Постановление суда № 140653300, 16.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/12767/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Літвінової М.Є., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОХОЛДИНГ» (адреса: 02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 172-Б, оф. 208/2)

про визнання припиненими повноважень та виключення відомостей

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОХОЛДИНГ» про:

- визнати припиненими з 14 вересня 2020 року повноваження ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕСТОХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код 42141397), які передбачали право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, з правом розпорядчого другого підпису на банківських картках;

- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як про іншу особу, яка може вчиняти дії від імені ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕСТОХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код 42141397), у тому числі підписувати договори, з правом розпорядчого другого підпису на банківських картках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактично останній протягом понад шести років не перебуває у трудових чи представницьких відносинах із Товариством, однак для третіх осіб продовжує офіційно значитися особою, яка має право діяти від його імені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

За доводами позивача, відсутність рішення Загальних зборів фактично унеможливлює реалізацію позивачем права на припинення будь-якого правового зв`язку з Товариством та усунення недостовірної зовнішньої інформації про наявність у неї представницьких повноважень. За таких обставин судовий захист є єдиним ефективним способом усунення існуючої невідповідності між фактичним станом правовідносин та відомостями державного реєстру, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 дійшла висновку, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Однак, як зазначено в позовній заяві ОСОБА_1 , відповідно до Наказу № 1-К від 17.05.2018 призначена на посаду фінансового директора та в пункті 1 прохальньої частини позовної заяви просить суд визнати припиненими повноваження, а не трудовий договір чи трудові відносини.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) встановила, що позивач перебувала на посаді фінансового директора в товаристві та була членом виконавчого органу товариства - дирекції, її повноваження припинено на підставі частини третьої статті 99 ЦК України та звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, критерієм розмежування справ цивільного судочинства від справ господарського судочинства є одночасно як суб`єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами.

Здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на припинення / усунення від виконання своїх повноважень одноосібного виконавчого органу відповідно до статті 99 ЦК України можлива в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і підставою такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позовна заява повинна містити 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем не дотримано вимог п. 4, 5, 6, 7, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, з огляду на таке.

Позивачем у пунктах 1 та 2 прохальної частини позовної заяви заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що вона не містить обґрунтувань стосовно того, що виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_3 як про іншу особу, яка може вчиняти дії від імені ТОВ «РЕСТОХОЛДИНГ», у тому числі підписувати договори, з правом розпорядчого другого підпису на банківських картках відноситься саме до повноважень відповідача ТОВ «РЕСТОХОЛДИНГ».

Наразі відповідно до ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

У зв`язку з наведеним, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу належить привести мотивувальну частину позовної заяви та пункт 2 прохальної частини позовної заяви у відповідність із суб`єктним складом учасників справи, зокрема, визначивши особу (осіб), якій (яким) пред`явлено позовну вимогу, зазначену у пункті 2 прохальної частини позовної заяви. При цьому суд наголошує, що якщо позов подано до кількох відповідачів, позовна заява має містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви із наданням:

- письмових пояснення, в яких повідомити, чи укладався з позивачем трудовий договір (з огляду на посилання на п. 1 ст. 36 КЗпП України) та чи був останній членом виконавчого органу товариства, у зв`язку з чим визначити правові підстави позову та викласти зміст позовних вимог у пункті 1 прохальної частини позовної заяви з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20);

- привести мотивувальну частину позовної заяви та пункт 2 прохальної частини позовної заяви у відповідність із суб`єктним складом учасників справи, зокрема, визначивши особу (осіб), якій (яким) пред`явлено позовну вимогу, зазначену у пункті 2 прохальної частини позовної заяви;

- зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою;

- зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

3. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

4. Зобов`язати позивача подати до суду разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви докази направлення копії цієї заяви і доданих до неї документів відповідачу.

5. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.Є. Літвінова