Решение № 140653096, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/6696/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АХВ-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем»

про стягнення 2 912 743,62 грн.

за участю представників:

від позивача: Юренко Є.О.

від відповідача: Гоголіна Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АХВ-Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем» про стягнення 2 912 743,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором від 09.10.2024 № 091024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Позивачем 09.06.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.03.2026.

Відповідач 30.06.2026 сформував у системі «Електронний суд» (01.07.2026 зареєстровано) відзив, яким повністю заперечив позовні вимоги.

Відповідачем 02.07.2026 сформовано у системі «Електронний суд» (03.07.2026 зареєстровано) клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач 06.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» відповідь на відзив та клопотання про долучення заяви свідка директора позивача (з клопотанням про поновлення строку).

Відповідач 06.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» (07.07.2026 зареєстровано) клопотання про призначення експертизи, про зменшення розміру неустойки та про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 04.08.2026.

Позивач 16.07.2026 сформував у системі «Електронний суд» заперечення проти призначення почеркознавчої експертизи.

Позивачем 29.07.2026 сформовано у системі «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 15.09.2026.

Відповідачем 11.09.2026 та 14.09.2026 сформовано у системі «Електронний суд» клопотання про витребування оригіналів документів, про призначення у справі судової технічної експертизи, про виклик свідка директора позивача та про долучення доказів (з клопотанням про поновлення строку).

У підготовчому засіданні 15.09.2026 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертиз, з огляду на відсутність підстав, визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у підготовчому засіданні 15.09.2026 не підтримав своє клопотання про долучення доказів, подане 11.09.2026.

Суд, з огляду на частину 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не прийняв докази, подані відповідачем 11.09.2026.

У судовому засіданні 15.09.2026 відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів актів здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2024 № 021124-1, 021124-2 та № 021124-3.

Суд, розглянувши клопотання, частково його задовольнив та зобов`язав позивача надати наведені акти для огляду при дослідженні доказів.

Також, судом розглянуті та задоволені клопотання позивача (від 06.07.2026) та відповідача (від 14.09.2026) про поновлення строку та долучення доказів.

У задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка судом відмовлено, з огляду на його необґрунтованість.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом відкладено підготовче засідання на 22.09.2026.

Позивач 22.09.2026 сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів (разом з клопотанням про поновлення строку), яке судом розглянуто та задоволено.

У засіданні 22.09.2026 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.10.2026.

Відповідачем у судовому засіданні 13.10.2026 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на частину 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 09.10.2024 укладено договір № 091024, відповідно до пункту 1.1 якого позивач за завданням та з матеріалів відповідача зобов`язався в строк до 30.11.2024 виконати визначені роботи на спортивних майданчиках спеціальної школи - ступенів №10 на вулиці Вакуленчука, 1 Дарницького району міста Києва (далі - роботи та об`єкт), а відповідач - прийняти роботу та оплатити її вартість.

Відповідно до пунктів 1.2 1.3 договору об`єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватись позивачем, встановлюються згідно до додатку(ів) до договору, що є невід`ємною частиною договору. Роботи за договором виконуються з матеріалів відповідача.

За умовами пункту 3.1 договору ціна робіт визначається в додатку(ах) до договору та фактично виконаних і прийнятих відповідачем.

За умовами Специфікації № 1 загальна вартість робіт (комплекс робіт по влаштуванню покриття футбольного поля, штучна трава, із засипкою кварцовим піском і SBR грануляттом) становить 314 61,44 грн. Строки виконання робіт протягом 6 календарних днів (за умови сприятливих умов).

Відповідно до Специфікації № 2 загальна вартість робіт (комплекс робіт по влаштуванню покриття бейсбольного поля, штучна трава, із засипкою кварцовим піском і SBR грануляттом) становить 688 075,02 грн. Строки виконання робіт протягом 10 календарних днів (за умови сприятливих умов).

Згідно з умовами Специфікації № 3 загальна вартість робіт (комплекс робіт по влаштуванню наливного тришарового безшовного покриття на основі SBR, PU, Stone chippings, EPDM загальною товщиною 50 мм (30+10+10)) становить 2 616 264,00 грн. Строки виконання робіт протягом 10 календарних днів (за умови сприятливих умов).

Розділом 5 договору визначено порядок виконання робіт. Зокрема, позивач починає роботи, які є предметом договору, з моменту отримання передоплати (авансу), визначеної пунктом 3.1.2 договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.11.2024, а в частині проведення розрахунків до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 8.1).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту 3.1.2 договору протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору відповідач перераховує позивачу аванс в розмірі 50% від суми, зазначеної в кожному додатку, та протягом 5 робочих днів сплачує залишок суми відповідно додатку, за яким підписані акти виконаних робіт.

Відповідачем у період часу з 18.10.2024 по 23.01.2025 перераховано позивачу грошові кошти за договором у якості попередньої оплати у загальному розмірі 1 650 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, долученою до позову.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 та 5.4 договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.

Протягом 3 календарних днів з моменту отримання актів відповідач зобов`язаний розглянути та підписати в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити позивачу мотивовану відмову від їх підписання. У випадку не підписання актів та ненадання мотивованої відмови у визначений термін, такі акти вважаються прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

У разі виявлення неналежного виконання робіт відповідач має право відмовитись від підписання наданих документів.

Позивач, у межах дії договору, виконав роботи на загальну суму 3 618 95046 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2024 № 021124-1 на суму 314 611,44 грн., № 021124-2 на суму 688 075,02 грн. та № 021124-3 на суму 2 616 264,00 грн. (копії долучено до матеріалів справи).

Зазначені акти підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Щодо тверджень відповідача про не підписання директором відповідача та не проставлення на даних актах печатки товариства суд зазначає наступне.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором).

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату за договором у загальному розмірі 1 650 000,00 грн. у період часу з 18.10.2024 по 23.01.2025.

Акти здачі-приймання виконаних робіт сторонами підписано 30.12.2024.

Отже, відповідачем здійснено частину оплат після складення спірних актів.

Крім того, відповідачем не доведено суду жодними доказами факт непогодження з наявними у матеріалах справи актами (звернення до позивача у порядку пункту 5.4 договору; звернення до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення / заволодіння невідомими особами печаткою товариства та про здійснення підписів не уповноваженими особами тощо).

Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.07.2026 у справі № 907/1073/24.

Судом досліджено надані відповідачем докази виконання іншою юридичної особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» за дорученням відповідача робіт, які за твердженням останнього позивачем не було виконано.

Зокрема, судом встановлено, що 03.09.2024 відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» укладено договір будівельного підряду № 030092024/1, предметом якого є виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» робіт реконструкція стадіону та спортивних споруд спеціальної школи І-ІІ ступенів №10 на вулиці Вакуленчука, 1 Дарницького району м. Києва (ДК 021:2015 код 45400000-1 "Завершальні будівельні роботи") Коригування. Додатком № 1 до договору «Договірна ціна № 1» визначено вартість робіт за договором.

У подальшому, 20.11.2024 відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» укладено додаткову угоду № 1, якою доповнено договір додатком № 4 договірна ціна № 2.

Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» 16.12.2024 підписано акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на загальну суму 2 197 680,90 грн.

Надавши дані докази відповідач стверджує про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» замість позивача обсягу робіт, встановлених договором, укладеним з позивачем.

Суд звертає увагу, що договором будівельного підряду № 030092024/1 від 03.09.2024 (з врахуванням додатків до нього), станом на час укладання договору № 091024 від 09.10.2024, не було передбачено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» переліку робіт, які є предметом договору № 091024 від 09.10.2024.

Отже, надані відповідачем докази виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд Строй» за іншим правочином не спростовують факту існування договірних відносин сторін у справі та їх обов`язків за договором (у позивача - виконати роботи, у відповідача - прийняти та оплатити їх вартість).

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від укладеного з позивачем договору № 091024 від 09.10.2024 (розірвання, припинення тощо).

З огляду на наведене у сукупності, суд приймає як належні, допустимі, достовірні та більш-вірогідні докази належного виконання позивачем робіт за договором, а саме: акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2024 № 021124-1 на суму 314 611,44 грн., № 021124-2 на суму 688 075,02 грн. та № 021124-3 на суму 2 616 264,00 грн.

Таким чином, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 3 618 950,46 грн.

Враховуючи умови договору та дату підписання актів (30.12.2024), відповідач зобов`язаний був здійснити остаточну оплату до 06.01.2025. Прострочення почалось 07.01.2025.

Відповідачем оплачено частину робіт у розмірі 1 650 000,00 грн. Роботи вартістю 1 968 950,46 грн. відповідачем не оплачено. Протилежного суду не доведено, доказів оплати не подано.

Заперечення відповідача про виконання робіт з простроченням та з порушенням визначених умовами договору якості судом не приймаються, з огляду на наявні погоджені акти, пунктом 2 в яких відповідач підтвердив відсутність претензій до позивача по якості, кількості та строкам виконаних робіт. Крім того, заявлені заперечення не впливають на обов`язок замовника здійснити розрахунок за вже прийняті роботи за договором.

При цьому, гарантійне обслуговування виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт регулюються окремо визначеним в умовах договору порядком (розділ 2 договору).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене у сукупності, Господарський суд міста Києва вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 1 968 950,46 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку невиконання / неналежного виконання своїх грошових обов`язків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день невиконання фінансового зобов`язання до дня повного погашення заборгованості.

Суд вбачає, що сторонами у пункті 6.2 договору досягнуто згоди збільшити період нарахування пені.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 602 175,18 грн., нарахованої за період часу з 07.01.2025 по 06.01.2026.

Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням умов договору, прострочення по оплаті за виконані роботи, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають повному задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, обґрунтоване перевищенням її розміру збитків позивача та не вірним здійсненням нарахування.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статі 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом зокрема, але не виключно у постановах: від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 та Об`єднаною Платою Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2268/24.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Як було встановлено, відповідач порушив умови договору, тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.

Крім того, судом враховано, що фактичне виконання робіт відбулось 30.12.2024, тобто більше ніж півтора роки тому.

За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру (відсоткове співвідношення ціни договору до встановленого судом обґрунтованого розміру штрафних санкцій становить 16,6 %).

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 260 540,38 грн. та 3% річних у розмірі 81 077,60 грн. за період часу з 07.01.2025 по 22.05.2026.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, враховуючи дату початку прострочення (07.01.2025), суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Заперечення відповідача стосовно нарахуванню інфляційних втрат за січень 2025 року судом враховані, однак відхилені, з огляду на прострочення у січні 2025 року більше ніж 16 календарних днів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінремсистем» (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 40, офіс 241; ідентифікаційний номер 42764352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АХВ-Сервіс» (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 18, офіс 3; ідентифікаційний номер 45259209) 1 968 950,46 грн. основного боргу, 602 175,18 грн. пені, 260 540,38 грн. інфляційних втрат, 81 077,60 грн. 3 % річних та 43 691,15 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Суддя Т.Ю. Кирилюк