Решение № 140655396, 12.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1059/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Ярослава Мудрого, 3, код ЄДРПОУ 01999796)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олестас Еко" (18000, м. Черкаси, бульвар Т.Г.Шевченка, буд.190, код ЄДРПОУ 38469527)

про стягнення у сумі 900 693 грн. 00 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Ковальчук В.П.;

від відповідача: адвокат Драченко В.В..

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олестас Еко" про стягнення у сумі 900 693 грн. 00 коп..

Даний позов обгрунтовує наступним. Відповідно до п. 5.2.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на III квартал 2025 року та на підставі направлення на проведення ревізії, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Сарненська ЦРЛ» за період з 01.01.2022 по 30.06.2025.

18 листопада 2025 року КНП «Сарненська ЦРЛ» отримало Акт ревізії № 13-17- 04-06/158, в якому зазначено: "В ході ревізії документально не підтверджено вивезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами Виконавця, що передбачено п.4.4, 4,4,1; 4.4.3; 4.4.4 Договорів №55-24 від 09.02.2024, №240-24 від 20.05.2024 з урахуванням додаткових угод наданих послуг по відходах, збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекції, укладеними з КНП «Сарненська ЦРЛ» та ТзОВ «Олестас Еко» у кількості 27897 кг на суму 1025493,0 грн..

КНП «Сарненська ЦРЛ» безпідставно проведено оплату за фактично не надані послуги за період березень 2024 року по лютий 2025 року на суму 900693,0 грн (1025493,0 грн - 124800,00 грн наявна кредиторська заборгованість) в тому числі за 2024 рік на суму 658113,0 грн та лютий 2025 року на 242580,0 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству, на зазначену суму.

Окрім того, враховуючи станом на день проведення ревізії заборгованість перед ТзОВ «Олестас Еко» по послугах по вивезенню в сумі 124800,00 грн, внаслідок не надання ТзОВ «Олестас Еко» зазначених послуг завищено кредиторську заборгованість на суму 124800,00 грн, чим порушено ч.1ст, ч.1ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХЩ зі змінами, п.2.14 Положення від 24.05.1995 № 88, із змінами, (ст. 114-116 акта)".

29 грудня 2025 року на адресу КНП «Сарненська ЦРЛ» надійшла вимога Держаудитслужби про усунення виявлених порушень законодавства.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача була направлення претензія про відшкодування збитків №230/01-08/26 від 19.02.2026 року, яка на момент подання даного позову залишилась без розгляду.

За висновками контролюючого органу, Позивачем безпідставно сплачено на користь Відповідача кошти у сумі 900 693,00 грн за послуги, які за висновками Держаудитслужби, фактично не надавалися.

Позивач вважає, що отримані Відповідачем кошти мають бути повернені, як безпідставно набуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "21" вересня 2026 р. на 11:30 год..

09.09.2026 року через систему Електронний суд Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову при цьому посилається на те, що ТОВ «Олестас Еко» в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання без фіксації порушень зі сторони Замовника та утилізовано 27 897 кг відходів, про що свідчать сім актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані без зауважень.

Відповідач вважає висновки викладені в Акті ревізії недостовірними, поверхневими та незаконними та зазначає, що Товариство у повному обсязі та у встановлені строки надано відповіді на всі запитання зустрічної звірки викладені в листі № 131704-14/1943-2025 від 14.10.2025. Щодо зважування відходів вважає за необхідне звернути увагу, що покази ФОП Скриннікова О.В. та надані ним документи лише підтверджують періодичність проведення контрольних зважувань. При цьому, без документів, що посвідчують калібрування та повірку його вагів - такі відомості не можуть бути прийняті до уваги.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "12" жовтня 2026 року.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Комунальне некомерційне підприємство «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради (далі - КНП «Сарненська ЦРЛ» або Позивач) є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинноїспеціалізованої (третинної високоспеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом підприємства.

Відповідно до п. 5.2.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на III квартал 2025 року та на підставі направлення на проведення ревізії, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі - Держаудитслужба) Олександром Муравським від 28.08.2025 № 323, начальником відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Наталією Шевчук проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Сарненська ЦРЛ» за період з 01.01.2022 по 30.06.2025.

18 листопада 2025 року КНП «Сарненська ЦРЛ» отримало Акт ревізії № 13-17- 04-06/158 (далі - Акт, Додаток 1)., в якому, зокрема, зазначено:

«В ході ревізії документально не підтверджено вивезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами Виконавця, що передбачено п.4.4, 4,4,1; 4.4.3; 4.4.4 договірними зобов`язаннями укладеними з КНП «Сарненська ЦРЛ» та Додатком 2 до тендерної пропозиції, наданої ТзОВ «Олестас Еко», а саме: довідкою про наявність матеріально-технічної бази вказано наявність одного власного автомобіля Renault Master і на підтвердження додано копію технічного паспорта свідоцтва про реєстрацію вантажного бортового тентованого автомобіля Renault Master державний номер НОМЕР_1 який зареєстрований за ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», з особливою відміткою: «ВМД UA 100710/2020/512086 04.10.2020 Екологічний стандарт «Євро-5».

Відповідно до вищезазначеного Виконавцем порушено п.4.4, 4.4.1; 4.4.3; 4.4.4 Договору №240-24 від 20.05.2024, з змінами та Договору №55-24 від 09.02.2024, ст. 526, ст. 626 ЦК України, зі змінами, в частині документального підтвердження збирання і перевезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. За відсутності ведення обліку утворення відходів та здійснення операцій з управління відходами в електронному вигляді порушено ст.47 Закону України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-ІХ, зі змінами.

Виявлене суперечить положенням наказу МОЗ від 08.06.2015 №325 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.08.2015 за № 959/27404 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами» (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я № 1827 від 31.10.2024) та наказу МОЗ від 31.10.2024 №1827 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.12.2024 за №1938/43283 Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров`я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів».

Вищевказаний нормативний акт визначає державні санітарно-протиепідемічні правила і норми щодо поводження з медичними відходами встановлює загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що забезпечують медичне обслуговування населення відповідної території, а також зобов`язує керівників закладів створювати систему управління відходами, яка включає їх збір, сортування, тимчасове зберігання, облік та передачу ліцензованим операторам для подальшого знешкодження.

Враховуючи, не підтвердження зважування відходів, збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекції, не підтвердження ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» вивезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами та не можливістю проведення зустрічної звірки у ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» щодо підтвердження документального та фактичного виконання умов Договорів №55-24 від 09.02.2024, №240-24 від 20.05.2024 з урахуванням додаткових угод наданих послуг по відходах, збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекції у кількості 27897 кг на суму 1025493,0 грн, КНП «Сарненська ЦРЛ» безпідставно проведено оплату за фактично не надані послуги за період березень 2024 року по лютий 2025 року на суму 900693,0 грн (1025493,0 грн - 124800,00 грн наявна кредиторська заборгованість) в тому числі за 2024 рік на суму 658113,0 грн та лютий 2025 року на 242580,0 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству, на зазначену суму.

Окрім того, враховуючи станом на день проведення ревізії заборгованість перед ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» по послугах по вивезенню в сумі 124800,00 грн, внаслідок не надання ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» зазначених послуг завищено кредиторську заборгованість на суму 124800,00 грн, чим порушено ч.1ст, ч.1ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХIV зі змінами, п.2.14 Положення від 24.05.1995 № 88, із змінами, (ст. 114-116 акта)".

29 грудня 2025 року на адресу КНП «Сарненська ЦРЛ» надійшла вимога Держаудитслужби про усунення виявлених порушень законодавства (далі - Вимога, Додаток 2) в якій зазначено:

«На порушення п. 4.4, 4.4.1; 4.4.3; 4.4.4 Договору №240-24 від 20.05.2024, зі змінами та Договору№55-24 від 09.02.2024. ст. 526 ЦК України, зі змінами, в частині документального підтвердження збирання і перевезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами, враховуючи, не підтвердження зважування відходів, збирання та видалення яких обумовлено спеціальними вимогами для запобігання виникненню інфекції, не підтвердження ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» вивезення відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами та неможливості проведення зустрічної звірки у ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» щодо підтвердженню документального та фактичного виконання умов Договорів №55-24 та 09.02.2024, №240-24 від 20.05.2024 з урахуванням додаткових угод надано послуг КНП «Сарненська ЦРЛ» безпідставно проведено оплату за фактично не надані ТзОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» послуги за період березень 2024 року по лютий 2025 року на суму 900 693,0 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству, на зазначену суму. Порушення не усунуто».

За висновками контролюючого органу, Позивачем безпідставно сплачено на користь Відповідача кошти у сумі 900 693,00 грн за послуги, які, за висновками Держаудитслужби, фактично не надавалися.

З метою усунення виявлених органом державного фінансового контролю порушень та дотримання вимог ст. 12 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Позивач звертається до суду з даною вимогою про стягнення вказаних коштів.

Оскільки Держаудитслужба ставить під сумнів факт надання послуг, а Позивач самостійно не має повноважень скасовувати первинні облікові документи або оцінювати їх юридичну силу всупереч акту ревізії, Позивач звертається до суду для судового підтвердження або спростування факту виконання договору та стягнення коштів у разі їх безпідставного отримання Відповідачем.

За висновками органу державного фінансового контролю, оплата у розмірі 900 693,00 грн була здійснена за послуги, надання яких не підтверджено належними доказами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відтак, вказуючи на ненадання послуг, Позивач стверджує, що отримані Відповідачем кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Однак суд, надавши правову оцінку вимогам позивача, зазначає, що такі не грунтуються ні на законі, ні на договорі, укладеному між сторонами, з огляду на наступне.

Між Комунальним некомерційним підприємством "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олестас Еко", як Виконавцем 09 лютого 2024 року укладено Договір № 55-24, а 20.05.2024 - Договір № 240-24, предметом яких є надання послуг з управління небезпечними медичними відходами. За своїм змістом вказані договори є однаковими.

Відповідно до пункту 4.4. на виконавця послуг покладались наступні обов`язки:

« 4.4.1. Надавати Послуги відповідно до вимог законодавства у сфері управління з небезпечними відходами та умов цього Договору;

4.4.2. Забезпечити Замовника необхідною кількістю транспортувальної тари для пакування Відходів;

4.4.3. Збирати і перевозити Відходи спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;

4.4.4. Своєчасно інформувати Замовника щодо причин, які перешкоджають наданню Послуг за цим Договором».

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 названого Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно законодавства обов`язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків послуг, негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, перевірка фактичного обсягу послуг покладається на особу, що приймає послуги з боку замовника, за наявності відсутності заперечень з цього приводу під час підписання актів.

Судом встановлено, що між сторонами на виконання умов договорів підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000123 від 12.02.2024 на суму 71 904,00 грн., № ОУ-0000218 від 21.03.2024 на суму 28 080,00 грн., № ОУ-0000324 від 04.06.2024 на суму 389 649,00 грн., № ОУ-0000972 від 25.07.2024 на суму 168 480,00 грн., № ОУ-0001380 від 10.10.2024 на суму 85 800,00 грн., № ОУ-0001628 від 18.12.2024 на суму 156 780,00 грн. та № ОУ-0001663 від 31.03.2025 на суму 124 800,00 грн без зауважень та заперечень.

Мотивована відмова від приймання наданих послуг з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що позивач оглянув та прийняв за відповідним актом приймання надані відповідачем послуги без будь-яких зауважень і застережень, вказане свідчить про належне виконання виконавцем умов договору та прийняття цих послуг замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості, відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписавши акт приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами та іншими витратами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.

А тому, умови договору зі сторони відповідача були виконані і зауважень у позивача з цього приводу не було.

Позиція позивача зводиться до безпідставного отримання відповідачем коштів у сумі 900 693,00 грн. за договорами від 09.02.2024 № 55-24 та від 20.05.2024 № 240-24, що встановлено актом ревізії № 13-17-04-06/158 від 17.11.2025, зокрема, з підстав не проведення зважування, неможливості провести звірку та неможливості перевезення вантажу транспортними засобами Виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору щодо вартості послуг та процесу їх надання - висновки ревізії господарської діяльності позивача не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими, оскільки недійсними не визнавалися.

Відповідно такі висновки перевірки не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939- ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-ХІІ, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Таким чином, Держаудитслужба, зобов`язана здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред`явити об`єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-ХІІ, є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Акт Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області №13-17-04-06/158 від 17.11.2025, стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень позивача та містить лише думку органу, який його склав. Зазначений звіт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є безумовною підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій органу з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Отже, акт ревізії не є обов`язковим для сторін за господарсько-правовим договором, а чинне законодавство України не покладає на виконавця послуг обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

Ревізія, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Таким чином, акт ревізії не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

ТОВ «Олестас Еко» в повному обсязі виконано взяті на себе зобов`язання без фіксації порушень зі сторони Замовника та утилізовано 27 897 кг відходів, про що свідчать сім Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які підписані Замовником без зауважень.

Крім того слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олестас Еко» у повному обсязі та у встановлені строки надано відповіді на всі запитання зустрічної звірки викладені в листі Держаудитслужби № 131704-14/1943-2025 від 14.10.2025.

Додатково суд зазначає, що в Акт ревізії № 13-17- 04-06/158 від 18.11.2025р. Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області встановлено, що транспортування небезпечних відходів здійснювалось автомобілями Renault Master д.н.з. НОМЕР_2 , MAN д.н.з. НОМЕР_3 , Mercedes д.н.з. НОМЕР_4 , Renault Master д.н.з. НОМЕР_1 та IVECO DAILY д.н.з НОМЕР_5 , які згідно повідомлення Управління стратегічних розслідувань у Рівненській області від 06.11.2025 № 125843/116-2025 не пересувались територією України в запитуваний період. Таке твердження грунтується на даних правоохоронного органу отриманих з інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

В той же час, згідно пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 497 від 13.06.2017, встановлено, що інформаційна підсистема "Гарпун" інформаційно- комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" призначена для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Однак матеріалами справи не підтверджено, що транспортні засоби, що перебувають у власності ТОВ «Олестас Еко» та залучені за договорами для перевезення відходів, перебувають у розшуку за жодним з перелічених критеріїв.

Тоді як, товарно-транспортними накладними підписаними уповноваженим представником КНП «Сарненська центральна районна лікарня» підтверджено факт перевезення відходів автомобілями Виконавця та залучених перевізників, які мали дозволи на перевезення небезпечних відходів.

Пунктом 5 наказу МОЗ України від 08.06.2015 № 325 (втратив чинність) та пунктом 7 наказу МОЗ України від 31.10.2024 № 1827 встановлено, що перевезення небезпечних відходів здійснюється суб`єктами господарювання, які отримали ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями, відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001.

Оскільки, ТОВ «Олестас Еко» та залучений перевізник ТОВ «А-ЕНЕРГО» (код за ЄДРПОУ 40277858), станом на дату виконання зобов`язань та на сьогоднішній день, мають чинну ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями - жодних порушень пункту 4.4.3 Договорів та наказів Міністерства охорони здоров`я України допущено не було.

Щодо зважування відходів вважаємо за необхідне звернути увагу, що покази ФОП Скриннікова О.В. та надані ним документи лише підтверджують періодичність проведення контрольних зважувань. При цьому, без документів, що посвідчують калібрування та повірку його вагів - такі відомості не можуть бути прийняті до уваги.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тобто, акт ревізії від 17.11.2025, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням порушення Виконавцем зобов`язань та не надання послуг за договорами.

Враховуючи викладене, оскільки правовідносини з оплати послуг виникли на підставі договору, ціна договору визначена за узгодженням сторін, акти приймання робіт за договором підписані позивачем без заперечень та зауважень, оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни, то виявлені актом ревізії порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть його змінювати.

Слід також зазначити, що позивачем у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсними Договорів від 09.02.2024 № 55-24 та від 20.05.2024 № 240-24 (повністю чи в частині) з підстав виявлених органом державного фінансового контролю порушень законодавства, тобто не спростовано у встановленому порядку презумпцію правомірності Договору надання послуг.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 24.05.2018 у справі № 918/519/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 21.03.2019 у справі № 904/10263/17. від 11.06.2019 у справі № 916/1648/18.

При цьому, заявлені до стягнення кошти позивач кваліфікував як безпідставно отримані відповідачем. Однак вказані твердження позивача не грунтуютться на законі з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 1, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту неналежного виконання Відповідачем умов Договорів №55-24 від 09.02.2024, №240-24 від 20.05.202 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному некомерційному підприємству "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради у задоволенні позову.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача - Комунальне некомерційне підприємство "Сарненська центральна районна лікарня" Сарненської міської ради.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 15 жовтня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.