Решение № 140653560, 16.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2276/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Об`єднання власників житлових будинків Нової Богданівки», с. Богданівка Київської області

про стягнення 68 925,48 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Твій Газзбут») 29.07.2026 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Об`єднання власників житлових будинків Нової Богданівки», с. Богданівка Київської області (далі по тексту ОК «ОВЖБ») в якій позивач просить суд стягнути з відповідача

41 194,11 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.2025 по 26.05.2026;

4022,68 грн. 3% річних, нарахованих за період 02.04.2025 по 26.05.2026

12 055,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2025 року травень 2026 року;

11 652,98 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п.5 додатку №2 до Договору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що на виконання укладеного між сторонами Договору постачання електричної енергії споживачу №60АР200-866-24-b від 11.03.2024, позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію у грудні 2024 року на суму 255 739,49 грн.

Відповідач оплатив отриману електричну енергію частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 116 529,89 грн., яка стягнута з відповідача рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/1388/25.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач твердить, що рішення у справі №911/1388/25 відповідачем виконано лише 27.05.2026, а тому позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період, що не охоплений рішенням суду у справі №911/1388/25 до переддня виконання такого рішення. Також позивач нараховує 10% штрафу за прострочення оплати на понад 30 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2026 відкрито провадження у справі №911/2276/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Зобов`язано позивача подати читабельні копії платіжних документів, за якими проведена оплата на виконання рішення суду у справі №911/1388/25.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про виконання ухвали суду, до якої долучено копії платіжних інструкцій та оборотно-сальдові відомості.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Твій Газзбут» у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач звертає увагу на суперечливість позиції позивача у визначені періоду нарахування штрафних санкцій, зокрема в у розрахунку наведений період 01.04.2025-26.05.2025, однак в іншій частині позову позивач стверджує, що основний борг був сплачений лише 27.05.2026.

Відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком, зазначає про його недоведеність та незрозумілість.

Відповідач зазначає, що заявлений обсяг штрафу та пені становить майже половину основного боргу, а тому може бути зменшений за рішенням суду відповідно до ст. 551 ЦК України.

Крім того, відповідач вважає, що незаявлення позивачем вимоги про стягнення штрафу у справу №911/1338/25 та виокремлення такої вимоги у справі №911/2276/26 є штучним дробленням позову, що збільшує для відповідача тягар судових витрат та не відповідає принципу добросовісності.

14.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що в самому тексті позовної заяви, в табличному розрахунку пені та 3% річних було зазначено, що оплату боржник здійснив 27.05.2026, а в табличному розрахунку інфляційних втрат було допущено описку в році і зазначено 26.05.2025 замість 26.05.2026, що жодним чином не впливає на правильність розрахунку.

Позивач звертає увагу, що відповідач, стверджуючи про неправильність здійсненого позивачем розрахунку, не надає власний контррозрахунок.

Щодо кінцевої дати нарахувань, то така є передднем здійсненого платежу 27.05.2026. Позивач, користуючись своїм правом, обрав кінцеву дату нарахування саме 26.05.2026, не зважаючи на те, що рішення виконувалось ще кількома платежами до 09.06.2026. У разі здійснення подальшого нарахування, як про те зазначає відповідач, це б призвело до збільшення терміну прострочення і збільшило б суму нарахувань.

Щодо нарахування штрафу, то в даному випадку законодавством не передбачено обов`язку такого стягнення лише з основним боргом. При цьому, позивач спростовує твердження відповідача про покладення на нього додаткового тягаря судових витрат, та звертає увагу на те, що враховуючи ціну позову судовий збір сплачено у мінімальному розмірі, який був би незмінним незалежно від наявності чи відсутності вимоги про стягнення штрафу.

18.08.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, в якій підтримала викладену у відзиві позицію.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Твій Газзбут» до Обслуговуючого кооперативу «Об`єднання власників житлових будинків Нової Богданівки» про стягнення 68 925,48 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №909/948/18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/1388/25 встановлено такі обставини:

11.03.2024 між ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Об`єднання власників житлових будинків Нової Богданівки» (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об`єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюються за умовами цього договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору (п.2.1);

- порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому споживач не обмежується у справі здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п. 5.6);

- обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу (далі ОСР) та підтверджується шляхом підписання сторонами до 12 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі електричної енергії (п. 5.8);

Додатком №1 до договору є підписана сторонами заява-приєднання.

Додатком №2 до договору є Комерційна пропозиція «Вільна вартість-10Б», відповідно до умов якої споживач здійснює оплату до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, на умовах повної попередньої оплати в розмірі 100% від вартості заявленого в Повідомленні планового обсягу споживання електричної енергії, виходячи з попередньої ціни, маржі, тарифу на послуги з передачі електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії на підставі рахунку постачальника або самостійно розрахованої за відповідною формулою, грошовими коштами на рахунок з спеціальним режимом використання постачальника. Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії з використанням середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії, що фактично склалася для постачальника на ринку «на добу наперед» за результатами розрахункового періоду до 10 числа місяця наступного за розрахунковими.

