Решение № 140657092, 14.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17940/26

Провадження № 2/761/11120/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У своїй позовній заяві просили суд стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 53 816, 82 грн.; 3% річних у розмірі 5 234, 44 грн.; інфляційні втрати у розмірі 25 269, 09 грн.; пеню у розмірі 479, 02 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 328,00 грн.

Свій позов обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору, оскільки після розміщення Повідомлення та Договору у газеті «Хрещатик», на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідачів не надходило. Відповідачі, в порушення умов Договору та вимог, що передбачені наведеними вище нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2026 року послуг не виконали належним чином, внаслідок чого розмір заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги складає у загальному розмірі 84 799, 37 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29 липня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_3 вказує, що вона та ОСОБА_2 не є індивідуальними споживачами в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не користуються послугами в квартирі АДРЕСА_2 .

У відзиві відповідач також просить суд застосувати до заявлених вимог наслідки спливу строку позовної давності.

14 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача стверджує, що твердження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що вони не проживають та не користувалися житлово-комунальними послугами не звільняють останніх від виконання солідарного обов`язку, який виникає на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Представник позивача також зазначає, що відповідачі не повідомляли позивача про неспоживання у спірний період наданих за адресою АДРЕСА_1 послуг.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), який доповнено новими частинами.

Так, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі ПрАТ «АК «Київводоканал». Товариство або позивач), як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.

Повідомленням також визначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі, до якої позивач надає житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов?язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов?язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов?язаннями, пов?язаними із спільним майном.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солдарну відповідальність за зобов?язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов?язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов?язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, Позивач має право вимагати виконання обов?язку від споживачів житлово-комунальних послуг, що зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , а саме від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 5 статті 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово- комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в ч. 1 ст. 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

За приписами ст. 7 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово- комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послуг, згідно з яким:

- споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором;

- споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

У зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг у відповідачів за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2026 року виникла заборгованість за надані їм житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 84 799, 37 грн., яка складається з наступного: заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 51 490, 85 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 105, 56 грн.; заборгованість із внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 2 220, 41 грн.; 3% річних у розмірі 5 234, 44 грн.; інфляційні втрати у розмірі 25 269, 99 грн.; пеня у розмірі 479, 02 грн.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2026 року, заявивши вимоги про стягнення заборгованості, яка почала формуватися з 01 січня 2017 року.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за надані з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення послуги за період з 01 січня 2017 року по 18 травня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, продовженню підлягали всі строки позовної давності, які не спливли станом на момент запровадження карантинних обмежень, тобто на 12 березня 2020 року. Оскільки трирічний строк позовної давності за первісними щомісячними нарахуваннями позивача (зокрема за травень 2018 року) мав закінчитися у червні 2021 року, станом на 12 березня 2020 року цей строк є таким, що не сплив.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Відтак, позивач в межах строку позовної давності мав право на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилася починаючи з травня 2018 року.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Строки звернення до суду за вимогами позивача про стягнення заборгованості з 01 травня 2018 року, на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженими на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на період воєнного стану.

Відтак, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням строку позовної давності, підлягають задоволенню частково, у розмірі 66 795, 43 грн.

Щодо твердження позивача про відсутність правових підстав для солідарної відповідальності відповідачів, суд дійшов до наступного висновку.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 посилається на те, що останні не мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, за твердженням представника ОСОБА_3 , відповідач у період з 2017 по 2026 рік мешкала в орендованому житлі, що підтверджується договором оренди житла за адресою: АДРЕСА_3 . Після початку збройної агресії російської федерації 03 березня 2022 року виїхала за кордон, що підтверджується доданими до відзиву копіями закордонного паспорту.

ОСОБА_2 , відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, з жовтня 2016 року по 14 листопада 2024 року мешкала разом зі своєю донькою ОСОБА_4 в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_4 . З листопада 2024 року відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, як стверджує представник відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , хоч і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживають за вказаною адресою та не користувались наданими житлово-комунальними послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Оцінюючи доводи представника відповідачів про те, що останні не проживають за зареєстрованим місцем проживання та не користувалися комунальними послугами, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Окрім цього, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює обов`язок споживача щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносити однією сумою плату виконавцю комунальної послуги.

Як встановлено судом, відповідачі у спірний період були зареєстровані за адресою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Факт реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 визначає відповідачів як споживачів житлово-комунальних послуг у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно, на них поширюється обов`язок щодо щомісячної оплати вартості наданих послуг.

Надані стороною відповідачів договори оренди іншого житла та докази перетину державного кордону підтверджують обставини їх фактичного перебування за іншими адресами, однак не є підставою для звільнення від передбаченого законом обов`язку з оплати комунальних послуг за місцем реєстрації. Відповідачі не надали належних та допустимих доказів зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, сама по собі обставина непроживання відповідачів за зареєстрованим місцем проживання не припиняє їхнього статусу індивідуальних споживачів та не звільняє від обов`язку

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити частково, а тому підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 66 795, 43 грн.

Щодо судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд вважає на необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір за звернення до суду з даним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 629, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 319, 322, 525, 526 ЦК України, ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268,272-273, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 66 795, 43 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 2 629, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 14 жовтня 2026 року.

Суддя: