Решение № 140653461, 16.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. Справа № 911/2530/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

до Макарівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Освіти, будинок №15А; код ЄДРПОУ 22201513)

про стягнення 2 573,49 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Макарівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 09-2308/22-БО-Т від 30.12.2022 у загальному розмірі 2 573,49 гривень, з яких: 1 063,06 гривень основний борг, 1 012,00 гривень пеня, 140,90 гривень 3% річних та 357,53 гривень інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 справу № 911/2530/26 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2026 постановлено: позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2530/26; справу визнати малозначною, розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 ГПК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Позивач у даній справі має зареєстрований Електронний кабінет в системі «Електронний суд» ЄСІТС, а тому ухвала суду від 25.08.2026 про відкриття провадження у справі № 911/2530/26 доставлена до його Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать відомості автоматизованої системи документообігу суду.

Водночас відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відомостями автоматизованої системи документообігу суду, внаслідок чого копія ухвали суду від 25.08.2026 про відкриття провадження у справі направлена Макарівському територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Освіти, будинок №15А (трекінг відправлення R067263154395).

Положеннями статей 89, 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Поштове відправлення з копією вказаної ухвали суду вручене адресату (відповідача) 01.09.2026.

Частинами третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.

Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому він є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.

Своєю чергою, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».

Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду Київської області від 25.08.2026 у справі № 911/2530/26 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/) та є загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 178 ГПК України).

За змістом положень статей 248, 252 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В

30.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Макарівським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради (споживач) був укладений договір постачання природного газу № 09-2308/22-БО-Т (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2);

- постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 0,174 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди): січень 2023 року 0,058 тис.куб.метрів; лютий 2023 року 0,058 тис.куб.метрів; березень 2023 року 0,058 тис.куб.метрів (пункт 2.1);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5);

- загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2 400,32 гривень, крім того ПДВ 480,06 гривень, разом з ПДВ 2 880,38 гривень (пункт 4.3);

- оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

70% вартості фактично переданого відповідно до актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1);

- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2);

- даний Договір набирає чинності з 01 січня і діє в частині поставки газу до 31 березня 2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1).

31.03.2023 сторони погодили та підписали додаткову угоду № 1, якою виклали пункт 2.1 Договору в наступні редакції:

«Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 30.04.2023 (включно), в кількості 0,256 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (розрахунковий період): січень 2023 року 0,07536 тис.куб.метрів; лютий 2023 року 0,05886 тис.куб.метрів; березень 2023 року 0,06089 тис.куб.метрів, квітень 2023 року 0,06089 тис.куб.метрів.

Крім того, сторони погодили викласти пункти 4.3 та 13.1 Договору в наступній редакції:

- загальна вартість цього Договору становить 3 531,51 гривень, крім того ПДВ 706,31 гривень, разом з ПДВ 4 237,82 гривень (пункт 4.3);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.04.2023 (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1).

Договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками їх печаток без жодних зауважень.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач у період з січня 2023 року по квітень 2023 року включно поставив, а відповідач прийняв природний на загальну суму 4 120,43 гривень, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 1 247,50 гривень:

- від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 974,36 гривень;

- від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 1 150,99 гривень;

- від 11.05.2023 за квітень 2023 року на суму 747,58 гривень.

Спірні акти підписані обома сторонами, не містять зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо якості, ціни, обсягів або вартості отриманого від позивача природного газу, оформлення та повноти відображення відомостей щодо господарської операції.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк встановлений Договором, зокрема пунктом 5.1, відповідно до якого розрахунок за придбані обсяги природного газу проводиться в такому порядку:

70% вартості фактично переданого відповідно до актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Приписами статей 253 та 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що відповідач мав обов`язок провести остаточний розрахунок за придбані обсяги природного газу:

1) за січень 2023 року до 15.03.2023, а з 16.03.2023 настало прострочення;

2) за лютий 2023 року до 17.04.2023, а з 18.04.2023 настало прострочення;

3) за березень 2023 року до 15.05.2023, а з 16.05.2023 настало прострочення;

4) за квітень 2023 року до 15.06.2023, а з 16.06.2023 настало прострочення.

Відповідач відповідними листами просив переплати зі іншими договорами, укладеним з позивачем зарахувати їх в рахунок оплат за договором № 09-2308/22-БО-Т постачання природного газу від 30.12.2022, а саме листами від 03.06.2024 № 02-43/71, від 03.07.2023 № 02-43/60 та від 26.12.2023 № 02-43/221 на загальну суму 3 057,37 гривень.

Суд перевірив наданий позивачем детальний розрахунок основного боргу та встановив, що останній здійснено арифметично правильно, сума основного боргу з урахуванням зарахованих оплат згідно вказаних листів становить 1 063,06 гривень, внаслідок чого вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 012,00 гривень, нарахованої за сукупний період з 16.03.2023 по 30.06.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що останній здійснено арифметично та методологічно правильно, а тому вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за заявлений період у сумі 1 012,00 гривень слід задовольнити повністю.

Крім того, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача проценти річних у сумі 140,90 гривень за сукупний період з 16.03.2023 по 30.06.2026, а також 357,53 гривень інфляційних втрат за сукупний період з квітня 2023 року по червень 2026 року.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 вказаного Кодексу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично та методологічно правильно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних у сумі 140,90 гривень та інфляційних втрат у сумі 357,53 гривень слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» повністю та ухвалює рішення про стягнення з Макарівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради 1 063,06 гривень основного боргу, 1 012,00 гривень пені, 140,90 гривень 3% річних та 357,53 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Макарівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради про стягнення 2 573,49 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з Макарівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Освіти, будинок №15А; код ЄДРПОУ 22201513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676) 1 063,06 гривень основного боргу, 1 012,00 гривень пені, 140,90 гривень 3% річних, 357,53 гривень інфляційних втрат та 2 662,40 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 16.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

Відповідач: Макарівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Освіти, будинок №15А; код ЄДРПОУ 22201513)

Суддя С.М. Фурсова