Решение № 140654027, 14.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/575/26

Провадження №2/930/814/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України в особі представника - адвоката Сакалюка Д.В. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ, позивач) адвокат Сакалюк Д.В. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 488 000,00 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 7 320,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 469 км + 150 м автомобільної дороги М-30 «Стрий Умань Дніпро Ізварине» у напрямку м. Гайсин Вінницької області, допустив зіткнення із задньою частиною припаркованого автомобіля марки «Opel» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.

Як зазначено в позовній заяві, обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та винуватість відповідача підтверджуються вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року у кримінальній справі № 930/1447/25. При цьому на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Представник позивача вказав, що після зазначеної події ОСОБА_3 , яка є матір`ю загиблої та опікуном її неповнолітніх дітей, через свого представника звернулася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати у зв`язку зі смертю потерпілої, зокрема щодо відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди.

За твердженням позивача, з огляду на відсутність у відповідача чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ здійснило передбачені законодавством виплати потерпілим особам.

Зокрема, утриманцями загиблої були двоє її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 .

Як зазначено в позові, МТСБУ здійснило розрахунок регламентної виплати у зв`язку з втратою годувальника, а також відшкодування моральної шкоди особам, які мають право на її отримання, а саме двом дочкам загиблої та її матері ОСОБА_3 .

На підтвердження здійснення виплат представник позивача послався на наказ, довідку № 1 від 26 червня 2025 року та платіжне доручення № 21864, відповідно до яких ОСОБА_3 перераховано 66 666,67 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки.

Крім того, згідно з наказом, довідкою № 1 від 04 вересня 2025 року та платіжним дорученням № 28088 на рахунок ОСОБА_3 як законного представника неповнолітніх дітей загиблої перераховано 421 333,33 грн, з яких 288 000,00 грн становить відшкодування у зв`язку з втратою годувальника, а 133 333,33 грн відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітнім дітям смертю матері.

Таким чином, за доводами позивача, загальний розмір здійснених МТСБУ виплат становить 488 000,00 грн, з яких 66 666,67 грн виплачено як відшкодування моральної шкоди матері загиблої та 421 333,33 грн як відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди неповнолітнім дітям загиблої.

Представник позивача зазначив, що внаслідок здійснення зазначених виплат до МТСБУ в порядку регресу перейшло право вимоги, яке потерпілі особи мали до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Оскільки відповідач є особою, відповідальною за спричинення дорожньо-транспортної пригоди, та на момент її вчинення не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач вважає, що має право вимагати від нього відшкодування понесених витрат у розмірі 488 000,00 грн.

Також представник позивача вказав, що МТСБУ вживало заходів для досудового врегулювання спору, направивши на поштову адресу відповідача вимогу про відшкодування виплачених коштів. Однак зазначене поштове відправлення повернулося відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а вимога про відшкодування коштів відповідачем виконана не була.

З огляду на викладене представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 488 000,00 грн у порядку регресу, а також 7 320,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою судді від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи та відсутність повідомлень про причини його неявки, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить здійснювати розгляд справи без його участі, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та перевіривши їх юридичну обґрунтованість, дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд оцінює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2025 року близько 22 год 50 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою М-30 «Стрий Умань Дніпро Ізварине» у напрямку міста Гайсин Вінницької області, допустив зіткнення із задньою частиною припаркованого автомобіля марки «Opel Movano», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року у кримінальній справі № 930/1447/25, провадження № 1-кп/930/222/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Зазначеним вироком встановлено, що відповідач 06 травня 2025 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, що перебувало у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді смерті ОСОБА_2 .

Як убачається з наданої суду копії вироку, він набрав законної сили 20 листопада 2025 року.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини керування відповідачем транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушення ним правил дорожнього руху, вчинення дорожньо-транспортної пригоди та настання внаслідок неї смерті ОСОБА_2 підтверджуються вироком суду, який набрав законної сили, і не підлягають повторному доказуванню в межах цієї справи в частині, визначеній статтею 82 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що предметом розгляду цієї цивільної справи є не питання кримінальної відповідальності відповідача, а наявність передбачених законом підстав для відшкодування ним витрат, понесених Моторним (транспортним) страховим бюро України внаслідок здійснення регламентних виплат потерпілим особам.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо така особа не доведе наявність обставин, які відповідно до закону звільняють її від відповідальності.

З урахуванням обставин, установлених вироком суду, та відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності, суд виходить із того, що ОСОБА_1 є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з відшкодуванням МТСБУ шкоди потерпілим, підлягають вирішенню з урахуванням спеціального законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», регулює правовідносини щодо здійснення страхових і регламентних виплат у зв`язку зі шкодою, заподіяною життю, здоров`ю та майну потерпілих осіб унаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 зазначеного Закону МТСБУ здійснює регламентну виплату за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених цим Законом, зокрема за відсутності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким заподіяно шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач, на дату дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

На підтвердження цієї обставини позивачем надано роздруківку результату перевірки чинності поліса внутрішнього страхування на офіційному вебсайті МТСБУ, відповідно до якої за державним реєстраційним номером транспортного засобу НОМЕР_1 станом на 06 травня 2025 року поліс не знайдено.

Зазначений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує відсутність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу відповідача на момент ДТП. Доказів, які б спростовували цю обставину, суду не надано.

За таких обставин у МТСБУ виникли передбачені законом підстави для розгляду заяв потерпілих осіб та здійснення регламентних виплат у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України № 3720-IX після здійснення регламентної виплати МТСБУ має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання ДТП був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або до особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з частиною третьою статті 37 цього Закону така вимога встановлюється в розмірі суми регламентної виплати та фактичних витрат, понесених МТСБУ у зв`язку з її здійсненням.

Отже, законодавець прямо передбачив право МТСБУ на зворотну вимогу до особи, відповідальної за спричинення дорожньо-транспортної пригоди, у разі відсутності на момент її настання чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому суд бере до уваги, що у вироку суду зазначено про проходження відповідачем військової служби. Однак ця обставина сама по собі не виключає права МТСБУ на регресну вимогу. Перехідні положення Закону № 3720-IX передбачають особливості здійснення регламентних виплат та реалізації права зворотної вимоги щодо окремих категорій осіб за шкоду, заподіяну в період з 01 січня до 30 червня 2025 року. Водночас такі положення містять винятки, зокрема щодо випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Оскільки вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, передбачені законом обставини не виключають права позивача на зворотну вимогу з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 3720-IX.

Досліджуючи питання щодо фактичного здійснення регламентних виплат та їх розміру, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_2 до МТСБУ через представника звернулася її мати ОСОБА_3 , яка діяла також в інтересах неповнолітніх дітей загиблої - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявами про здійснення регламентної виплати.

На підтвердження родинних відносин, смерті потерпілої та наявності осіб, які мають право на отримання відшкодування, до матеріалів справи долучено копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про її смерть, свідоцтв про народження її дітей, а також інші документи, подані представником потерпілих до МТСБУ.

Відповідно до статті 25 Закону України № 3720-IX у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснюється регламентна виплата у зв`язку з втратою годувальника особам, які відповідно до закону мають право на таке відшкодування, а також відшкодування моральної шкоди чоловіку (дружині), батькам та дітям померлої особи.

Суд враховує, що неповнолітні діти загиблої ОСОБА_2 мають право на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері. Мати загиблої належить до осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до зазначеної норми Закону.

На підтвердження здійснення регламентних виплат позивачем надано накази МТСБУ про здійснення регламентних виплат, довідки про розмір відшкодування, а також платіжні інструкції, які суд дослідив у сукупності.

Так, відповідно до наказу МТСБУ № 125533 від 25 червня 2025 року та довідки про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, затвердженої 25 червня 2025 року, ОСОБА_3 визначено відшкодування моральної шкоди, завданої смертю доньки, у розмірі 66 666,67 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 21864 від 02 липня 2025 року зазначену суму перераховано на рахунок ОСОБА_3 у банку. Факт проведення платежу підтверджується також відповідною банківською платіжною інструкцією з відміткою про виконання.

Крім того, відповідно до наказу МТСБУ № 126379 від 04 вересня 2025 року та довідки про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, затвердженої 04 вересня 2025 року, визначено регламентну виплату на користь ОСОБА_3 як законного представника неповнолітніх дітей загиблої в загальному розмірі 421 333,33 грн.

Зазначена сума складається з 288 000,00 грн відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та 133 333,33 грн відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітнім дітям смертю матері.

Відповідно до платіжної інструкції № 28088 від 05 вересня 2025 року кошти в розмірі 421 333,33 грн перераховано на рахунок ОСОБА_3 як законного представника неповнолітніх дітей загиблої. Відомості про одержувача, призначення платежу та суму перерахування узгоджуються з наказом і довідкою МТСБУ.

Таким чином, наданими документами підтверджується здійснення МТСБУ двох регламентних виплат:

- 66 666,67 грн відшкодування моральної шкоди матері загиблої ОСОБА_3 ;

- 421 333,33 грн відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди неповнолітнім дітям загиблої.

Загальна сума зазначених виплат становить 488 000,00 грн (66 666,67 грн + 421 333,33 грн).

Суд звертає увагу, що накази та довідки МТСБУ підтверджують визначення розміру регламентних виплат, а платіжні інструкції підтверджують фактичне перерахування коштів отримувачам. Отже, позивачем надано докази не лише визначення розміру відшкодування, а й фактичного виконання ним відповідних грошових зобов`язань перед потерпілими особами.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд не встановив розбіжностей між визначеними сумами виплат та сумами, фактично перерахованими отримувачам. Загальний розмір регламентних виплат, підтверджений належними письмовими доказами, становить 488 000,00 грн.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не надав доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, не заперечив факту відсутності чинного договору страхування, здійснення регламентних виплат або їх розміру. Водночас сама по собі відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог, що судом здійснено на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що МТСБУ здійснило регламентні виплати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої відповідачем, щодо транспортного засобу якого на дату ДТП був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої та частини третьої статті 37 Закону України № 3720-IX у позивача виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 у розмірі фактично здійснених регламентних виплат.

При цьому заявлена до стягнення сума 488 000,00 грн відповідає загальному розміру виплат, підтверджених матеріалами справи. Доказів повернення цих коштів позивачу, добровільного відшкодування відповідачем понесених МТСБУ витрат або наявності інших обставин, які припиняють чи зменшують обсяг регресної вимоги, суду не надано.

Щодо досудового врегулювання спору суд встановив, що МТСБУ направило на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 письмову вимогу № 29.01/26Р від 22 січня 2026 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій повідомило про здійснені виплати та запропонувало добровільно компенсувати 488 000,00 грн.

Відповідно до наданої інформації про поштове відправлення № RO67085439232 зазначене відправлення повернуто відправнику. Доказів добровільного виконання вимоги або відшкодування позивачу заявленої суми відповідачем не надано.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач вживав заходів для позасудового врегулювання спору, однак вимога залишилася невиконаною.

За таких обставин, враховуючи встановлену законом підставу виникнення регресної вимоги, факт здійснення МТСБУ регламентних виплат у загальному розмірі 488 000,00 грн та відсутність доказів відшкодування відповідачем відповідних витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору позивачем подано відповідний платіжний документ на суму 7 320,00 грн.

Заявлений розмір судового збору відповідає ставці 1,5 відсотка від ціни позову, яка становить 488 000,00 грн, та обчислюється таким чином: 488 000,00 грн ? 1,5 % = 7 320,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7 320,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інших судових витрат, які підлягали б розподілу між сторонами та були б належним чином підтверджені матеріалами справи, судом не встановлено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи й підлягають задоволенню в повному обсязі.

З відповідача на користь позивача належить стягнути 488 000,00 грн регламентних виплат у порядку регресу та 7 320,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263265, 280282 ЦПК України, статтями 1166, 1187 ЦК України, статтями 25, 37, 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 488 000 (чотириста вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок у порядку регресу в рахунок відшкодування суми здійснених регламентних виплат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 320 (сім тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко