Решение № 140653008, 15.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1017/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФЛЕКС УКРАЇНА», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 306 876,66 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФЛЕКС УКРАЇНА» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" про стягнення 306 876,66 грн заборгованості за поставлений товар. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки № 312 від 07.05.2024 в частині оплати. Як на правову підставу позову посилається на ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610 , 611, 625 ЦК України.

Суд відкрив провадження у справі, встановив строки для подання заяв по суті та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ухвала від 20.08.2026).

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 20.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідач 04.09.2026 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що не погоджується із заявленим позивачем розміром пені, інфляційних втрат і 3 % річних, оскільки розрахунок побудований із порушенням порядку зарахування здійснених відповідачем платежів, містить неправильні періоди прострочення. Відповідач у відзиві навів контррозрахунок інфляційних втрат. Крім того, відповідач вказує, що постачальником було поставлено продукцію за видатковою накладною №95 від 03.02.2026 року на загальну суму 655 262,92 грн., із яких позиції №4, 5, 7, 8, 9, 12, 13, 16, 17 Фотополімерні кліше на загальну суму 96 199,92 грн. фактично покупцю не передавались, про що свідчать відмітки у видатковій накладні, долученій до матеріалів справи. Покупцем було здійснено оплату Продукції в загальній сумі 430 000,00 грн згідно із платіжними інструкціями №855 від 18.03.2026 року, №1267 від 16.04.2026 року, №1376 від 22.04.2026 року, №1494 від 01.05.2026 року, №1785 від 22.05.2026 року, №1954 від 04.06.2026 року та №5816 від 19.06.2026 року, і таким чином, станом на даний час, у Відповідача залишилась частково непогашеною заборгованість за поставлену Продукцію та фотополімерні кліше в загальній сумі 225 262,92 грн. Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшити розміру пені на 90%, на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Обставини справи.

07.05.2024 між ТОВ «ПРЕМІУМ ФЛЕКС УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «ЛІГОС» (Покупець) укладено Договір № 312, за умовами якого Постачальник на замовлення Покупця зобов`язується виготовити флексографічним способом (з використанням фотополімерного кліше) та передати у власність Покупця друковану продукцію (надалі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Продукцію на умовах даного Договору (п.1.1).

Повна назва Продукції, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість Продукції, терміни поставки та інші параметри Продукції погоджуються Сторонами в специфікаціях до Договору (п.1.2).

Специфікації оформлюються на кожну поставку, підписуються двома Сторонами і стають невід`ємною частиною Договору (п.2.1).

11.12.2025 Сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору, якою погоджено найменування, кількість та ціну продукції на загальну суму 600 051,96 грн.

Позивач передав, а Відповідач прийняв продукцію за видатковою накладною № 95 від 03.02.2026 на загальну суму 655 262,92 грн, що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 95 від 03.02.2026. Накладні підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень.

У зв"язку з особливостями технології флексографічного виробництва, продукція може поставлятися з відхиленням +/- 10% від замовленого обсягу продукції, і в такому випадку Покупець не буде мати претензій до постачальника. У випадку відхилення фактично поставленої кількості продукції відносно узгодженої сторонами в замовленні відбувається коригування вартості партії продукції з відображенням у встановленому покупцю рахунку та/або видатковій накладній (п.2.1).

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець здійснює оплату Продукції в порядку, визначеному у відповідних Специфікаціях, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 2.1. Специфікації № 1 до Договору Покупець зобов`язується оплатити товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100% від вартості Товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання видаткової накладної.

Видаткова накладна № 95 підписана 03.02.2026, у зв`язку з чим останнім днем строку виконання Відповідачем грошового зобов`язання є 05.03.2026.

Відповідач здійснював часткову оплату вартості поставленої Продукції, а саме:

50 000,00 грн платіжна інструкція № 855 від 18.03.2026 року;

50 000,00 грн платіжна інструкція № 1267 від 16.04.2026 року;

50 000,00 грн платіжна інструкція № 1376 від 22.04.2026 року;

30 000,00 грн платіжна інструкція № 1494 від 01.05.2026 року;

50 000,00 грн платіжна інструкція № 1785 від 22.05.2026 року;

100 000,00 грн платіжна інструкція № 1954 від 04.06.2026 року;

100 000,00 грн платіжна інструкція № 5816 від 19.06.2026 року.

Загальна сума здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар становить 430 000,00 грн.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за товар складає 225 262,92 грн. На суму заборгованості Позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

23.07.2026 представник позивача-адвокат Д.Соколов звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією АТ Укрпошта.

