Постановление суда № 140657209, 06.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9532/25

Провадження № 2/761/1823/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Базелюка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Представництва АЙММАП ІНК. в Україні про визнання наказів про притягнення до дисциплінарного стягнення незаконними та їх скасування,

в с т а н о в и в :

У березні 2025р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-5, т. 1) до відповідача Представництва АЙММАП ІНК. в Україні, в якому просив суд:

- визнати незаконними та скасувати винесені відповідачем накази: «Про оголошення догани ОСОБА_2 » від 29 листопада 2024р. № 5-од/тр; «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани ОСОБА_2 » № 1 від 08 січня 2025р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працює у відповідача з 30 травня 2024р., на підставі строкового трудового договору.

29 листопада 2024р. відповідачем було винесено наказ № 5-од/тр (далі по тексту - наказ 1), яким позивачу, як менеджеру (управителю) з логістики, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, що виразилась у зміні постачальника страхових послуг для оформлення страховки на автомобілі Представництва без належного внутрішнього узгодження, було оголошено догану.

На думку позивача зазначений наказ № 1 є незаконним, винесений з порушенням трудового законодавства, а саме за відсутності складу відповідного дисциплінарного проступку та доказів його вчинення позивачем, не зазначено дату порушення позивачем трудової дисципліни і вчинення вищезазначеного проступку.

08 січня 2025р. відповідачем було вдруге винесено наказ № 1 (далі по тексту - наказ 2), яким позивачу, як менеджеру (управителю) з логістики, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, що виразилась у відсутності на роботі 09, 10 грудня 2024р. без поважних причин, було оголошено догану.

На думку позивача зазначений наказ 2 є незаконним, винесений з порушенням трудового законодавства, оскільки в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки робоче місце роботодавцем йому повідомлено не було.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх трудових прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025р., розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25, 30 вересня 2025. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача (а.с. 136, 137, 163, 164 т. 1) щодо позову, у зв`язку з неналежністю відповідача, оскільки Представництво не є юридичною особою.

13 липня 2026р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 15-16 т. 2), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки роботодавцем позивача є саме Корпорація АЙММАП ІНК. (США), а не Представництво цієї Корпорації.

Крім того, сторона відповідача зазначала, що за змістом позову, позивачем фактично визнаються факти вчинення дисциплінарних проступків, які не спростовані належними і допустимими доказами.

При цьому сторона відповідача звертала увагу суду, що підставою притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності стало: самовільне здійснення переговорів позивачем, оскільки у позивача, як працівника були відсутні повноваження щодо проведення переговорів на закупівлю послуг на велику суму грошових коштів; порушення порядку погодження закупівлі; вихід за межі наданих повноважень.

Також, сторона відповідача звертала увагу суду, що за наказом № 2, позивач в своїх письмових поясненнях, щодо відсутності на роботі, фактично визнав факт своєї відсутності на роботі 09, 10 грудня 2024р. без поважних причин.

Відповідь на відзив стороною позивача до суду не подавалась.

До судового засідання позивач особисто клопотав перед судом про розгляд справи у свою відсутність (а.с. 238 т. 1, а.с. 3 т. 2).

В судовому засідання 07 жовтня 2025р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 07 травня 2026р. представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 06 жовтня 2026р. сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що провадження по справі слід закрити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно із ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992р. № 9, судам необхідно з`ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом(ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, та не оспорюється сторонами, що 30 травня 20204р. між позивачем ОСОБА_2 , як працівником та роботодавцем - Корпорацією Айммап Інк., в особі Представництва (відповідача) було укладено строковий трудовий договір № 28 (а.с. 66-71 т. 1), відповідно до умов якого роботодавець приймає працівника на посаду менеджер (управитель з логістики) на умовах строкового трудового договору з 30 травня 2024р. п 30 вересня 2025р. включно.

Наказом № 14-к/тр від 28 травня 2024р. позивача було прийнято на роботу на зазначену вище посаду, на умовах строкового трудового договору з 30 травня 2024р. по 30 вересня 2025р., з посадовим окладом, згідно штатного розпису (а.с. 65 т. 1).

Судом встановлено, і не спростовано позивачем, як працівником, що його було ознайомлено з умовами роботи, правилами трудового розпорядку, а також з його посадовими обов`язками.

28 листопада 2024р. завідувачем відділу операційної роботи Мартинюком Г.Є. на ім`я Керівника відповідача було подано доповідну записку (а.с. 75 т. 1), в якій було повідомлено, що позивач, який обіймає посаду менеджера (управителя) з логістики порушив трудову дисципліну, що виразилась у зміні постачальника страхових послуг для оформлення страховки на автомобілі Представництва без належного внутрішнього узгодження, чим порушив абз. 1 п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому, згідно Акту № 1 від 27 листопад 2024р., позивачу, як працівнику було запропоновано 22 листопада 2024р. надати письмові пояснення щодо причин зміни постачальника страхових послуг для оформлення страховки на автомобіля в строк до 25 листопада 2024р. (а.с. 76 т. 1), проте пояснення наданні не були і не зазначено поважності причин їх не надання.

29 листопада 2024р. відповідачем було винесено наказ № 1 «Про оголошення догани ОСОБА_2 » (ас. 77 т. 1), відповідно до якого у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, що виразилась у зміні постачальника страхових послуг для оформлення страховки на автомобілі Представництва без належного внутрішнього узгодження, та порушення абз. 1 п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, було оголошено позивачу догану.

Згідно Акту № 2 від 29 листопада 2024р. (а.с. 78 т. 1) позивач відмовився від підпису та ознайомлення з наказом № 1.

03 лютого 2025р. відповідачем було видано наказ № 4 «Про дострокове зняття дисциплінарної відповідальності з ОСОБА_2 (а.с. 79 т. 1), відповідно до якого достроково було знято з позивача, як менеджера (управителя) з логістики дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладеної 29 листопада 2024р., згідно наказу № 1, з 03 лютого 2025р.

09 грудня 2024р., 10 грудня 2024р. завідувачем відділу операційної роботи Мартинюком Г.Є. на ім`я Керівника відповідача було подано доповідні записки (а.с. 80, 84 т. 1), в яких було повідомлено, що позивач, який обіймає посаду менеджера (управителя) з логістики 09 та 10 грудня 2024р. не вийшов на роботу, свою відсутність належним чином не узгодив.

За наслідками відсутності позивача на роботі були складені Акт № 3 від 09 грудня 2024р. о 18:10 год. (а.с. 81 т. 1), та Акт № 4 від 10 грудня 2024р. (а.с. 85 т. 1).

10 грудня 2024р. позивач о 17:36 год. повідомляв відповідача (а.с. 82 т. 1) проте що він був відсутній на роботі 09 грудня 2024р., того, що він захворів, листок непрацездатності йому надавався з 02 по 06 грудня 2024р., в подальшому листок непрацездатності не був продовжений, оскільки він не з`явився на консультацію до лікаря, але він все одно себе погано почував та працював дистанційно.

16 грудня 2024р. позивачу, як працівнику була доведена письмова вимога про надання письмових пояснення щодо факту його відсутності на роботі, в строк о 23 грудня 2024р. (а.с. 86).

23 грудня 2024р. позивачем на ім`я Керівника відповідача були надані письмові пояснення (а.с. 87, 88 т. 1).

08 січня 2025р. відповідачем було винесено наказ № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани ОСОБА_2 » (а.с. 96, 97 т. 1), відповідно до якого позивачу, як працівнику було оголошено догану за порушення вимог п.п. 1.3 та 1.4 строкового трудового договору № 28 від 30 травня 2024р., укладеного між роботодавцем та працівником, абз. 1 п. 3.2 та п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з тим, що позивач 09 та 10 грудня 2024р. був відсутній на роботі, факт поважності причин відсутності не повідомив, та не було погоджено виконання ним своїх трудових функцій дистанційно, як лінійним, так і функціональним керівником.

