Решение № 140657117, 15.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18978/25

Провадження № 2/761/13209/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів.

У позовній заяві просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим провадженням НОМЕР_10, яке перебуває на виконанні у Гайворонському відділі державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за період з 09.10.2018 року по 31.03.2025 року, згідно виконавчого листа N?761/38640/18, виданого 23.10.2024 року Шевченківським районним судом м. Києва, у розмірі 148 484 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року у справі № 761/38640/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісяця, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення сином повноліття.

Позивач усно домовився із відповідачем про добровільну сплату аліментів на утримання сина у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісяця, з індексацією стягуваних сум відповідно до досягнення останнім повноліття.

13 листопада 2024 року постановою державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павук Ірини Олександрівни відкрито виконавче провадження НОМЕР_11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 .

З розрахунку у виконавчому провадженні НОМЕР_11 вбачається, що за період з січня 2018 року по березень 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 складає 148 484, 00 грн.

Однак, позивач вказує на сплату аліментів шляхом безпосереднього переказу грошових коштів на банківську картку сина в загальному розмірі 183 130 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 вважає, що вказане свідчить про добровільне виконання ним усної домовленості з ОСОБА_2 , а відтак є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ОСОБА_2 вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів сплати аліментів за період з жовтня 2018 року, а саме не надав жодної квитанції із зазначенням призначення платежу, з яким можна було б встановити, що це саме аліменти, адже сплата коштів на утримання дитини і надання коштів дитині - різні поняття, оскільки всі обов`язки і тягар утримання дитини несе позивач.

У відзиві також зазначається, що оскільки відповідач не є особою, яка порушила права позивача, останній обрав невірний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, однак між сторонами в справі не виникло цивільно-правового спору , який підлягав би захисту в порядку позовного провадження.

25 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, згідно з яким представник ОСОБА_1 стверджує, що оскільки відповідач не визнає розмір сплачених позивачем коштів в якості аліментів, спір між сторонами наявний та підлягає розгляду в рамках позовного провадження.

Представником позивача також зазначається, що розмір сплачених ОСОБА_1 коштів свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо сплати аліментів. Інші правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні, тому сплачені позивачем кошти є саме аліментами.

26 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким позивач не довів належне виконання ним рішення суду 16 січня 2019 року у справі № 761/38640/18, а саме сплату аліментів у встановленому судом розмірі з урахуванням індексації стягуваних сум відповідно до закону на даний час має заборгованість перед відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

17 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення позовних вимог, яку представник позивача аргументує тим, що сумарно за період з 09 жовтня 2018 року по 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 перераховано грошових коштів на користь ОСОБА_3 загальною сумою 199 950, 00 грн.

07 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказується на те, що позивач втратив процесуальне право на подання такої заяви у зв`язку із початком розгляду справи.

Також представник відповідача вказує, що позивач, заявляючи про збільшення розміру позовних вимог з 148 484, 00 грн. до 199 950, 00 грн., змінює і предмет позовної заяви.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року заяву про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року справу залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 липня 2026 року продовжено розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані сторонами докази, суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

13 серпня 2005 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом?янського районного управління юстиції у м. Києві про, що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №1272.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року у справі №761/28507/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року у справі № 761/38640/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісяця, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення сином повноліття.

23 жовтня 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 761/38640/18 на виконання рішення від 16 січня 2019 року.

13 листопада 2024 року постановою державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павук Ірини Олександрівни відкрито виконавче провадження НОМЕР_11 на підставі виконавчого листа № 761/38640/18 від 16 січня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісяця, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення сином повноліття.

Постановою державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павук Ірини Олександрівни від 25 листопада 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_11 звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 .

13 березня 2025 року постановою державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павук Ірини Олександрівни у виконавчому провадженні НОМЕР_11 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 .

Як вбачається з розрахунку у виконавчому провадженні НОМЕР_11, за період з січня 2018 року по березень 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 складає 148 484, 00 грн.

З долучених до позовної заяви доказів вбачається наступне.

Згідно інформації про рух коштів по картці від 13 березня 2025 року та Довідки про наявність рахунку від 28 листопада 2024 року, виданих Акціонерним товариством «Універсал Банк», ОСОБА_1 в період з 25 серпня 2021 року по 13 березня 2025 року з картки НОМЕР_2 здійснив переказ коштів на картку ОСОБА_3 , НОМЕР_3 , на загальну суму 146 345 грн. 00 коп.

Згідно інформації про окремі операції по картці/рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00036225166 від 21 січня 2017 року та в терміналі самообслуговування за період з 17 грудня 2018 року по 10 квітня 2025 року, від 11 квітня 2025 року №F8HOQCBA3EJU8ЕМ3 виданої Акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», вбачається що в період з 17.12.2018 року по 10.04.2025 року Позивачем було здійснено транзакції на картку ОСОБА_3 , НОМЕР_6 , з описом платежу «переказ на картку Приват Банку через додаток Приват 24, Одержувач: ОСОБА_3 » на загальну суму 21 585 грн. 00 коп.

Згідно інформації про рух коштів по картці від 24 січня 2025 року, виданої Акціонерним товариством «Універсал Банк», вбачається що ОСОБА_3 в період з 07 червня 2021 року по 24 січня 2025 року з картки НОМЕР_2 здійснив переказ коштів на картку ОСОБА_3 , НОМЕР_7 , на загальну суму 15200 грн. 00 коп.

Отже позивачем було здійснено переказ грошових коштів в загальному розмірі 183 130 грн. 00 коп.

Щодо твердження позивача про добровільне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідно до статті 179 СК України аліменти є власністю дитини, у зв`язку з чим перерахування коштів на особистий банківський рахунок сина є належним виконанням аліментних зобов`язань, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1-3 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 ЦК України неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, а відповідно до частини третьої статті 179 СК України - самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними.

Натомість малолітня особа володіє лише частковою цивільною дієздатністю і згідно зі статтею 31 ЦК України має право самостійно вчиняти виключно дрібні побутові правочини. Самостійне розпорядження грошовими коштами у вигляді аліментів малолітньою дитиною законом не передбачено.

Як встановлено судом та не підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 досяг чотирнадцятирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно, у період з початку нарахування заборгованості у виконавчому провадженні НОМЕР_11 і до досягнення вказаного віку дитина була малолітньою, а тому в силу вимог статей 31, 32 ЦК України та статті 179 СК України не мала відповідного обсягу дієздатності, яка б дозволяла самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що перерахування коштів безпосередньо на банківський рахунок дитини свідчить про належне виконання аліментних зобов`язань, оскільки на момент здійснення переказів грошових коштів до 28 березня 2022 року ОСОБА_3 був малолітнім. Відтак, перекази грошових коштів на банківський рахунок сина не можуть розцінюватися як належне виконання судового рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 та не є підставою для звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.

Щодо звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.

При цьому, суд зауважує, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні даного спору суд виходить з інтересів дитини, оскільки аліменти сплачуються на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За встановлених у цій справі обставин суд вважає, що істотних обставин у розумінні ч.2 ст.197 СК України, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення вищезазначеної заборгованості щодо сплати аліментів, судом не встановлено.

Суд наголошує, що надання грошових коштів безпосередньо дитині без узгодження зі стягувачем іншого порядку сплати аліментів, є проявом добровільної участі батька у житті дитини, однак не є належним виконанням судового рішення про стягнення аліментів на користь матері.

Обрання позивачем на власний розсуд іншого способу надання коштів на утримання дитини, всупереч встановленому судом порядку сплати аліментів, не є істотною обставиною в розумінні частини другої статті 197 СК України, яка дає підстави для звільнення платника від сплати накопиченої заборгованості.

Натомість звернення із позовом на підставі статті 197 СК України виключає перевірку правильності розрахунку боргу, здійсненого виконавцем, оскільки предметом доказування у такій справі є доведення істотних обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню рішення суду.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які могли б бути підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з позивача за рішенням суду, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст. ст. 84, 180, 182, 183, 197 СК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 223, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ,

Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), адреса місця знаходження - Кіровоградська обл., Голованівський р-н., м. Гайворон, вул. Великого Кобзаря, буд. 1/18, код ЄДРПОУ 34085914.

Повний текст рішення виготовлений 15 жовтня 2026 року.

Суддя: