Решение № 140655660, 08.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2026 року м.ТернопільСправа № 921/452/26Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.Д. ОЙЛ", м. Тернопіль

про стягнення 183 324 грн 58 коп.

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Колодій А.С., адвокат, ордер серії ВО №1134858 від 24.07.2026.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" звернулося 16.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.Д. ОЙЛ" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу в розмірі 158 400,00 грн та 24 924,58 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що 05.02.2025 о 22:20 год. на автомобільній дорозі М-06 141 км, поблизу с. Оліївка Житомирського району Житомирської області за участю водія ОСОБА_1 транспортного засобу MAN (д.н.з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом FLIEGL (д.н.з. НОМЕР_2 ) сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якої обидва автомобілі, зокрема транспортний засіб LAND ROVER Defender (д.н.з. НОМЕР_3 ) зазнали механічних пошкоджень. Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 26.12.2025 у справі № 278/702/25 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Полісу № АТ2427181 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 07.12.2024 між АТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та відповідачем, транспортний засіб MAN (д.н.з. НОМЕР_1 ) був застрахований.

На підставі заяви потерпілої особи та страхового акту № 03399/28/926 від 30.01.2026 АТ «СГ «ТАС», здійснило виплату страхового відшкодування ПАТ СК "ВУСО" у розмірі 158 400,00 грн в межах ліміту відповідальності.

Як вказує позивач, оскільки водій забезпеченого транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, у страховика виникло право подати регресний позов на виплачену суму страхового відшкодування до Страхувальника - ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ».

Оскільки предметом позову є відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який превалює над загальними нормами ЦК України, тому вважає, що має право вибору суб`єкта відповідальності - подати регресний позов або до водія, або до страхувальника.

Правовими підставами позову позивачем визначено статті 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування» та підпункт «в» (а) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання відповідача на відсутність трудових відносин між товариством та водієм ОСОБА_1 позивач вважає помилковими, при цьому зсилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 3-135гс14, а також постановах Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 910/10192/16 та від 07.06.2016 у справі № 906/1474/16.

Заперечення відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю "М.І.Д. ОЙЛ" заявлені позовні вимоги повністю заперечуються, зокрема з посиланням на те, що товариство не є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.02.2025 поблизу с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, оскільки водій ОСОБА_1 не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах із ТОВ "М.І.Д. ОЙЛ"; не є працівником товариства.

Відповідачем зазначено, що ТОВ "М.І.Д. ОЙЛ" не надавало водію ОСОБА_1 жодних доручень на керування транспортним засобом MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом FLIEGL (д.н.з. НОМЕР_2 ), що вбачається з Додатку № 1 до договору оренди № 167-НТ-П. Крім того, на момент ДТП транспортний засіб перебував у строковому користуванні третьої особи - ТОВ "НЕО-ТРАНС" на підставі укладеного договору оренди транспортного засобу з екіпажем, тому вважає, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Згідно з доводами відповідача, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі фактично володіла та керувала транспортним засобом у момент її заподіяння. Відповідно до підпункту «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстава для регресної вимоги безпосередньо пов`язана з особистою протиправною поведінкою водія. З огляду на це вважає, що належним відповідачем за заявленою регресною вимогою є заподіювач шкоди - водій ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач заперечив проти нарахованих позивачем інфляційних втрат, вказуючи на безпідставність їх нарахування з грудня 2024 року, оскільки страхове відшкодування виплачено лише 30.01.2026, тому до цієї дати грошове зобов`язання не існувало.

Щодо вимоги позивача про відшкодування 27 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то такі на думку відповідача є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору; в судовому засіданні 31 серпня 2026 року (з урахуванням ухвали суду від 30 липня 2026 року), оголошено перерву до 24.09.2026.

Судове засідання 24 вересня 2026 року, у зв`язку з сповіщенням сигналу «Повітряна тривога» на території Тернопільської області, відкладено на 08 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року (суддя Чопко Ю.О.) заяву адвоката Колодія А.С. задоволено та надано йому доступ до електронної справи № 921/452/26 в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів; у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду справи у судовому засіданні 08 жовтня 2026 року, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

07 грудня 2024 року між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» як Страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.І.Д. ОЙЛ» як Страхувальником укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № АТ2427181. Предметом даного договору є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченим транспортним засобом - вантажним автомобілем марки MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , 2013 року випуску.

Даний Поліс діяв до 06.12.2025 включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 160 000,00 грн на одного потерпілого при сукупному ліміті 480 000,00 грн, а розмір франшизи визначено у сумі 1 600,00 грн. Страховий платіж у розмірі 4 132,00 грн сплачено Страхувальником 09.12.2024 у повному обсязі (Пункт 10 Полісу № AT/2427181, пункт 6 Страхового акту № 03399/28/926 від 30.01.2026), у зв`язку з чим договір набув чинності у встановленому законом порядку.

У пункті 8 Полісу встановлено, що транспортний засіб використовується протягом 12 календарних місяців року, підлягає обов`язковому технічному контролю (датою наступного техконтролю визначено 07.12.2025); до керування допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника менше 3-х років.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2025 року о 22:20 год. на 141 км автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп поблизу с. Оліївка Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного автомобіля MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом FLIEGL TWP 180 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та легкового автомобіля LAND ROVER Defender (д.н.з. НОМЕР_3 ), VIN-код НОМЕР_5 , 2023 року випуску, під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року у справі № 278/702/25, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року, водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення КУпАП; застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Тобто вина ОСОБА_1 підтверджується судовим рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з матеріалами справи, зокрема, копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та СТО № 864853, власником автомобіля MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричепа FLIEGL TWP 180 (д.н.з. НОМЕР_2 ) є ОСОБА_3 .

07.12.2023 між ОСОБА_3 як Позичкодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.І.Д. ОЙЛ» як Користувачем укладено договір позички транспортного засобу, відповідно до умов якого Позичкодавець передав Користувачеві у безоплатне тимчасове користування даний автомобіль марки MAN TGX 26.400, а Користувач зобов`язався повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу (пункт 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору строк, на який майно надається у позичку, становить один календарний рік з моменту підписання договору.

Також договором передбачено можливість його пролонгації, якщо за один місяць до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, Користувач має право використовувати майно у власній господарській діяльності, передавати майно у користування третім особам за умови отримання на це письмового дозволу Позичкодавця.

Доказів повідомлення про припинення договору від 07.12.2023 матеріали справи не містять, а отже він вважається таким, що продовжувався щоразу на один рік до 07.12.2024, 07.12.2025.

Судом також встановлено, що на момент ДТП (05.02.2025) автомобіль MAN TGX 26.400 перебував у користуванні ТОВ «НЕО-ТРАНС» відповідно до укладеного 01.07.2023 між з ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» як Орендодавцем та ТОВ «НЕО-ТРАНС» як Орендарем договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 167-НТ-П (далі договір оренди № 167-НТ-П).

Згідно з пунктом 1.2 договору № 167-НТ-П управління транспортним засобом здійснюється екіпажем Орендодавця, а також його технічне обслуговування здійснюється силами та засобами Орендодавця.

Тип, клас, кількість транспортних засобів, реєстраційні та інші дані, склад і кваліфікація екіпажу, що передаються (надаються) в оренду, погоджено сторонами в Додатку № 1 до договору (пункт 1.3 договору № 167-НТ-П), який на початку кожного календарного року оновлювався шляхом підписання додатків.

Пунктом 1.4 договору оренди № 167-НТ-П визначено, що використання транспортного засобу здійснюється Орендарем для перевезення вантажів.

У пункті 4.4.3 договору № 167-НТ-П сторони обумовили, що Орендар не має права здавати орендований автомобіль в суборенду з екіпажем або без екіпажу.

Ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) автомобіля несе екіпаж (пункт 7.4 договору оренди № 167-НТ-П).

Договір укладено з моменту його підписання сторонами, до 30.06.2024 та визначено, що за умови відсутності за 30 календарних днів до закінчення дії договору вимоги про його припинення, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах без обмеження кількості пролонгацій (пункти 6.1 та 6.2 договору оренди № 167-НТ-П). Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про припинення дії договору № 167-НТ-П від 01.07.2023, відтак на момент вчинення ДТП договір був чинним.

Додатком № 1 (у редакції від 01.01.2025) до договору оренди № 167-НТ-П визначено Наймодавцем перелік автомобільного транспорту (14 одиниць ТЗ) із зазначенням марок, моделі ТЗ, державних номерних знаків та типу ТЗ. Також у додатку міститься Список осіб-водіїв (всього 142 особи), із зазначенням відомостей : прізвища, імені та по батькові, посади, номерів телефонів водіїв), що вправі здійснювати управління та експлуатацію орендованих транспортних засобів. У даному додатку прізвище водія ОСОБА_1 - відсутнє.

За твердженням відповідача, згідно з штатно-кадровими документами, водій ОСОБА_1 не перебуває і ніколи не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах із ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ», не обіймав жодної посади на підприємстві та не уповноважувався ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» на підставі розпорядчих актів, довіреності чи подорожнього листа на керування автомобілем MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом FLIEGL TWP 180 (д.н.з. НОМЕР_2 ).

Автомобіль LAND ROVER Defender (д.н.з. НОМЕР_3 ) на момент ДТП був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 23706892-02-14-01 від 04.11.2024 в ПрАТ «СК «ВУСО» (страхувальник та власник ТЗ ОСОБА_4 ). На підставі заяви потерпілого про виплату та Страхового акту № 2427231-1 від 20.03.2025, ПрАТ «СК «ВУСО» виплачено АТ "Ощадбанк" в рахунок погашення заборгованості по договору про споживчий кредит № 5720-289 (на придбання автомобіля) від 05.11.2024 страхове відшкодування у розмірі 1 584 992,46 грн завданих матеріальних збитків, що підтверджується копією платіжної інструкції №18377 від 20.03.2025 (а.с. 56).

01 травня 2025 року ПАТ «СК «ВУСО» звернулося до АТ «СГ «ТАС» із заявою № 2703/2025/ел/ТС про відшкодування шкоди в порядку суброгації на суму 1 584 992,46 грн, додавши копії матеріалів страхової справи.

30 січня 2026 року АТ «СГ «ТАС» складено та затверджено Страховий акт № 03399/28/926 та Розрахунок суми страхового відшкодування (Додаток № 1 до Страхового акту), відповідно до якого в межах ліміту відповідальності за Полісом № АТ2427181 сплачено ПАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в розмірі 158400,00 грн за вирахуванням безумовної франшизи (1 600,00 грн), що підтверджується копією платіжного доручення №123456 від 03 лютого 2026 року (а.с. 59.)

05 березня 2026 року АТ «СГ «ТАС» направлено на адресу ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» вимогу (претензію) № 01367/9226 про сплату 158 400,00 грн у порядку регресу. У листі-відповіді від 06.04.2026 товариством відмовлено у задоволенні вимоги, повідомивши про відсутність трудових відносин із водієм ОСОБА_1 та про факт перебування транспортного засобу MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) в користуванні третьої особи.

28 травня 2026 року АТ «СГ «ТАС» повторно направлено на адресу ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» письмову претензію № 11069/ІНС.ЛОУ, однак у листі від 16.06.2026 відповідачем повторно відмовлено у її задоволенні з посиланням на відсутність правових підстав для покладення відповідальності на Страхувальника.

16 липня 2026 року АТ «СГ «ТАС» з метою захисту своїх порушених майнових прав звернулося до господарського суду з даним позовом, нарахувавши на суму страхової виплати інфляційні втрати в розмірі 24 924,58 грн.

Норми права, застосовані судом та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено загальний підхід, відповідно до якого майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди зумовлює виникнення деліктних правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця (або визначеної законом особи) відшкодувати таку шкоду. За наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством та договором межах його відповідальності (ст. 979, 993 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди безпосередньо, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Після здійснення такої виплати первинне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням замість завдавача шкоди. Водночас у страховика, який виконав свій обов`язок за договором страхування, виникає право зворотної вимоги (регресу) у випадках, визначених законом.

Предметом даного позову є вимога АТ «СГ «ТАС» як страховика про стягнення з ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» як Страхувальника суми страхового відшкодування у розмірі 158 400,00 грн в порядку регресу на підставі підпункту «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з підстав відмови водія забезпеченого транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що в даному випадку мало місце по відношенню до водія ОСОБА_1 (винна особа). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стверджуючи про наявність у нього права вибору заявлення позову - між водієм та страхувальником. При цьому, наявність між ними трудових чи будь-яких інших правовідносин закон не ставить у залежність.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 , власником автомобіля MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричепа FLIEGL TWP 180 (д.н.з. НОМЕР_2 ) є ОСОБА_3 . З постанови Житомирського районного суду № 278/702/25 від 26.12.2025 не вбачається зазначення місця роботи ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП. Даних обставин, зокрема щодо відсутності трудових відносин ОСОБА_1 та ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» позивач не заперечує.

Спеціальні правила відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, встановлені статтею 1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статті 1187 ЦК України свідчить, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, покладається на його законного (титульного) володільця. При цьому володільцем джерела підвищеної небезпеки визнається юридична або фізична особа, яка здійснює експлуатацію транспортного засобу в силу наявності правових підстав (права власності, договору оренди, позички, довіреності тощо).

Винятком із загального правила щодо відповідальності безпосередньо заподіювача шкоди або титульного володільця є приписи частини 1 статті 1172 ЦК України, відповідно до яких юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до правових висновків, наведених Касаційним господарським судом у постанові від 25.07.2018 у справі № 914/820/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків на підставі трудового договору (контракту), не є суб`єктом відповідальності за шкоду перед потерпілим згідно з ст. 1187 ЦК України - таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки (роботодавець) на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України, але лише за одночасної наявності двох імперативних умов: 1) заподіювач шкоди перебуває з такою юридичною особою у трудових (службових) відносинах на підставі укладеного трудового договору (контракту); 2) шкода заподіяна працівником саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Самого лише факту наявності трудових відносин (без доведення виконання трудових обов`язків під час ДТП) або факт керування автомобілем юридичної особи без перебування у трудових відносинах є недостатнім для покладення відповідальності на юридичну особу.

Згідно з підпунктом «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після ДТП відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Дана норма закону щодо подання регресного позову до страхувальника або до водія дійсно містить альтернативу вибору, проте суд зауважує, що альтернативність вибору за регресною вимогою не є абсолютним розсудом страховика. Вибір відповідача обмежений колом осіб, які згідно з нормами матеріального права є відповідальними за заподіяну шкоду.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Право вимоги переходить до страховика виключно щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 27 Закону України «Про страхування»).

Право регресу страховика є похідним (суброгаційним/зворотним) від права потерпілого на відшкодування шкоди. Страховик не може набути більшого обсягу прав, ніж мав сам потерпілий або ніж передбачає генеральний делікт. Якщо страхувальник (юридична особа) у силу норм статей 1172, 1187 ЦК України не є особою, відповідальною перед потерпілим за заподіяну шкоду (оскільки водій не є його працівником і автомобіль не перебував у володінні/контролі юридичної особи), то і у страховика відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виникає права вимоги до такого страхувальника.

У постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 733/1046/21 Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду виснувано, що норма підпункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пов`язує підставу для регресу безпосередньо з особистою протиправною поведінкою водія. Саме водій, який особисто вчинив таке свідоме протиправне діяння, (що має місце у цій справі, - водій відмовився від огляду у медичному закладі на стан наркотичного чи алкогольного сп`яніння), є суб`єктом особистої відповідальності за наслідки цього правопорушення, і саме до нього має бути спрямовано регресний позов страховика.

Страхувальник за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може виступати відповідачем за регресом лише у випадку, якщо його власні дії чи бездіяльність, наприклад, як роботодавця, що допустив у рейсовий виїзд працівника у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з правопорушенням, або коли страхувальник відповідає за дії винуватого водія в силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України чи ст. 807 ЦК України. В решти випадках заявлення регресних вимог до страхувальника, який є сторонньою особою щодо протиправних дій водія, свідчить про притягнення до матеріальної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення і не відповідає за заподіювача.

Як вже зазначалося вище, власником транспортного засобу MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) є фізична особа ОСОБА_3 . На підставі договору позички від 07.12.2023 даний автомобіль передано власником у безоплатне строкове користування ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» (відповідачу у справі) з правом передачі третім особам в суборенду. Відповідачем в даній справі укладено договір оренди з ТОВ «НЕО-ТРАНС».

На момент ДТП (05.02.2025) автомобіль MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ) перебував у строковому платному користуванні ТОВ «НЕО-ТРАНС» на підставі чинного договору оренди транспортного засобу з екіпажем № 167-НТ-П від 01.07.2023.

Відповідно до ст. 805, 807 ЦК України за договором оренди транспортного засобу з екіпажем, члени екіпажу є працівниками наймодавця, і саме наймодавець несе відповідальність за шкоду, завдану екіпажем під час управління транспортним засобом.

З матеріалів справи вбачається, і це не спростовано жодним з учасників справи, зокрема, з Додатку № 1 (у редакції від 01.01.2025) до договору оренди № 167-НТ-П, що містить затверджений відповідачем як Наймодавцем на початок кожного календарного року Список водіїв (екіпажу) 142 особи, водій ОСОБА_1 у списку відсутній.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах із ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ», не обіймав посади та не виконував трудових обов"язків чи інших доручень ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» на керування транспортним засобом MAN TGX 26.400 (д.н.з. НОМЕР_1 ). Доказів протилежного матеріали справи не містять і ця обставина позивачем не заперечується.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» у момент вчинення ДТП (05.02.2025) не було володільцем транспортного засобу, не здійснювало контролю за його експлуатацією, а водій ОСОБА_1 не є членом екіпажу чи працівником ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ».

Передача третьою особою (ТОВ «НЕО-ТРАНС») реєстраційних документів на ТЗ ОСОБА_1 , за відсутності недбалості власника (відповідача) виключає відповідальність відповідача за ч. 4 ст. 1187 ЦК України.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду України наведені у постанові від 07.10.2014 у справі № 3-135гс14 та постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у справі № 910/10192/16 та від 07.06.2016 у справі № 906/1474/16, де вказано, що страховик має право регресу до страхувальника навіть за відсутності трудових відносин з водієм, то суд такі відхиляє, адже дані висновки сформульовані до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду правового висновку у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), який, в силу норм ч. 4 ст. 236 ГПК України, є обов`язковим для застосування судами. Великою Палатою Верховного Суду роз`яснено, що право регресної вимоги за ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не функціонує автономно (окремо) від статей 1172 та 1187 ЦК України, згідно з якими за відсутності трудових відносин із винуватим водієм юридична особа не несе цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Пред`явлення позову до ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ», яке не є роботодавцем водія ОСОБА_1 , не володіло (не було його володільцем) транспортним засобом в момент скоєння ДТП і не давало доручень на керування у цей час транспортним засобом, свідчить про обрання позивачем неналежного відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Виходячи з наведеного, визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та за відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

З урахуванням встановлених обставин, зокрема того, що ТОВ "М.І.Д. ОЙЛ" не було володільцем MAN TGX 26.400 на момент скоєння ДТП, а винний водій ОСОБА_1 не належав до членів екіпажу ТОВ "М.І.Д. ОЙЛ" та діяв без доручень відповідача, суд дійшов висновку, що ТОВ "М.І.Д. ОЙЛ" не є особою, яка повинна відповідати за заявленим регресним позовом, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат, котрі ґрунтуються на нормах ст.625 ЦК України, за своєю правовою природою є додатковими (похідними) заходами відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Оскільки судом встановлено відсутність у ТОВ «М.І.Д. ОЙЛ» основного грошового зобов`язання перед АТ «СГ «ТАС» щодо сплати регресного відшкодування, відтак похідні вимоги в частині стягнення 24 924,58 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з правилами статті 129 ГПК України, судові витрати у справі у зв`язку з відмовою у задоволенні позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст.2, 4, 14, 42, 46, 73-84, 86, 123, 129, 220, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 14.10.2026.

Суддя Н.О. Андрусик