Решение № 140654826, 16.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3992/26

Провадження №2/487/2881/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Заводський відділ держаної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів у розмірі 272982,14 грн.

Позов мотивувала тим, що з 03.11.2023 вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2025 розірвано. У цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина дочка ОСОБА_3 .

22.07.2024 Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) 03.12.2024 відкрите виконавче провадження №76682364.

Позивач наголошувала на тому, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 272982,14 грн., відповідно до розрахунку заборгованості, який складений державним виконавцем Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса).

Позивач надала розрахунок, згідно якого загальна сума пені за несплату відповідачем аліментів на утримання дитину за період з липня 2024 року по квітень 2026 року становить 393679,79 грн. Посилаючись на зазначене, з урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати загальний розмір заборгованості, позивач просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 272982,14 грн.

Ухвалою від 28.05.2026 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Заводський відділ держаної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

18.08.2026 представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю їхнього представник.

15.10.2026 позивач подала до суду заяву про розгляд спарив за її відсутністю , позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, а також шляхом оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився, вказана ним причина повторної неявки визнається судом не поважною, відзив на позов не подав та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 11 від 13.01.2024, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , її батьками вказані: батьком ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 .

22.07.2024 Заводським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ №487/6207/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) 03.12.2024 відкрите виконавче провадження №76682364 щодо примусового виконання судового наказу №487/6207/24, виданого 22.07.2024 Заводським районним судом м. Миколаєва.

Згідно з розрахунком пені (неустойки) розмір пені за період з липня 2024 року до квітня 2026 року складає 393679,79 грн.

З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 30.04.2026 становить 272982,14 грн.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 2 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 3 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованістю зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №316/639/18, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.»

Таким чином, саме на платника аліментів покладається обов`язок довести, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках, застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів та пеня стягується за весь період прострочення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Відповідно до розрахунку, складеного старшим державним виконавцем Заводського відділу держаної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні №76682364, ОСОБА_2 станом на 30.04.2026 має заборгованість зі сплати аліментів, що становить 272982,14 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач з урахуванням статті 196 СК України, просила стягнути з відповідача на її користь загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 272982,14 грн.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Розрахунок заборгованості, який визначений старшим державним виконавцем, відповідачем не оспорювався.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини виникла з вини відповідача, оскільки доказів, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з незалежних від відповідача причин не надано, ним не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів та об`єктивних причин, які перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на дитину, а тому є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт заборгованості зі сплати аліментів підтверджується розрахунком заборгованості старшого державного виконавця, що не спростовано стороною відповідача, який не надав доказів неправильності проведеного головним державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Заводський відділ держаної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 272982 (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Заводський відділ держаної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34993162, міс3це знаходження: м. Миколаїв вул. Робоча, 1.

Суддя: С.М. Афоніна