Решение № 140653338, 16.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/6558/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС"

вул. Воздвиженська, 45-47-49, прим. 401, м. Київ, 04071

код ЄДРПОУ 44763785

2. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

Контрактова площа, 2, м. Київ, 04070

код ЄДРПОУ 37333608

про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу,

припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні

дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС"(далі - відповідач 1), Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2) про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу, припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 справу №910/6558/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

05.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6558/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2026 була направлена та доставлено відповідачам в їх Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 12.06.2026.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/6558/26, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Рішенням учасника ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» від 13 березня 2023 року № 1-03/2023 Позивача - ОСОБА_1 - призначено на посаду Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» (далі - Товариство, Відповідач 1).

На підставі Наказу про призначення Директора № 2-К від 15 березня 2023 року Позивач приступив до виконання обов`язків. Відомості про Позивача як керівника Товариства внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Учасниками ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» є дві фізичні особи, кожна з яких володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Сполученого Королівства, РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Туркменістану, РНОКПП НОМЕР_3 .

За доводами Позивача, починаючи з березня 2024 року учасники Товариства повністю припинили свою участь у господарській діяльності компанії: не виявляють жодного інтересу до її функціонування, не приймають управлінських рішень, не забезпечують виплату заробітної плати, не виконують обов`язки, прямо передбачені законом та Статутом Товариства. У відповідь на численні звернення Позивача з боку учасників відсутня будь-яка реакція. За таких обставин Позивач, керуючись своїм конституційним правом на вільний вибір праці (стаття 43 Конституції України), прийняв рішення про припинення повноважень як Директора ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» та припинення трудових відносин з Відповідачем 1 за власним бажанням.

04.03.2026 позивач засобами поштового зв`язку надіслав учасникам Товариства заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про скликання на 01.05.2026 о 12:00 позачергових загальних зборів ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» із порядком денним зборів, а саме: розгляд заяви директора про звільнення за власним бажанням; прийняття рішення про припинення повноважень директора ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС»; призначення нового директора Товариства; інші питання, що виникають у зв`язку із вищезазначеним.

Заява про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» направлені ОСОБА_2 на адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 - на адресу: АДРЕСА_4 .

Повідомлення про скликання загальних зборів та заяву про звільнення складено українською й англійською мовами в одному документі та посвідчено нотаріально, що, за твердженням позивача, забезпечувало належне інформування учасників-іноземців про зміст відповідних документів.

Учасники Товариства на загальні збори, призначені на 01.05.2026, не з`явилися, загальні збори не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму, про що позивачем, як директором Товариства, та ОСОБА_4 , колишнім операційним директором Товариства, складено протокол № 1-05/2026 від 01.05.2026.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було зроблено все від нього залежне для реалізації свого права на припинення трудових відносин, а саме виконав вимоги КЗпП України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Однак, загальні збори учасників Товариства не відбулися, рішення загальних зборів про звільнення директора не прийнято. Не здійснення відповідачем дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ "ЛАКЕРА ТРАНС" порушує трудові права позивача, гарантовані Конституцією України та КЗпП України.

За таких обставин, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС".

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачами не було вчинено дій, спрямованих на вирішення питання про припинення його повноважень як директора ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» та його звільнення з відповідної посади, що, на думку позивача, порушує його трудові права, гарантовані Конституцією України та Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч.1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Як було встановлено судом, 04.03.2026 позивач звернувся до учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» із повідомленням про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства, призначених на 01.05.2026 о 12:00, та заявою про звільнення за власним бажанням.

З доводів позивача вбачається, що ним було вжито заходів, спрямованих на припинення трудових відносин із ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС», зокрема ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства для розгляду заяви про звільнення, припинення його повноважень як директора та призначення нового керівника.

З метою належного повідомлення учасників Товариства позивач направив ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів та заяву про звільнення на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі: АДРЕСА_2 , а також на задеклароване місце проживання: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 зазначені документи направлено за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі: АДРЕСА_4. Повідомлення та заяву складено українською й англійською мовами в одному документі та посвідчено нотаріально.

Позивач зазначає, що, незважаючи на вжиті ним заходи щодо повідомлення учасників Товариства, останні на загальні збори, призначені на 01.05.2026, не з`явилися, у зв`язку з чим збори не відбулися через відсутність кворуму, а питання щодо припинення його повноважень як директора та звільнення із займаної посади залишилися невирішеними. Зазначені обставини зафіксовано у протоколі № 1-05/2026 від 01.05.2026, складеному позивачем та колишнім операційним директором Товариства ОСОБА_4 .

Суд встановив, що позивач є директором ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС», а питання щодо припинення його повноважень та призначення нового директора на загальних зборах учасників Товариства, призначених на 01.05.2026, вирішено не було.

Суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та Товариством.

Питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч.4 ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства (ч.11 ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Статутом ТОВ "ЛАКЕРА ТРАНС" встановлено, що виконавчий орган Товариства скликає Загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику. Виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасників Товариства про скликання не менш ніж за 15 календарних днів до запланованої дати проведення Загальних зборів учасників. Повідомлення про скликання Загальних зборів учасників Товариства направляється поштовим відправленням з описом вкладення або шляхом вручення повідомлення під розпис учаснику або його уповноваженому представнику, або шляхом направлення повідомлення на електронну адресу учасника, перелік яких затверджено рішенням Загальних зборів учасників (пп.8.8.4.- 8.8.6. п.8.8. Статуту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначала, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

У постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд від 24.12.2019 у постанові по справі № 758/1861/18.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, бездіяльністю відповідача, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача та невнесенні відповідних змін про директора Товариства до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що вказує на те, що в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура внесення відповідних змін про директора Товариства до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань новим директором не виконана, а тому, враховуючи встановлені судом обставини справи, які ніким не оспорюються, та наведені норми права, суд доходить висновку, що вимоги позивача про визнання трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» та позивачем припиненими підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відтак позов підлягає задоволенню із виключенням відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, повноваження ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» та трудові відносини припиняються з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Позивач у своїй позовній заяві також просить суд виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи наведене, у зв`язку з прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в частині зобов`язання Подільської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС».

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відтак - позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).

Враховуючи, що звернення до суду позивача відбулося у зв`язку із неправильними дії саме відповідача-1, судовий збір покладається на ТОВ «ЛАКЕРА ТРАНС» в порядку частини 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС" (вул. Воздвиженська, 45-47-49, прим. 401, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44763785).

3. Зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37333608) внести до Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення повноважень керівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛАКЕРА ТРАНС» (ідентифікаційний код 44763785).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС" (вул. Воздвиженська, 45-47-49, прим. 401, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44763785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКЕРА ТРАНС" (вул. Воздвиженська, 45-47-49, прим. 401, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44763785) 6656,00 грн. - судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов