Постановление суда № 140656815, 21.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________

Провадження 2-з/760/279/26

В справі 760/25315/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

21 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув без повідомлення учасників справи заяву представника Позивача - адвоката Натини Андрія Олексійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

ІІ. Описова частина

26 серпня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Натини А.О. звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 1.500.000,00 грн.

Одночасно з позовною заявою представником Позивача подано заяву про забезпечення позову від 25.08.2026.

04 вересня 2026 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим визначено суддю Коробенка С.В.

15 вересня 2026 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.09.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі.

У заяві про забезпечення позову представник Позивача просить:

- заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які реєстраційні дії або відчужувати (дарувати, укладати договір купівлі-продажу, інше) транспортний засіб ВАЗ 210934-20, 2007 року;

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Свою заяву представник Позивача мотивує тим, що 30.10.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 1.500.000,00 грн.

Як зазначає представник Позивача, згідно з викладеною в розписці умовою Відповідач зобов`язався повернути грошові кошти до 01 січня 2036 року включно, але причиною звернення до суду за захистом прав Позивача в даний момент послужило те, що з моменту укладення договору позики Відповідачем не було повернуто в рахунок погашення заборгованості жодної грошової суми.

З метою виявлення рухомого майна у власності Відповідача представником Позивача було подано адвокатський запит до територіального сервісного центру МВС №5644 щодо наявності такого майна. У відповіді № 31/35-5644-2026 адміністратором територіального сервісного центру МВС № 5644 було повідомлено, що у власності ОСОБА_2 перебуває транспортний засіб марки ВАЗ 210934-20, 2007 року.

На думку представника Позивача, існують достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду, оскільки після того, як Відповідач отримає свій екземпляр позовної заяви, він з метою приховування майна, яке перебуває в його власності, може вчинити дії, направлені на переховування даного майна шляхом його перереєстрування або продажу.

Крім того, представник Позивача вказує, що, як вбачається з відповіді, яка долучена до матеріалів справи, Відповідач вже відчужив свій транспортний засіб «Форд».

Також у заяві зазначено, що стороні Позивача не відомо про наявність у Відповідача будь-якого іншого рухомого та нерухомого майна, оскільки всі реєстри закриті і отримати з них інформацію за оплачуваним запитом наразі не можливо, у зв`язку з чим представник Позивача просить накласти арешт на все майно та грошові кошти Відповідача.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову є обґрунтованим за наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не досліджує обґрунтованість позовних вимог, яка є предметом розгляду справи по суті. Водночас суд повинен оцінити, чи є припущення заявника щодо утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду достатньо обґрунтованим з урахуванням тих обставин, на які він посилається.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, представник Позивача сам зазначає, що за умовами розписки Відповідач зобов`язався повернути позику до 01.01.2036 включно, а причиною звернення до суду вказує лише те, що з моменту укладення договору позики Відповідач не повернув жодної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин сам лише факт неповернення Відповідачем коштів до настання визначеного у розписці строку, на який посилається сам Позивач, не свідчить про ухилення Відповідача від виконання зобов`язання та не дає підстав для висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Доводи представника Позивача про те, що Відповідач після отримання позовної заяви може вчинити дії, спрямовані на переховування належного йому майна шляхом його перереєстрації або продажу, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

Посилання представника Позивача на те, що Відповідач уже відчужив належний йому транспортний засіб «Форд», також не свідчить про намір Відповідача ухилитися від виконання можливого рішення суду, оскільки заява не містить відомостей ні про дату, ні про обставини такого відчуження. Розпорядження власником належним йому майном саме по собі не може розцінюватися як недобросовісна поведінка, спрямована на унеможливлення виконання судового рішення.

Крім того, представник Позивача просить накласти арешт на грошові кошти на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на все майно, яке належить Відповідачу на праві власності, без обмеження розміру такого арешту ціною позову, що не відповідає вимозі співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, встановленій ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником Позивача не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд ухвалив:

1.У задоволенні заяви представника Позивача - адвоката Натини Андрія Олексійовича про забезпечення позову відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: