктів нерухомості, якими вона володіла під час будівництва об`єкта нерухомості. Як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ціна тільки однієї належної Відповідачу квартири за адресою: АДРЕСА_3 становить 1 015 441,70грн.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які надано самою прокуратурою, Відповідач продовжує володіти вказаним майном і на сьогоднішній день, тобто після того, як було відкрито провадження по даній справі, Відповідач не вживала заходів для відчуження наявного у неї нерухомого майна.

Отже, з огляду на встановлені обставини, прокурором не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, твердження прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 16.10.2026.

СуддяС.П. Панна