03 березня 2025р. відповідачем було видано наказ № 6 «Про дострокове зняття дисциплінарної відповідальності з ОСОБА_2 (а.с. 99 т. 1), відповідно до якого достроково було знято з позивача, як менеджера (управителя) з логістики дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладеної 08 січня 2025р., згідно наказу № 2, з 03 березня 2025р.

Так, у відзиві на позов, сторона відповідача зазначала, що позивачем неправильно визначено зміст дисциплінарного проступку за наказом 1. Так, роботодавець не застосовував дисциплінарне стягнення за вибір конкретного страховика. Підставою дисциплінарної відповідальності стало: самовільне здійснення переговорів, при цьому у позивача були відсутні повноваження щодо проведення переговорів на закупівлю послуг зі страхування; мало місце порушення порядку погодження закупівлі; вихід за межі наданих повноважень. Позивач не мав права одноосібно змінювати порядок закупівлі страхових послуг, що і стало підставою для дисциплінарного стягнення.

Факт відсутності позивача на роботі 09 та 10 грудня 2024р. не заперечувався самим позивачем, про що у своїх письмових поясненнях сам він визнав, що був відсутній на роботі в ці дні, що лікарняний був відсутній, що керівнику не телефонував, що дозволу працювати дистанційно не отримував, що лише створив заявку у системі «Hurma». Сторона відповідача зазначала, що система «Hurma» не є кадровим наказом, не є засобом погодження дистанційної роботи, не змінює умов трудового договору та не змінює умов трудового договору. Створення заявки в електронній системі саме по собі не означає погодження роботодавцем дистанційної роботи. Позивачу, як працівнику було відомо місце роботи, воно визначено пунктом 1.3 трудового договору. Позивач регулярно працював саме, за місцезнаходженням офісу, при цьому факту погодження роботи позивача дистанційно погоджено не було.

Разом з тим, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодних належних і допустимих доказів на спростування зазначених доводів сторони відповідача наведених у відзиві, і наданих письмових доказів.

Доводи позивача, що оспорюваний наказ 1 не містить відомостей про конкретний вчинений позивачем дисциплінарний проступок, судом оцінюється критично, оскільки для видачі зазначеного наказу, якраз були саме підстави, які зазначені в доповідній записці, і які не були спростовані позивачем, ні в досудовому порядку, ні під час розгляду справи в суді. Як і не встановлено судом незаконність наказу 2, та не забезпечення позивача робочим місцем, та повідомлення йому його місцезнаходження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2020р. у справі № 705/3876/18, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У п. 40 постанови від 17 квітня 2018р. у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до правового висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, представництва та філії є відокремленими підрозділами і не мають статусу юридичної особи. Вони діють від імені та в інтересах своєї головної (материнської) організації. Так, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організації України правовий статус відповідача: без права юридичної особи (а.с. 140 т. 1).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 ст. 2 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 ст. 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина 1 ст. 89 ЦК України).

Згідно з пунктом 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналізуючи наведені норми права, Верховний Суд в постановах, зокрема, від 14 червня 2021р. у справі № 760/32455/19; від 22 травня 2019р. у справі № 676/5955/18 виклав правовий висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до відповідача Представництва АЙММАП ІНК. в Україні, а не до роботодавця Корпорації Айммап Інк., враховуючи правові висновки Верховного Суду наведені в постановах: від 20 травня 2026р. у справі № 127/38538/24; від 12 березня 2026р. у справі № 766/1349/23; від 09 травня 2023р. у справі № 324/439/20, то суд приходить до висновку, що провадження по справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 255, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст. ст. 139, 147-149, 232, 233 КЗпП України, в редакції які діяли на час спірних правовідносин, суд, -

у х в а л и в :

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Представництва АЙММАП ІНК. в Україні (код ЄДРПОУ: 26635670, місцезнаходження: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 21, прим. 1) про визнання наказів про притягнення до дисциплінарного стягнення незаконними та їх скасування - закрити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено 12 жовтня 2026р.

Суддя: