Решение № 140656231, 04.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

Дата принятия
04.11.2025
Номер дела
713/3517/24-ц
Номер документа
140656231
Форма судопроизводства
Гражданское
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 713/3517/24-ц

пр. 2-4276/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Зінченко І.І.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом до Держави Україна в особі Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКСУ), Західного регіонального управління (м. Львів) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2, Західне РУ ДПСУ), Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) (далі - відповідач-3, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., та зобов`язати перерахувати стягненні кошти на лікування поранених бійців НОМЕР_2 бригади спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НГУ та НОМЕР_3 окремої штурмової бригади ЗСУ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21.10.2023 року він разом із друзями, серед яких був чинний військовослужбовець, котрий перебував у відпустці із зони бойових дій, поїхали на відпочинок до села Лекече Вижницького районного Чернівецької області. На блокпосту, встановленому за один кілометр до вказаного населеного пункту, їх зупинили працівники прикордонної служби для перевірки документів. Попри надані пояснення та очевидність обставин, їх безпідставно утримували на блокпості впродовж чотирьох годин, після чого склали відносно позивача та двох його товаришів протоколи про адміністративне правопорушення. Позивач зазначає, що постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.12.2023 року у справі № 713/3512/23 його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яка постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.01.2024 року скасована, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, у нього, враховуючи застосування заходів примусу, виникло право на відшкодування шкоди завданої незаконними діями правоохоронних органів і суду. Так, вказаними незаконними діями йому завдано душевних і фізичних страждань, які призвели до погіршення стану його здоров`я, приниження гідності та тривалого психологічного стресу, що супроводжувався постійним відчуттям образи, безпорадності й тривоги.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25.09.2024 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року, справу було розподілено та 18.11.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.12.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків та позовна заяви в новій редакції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2024 року продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 та надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.12.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява в новій редакції, яка передана головуючому судді 21.01.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.04.2025 року.

12.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 - Тимофєєвої Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідача-2 та його вини останнього в її заподіянні.

19.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій службових осіб НОМЕР_4 прикордонного загону. Позивач має довести, що його негативні емоції досягли рівня страждання та приниження, які є моральною шкодою. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільного - правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

19.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2 - Кашина В.А. надійшов відзив на позовну заяву, який передано головуючому судді 24.02.2025 року, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) відносно позивача щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення вчиненні в межах та в спосіб визначені Конституцією України та чинним законодавством.

17.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які передано головуючому судді 31.03.2025 року.

03.04.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2 - Кашина В.А. надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відео конференції поза межами суду, яка передана головуючому судді 07.04.2025 року.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2025 року приєднано до матеріалів справи відзиви на позовну заяву, у зв`язку із неявкою позивача та представників відповідача-1 та відповідача-2, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 05.06.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 07.04.2025 року додаткові пояснення позивача повернуто позивачу.

01.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке передано головуючому судді 02.05.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 02.05.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача-3 - ОСОБА_3 про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

05.06.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій службових осіб НОМЕР_4 прикордонного загону, тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2025 року приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення у справі та, у зв`язку із неявкою позивача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 18.08.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 05.06.2025 року визнано явку позивача в судове засідання, призначене на 18.08.2025 року 13 год. 40 хв., обов`язковою.

13.08.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 13.08.2025 року у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення відмовлено.

14.08.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-2- Кашина В.А. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке передано головуючому судді 18.08.2025 року.

18.08.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 18.08.2025 року, без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 18.08.2025 року клопотання представника відповідача-2 - Кашина В.А. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2025 року, у зв`язку із неявкою позивача та представників відповідача-1 та відповідача-2, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 04.11.2025 року.

В судове засідання 04.11.2025 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.12.2023 року у справі № 713/3512/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн., яка постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.01.2024 року скасована, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, що підтверджується доводами позивача та не заперечувалося представниками відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 ЦК України. Так, приписами ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно частин 6 та 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

В силу приписів ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що підставами відшкодування шкоди за ч. 1 ст. 1176 ЦК України є завдання шкоди фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Аналізуючи викладене, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки шкода позивачу завдана не внаслідок обставин, визначених цим Законом.

Верховний Суд у постановах від 22.07.2019 року у справі № 757/54465/17-ц (провадження № 61-35434св18), від 13.05.2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18) зауважує на тому, що за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою та службовою особами.

Отже, шкода, завдана ОСОБА_1 відшкодовується на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16 зроблено висновок, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Перераховані складові для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст. ст. 1167, 1174 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке в подальшому було закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше), чим завдано йому моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 100 000,00 грн.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18 вказано, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Як визначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» обов`язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, яку він оцінили у розмірі 100 000,00 грн., саме з вини відповідачів.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача-3.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а відповідачами не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 )) про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач-1: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_7.

Відповідач-3: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ..

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2026 року.

Суддя І.В. Григоренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 140656231 ?

Документ № 140656231 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 140656231 ?

Дата ухвалення - 04.11.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 140656231 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140656231 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 140656231, Печерський районний суд міста Києва

Судебное решение № 140656231, Печерський районний суд міста Києва было принято 04.11.2025. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные сведения.

Судебное решение № 140656231 относится к делу № 713/3517/24-ц

то решение относится к делу № 713/3517/24-ц. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 140656229
Следующий документ : 140656232