Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 484/5467/26
Провадження № 2/484/3910/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Комахи О.В.,
у відсутність сторін, їх представників згідно заяв,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
06.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи тим, що 26 червня 2002 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 набув права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності проведена Первомайським МБТІ 12 липня 2002 року за № 8904. В договорі дарування вказано, що ОСОБА_1 подаровано i земельну ділянку, яка розташована за цією ж адресою i площа її складає 0,0597 га. i право власності на неї оформлено відповідно до рішення Первомайського міськвиконкому від 02.02.1994 року № 1136 i видано відповідний державний акт на право приватної власності на землю. Позивач звернувся до землевпорядної організації з метою подальшого оформлення земельної ділянки, було виготовлено технічну документацію, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. Однак на цьому подальше оформлення земельну ділянки зупинилось, оскільки виявилось, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний позивачу житловий будинок по АДРЕСА_1 оформлено на 3 ОСОБА_3 , а будинок ОСОБА_1 на підставі договору дарування подарувала 3убар ОСОБА_4 . На даний час позивачу необхідно визнати за собою право власності на земельну ділянку, на які розташований придбаний ним будинок, тобто за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок.
Ухвалою суду 13.08.2026 року зобов`язано Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати суду належним чином завірену копію актового запису про смерть ОСОБА_5 .
20.08.2026 року від Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_2 з якого вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 27.08.2026 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю співвідповідача.
Ухвалою суду від 27.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Крім того, зобов`язано Першу Первомайську державну нотаріальну контору Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайську Миколаївської області; зобов`язано Другу Первомайську державну нотаріальну контору Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайську Миколаївської області; зобов`язано позивача надати до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей щодо права власності на будинок розташований в АДРЕСА_2 , актуальним на час звернення до суду.
15.09.2026 року від Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не заводилась.
18.09.2026 року від Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла копія спадкової справи № 393/1997 після смерті ОСОБА_2 .
29.09.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла витребувана судом інформація.
30.09.2026 року від представника Первомайської міської ради Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи без участі, проти задоволення позову не заперечують.
Представник позивача адвокат Рідош-Шаповал В.І. надав заяву, в якій просила розгляд справи провести у їх з позивачем відсутність, щодо ухвалення рішення в підготовчому засіданні не заперечувала, позов підтримала повністю, та просила його задовольнити.
Сторонами, їх представниками не подано будь-яких інших заяв і клопотань по суті позовних вимог.
Оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи в їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч.3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, в підготовчому засіданні що передбачено ч.3 ст. 200 ЦПК України.
Положенням ч.4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу. Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так як визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами та витребуваних судом, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню. За таких обставин визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод і інтересів третіх осіб, тому його слід прийняти, вирішити справу у підготовчому засіданні і задовольнити позов з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , після смерті якого Першою первомайською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 393/1997.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину, належне ОСОБА_2 майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою 0,0597 га. успадкувала його дружина ОСОБА_6 .
Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0597 га., яка на підставі рішення № 310 від 28.12.1993 року виконкому Первомайської міської Ради народних депутатів надана ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії МК від 02.02.1994 року (а.с.6).
26 червня 2002 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування житлового будинку та земельної подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою 0,0597 га. (а.с.5).
Згідно виписки КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 26 червня 2002 року, реєстр № 4590.
З висновку про грошову оцінку земельної ділянки від 28.07.2026 року вбачається, що оціночна вартість земельної ділянки загальною площею 0,0597 га, яка розташована по АДРЕСА_1 складає 32 800 грн. (а.с.11).
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.
Частиною 4 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі чи споруди.
Згідно до ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору дарування житлового будинку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених для попереднього землевласника.
Системний аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (правова позиція Верховного Суду в постанові від 19 листопада 2020 року в справі №686/9580/16-ц).
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №689/26/17).
Отже чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16).
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому за ним слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0597 га кадастровий номер 4810400000:05:021:0024, цільове призначення землі для обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.377,392 ЦК України, ст.ст.120,125 ЗК України, ст.ст.76,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0597 га, кадастровий номер 4810400000:05:021:0024, цільове призначення землі для обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Первомайська міська рада Миколаївської області, код ЄДРПОУ 35926170, адреса: вул. Грушевського Михайла, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213.
Повний текст судового рішення виготовлено 16 жовтня 2026 року.
СУДДЯ:
Судебное решение № 140655127, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області было принято 16.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 484/5467/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: