Постановление суда № 140653043, 15.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1152/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

15.10.2026м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву представника Фізичної особи - підприємця Малженського Юрія Олеговича, адвоката Яковишина В. Ю. (вх. № 9459/26 від 15.10.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця Малженського Юрія Олеговича

(

АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон Віледж"

(вул. Мазепи Гетьмана, буд. 72, секція Г, м. Івано-Франківськ,

Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76018)

про стягнення заборгованості у розмірі 74 324, 64 гривень, з яких: 71 627, 00 гривень - заборгованості за договором № 1/19012026 від 19.01.2026; 894, 85 гривень - 3 % річних та 1 802, 79 гривень - інфляційні втрати,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець Малженський Юрій Олегович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон Віледж" про стягнення заборгованості у розмірі 74 324, 64 гривень, з яких: 71 627, 00 гривень - заборгованості за договором № 1/19012026 від 19.01.2026; 894, 85 гривень - 3 % річних та 1 802, 79 гривень - інфляційні втрати.

Ухвалою від 11.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 15.10.2026.

15.10.2026 за вх. № 9459/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Фізичної особи - підприємця Малженського Юрія Олеговича, адвоката Яковишина Володимира Юрійовича надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон Віледж" у межах ціни позову 74 324, 64 гривень.

При обґрунтуванні даної заяви представник позивача вказує, що 19.01.2026 між Фізичною особою - підприємцем Малженським Юрієм Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Озон Віледж" укладено Договір про надання послуг № 1/19012026 та Додаток № 1 до нього, відповідно до якого сторони погодили надання послуг з оновлення вебсайту https://ozon-ltd.com/ загальним обсягом 94 години та вартістю 143 253, 00 гривень.

Заявник зазначає, що на виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги, що підтверджується Актом наданих послуг від 02.04.2026 № 1/020426, який, за твердженням заявника, підписаний електронним підписом директора відповідача та електронною печаткою товариства без зауважень щодо якості наданих послуг.

Водночас, як стверджує представник позивача, відповідач не здійснив остаточного розрахунку за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 71 627, 00 гривень. На підтвердження наявності заборгованості заявник також посилається на Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 до 26.05.2026, відповідно до якого кінцеве сальдо становить 71 627, 00 гривень на користь позивача.

Представник позивача наголошує, що строк виконання грошового зобов`язання настав 09.04.2026, однак відповідач не здійснив оплату, у зв`язку із чим прострочення виконання зобов`язання триває понад шість місяців. При цьому, за твердженням заявника, відповідач не заявляв заперечень щодо наявності заборгованості та не запропонував порядку її погашення.

На переконання представника позивача, наведені обставини в сукупності свідчать про існування ризику утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Заявник також зазначає, що грошові кошти є оборотним активом, яким відповідач може вільно розпоряджатися, а тому на момент виконання судового рішення відповідні кошти можуть бути відсутніми на рахунках товариства.

Стосовно співмірності заявленого заходу представник позивача зазначає, що просить накласти арешт виключно на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, без поширення відповідного обмеження на інше майно товариства.

Щодо зустрічного забезпечення заявник вважає, що його застосування не є необхідним, оскільки арешт грошових коштів у межах ціни позову не позбавляє відповідача права власності на такі кошти та, на думку заявника, не може спричинити товариству збитків.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши наведені в ній доводи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, як наявність обставин для забезпечення позову позивач вказує на те, що необхідність накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон Віледж" заявник обґрунтовує тривалим невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором про надання послуг № 1/19012026 від 19.01.2026, підписанням Акта наданих послуг від 02.04.2026 № 1/020426 без зауважень, відсутністю заперечень відповідача щодо заборгованості, а також можливістю відповідача вільно розпоряджатися грошовими коштами на своїх банківських рахунках.

Водночас суд зазначає, що вказане обґрунтування не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сама по собі можлива відмова від виконання договірного зобов`язання не підтверджує обставину ухилення відповідача від виконання рішення суду у майбутньому.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено та не додано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинюються відповідні дії, які спрямовані на знищення, зменшення, відчуження або передачу чи іншим чином реалізацію його майна, в тому числі відповідних грошових коштів.

У постанові Верховного суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 зазначено, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (див. пункти 7.14., 7.20., 7.23., 7.24. цієї постанови) та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.

Також колегія суддів у постанові Верховного суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 звертає увагу, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (на яку посилалися суди попередніх інстанцій) міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, зазначений висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила Об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об`єктивного існування ризиків, які визначені, зокрема, у частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Застосування арешту грошових коштів у кожному спорі про їх стягнення фактично означало б запровадження загального правила про автоматичне забезпечення позову, що прямо суперечить положенням процесуального закону та правовим висновкам Верховного Суду щодо виключного характеру таких заходів. Хоча заявлений захід формально кореспондує із майновим характером позовних вимог, сам по собі цей факт не є достатнім для його застосування без доведення необхідності такого втручання, оскільки визначальним є не лише вид заходу, а й наявність об`єктивних підстав для його застосування у конкретних обставинах справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, не доведеність заявником обставин, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника Фізичної особи підприємця Малженського Юрія Олеговича, адвоката Яковишина Володимира Юрійовича про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Малженського Юрія Олеговича, адвоката Яковишина В. Ю. (вх. № 9459/26 від 15.10.2026) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

4. Ухвала підписана 15.10.2026.

Суддя В. В. Михайлишин