29.03.2024 між сторонами укладена додаткова угода №b24-1/60Р200-866-24-b до договору, якою сторони домовились внести зміни з 01.04.2024 у додаток №1 до заяви-приєднання до договору та визначили перелік об`єктів споживача (нежитлові приміщення) на які поставляється електрична енергія.

На виконання умов договору позивач склав Акт приймання-передачі електричної енергії №ТГ384197195 від 31.12.2024 за грудень 2024 року у розмірі 17 200 кВт/год на суму 172 697,15 грн. та 6 078 кВт/год на суму 83 042,34 грн.

Боржник свої зобов`язання за договором виконав частково, заборгованість на кінець періоду грудень 2024 року становила 116 529,89 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/1388/26 встановлено, що відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у строк, визначений умовами додатку №2 до договору «Комерційна пропозиція» до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Враховуючи, що відповідач не надав доказів оплати під час розгляду справи, вимоги про стягнення з відповідача 116529,89 грн. заборгованості визнані обґрунтованими та задоволені.

Крім того, суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 7151,42 грн. пені за період з 16.01.2025 по 01.04.2025, 727,91 грн. 3 % річних за період з 16.01.2025 по 01.04.2025 та 2694,17 грн. інфляційних нарахувань за період лютий-березень 2025 року.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/1388/25 не було оскражено в апеляційному порядку та набрало законної сили 05.06.2026.

На примусове виконання рішення видано наказ від 05.06.2026.

Рішення у справі №911/1388/25 було повністю виконане відповідачем 09.06.2026, що підтверджується поданими до матеріалів справи №911/2276/26 платіжними інструкціями

№98 від 27.05.2026 на суму 16 529,89 грн.,

№103 від 02.06.2026 на суму 25 000,00 грн.,

№101 від 05.06.2026 на суму 25 000,00 грн.,

№102 від 05.06.2026 на суму 25 000,00 грн.,

№100 від 09.06.2026 на суму 25 000,00 грн.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості електричної енергії, поставленої у грудні 2024 року, позивач у справі №911/2276/26 нараховує та просить суд стягнути з відповідача 41 194,11 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.2025 по 26.05.2026, тобто за період, що не охоплений рішенням у справі №911/1388/26.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України 09.02.1999 №1-рп/99).

Протягом частини спірного періоду нарахування пені, а саме до 27.08.2025, діяли норми Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше встановлено сторонами у комерційній пропозиції «Вільна вартість - 10Б», за умовами якої у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

З огляду на те, що після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, суд встановив, що строк оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2024 року сплив 10.01.2025, а з 11.01.2025 настало прострочення.

Неоплачена вартість спожитої електричної енергії у грудні 2024 року становить 116 529,89 грн., рішенням у справі №911/1388/26 стягнуто пеню за період з 16.01.2025 по 01.04.2025, відтак, передбачена договором неустойка у вигляді пені у справі №911/2276/26 має розраховуватися з 02.04.2025 і до переддня сплати заборгованості, однак не виходячи при цьому за межі вимог позивача.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період по 26.05.2026 становить 41 194,11 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити повністю.

При цьому, суд звертає увагу, що нарахування пені виключно по 26.05.2026 (переддень сплати першої частини боргу) є правом позивача, а твердження відповідача про помилковість розрахунків в цій частині є неспроможними.

Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, з огляду на порушення строків оплати на понад 30 днів, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 11 652,98 грн., передбачений пунктом 5 додатку №2 до Договору.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції «Вільна Вартість-10Б» у разі прострочення оплати на понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов`язальних відносинах.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що заявлення позивачем вимоги про стягнення штрафу окремо від вимоги про стягнення основного боргу не відповідає добросовісності сторони та є штучним дробленням позову, що збільшує для відповідача тягар судових витрат.

Фактично, аргументи відповідача зводяться до намагання уникнути відповідальності (стягнення штрафу) за порушення строків оплати спожитої електричної енергії.

Суд звертає увагу, що штраф за своєю правовою природою є одноразовою санкцією, яка застосовується за сам факт допущення порушення зобов`язання.

На відміну від пені, яка є триваючою санкцією та обчислюється за кожен день прострочення виконання зобов`язання, штраф не може нараховуватись повторно або множинно за одне й те саме порушення. Тобто застосування штрафу можливе лише один раз за факт вчиненого порушення незалежно від того, чи триває таке порушення надалі.

Право на звернення до суду із вимогою про стягнення штрафу за порушення виконання зобов`язання не може бути обмежене лише через те, що така вимога заявлена окремо від вимоги про стягнення основного боргу.

Суд також зазначає, що додаткове заявлення вимоги про стягнення штрафу не призвело до зміни розміру судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову.

Суд встановив, що відповідач порушив строки оплати спожитої електричної енергії більше ніж на 30 днів, фактично повна оплата спожитої у грудні 2024 року електричної енергії здійснена лише 09.06.2026, відтак, суд погоджується, що у позивача виникло право для нарахування штрафу як одноразової санкції відповідно до умов Комерційної пропозиції.

Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, розмір штрафу становить 11 652,98 грн. у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленій сумі.

Крім того, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 4022,68 грн. 3% річних, нарахованих за період 02.04.2025 по 26.05.2026 та 12 055,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2025 року травень 2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з усталеною практикою, обґрунтованим визнається такий розрахунок, який дає суду можливість чітко зрозуміти зміст та розмір заявлених позовних вимог, а також самостійно перевірити правильність кожної складової загальної суми стягнення

Суд відхиляє доводи відповідача про помилковість та не зрозумілість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат. Зазначення позивачем у розрахунку інфляційних втрат кінцевої дати нарахування 26.05.2025, замість 26.05.2026 є очевидною опискою, яка виправлена ним у відповіді на відзив. Вказана описка не вплинула на нараховану суму інфляційних втрат.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що останній здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 4022,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 055,71 грн. слід задовольнити повністю.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24.

Відповідач, вважає, що наявні підстави для зменшення неустойки з огляду на таке:

основний борг повністю сплачений;

попереднє судове рішення добровільно виконане;

позивач не заявляє про понесення збитків та не надав доказів їх наявності і розміру;

позивач одночасно заявив пеню і штраф за прострочення одного грошового зобов`язання;

крім неустойки позивач заявив до стягнення проценти річних та інфляційні втрати;

загальний розмір пені та штрафу становить понад 52 тисячі гривень, тобто майже половину основного боргу;

право на стягнення штрафу виникло задовго до завершення попередньої справи, але позивач не заявив його в тому процесі та не пояснив, чому вимогу про штраф було виділено в окремий новий позов;

заявлені санкції мають очевидно надмірний характер порівняно з наслідками порушення, ОК «ОВЖБ» має неприбутковий статус кооперативу, стягнення понад 52 тисячі гривень штрафів із житлового кооперативу за вже погашений борг зашкодить інтересам мешканців.

Оцінивши наведені відповідачем аргументи, суд не вбачає підстав для зменшення ні нарахованої пені, ні нарахованого штрафу.

По-перше, доводи про те, що штраф виник задовго до завершення попередньої справи, але позивач не заявив його в тому процесі та не пояснив, чому вимогу про штраф було виділено в окремий новий позов визнані судом неспроможними.

По-друге, одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України. У даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. Таке формулювання сторони погодили у Договорі, що не суперечить положенням чинного законодавства.

По-третє, основний борг повністю сплачений через півтора року після настання строку для оплати та лише після ухвалення рішення у справі №911/1388/25.

По-четверте, оплата вартості спожитої електричної енергії є обов`язком відповідача, який виник на підставі обов`язкового до виконання укладеного між сторонами договору. Відповідач не виконав такого обов`язку, що призвело до необхідності позивачу двічі звертатися до суду за захистом своїх прав. Тож виконання судового рішення у справі №911/1388/26, яке набрало законної сили, в тому числі в добровільному порядку, не становить поважної причини для зменшення розміру неустойки судом.

По-п`яте, наявність у відповідача статусу неприбуткової організації (житлового кооперативу) та його посилання на захист інтересів мешканців не звільняють його від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань та від відповідальності за їх порушення.

З огляду на тривале порушення основного зобов`язання та відсутність доказів, що належному його виконанню перешкодили об`єктивні, не залежні від волі відповідача поважні причини, суд не вбачає підстав для зменшення неустойки.

Решта доводів учасників справи та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Твій Газзбут» та ухвалює рішення про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Об`єднання власників Житлових Будинків Нової Богданівки» 41 194,11 грн. пені, 11 652,98 грн. штрафу, 4022,68 грн. процентів річних та 12 055,71 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2662,40 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Об`єднання власників житлових будинків Нової Богданівки» (07433, Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Різдвяна, буд. 63, кім. 18, ідентифікаційний код 41250127)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, оф. 342, ідентифікаційний код 43965848, рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «А-Банк»)

41 194,11 грн. (сорок одну тисячу сто дев`яносто чотири гривні одинадцять копійок) пені,

11 652,98 грн. (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні дев`яносто вісім копійок) штрафу,

4022,68 грн. (чотири тисячі двадцять дві гривні шістдесят вісім копійок) процентів річних,

12 055,71 грн. (дванадцять тисяч п`ятдесят п`ять гривень сімдесят одну копійку) інфляційних втрат,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх