Решение № 140653083, 15.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2026Справа № 910/9177/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» бульв. Русанівський, 3,м. Київ,02147

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

про стягнення 307 394,08 грн.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів 307 394,08 грн., а саме 141 666,63 грн. заборгованості за тілом кредиту, 24 060,81 грн. заборгованості за процентами та 141 666,64 грн. заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконанням відповідачем 1 як позичальником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 43544930-КД-1 від 04.07.2023, виконання якого забезпечене як поручителем відповідачем 2 на підставі укладеного між ним та АТ КБ «ПриватБанк» Договором поруки № 43544930-ДП-1/1 від 04.07.2023, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами, які позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно. Крім того, оскільки зобов`язання відповідача 1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України (Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/554 від 03.12.2021 та гарантом - Міністерством фінансів України за результатами звернення позивача з відповідною вимогою до гаранта здійснено виплату в розмірі, передбаченому гарантією, позивач звернувся з вимогами в порядку п. 39, 40 Договору гарантії про стягнення з позичальника за зворотною вимогою за сплаченою гарантією про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9177/25 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Окрім цього, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача судом залучено Міністерство фінансів України.

Судом встановлено, що через систему «Електронний суд» 18.08.2025 від уповноваженого представника Міністерства фінансів України надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву №13210-06-10/23278 від 18.08.2025, з доказами надсилання до електронних кабінетів учасників справи, відповідно до яких третя особа підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов та здійснювати розгляд справи без участі представника Міністерства фінансів України. Вказані пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, з метою повідомлення відповідачів 1,2 про розгляд справи № 910/9177/25 та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 07.08.2025 була направлена судом до їх електронних кабінетів, факт отримання якої 09.08.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку процесуального документа до електронних кабінетів.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 07.08.2025, відповідачі мали подати відзиви на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1, 2 не скористались наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 1 та відповідача 2 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наразі, від відповідача 1 та відповідача 2 до суду станом на час винесення рішення не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» та відповідач 2 - ОСОБА_1 не скористались наданими їх процесуальними правами, зокрема, відповідачами 1 та 2 не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, чинний на час спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 04.07.2023 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (Банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» (Позичальник за договором, відповідач 1 у справі) укладено Кредитний договір №43544930-КД-1 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки.

Кредитування за цим Договором, в рамках програми Банка «КУБ під заставу» (далі - "кредит") надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

За умовами розділу А «Істотні умови договору», сторонами узгоджено, що вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія з лімітом Договору: 600 000,00 грн. на наступні цілі «фінансування оборотного капіталу». Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги (п. А.1 - А.2 Кредитного договору).

Розділами 1-8 Кредитного договору сторони погодили істотні умови кредитування, предмет Договору, права і обов`язки сторін, забезпечення зобов`язань позичальника, порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії Договору та порядок зміни умов Договору, інші умови тощо.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За умовами п. 6.1, 6.2 Кредитного договору останній вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Також, 04.07.2023 між позивачем та відповідачем 1 було підписано Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №43544930-КД-1 від 04.07.2023 (далі - Додаткова угода), відповідно до п.п. А.1- А.11.1 якої сторони узгодили істотні умови кредитування, зокрема, умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, умови та в порядок нарахування та сплати відсотків за користуванням кредитом тощо.

Вказаний Кредитний договір та Додаткова угода підписані представниками Банку та Позичальника за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплені електронними печатками сторін, що узгоджується з п. 6.1 Кредитного договору.

Суд зазначає, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до п.п. 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів)).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Факт підписання спірного Кредитного договору та Додаткової угоди до нього відповідачем 1 (04.07.2023) та позивачем (05.07.2023) належним чином підтверджено наданими позивачем Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який регулюється нормами §1 глави 35 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин (далі - Господарський кодекс України) та §1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Так, відповідно до пп. 2.1.1-2.1.2 Договору Банк зобов`язується, зокрема, відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього Договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених пп. 2.2.1, 2.2.13 цього Договору.

Видача кредиту або його частини згідно з умовами цього Договору здійснюється Банком після підписання Сторонами цього Договору з урахуванням строку, зазначеного у п.1.1. Договору, але за відсутності обставин, передбачених пп. 2.2.18, 2.3.2 цього Договору та за відсутності порушень Позичальником умов цього Договору.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування».

A.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

A.2. Ліміт цього Договору: 600000,00 грн. на наступні цілі: фінансування оборотного капіталу.

Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги.

Відповідно до п. А. 4 Кредитного договору сторони узгодили рахунок для обслуговування кредиту, а саме рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, код ЄДРПОУ 43544930 (IBAN - НОМЕР_2 ).

Як свідчать наявні матеріали справи, свої зобов`язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином, надавши 05.07.2023 відповідачу 1 кредитні кошти у розмірі 60 000,00 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 , узгоджений в пп. 2.2.6 Договору, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку.

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем 1 не заперечувався.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання кредитних послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору в частині надання кредиту відповідачем 1 також не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо перерахування відповідачу 1 кредитних коштів в розмірі 600 000,00 грн. за спірним Кредитним договором, факт перерахування грошових коштів за договором у вказаній сумі належним чином підтверджено матеріалами справи.

За умовами п. 2.2.6 Договору сторони узгодили, що виконання Позичальником зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь Банку за цим Договором може здійснюватися шляхом ініціювання Банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків Позичальника в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті Банку згідно з цим Договором та/або у разі прострочення таких платежів.

Підписанням цього Договору Позичальник надає свою згоду на проведення Банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема, з наступних рахунків: № НОМЕР_3 у гривні, отримувач: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, (IBAN - НОМЕР_4 ), а також з усіх рахунків, що будуть відкриті в майбутньому, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні/після настання строків/ термінів платежів.

За умовами п. 2.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язується, зокрема, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до пп. 2.2.3-2.2.4 Договору Позичальник зобов`язується повернути кредит у терміни/строки, встановлені цим Договором, в тому числі, але не виключно: погашати заборгованість за кредитом у відповідності до п. А.8 цього Договору; повернути кредит у терміни/строки, встановлені пп. А.3, 1.2, 2.3.2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до умов цього Договору.

Згідно з частиною 2 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1-2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За умовами п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язується, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов цього Договору, зокрема: проценти за користування кредитом відповідно до пп. 4.1, 4.3 цього Договору; проценти відповідно до пп. 4.2 та 5.10 цього Договору (відповідно до ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. А. 6 Кредитного договору тип процентної ставки за цим Договором - фіксована.

За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 23,12 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом (пп. А.6.1 Кредитного договору).

Крім цього, згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 23,12% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 9%; але не більше Індекс UIRD (3 міс.) +11% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки.

Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за Кредитом; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно п. 2.3. Додаткової угоди Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 9 відсотків річних.

Відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п.2.1-2.3 цієї Додаткової угоди.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 2.6 Додаткової угоди визначено, що строк повернення кредиту визначений Договором.

Згідно п. А.3 Договору кінцевий термін повернення кредиту 01.07.2026 (включно).

Також сторонами шляхом підписання Додатку №1 (Графік платежів) до Кредитного договору погоджено суму щомісячних кредитних платежів у розмірі 16666,67 грн. для погашення кредиту у загальному розмірі 600 000,00 грн. кожного першого числа місяця у період з 01.08.2023 по 01.07.2026 включно.

Доказів того, що сторони узгодили інший порядок та строки погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом матеріали справи не містять.

Отже, оскільки позивачем, у відповідності до умов Договору виконано свої зобов`язання в частині надання кредитних коштів в розмірі 600 000,00 грн., відповідач 1 як позичальник повинен був виконати свій обов`язок щодо погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь Банку за спірним Договором у строки та у порядку, узгодженому сторонами в Кредитному договорі та Додатковій угоді.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Поряд із цим, як зазначено позивачем та відповідачем 1 не заперечувалось, останній порушив свої зобов`язання за спірним Договором, здійснивши погашення тіла кредиту на суму 458 333,37 грн. (19 платежів по 16666,67 грн. та 1 платіж 141 666,64 грн.) припинивши здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів, а також здійснив часткову оплату процентів, внаслідок чого у відповідача 1 перед позивачем утворилась заборгованість за Кредитним договором №43544930-КД-1 від 04.07.2023, яка станом на 16.07.2025 складається з: 141 666,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 060,81 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується наданою позивачем руху коштів по рахунку ТОВ «СЕРВIСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» № 20632000113115 за період з 04.07.2023 по 17.07.2025 та детальним розрахунком заборгованості за Кредитним договором станом на 16.07.2025.

Факт здійсненої оплати, її розмір та порядок зарахування банком з боку відповідача 1 як позичальника не заперечувався.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, дійсного на час спірних правовідносин, а також положенням Кредитного договору та Додаткової угоди свої зобов`язання щодо повернення кредиту, а також сплати процентів за користування кредитом відповідач 1 своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 16.07.2025 року за відповідачем 1 рахується заборгованість за тілом кредиту в сумі 141 666,63 грн. та 24 060,81 грн. заборгованість за процентами, що підтверджується відповідною випискою банку.

Крім цього, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Зокрема, відповідно до п. 3.1 Кредитного договору зобов`язання Позичальника забезпечуються згідно з п. А.5 цього Договору.

Згідно п. А.5 Кредитного договору виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечується Договором поруки, укладеним з гр. ОСОБА_1 (Поручитель за Договором поруки, відповідач 2 у справі).

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2023 між Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» (кредитор за договором, позивач у справі) та ОСОБА_1 (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) було укладено Договір поруки №43544930-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого сторони узгодили, що Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Позичальником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Також сторони узгодили терміни і визначення у Договорі поруки, зокрема: Позичальник - ТОВ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 43544930; Кредитний договір - Кредитний договір № 43544930-КД-1 від 04.07.2023, укладений між Кредитором та Позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання цього Договору або можуть бути укладені після його укладання; Зобов`язання - зобов`язань Позичальника, що випливають з Кредитного договору, виконання яких забезпечується порукою за цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язання в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Розділами 1-6 Договору поруки сторони узгодили його предмет, права, обов`язки та відповідальність сторін, строк дії поруки та порядок зміни умов Договору поруки, інші умови тощо.

У відповідності до п. 4.1 Договору поруки останній набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2 цього Договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або Поручителем всіх зобов`язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.

Згідно з п. 5.2 Договору поруки останній підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги», та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його Сторонами, зокрема в системі «Приват24» або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення Сторонами цього Договору.

Договір поруки підписаний представником Банку та Поручителем за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплений електронною печаткою позивача.

Наразі, факт підписання спірного Договору поруки відповідачем 2 (04.07.2023) та позивачем (05.07.2023) належним чином підтверджено наданим позивачем Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами Договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а саме Кредитного договору № 43544930-КД-1 від 04.07.2023 та Додаткової угоди до нього.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічне положення міститься в пункті 1.2 Договору поруки, за умовами якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.4.1 Договору поруки Поручитель зобов`язаний, зокрема, відповідати за виконання Зобов`язання за Кредитним договором, а також виконати власні зобов`язання за цим Договором.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Сторони узгодили, що у випадку невиконання Позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, або невиконання Поручителем якого-небудь зобов`язання, передбаченого цим Договором, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь), що підлягає(ють) виконанню Поручителем. Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення Кредитором дебетового переказу коштів з рахунків Поручителя, згідно п.п. 2.1.1 цього Договору та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Позичальником Зобов`язання, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (пп. 2.1.2 Договору поруки).

За умовами п. 5.1 Договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог Кредитора до Поручителя позовна давність встановлюється Сторонами тривалістю 15 років.

Згідно п. 1.5 Договору поруки Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами та змістом Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, а також з усіма змінами та доповненнями до Кредитного договору, і заперечень щодо них не має.

Також суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до частини 3 статті 17 Бюджетного кодексу України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом. Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб`єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

Частиною 8 статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської, селищної чи сільської територіальної громади) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком- кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі», який визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Відповідно до п. 10 вказаного Порядку Банк-кредитор здійснює відбір, оцінку кредитоспроможності позичальників та їх кредитування відповідно до власних правил та процедур та на власний розсуд приймає обґрунтоване рішення щодо можливості включення кредиту до реєстру з урахуванням вимог, передбачених цим Порядком.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 03.12.2021 між Міністром фінансів України (Гарант за договором) та АТ КБ «ПриватБанк» (банк-кредитор за договором, позивач у справі) на підставі ст. 17 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній соснові, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 723 (далі - Порядок) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/554 (далі - Договір гарантії), укладений, відповідно до п. 6 якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до пп. 1 Договору гарантії, агент - АТ «Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою.

Згідно п. 8 Договору гарантії гарантія вважається наданою на користь банку - кредитора з дати укладення цього договору.

У разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» цього договору (пункт 12 Договору гарантії).

Пунктом 31 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 35 Договору гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць(але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення Гарантом виплати згідно з вимогою законодавства на момент здійснення такої виплати.

Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до п. 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених п. 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується: застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до п. 45 Договору гарантії за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно з п. 40 Договору гарантії передбачено, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п. 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк- кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 43 Договору гарантії робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора.

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Крім цього, відповідно до підпунктів "а-в, и" пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору сторони узгодили, що:

- протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва (далі - "Програма") та умов цього Договору та Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти Позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією Додатковою угодою;

- Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором;

- Позичальник обізнаний про те; що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 723. При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього;

- фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту(частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення Позичальником заборгованості за Договором, здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої заборгованості за Договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається. Якщо Договір закінчився по строку та не був пролонгований, в такому випадку компенсація процентів припиняється з дати закінчення Договору.

Згідно п.2.12 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10 цієї Додаткової угоди).

Згідно п. 2.13 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.10 цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Таким чином, сторони узгодили порядок стягнення з Позичальника на користь Гаранта грошових коштів, що були сплачені за державною гарантією у зв`язку з порушенням зобов`язання за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за спірним Кредитним договором, Банком було направлено 02.05.2025 Позичальнику (відповідачу 1) - ТОВ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» та Поручителю (відповідачу 2) - ОСОБА_1 Повідомлення - вимогу від 02.05.2025 № 30704K1F6S0BM, відповідно до якої відповідачів повідомлено про наявність станом на 02.05.2025 непогашеної заборгованості, що не була повернута у терміни/строки, встановлені Кредитним договором та у відповідності до п.5.10 Договору, у загальному розмірі 305 491,59 грн., з яких кредит 283 333,27 грн., прострочений кредит 50 000,01 грн., проценти 22 158,32 грн., прострочені проценти 9 321,45 грн.

Крім цього, позивач просив погасити наявну заборгованість у строк до 01.06.2025 та повідомив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 01.06.2025 - строк, що узгоджений п. 5.10 Кредитного договору, буде вважатися таким, що настав 01.06.2025.

Факт надсилання зазначеної Вимоги на адреси відповідачів 1, 2 підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 06.05.2025, фіскального чеку від 06.05.2025 та опису вкладення до цінного листа з відтиском календарного штемпеля відділення АТ «Укрпошта» від 06.05.2025, наданими позивачем.

Водночас, вказане Повідомлення - вимога № 30704K1F6S0BM від 02.05.2025 залишене відповідачами без задоволення, заборгованість перед банком погашена не була.

У зв`язку з непогашенням відповідачами наявної заборгованості у строк до 01.06.2025, 09.06.2025 позивачем направлено Міністерству фінансів України (Гаранту) та АТ «Укрексімбанк» (Агенту) Електронне повідомлення від 09.06.2025 №0009002579425 з вимогою на сплату за гарантією № 302 по Кредитному договору №43544930-КД-1 від 04.07.2023 на суму 141 666,64 грн. (коефіцієнт гарантії 0,5), що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з електронної поштової скриньки позивача.

Також 09.06.2025 відповідачам 1, 2 Банком було направлено Повідомлення від 09.06.2025 № 30704K1F6S0BM про надсилання вимоги Гаранту, відповідно до якого відповідачів поінформовано про надсилання Міністерству фінансів України, як Гаранту за Кредитним договором №43544930-КД-1 від 04.07.2023, вимоги на сплату за гарантією № 302 від 09.06.2025 відповідно до Договору про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/554 від 03.12.2021, сума сплати за гарантією становить 141 666,64 грн.

Факт направлення Повідомлення про надсилання вимоги гаранту від 09.06.2025 за Вих. №30704K1F6S0BM на адресу відповідачів 1, 2 підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 11.06.2025, фіскального чеку від 11.06.2025 та опису вкладення до цінного листа з відтиском календарного штемпеля відділення АТ «Укрпошта» від 11.06.2025, наданими позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем та представником третьої особи у наданих до суду поясненнях, 08.07.2025 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за Договором гарантії в розмірі 141 666,64 грн., що підтверджується Електронним листом АТ КБ «ПриватБанк» від 08.07.2025 №0841324654236 на електронну адресу Міністерства фінансів України та електронну адресу АТ «Укрексімбанк» про отримання коштів від Гаранта та відповідними роздруківками з електронної поштової скриньки позивача, які долучено до матеріалів справи.

Отже, враховуючи належне виконання Міністерством своїх зобов`язань за Договором гарантії шляхом перерахування вищезазначеної суми коштів Банку в рахунок погашення кредитної заборгованості, Банк набув право на зворотну вимогу (регрес) від імені держави до Позичальника у розмірі 141 666,64 грн.

Відтак, оскільки третьою особою було сплачено позивачу гарантію в розмірі 141 666,64 грн., у відповідача 1 перед позивачем також утворилась заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у вказаній сумі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач 1 порушив свої зобов`язання за спірним Кредитним договором, всупереч вимогам цивільного законодавства, а також умовам Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 припинив здійснювати щомісячні платежі на погашення кредиту, передбачені Графіком платежів, внаслідок чого у відповідача 1 перед позивачем утворилась заборгованість за Кредитним договором станом на 16.07.2025 в загальному розмірі 307 394,08 грн., а саме: 141 666,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 060,81 грн. - заборгованість за процентами, 141 666,64 грн. - заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві солідарно з відповідача 1 як боржника та відповідача 2 як Поручителя, який відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Поряд із цим, відповідачами 1, 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Кредитним договором та Договором поруки, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору №43544930-КД-1 від 04.07.2023 та Додаткової угоди №1 до нього та/або Договору поруки №43544930-ДП-1/1 від 04.07.2023 та/або окремих їх положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного спірних Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 чи Договору поруки на час їх підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів 1, 2 щодо визначення розміру заборгованості за Кредитним договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за Кредитним договором №43544930-КД-1 від 04.07.2023 на підставі наданих позивачем доказів.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає відповідні суми заборгованості, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем позовних вимог.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Кредитним договором, зокрема, в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачами 1, 2 не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої судом ретельної детальної перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, судом встановлено, що розмір вказаних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Кредитного договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідачів 1, 2 солідарно 24 060,81 грн. процентів за кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обовязку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Зокрема, Договором гарантії гарант надав позивачу право здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок гаранта. Позичальник, у свою чергу, в пункті 2.13 Додаткової угоди визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Відтак, за висновками суду позивачем правомірно пред`явлено до відповідачів вимогу про стягнення окрім простроченої заборгованості за Кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у сумі 141 666,63 грн.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, враховуючи, що відповідач 2 як поручитель несе солідарну відповідальність за невиконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за спірним правочином, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення наявної перед позивачем заборгованості за кредитом та процентами за його користування, а також зворотною вимогою за сплаченою гарантією відповідачі суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом у розмірі 307 394,08 грн., а саме 141 666,63 грн. заборгованості за тілом кредиту, 24 060,81 грн. заборгованості за процентами та 141 666,64 грн. заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, позаяк солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» (бульв. Русанівський, 3, м. Київ, 02147; код ЄДРПОУ 43544930) та ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 141 666 (сто сорок чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 63 коп. боргу за тілом кредиту, 24 060 (двадцять чотири тисячі шістдесят) грн. 81 коп. заборгованості за процентами, 141 666 (сто сорок чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 64 коп. заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР АГРОМАРКЕТ» (бульв. Русанівський, 3,м. Київ,02147; код ЄДРПОУ 43544930) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 1844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 1844 (одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2026.

Суддя А.М. Селівон