Решение № 140655873, 16.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2871/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)доФізичної особи-підприємця Кропивки Андрія Євгенійовича ( АДРЕСА_1 )простягнення 296555,84 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до відповідача - фізичної особи-підприємця Кропивки Андрія Євгенійовича про стягнення 296555,84 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту (тіло) у розмірі 283333,34 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49999,98 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 233333,36 грн., прострочена заборгованість за комісією у розмірі 13222,50 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №7211939472426 від 28.11.2025 в частині повного та своєчасного здійснення платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, позивач зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету позивача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи, що станом на дату відкриття провадження у справі відповідачем не зареєстровано в добровільному порядку електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі згідно частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 17.08.2026 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 по справі №922/2871/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.11.2025 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі заявник, позивач, банк, кредитор) та фізичною особою-підприємцем Кропивкою Андрієм Євгенійовичем (далі - відповідач, позичальник, клієнт) був укладений кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №7211939472426 (далі - договір) за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

Факт укладення кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 13.08.2026 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7211939472426.pdf, що містить кредитний договір, підписаний з боку ФОП Кропивка Андрій Євгенійович (підписувач 1) 18:12:56 28.11.2025 р. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами.

Згідно з пунктом 1.1.8 договору, термін "Типові умови" використовується в цьому договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБізнес", укладеного в системі Інтернет-банкінг Пумб Digital Business Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", що розміщуються на інтернет-сайті банка (електронна адреса: https:// www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору).

Всі інші терміни, що використовуються в цьому договорі, мають значення, наведені у типових умовах. Кредитний договір складається з договору та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку (п. 5.1. договору).

Умови кредитування: сума кредиту складає 300000,00 грн., строк кредитування до 28.11.2028 р. включно, комісійна винагорода за надання кредиту 0.0% від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту 1.9% від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника.

Згідно з умовами пункту 1.4. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 28.12.2025 р., щомісячно не пізніше 28 числа місяця до 28.11.2028 р. сплачувати суму у розмірі 14033,33 грн., а 28.11.2028 р. 14033,45 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 8333,33 грн., а 28.11.2028 р. 8333,45 грн. та на погашення комісії по 5700,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 505200,00 грн., з яких 300000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 205200,00 грн. на погашення комісії.

Згідно з пунктом 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.

Відповідно до пункту 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору.

Матеріали справи свідчать, що надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.104822888.114307.29514 вiд 28.11.2025 р., призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №7211939472426 від 28/11/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кропивка Андрій Євгенійович", сума: 300000,00 грн. Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з банківського рахунку НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №7211939472426 від 28.11.2025 та надано відповідачу кредитні кошти. Зазначено, що відповідно до умов договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 04.08.2026 нарахована комісія у розмірі 13222,50 грн. Також, станом на 04.08.2026 прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 49999,98 грн., що стало підставою для прийняття рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості, також і залишку по тілу кредиту.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем було оформлено та скеровано на адресу відповідача вимогу про погашення простроченої заборгованості вих. №454 від 30.06.2026, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів, яка станом на дату звернення з позовом до суду, за твердженням позивача, залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи кредитний договір "Кредит "всеБізнес" №7211939472426 від 28.11.2025 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відповідно до пункту 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору в строки, зазначені в п. 2.2. договору (з урахуванням умов п. 2.3. договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та відповідно до умов пункту 3.5. типових умов перерахував на рахунок відповідача 300000,00 грн. кредитних коштів згідно платіжної інструкції NTR.104822888.114307.29514 вiд 28.11.2025 з призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №7211939472426 від 28/11/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Кропивка Андрій Євгенійович", сума: 300000,00 грн. Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується поданою позивачем випискою з рахунку НОМЕР_1 .

За приписами частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2, 3 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Кодексу. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Згідно пункту 5.1. типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.

Згідно пункту 1.4. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному графіку платежів.

Умовами пункту 1.5. договору передбачено, що повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18 про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" №7211939472426 від 28.11.2025 в частині дотримання узгодженого умовами пункту 1.4. договору графіку платежів.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 4 Типових умов кредитування в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБізнес" передбачає перелік подій, які повинні тлумачитись як Несприятливі події. Так, зокрема, несприятливою подією тлумачиться несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або іншими договорами, укладеними між сторонами (п.п.1 п. 4.1 ст.4).

Пунктом 4.2 ст. 4 Типових умов визначено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 договору, п.5.1.1 типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

Крім того, пункт 8.3.1 ст. 8 Типових умов встановлює обов`язок позичальника невідкладно повідомляти банк про зміни в документах та інформації, що були надані позичальником при укладенні договору (зокрема: паспортних даних, адреси проживання, контактних даних тощо), а також, про виникнення несприятливих подій. Таке повідомлення разом з оригіналами або належним чином засвідченими копіями відповідних підтверджуючих документів має бути надіслане позичальником в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту настання відповідної події.

Враховуючи вказане, матеріали справи свідчать, що позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем було оформлено та скеровано на адресу відповідача вимогу про погашення простроченої заборгованості вих. №454 від 30.06.2026, в якій з викладенням правових та фактичних підстав звернення вимагав негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів, про що свідчить опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна АТ "Украпошта" від 04.07.2026 р. Натомість зазначена вимога залишилась відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вище вказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем за наданим кредитом, а також доказів, які б свідчили про здійснення погоджених згідно графіку платежів, перевіривши обґрунтованість та правомірність здійсненого розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованість за сумою кредиту (тіло) у розмірі 283333,34 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49999,98 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 233333,36 грн., а також прострочену заборгованість за комісією у розмірі 13222,50 грн., є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість всупереч наведених статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кропивки Андрія Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за сумою кредиту (тіло) у розмірі 283333,34 грн., включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 49999,98 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 233333,36 грн., прострочену заборгованість за комісією у розмірі 13222,50 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3558,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова