Решение № 140653252, 16.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2026Справа № 910/9345/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул.Руставелі Шота, буд.9А, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул.Святошинська, буд.30, м.Київ, 03115; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45530596)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед стандарт інжиніринг» (Киянівський провулок, буд.3-7, прим.П-9А, м.Київ, 04053; ідентифікаційний код 40390624)

про стягнення 224 784,40 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед стандарт інжиніринг» про стягнення 224 784,40 грн, з яких 162 498,50 грн заборгованості, 50 212,03 грн інфляційних втрат та 12 073,87 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 247 від 11.07.2022 щодо оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

07.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, розглянувши яку суд вважав за можливе відкрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

27.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на дефектність наданих позивачем первинних документів та сплив строку позовної давності.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2022 між Державним підприємством «Білокоровицьке лісове господарство» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед стандарт інжиніринг» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 247 (далі - Договір), згідно з пунктом 1 якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.08.2022 до Договору) продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити наступну сировину, зокрема:

- назва продукції: тирса;

- одиниця виміру: скл.м;

- ціна з ПДВ: 460,00 грн (з доставкою), 450,00 грн (без доставки).

У пункті 3.1 Договору визначено комплект товаросупровідних документів, що надає продавець покупцю: видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору прийом-передача сировини здійснюється на складі продавця. Не пізніше ніж за 2 доби до передачі сировини продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки.

Відповідно до пункту 4.3 Договору датою передачі сировини продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата підписання товарно-транспортної накладної та видаткової накладної.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів у розмірі 100% передоплати від загальної вартості сировини на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з дати пред`явлення рахунку до сплати та підписання даного Договору.

З наведеним кореспондується пункт 6.2 Договору, яким передбачено, що у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання Договору покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару. Неоплачена партія товару не буде поставлена в наступних місяцях, протягом якого діє даний Договір.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до 31.12.2022, але до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункти 9.1, 9.2 Договору).

Позивач зазначає, що він, на виконання своїх договірних зобов`язань, відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 172 498,50 грн, на підтвердження чого надає товарно-транспортні накладні № 088331 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088332 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088372 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088373 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088380 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088381 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088382 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088386 від 21.12.2022 на суму 11 499,90 грн, який відповідач прийняв та частково оплатив, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 162 498,50 грн.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 836 від 28.10.2022 було, зокрема, припинено Державне підприємство «Білокоровицьке лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991798, шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034 (пункт 1), та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство» (пункт 8).

22.02.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1002961120040000024 про державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство» (ідентифікаційний код 00991798) на підставі рішення щодо реорганізації, а також відомості про правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний номер 44768034).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 21795/40.1.7-2025 від 14.10.2025, у якій просив сплатити заборгованість у розмірі 162 498,50 грн протягом 10 календарних днів з дня її отримання.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії, як і докази її розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 162 498,50 грн заборгованості, 50 212,03 грн інфляційних втрат та 12 073,87 грн 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що Договором визначено чіткий алгоритм дій сторін, якого відповідач не дотримався, а саме не повідомив про готовність товару до відвантаження, не виставив рахунок-фактуру на попередню оплату та, на підтвердження відвантаження товару, надав дефекті товарно-транспортні накладні, зі змісту яких вбачається лише внутрішньогосподарське переміщення товару, не надавши при цьому видаткової накладної. Крім того відповідач вказує на не доведення позивачем часткової оплати відповідачем товару і заперечує, що він здійснював таку оплату. Також відповідач заявив про сплив строку позовної давності до вимог позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.1 Договору сторони визначили, що товар за Договором поставляється на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріали справи містять виставлений Державним підприємством «Білокоровицьке лісове господарство» рахунок-фактуру № 452 від 12.07.2022 на суму 50 000,00 грн, який оплачено відповідачем платіжним дорученням № 57 від 13.07.2022 на суму 50 000,00 грн, а також рахунок-фактуру № 1119 від 24.10.2022, який, як стверджує відповідач, він оплатив, проте докази оплати якого відстуні в матеріалах справи.

Водночас, відповідач наполягає на тому, що ці рахунки стосувалися минулих поставок, та не стосуються товару, який нібито було поставлено відповідно до товарно-транспортних накладних № 088331 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088332 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088372 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088373 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088380 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088381 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088382 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088386 від 21.12.2022 на суму 11 499,90 грн.

В аспекті викладеного, суд зауважує про те, що зміст вищенаведених рахунків вказує на те, що вони були виставлені для внесення попередньої оплати у сумі 50 000,00 грн, що унеможливлює встановлення судом конкретного товару, що підлягав оплаті.

За викладеного суд не може ототожнити виставлені рахунки-фактури № 452 від 12.07.2022 та № 1119 від 24.10.2022 із товаром, зазначеним у товарно-транспортних накладних № 088331 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088332 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088372 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088373 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088380 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088381 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088382 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088386 від 21.12.2022 на суму 11 499,90 грн.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Виходячи зі змісту Договору сторони домовились про можливість поставки товару як шляхом його самовивозу покупцем зі складу продавця, так і про його доставку продавцем.

На підтвердження поставки товару загальною вартістю 172 498,50 грн позивачем надано суду товарно-транспортні накладні № 088331 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088332 від 14.11.2022 на суму 20 699,82 грн, № 088372 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088373 від 15.12.2022 на суму 25 299,78 грн, № 088380 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088381 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088382 від 21.12.2022 на суму 22 999,80 грн, № 088386 від 21.12.2022 на суму 11 499,90 грн.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 було затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Згідно з пунктом 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Дослідивши зміст наданих позивачем товарно-транспортних накладних, суд встановив відсутність у них усіх необхідних відомостей, що вони мають містити відповідно до приписів Правил, а саме:

- інформації про автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), оскільки у товарно-транспортних накладних вказано лише «Трактор МТЗ-82»;

- інформації про пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, оскільки у товарно-транспортних накладних пунктом навантаження визначено лише «Жубровицький проміжний склад», а пунктом розвантаження «с.Жобровичі»;

- інформації про посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора, оскільки товарно-транспортні накладні містять лише інформацію про водія ОСОБА_1 та відповідальну особу вантажовідправника: старшого майстра ОСОБА_2 , натомість попри визначення відповідача як вантажоодержувавча, він не підписав жодну із товарно-транспортних накладних, при цьому у графі про відповідальну особу вантажоодержувача розписався водій ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами відповідача, про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують поставку (вручення) товару відповідачу, а лише засвідчують внутрішньогосподарське переміщення товару.

На користь цього висновку свідчать також і те, що за змістом пунктів 3.1, 4.3 Договору датою передачі товару (датою поставки) вважається дата підписання товарно-транспортної накладної та видаткової накладної, втім жодної видаткової накладної позивач не надав.

Більше того, виходячи з умов Договору, за відсутності попередньої оплати зі сторони відповідача у Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство» не виник обов`язок поставити товар.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження поставки правопопередником позивача товару відповідачу, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 162 498,50 грн та похідні від неї вимоги про стягнення 50 212,03 грн інфляційних втрат та 12 073,87 грн 3% річних, визнаються судом не обґрунтованими.

Суд також зауважує, що виставлення позивачем у подальшому рахунків-фактур № 9 від 16.01.2023, № 77 від 02.02.2023 та № 445 від 21.06.2023 на оплату дебіторської заборгованості в розмірі 162 498,50 грн не породжує обов`язку щодо сплати цієї заборгованості, оскільки позивач не довів її існування.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (статті 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки при розгляді цієї справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, питання спливу строку позовної давності судом не досліджується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін, зокрема щодо розбіжностей ціни товару, невиконання інших обов`язків за Договором, обставин часткової оплати товару тощо, судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 697,41 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.10.2026.

Суддя Т.П. Капцова