Норми права.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11,15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем подано до суду також копію видаткової накладної №95 від 03.02.2026 на загальну суму 655 262,92 грн, копію товарно - транспортної накладної №95 від 03.02.2026.

Як встановлено судом, видаткова накладна №95 від 03.02.2026, яка міститься у матеріалах справи, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять такі обов`язкові реквізити як дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, ціну, суму, особисті підписи в графі «від постачальника» та «отримав(ла)», які засвідчені відтисками печаток обох сторін.

Покупцем було здійснено оплату товару в загальній сумі 430 000,00 грн згідно із платіжними інструкціями №855 від 18.03.2026 року, №1267 від 16.04.2026 року, №1376 від 22.04.2026 року, №1494 від 01.05.2026 року, №1785 від 22.05.2026 року, №1954 від 04.06.2026 року та №5816 від 19.06.2026 року.

Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати товару підтверджується матеріалами справи, сума заборгованості становить 225 262,92 грн. Також у відзиві відповідач зазначає, що на даний час у відповідача залишилась частково непогашеною заборгованість за поставлену Продукцію та фотополімерні кліше в загальній сумі 225 262,92 грн.

Суд вважає правомірними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 225 262,92 грн боргу.

Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що при порушенні строку здійснення платежів, згідно з пунктом 4.1 Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Наведені вище норми права, умови договору та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем оплати товару, свідчать про правомірність нарахування пені.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 53 197,92 грн.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Пеня може бути нарахована виключно за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання. День фактичного виконання договору, наприклад, оплата товару, та останній день строку виконання зобов"язання не включаються до періоду розрахунку пені.

В той же час, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за періоди з 05.03.2026 по 18.03.2026, з 18.03.2026 по 16.04.2026, з 16.04.2026 по 22.04.2026, з 22.04.2026 по 01.05.2026, з 01.05.2026 по 22.05.2026, з 22.05.2026 по 04.06.2026, з 04.06.2026 по 19.06.2026, з 19.06.2026 по 07.08.2026, тобто пеню нараховано двічі, в період нарахуваня пені включено день часткової оплати, та пеню нараховано за останній день строку виконання зобов"язання.

За таких обставин суд вважає в цілому вірними твердження відповідача щодо відсутності підстав для включення останнього дня строку виконання грошового зобов"язання до періоду прострочення та дня оплати у період для нарахування санкцій.

Враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, в тому числі і щодо перебігу строків, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд здійснив перерахунок пені. Перерахунок суми пені здійснено за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Період 1. 06.03.2026 - 17.03.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

655 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 12 днів (прострочення) : 100 = 6 462,87 грн.

Період 2. 18.03.2026 - 15.04.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

605 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 29 днів (прострочення) : 100 = 14 426,81 грн.

Період 3. 16.04.2026 - 21.04.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

555 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 6 днів (прострочення) : 100 = 2 738,28 грн.

Період 4. 22.04.2026 - 30.04.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

505 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 9 днів (прострочення) : 100 = 3 737,56 грн.

Період 5. 01.05.2026 - 21.05.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

475 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 21 днів (прострочення) : 100 = 8 203,17 грн.

Період 6. 22.05.2026 - 03.06.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

425 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 13 днів (прострочення) : 100 = 4 543,91 грн.

Період 7. 04.06.2026 - 18.06.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

325 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 15 днів (прострочення) : 100 = 4 010,09 грн.

Період 8:

19.06.2026 - 30.07.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ)

225 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 = 7 776,20 грн.

31.07.2026 - 07.08.2026 : 15,50 (облікова ставка НБУ)

225 262,92 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 8 днів (прострочення) : 100 = 1 530,55 грн. Всього 9 306,75 грн.

Всього штрафних санкцій: 6 462,87 + 14 426,81 + 2 738,28 + 3 737,56 + 8 203,17 + 4 543,91 + 4 010,09 + 9 306,75 = 53 429,44 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 53 197,92 грн, тобто у заявленому до стягнення розмірі.

Щодо зменшення розміру неустойки за клопотанням відповідача.

У своєму відзиві від 04.09.2026 відповідач не погоджується з правомірністю нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних, неустойки, вважає нараховану суму неспівмірною до суми основного боргу та просить суд зменшити розмір неустойки на 90%, з врахуванням ступеня виконання зобов"язань боржником, тривалості прострочення, поведінки сторін, співмірності наслідків порушення та розміру санкцій. Відповідач вказує, що заявлена сума пені у розмірі 53 197,92 грн складає майже 1/4 суми основного боргу. Вважає, що стягнення пені в повному обсязі призведе до покладення на відповідача надмірного майнового тягаря.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

За своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Оцінивши доводи відповідача щодо підстав для зменшення неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для такого зменшення, виходячи з таких аргументів:

- належного виконання позивачем своїх зобов"язань за договором та наявності у позивача правомірних очікування щодо повного та своєчасного виконання відповідачем договірних зобов"язань;

- зобов`язання за Договором становило 655 262,92 грн, та відповідачем виконано частково і з порушенням строку;

- на момент ухвалення судом рішення сума заборгованості становить 225 262,92 грн.

Враховуючи викладене вище, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, суд прийшов до висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки на 15 % від заявленої позивачем суми, і вважає, що таке зменшення відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості, і матиме компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача та є адекватною та співрозмірною компенсацією порушеному інтересу позивача в даному конкретному випадку.

Отже, до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 45 218,23 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Позивач, звертаючись до суду, нарахував 23 890,52 грн інфляційних втрат та 4 525,30 грн 3% річних.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019, інфляційні нарахування розраховуються окремо за кожен місяць прострочення, виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державною службою статистики України. У розрахунок включаються всі періоди, незалежно від того, чи мав місце інфляційний або дефляційний коефіцієнт.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1: IIc (101,70 : 100) = 1.01700000

Інфляційне збільшення: 655 262,92 x 1.01700000 - 655 262,92 = 11 139,47 грн.

Період 2: IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення: 605 262,92 x 1.00000000 - 605 262,92 = 0,00 грн.

Період 3: IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення: 555 262,92 x 1.00000000 - 555 262,92 = 0,00 грн.

Період 4: IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення: 505 262,92 x 1.00000000 - 505 262,92 = 0,00 грн.

Період 5: IIc (100,90 : 100) = 1.00900000

Інфляційне збільшення: 475 262,92 x 1.00900000 - 475 262,92 = 4 277,37 грн.

Період 6: IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення: 425 262,92 x 1.00000000 - 425 262,92 = 0,00 грн.

Період 7: IIc (99,90 : 100) = 0.99900000

Інфляційне збільшення: 325 262,92 x 0.99900000 - 325 262,92 = -325,26 грн.

Період 8: IIc (100,30 : 100) = 1.00300000

Інфляційне збільшення: 225 262,92 x 1.00300000 - 225 262,92 = 675,79 грн.

Всього 15 767,37 грн інфляційне збільшення.

Суд погоджується з котррозрахунком відповідача щодо нарахування інфляційних втрат.

Отже до стягнення підлягає 15 767,37 грн інфляційних втрат. У стягненні 8 123,15 грн інфляційних втрат слід відмовити за необгрунтованістю.

Суд здійснив розрахунок 3% за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

з 06/03/2026 до 17/03/2026, 655 262,92 x 3 % x 12 : 365 : 100 = 646,29 грн.

з 18/03/2026 до 15/04/2026, 605 262,92 x 3 % x 29 : 365 : 100 = 1 442,68 грн.

з 16/04/2026 до 21/04/2026, 555 262,92 x 3 % x 6 : 365 : 100 = 273,83 грн.

з 22/04/2026 до 30/04/2026, 505 262,92 x 3 % x 9 : 365 : 100 = 373,76 грн.

з 01/05/2026 до 21/05/2026, 475 262,92 x 3 % x 21 : 365 : 100 = 820,32 грн.

з 22/05/2026 до 03/06/2026, 425 262,92 x 3 % x 13 : 365 : 100 = 454,39 грн.

з 04/06/2026 до 18/06/2026, 325 262,92 x 3 % x 15 : 365 : 100 = 401,01 грн.

з 19/06/2026 до 07/08/2026, 225 262,92 x 3 % x 50 : 365 : 100 = 925,74 грн.

Всього: 5 338,01 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 525,30 грн, тобто у заявленому до стягнення розмірі.

Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд, з огляду на викладене зазначає, що відповідач був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновків що позов підлягає задоволенню частково, до стягнення належать 225 262,92 грн основного боргу, 45 218,23 грн пені, 15 767,37 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 4 525,30 грн. В решті позовних вимог 7 979,69 грн пені відмовити у зв"язку зі зменшенням розміру пені, 8 123,15 грн інфляційних втрат у зв"язку з необгрунтованістю.

Судові витрати.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Заразом, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Позовна заява містить попередній розмір судових витрат, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Як встановлено судом, 20.07.2026 між Адвокатським об`єднанням АО "Смарт юрист" як об`єднанням та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум флекс Україна" як клієнтом укладено договір про надання правничої допомоги № 474.

Згідно з п. 3.1. договору, в порядку та умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу.

На виконання умов Договору, 06.08.2026 позивач та АО «СМАРТ ЮРИСТ» уклали Додаток №2 до Договору, відповідно до якого Адвокатське об`єднання на умовах Договору зобов`язується надати Позивачу наступні послуги з надання правової допомоги:

- підготовка та подача до Господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС» (код ЄДРПОУ 20547427) про стягнення суми боргу за поставлений товар та про стягнення штрафних санкцій;

- супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у Господарському суді Івано-Франківської області за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» про стягнення суми боргу за поставлений товар та про стягнення штрафних санкцій.

Вартість послуг за Додатком № 2 до Договору складає 25 00,0,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору клієнт, (позивач), оплачує надані послуги із правничої допомоги: протягом 10 календарних днів після пред`явлення рахунку на оплату.

17.09.2026 Адвокатське об`єднання та позивач склали Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого послуги, передбачені Додатком № 2 від 06.08.2026 до Договору, виконані на загальну суму 25 000,00 грн.

Невід`ємною частиною Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг є Звіт про надану правничу допомогу від 17.09.2026, в якому зазначено надані Позивачу послуги правничої допомоги, які передбачені Додатком № 2 до Договору, та витрачений час на надання цих послуг - 10 год.

На підтвердження обсягу наданих позивачу Адвокатським об`єднанням «Смарт юрист» послуг правничої допомоги та їх вартості, до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги № 474 від 20.07.2026, копію Додатку № 2 від 06.08.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 474 від 20.07.2026, копію рахунку на оплату № 531 від 07.08.2026; копію акту № 1 приймання - передачі наданих послуг від 17.09.2026; копію звіту про надану правничу допомогу від 17.09.2026, копію платіжної інструкції № 12413 від 11.08.2026 на суму 25 000,00 грн.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 01.10.2026 подано до суду клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, відповідач вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є завищеним, неспівмірний зі складністю справи, ціною позову, виконаною адвокатом роботою, просить суд зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну допомогу до 10 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Оцінюючи заявлену суму на предмет відповідності вказаним критеріям, суд враховує такі обставини.

Складність справи: справа відноситься до категорії справ незначної складності (стягнення заборгованості за договором). Спірні правовідносини є типовими, судова практика сталою. Підготовка процесуальних документів не вимагала від адвоката аналізу складних правових проблем.

Обсяг наданих послуг. Підготовка справи до розгляду в суді першої інстанції не потребувала значного обсягу юридичної чи технічної роботи, оскільки нормативно-правове регулювання спірних правовідносин є сталим та не зазнавало істотних змін. Складання позовної заяви не вимагало опрацювання значного масиву доказів чи складного правового аналізу. При цьому під час розгляду справи адвокатом об"єднання не складалися та не подавалися додаткові процесуальні документи, як то відповідь на відзив, заперечення, або письмові пояснення. Крім того, суд враховує, що спір виник з приводу виконання договору поставки, в межах якого поставка товару здійснювалась лише за однією видатковою накладною, що додатково свідчить про відсутність підвищеної складності справи. Крім того, як вбачається з Акту приймання - передачі наданих послуг, до послуг наданих об"єднанням віднесено - супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у Господарському суді Івано-Франківської області за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС» про стягнення суми боргу за поставлений товар та про стягнення штрафних санкцій, що враховуючи розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, поглинається попереднім пунктом акту приймання- передачі, а саме - підготовка та подача позовної заяви.

Поведінка сторін. Відповідач не висував категоричних заперечень проти позову, не заперечував самого факту існування договірних відносин та здійснення поставки, заперечення стосувались періоду нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних та розрахунку інфляційних втрат.

Пропорційність. З урахуванням викладеного, для типової справи без проведення судових засідань, такий розмір витрат є завищеним і не відповідає критерію розумної необхідності.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг з професійної правничої допомоги (25 000,00 грн) є завищеним, не відповідає критерію дійсності його розміру.

Отже, враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України, принципами розумності, справедливості, суд вважає, що заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме: розмір витрат позивача на оплату послуг з професійної правничої допомоги слід зменшити на 50% - до 12 000,00 гривень.

При цьому суд зауважує, що частина позовних вимог стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 123,15 грн визнана судом необгрунтованою. Відтак, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення судом розміру пені.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Преміум флекс Україна" та стягнення з відповідача 11 682,35 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта понесених витрат покладається на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки в частині позовних вимог суд відмовив лише у зв`язку зі зменшенням нарахованої суми пені, то суд стягує з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 3 585,04 грн. та

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позовні вимог задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС» (код ЄДРПОУ 20547427, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ФЛЕКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 44152657, 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 52) - 225 262,92 грн основного боргу, 45 218,23 грн пені, 15 767,37 грн інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 4 525,30 грн та судовий збір в сумі 3 585,04 грн та 11 682,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя У.І.Гула