Постановление суда № 140655265, 16.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8504/26

нп 1-кп/490/1189/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8504/26

У Х В А Л А

/про призначення до судового розгляду/

15 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

під час проведення підготовчого судового засідання у режимі відеоконференції по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026150000000442 від 21 червня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2026 року до Центрального районного суду м.Миколаєва з Миколаївської обласної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026150000000442 від 21 червня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 вересня 2026 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом по даному кримінальному провадженню.

Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор вважав можливим призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Інші учасники судового провадження проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Центральному районному суду м.Миколаєва.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, немає.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Згідно ч.4 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 висловив бажання про розгляд справи судом одноособово.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що судовий розгляд кримінального провадження слід проводити суддею одноособово.

Під час проведення досудового розслідування, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

12 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" прокурором у кримінальному провадженні начальником відділу обласної прокуратури ОСОБА_4 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким ризикам, на думку прокурора, не зможуть запобігти інші, передбачені ст.176 КПК України, запобіжні заходи крім тримання під вартою, оскільки на даному етапі наявність вищевказаних ризиків є найбільш вірогідна. Іншими обставинами, що в сукупності вказують на можливість і необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: вік, стан здоров`я, а також тяжкість вчиненого правопорушення та його наслідки у вигляді смерті двох осіб, серед яких одна неповнолітня. З урахуванням викладеного та враховуючи положення п.2 ч.4 ст.183 КПК України, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 (шістдесят) діб, без визначення розміру застави.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6 подане клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_7 залишили вирішення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до клопотання документи, суд приходить до наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 22 червня 2026 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, а саме до 19 серпня 2026 року включно.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 серпня 2026 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 строком на 60 днів, без визначення розміру застави, а саме до 15 жовтня 2026 року включно.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення.

Окрім того, прокурор у поданому клопотанні зазначав про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення.

Однак, на підтвердження існування вказаного ризику прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу.

Крім того, про недоведеність вказаного ризику було зазначено і в ухвалах слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 22 червня 2026 року та 17 серпня 2026 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, а сам по собі факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП 15 червня 2026 року не є підтвердженням існування ризику вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином, існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на момент розгляду вказаного клопотання, прокурором не доведено.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України та положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Крім того, 14 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" адвокатом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , подано цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 просила визнати ОСОБА_8 цивільним позивачем по даному кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ст.ст.61, 62 КПК України, суд вважає можливим прийняти цивільні позови про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до розгляду, визнати ОСОБА_8 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_3 цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.31, 61, 62, 177, 178, 183, 197, 314316 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва на 10 годину 00 хвилин 12 листопада 2026 року.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Цивільні позови адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, прийняти до розгляду.

Визнати по даному кримінальному провадженню цивільним позивачем ОСОБА_8 , цивільним відповідачем ОСОБА_3 .

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1