Постановление суда № 140652774, 16.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі про банкрутство

"16" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1037/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про відкриття провадження у справі про банкрутство

За участю представників:

ініціюючого кредитора - Кучер В.М., адвокат, ордер серії АА №1694930 від 09.10.2026;

боржника - Войцешук В.В., адвокат, ордер серії ВК №1231440 від 25.06.2026.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості перед кредитором в розмірі 3 587 520,00 грн, яка за позицією кредитора виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором поставки № 25/06/23-01 від 23.06.2025 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1037/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2026 року суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» та призначив підготовче засідання на 16 жовтня 2026 року визнавши обов`язковою явку кредитора та боржника у підготовче засідання, зобов`язав боржника подати суду в строк до 15 жовтня 2026 року відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 165 ГПК України та із зазначенням, зокрема, визначених в ч. 2 ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства:

- заперечень боржника щодо вимог заявника (за наявності);

- загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов`язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), з виплати заробітної плати;

- відомостей про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків;

- відомостей про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику у депозитарних установах, їх реквізити;

- відомостей про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити;

- відомостей про проведення боржником діяльності, пов`язаної з державною таємницею;

- доказів необґрунтованості вимог заявника (за наявності).

Крім того вказаною ухвалою заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

15 жовтня 2026 року боржником подано відзив на заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство за змістом якого заявлені вимоги боржником визнаються у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 16.10.2026 судом заслухано позицію представників учасників справи щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в підготовчому засіданні 16.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, виходячи з такого.

23 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вестхім Україна», як Покупцем укладено Договір поставки №25/06/23-01 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Товар у відповідності з поданою Покупцем письмовою заявкою, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти товар та сплатити Постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених даним Договором.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.4. Договору поставка Товару проводиться за домовленими цінами між Постачальником та Покупцем на підставі цього Договору відповідно до Специфікації та виставлених рахунків-фактур.

Розрахунки за замовлений товар здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі письмової погодженої заявки згідно рахунка-фактури Постачальника.

Форма розрахунку - 100% передоплата.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Покупцем здійснено сплату грошових коштів на користь Постачальника в загальній сумі 3 587 520,00 грн, що підтверджується долученими до заяви кредитора копіями платіжних інструкцій №1472 від 25.06.2025 (на суму 2 042 400,00 грн), №1495 від 27.06.2025 (на суму 1 225 440,00 грн), №2058 від 26.08.2025 (на суму 319 680,00 грн) та не заперечується боржником.

02 січня 2026 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду про розірвання Договору поставки №25/06/23-01 від 23.06.2025, якою, серед іншого, підтверджено, що сума заборгованості Постачальника перед Покупцем становить 3 587 520,00 грн.

Надалі, 09.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вестхім Україна», як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга», як Новим кредитором укладено Договір про відступлення права вимоги, за змістом п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає належне Первісному кредитору право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (Боржник) на загальну суму 3 587 520,00 грн.

За змістом п.п. 1.2., 1.4., 1.5. Договору про відступлення права вимоги право грошової вимоги, що передається Новому кредитору, належить Первісному кредитору на підставі Договору поставки № 25/06/23-01 від 23.06.2025 року, укладеного між Первісним кредитором та Боржником (надалі - «Основний договір»). Зазначена заборгованість виникла внаслідок здійснення Первісним кредитором попередньої оплати (передоплати) за товар (сіль), поставка якого Боржником на користь Первісного кредитора здійснена не була.

За домовленістю Сторін загальна сума права грошової вимоги, що відступається за Договором, становить 3 587 520,00 грн.

Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Сторонами Договору.

Документи, на яких ґрунтується відступлене Новому кредитору право вимоги передані останньому 09.01.2026 відповідно до Акту приймання-передачі документів від 09.01.2026, боржника повідомлено про відступлення права вимоги відповідно до письмового повідомлення без номеру та дати (отримано ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» 20.01.2026).

За твердженням кредитора, ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» не виконано зобов`язання з поставки оплаченого за Договором товару (солі для промислового переробляння) як і не повернуто отримані як передоплата за Договором грошові кошти в сумі 3 587 520,00 грн, допустивши таким чином наявність заборгованості перед Новим кредитором, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором у даній справі.

Надіслана кредитором на адресу Боржника вимоги від 12.08.2026 за №12/08-2026 про погашення заборгованості за Договором залишилася без задоволення ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», яке згідно з відповіддю №47 від 18.08.2026 на означену вимогу визнало наявність заборгованості, її розмір та повідомило про тимчасові фінансові труднощі, які унеможливлюють погашення заборгованості Товариством.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок продавця передати Покупцем товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), а відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженням кредитора, що визнається боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», як Постачальником, неналежним чином виконувалися зобов`язання з поставки оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вестхім Україна» товару, у зв`язку з чим заборгованість боржника за цим Договором на час розгляду справи в суді становить 3 587 520,00 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, платіжними інструкціями №1472 від 25.06.2025, №1495 від 27.06.2025, №2058 від 26.08.2025, Додатковою угодою від 02.01.2026 про розірвання Договору поставки №25/06/23-01 від 23.06.2025 визнаються боржником, а невиконання останнім зобов`язань з поставки товару за Договором слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» (як Нового кредитора у зобов`язанні на підставі Договору про відступлення права вимоги) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття», позаяк за позицією кредитора боржник тривалий час неспроможний виконати зобов`язання за даним договором, що свідчить про неплатоспроможність боржника, тобто неспроможність виконати свої грошові зобов`язання зі сплати грошового зобов`язання не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

Зокрема, однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 16.08.2022 у справі №910/5335/21, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20.

Також Верховний Суд в постанові від 06.04.2023 у справі №902/650/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Слід зазначити, що законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Зокрема, до прикладу, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчать про наявність спору про право, у розумінні положень 6 статті 39 КУзПБ.

В такому разі у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо (постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20).

Водночас задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення вимог ініціюючого кредитора, зокрема і в судовому порядку, є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 22.08.2024 у справі №910/18969/23.

Верховний Суд (зокрема в постанові від 16.08.2022 у справі №910/5335/21) неодноразово наголошував, що подання третьою особою позову про оскарження договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора вже після звернення такого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджує, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право ні за суб`єктним складом, ні за часовим критерієм (подання позову після відкриття провадження у справі про банкрутство) у розумінні підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 39 КУзПБ.

Також, слід зазначити, що процесуальний закон не пов`язує повернення заяви про відкриття провадження або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство із наявністю чи відсутність позовного провадження, в якому сторонами спору є боржник та треті особи, а не боржник та ініціюючий кредитор. А у випадку, коли за наявності відкритого позовного провадження боржник або інший кредитор ініціює провадження у справі про банкрутство, суд, в контексті доводів одного із учасників справи або третьої особи-заявника про порушення їх прав та інтересів та позбавлення їх права на ефективний спосіб судового захисту, повинен встановити не лише факт наявності судових справ та хронологію їх відкриття, але також повинен враховувати процесуальні наслідки для кожного з учасників таких судових проваджень. Подібний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 22.08.2024 у справі №910/18969/23.

Отже, суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку суд досліджує заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника (постанова Верховного Суду від 22.08.2024 у справі №910/18969/23).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 при з`ясуванні обставин щодо наявності спору про право, доречним є використання чотирискладового тесту що є засобом для перевірки необхідних умов для відкриття провадження у справі про банкрутство господарським судом, який повинен дослідити таке (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21 та від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18):

(a) наявність спору про право, а саме встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання, структури заборгованості, строку виконання зобов`язання;

(b) наявність спору, який би мав вирішуватися в порядку позовного провадження;

(c) позиція боржника щодо вчинення ним активних дій, спрямованих на заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду в позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення;

(d) оспорення боржником вимог кредитора та з`ясування активної позиції останнього до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Застосовуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, з використанням, в тому числі, зазначеного в постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №910/16870/23 чотирискладового тесту наявності «спору про право», суд виходить з того, що матеріалами справи наявність такого спору спростовується, а боржником заявлені до нього грошові вимоги визнаються у повному обсязі.

Суд враховує, що на виконання вимог законодавства про банкрутство слід належним чиним перевірити вимоги ініціюючого кредитора як таких, що виникли на передбачених законодавством підставах, є грошовими за своєю правовою природою та не мають ознак спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Ненадання суду ініціюючим кредитором належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості, тобто наявності відповідних грошових вимог, свідчить про наявність спору про право у матеріально-правовій формі, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ.

Водночас якщо за результатами дослідження судом буде встановлено, що борг боржника перед ініціюючим кредитором є підтвердженим належними доказами та на дату підготовчого засідання непогашеним, то це є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 39 КУзПБ.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 31.01.2023 у справі № 908/1339/23, від 07.02.2024 у справі № 910/7699/23, від 18.01.2024 у справі № 918/822/23, від 25.01.2024 у справі № 910/7938/23.

Резюмуючи наведене, суд доходить переконливого висновку про наявність грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором, неможливість задоволення таких вимог боржником, відсутність спору про право у спірних правовідносинах, а заперечення боржника щодо наявності спору про право спростовуються наведеними вище обставинами, яким судом надано належну правову оцінку та, за позицією суду, спрямовані на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство.

Неможливість задоволення вимог кредитора боржником встановлюється на підставі поданих ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» фінансових документів (оборотно-сальдових відомостей) та вбачається з факту тривалого невиконання зобов`язань як з поставки Товару за Договором, так і повернення попередньо оплачених за Договором грошових коштів Покупцю та/або Новому кредитору.

За таких обставин, сума основної заборгованості ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» перед кредитором (ТОВ «ВМ «Варга») на час звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 3 691 967,00 грн, яка боржником визнається, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно ч. 2 ст. 39 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Частиною 5 ст. 39 КУзПБ передбачено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: 1) відкриття провадження у справі; 2) відмову у відкритті провадження у справі.

При цьому, КУзПБ передбачено підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника виконати вимоги кредитора, за якими настав строк виконання. Ознаки неплатоспроможності з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, а також перешкод у відкриття справи через наявність заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних).

У розумінні Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (абз.4 ст.1 Кодексу).

При цьому, КУЗПБ не визначає мінімального розміру заборгованості, яка може свідчити про неплатоспроможність боржника та може бути взята до уваги як підстава для відкриття справи про банкрутство. Не має юридичного значення строк прострочення боржником свого грошового зобов`язання перед кредитором.

При з`ясуванні у боржника про можливості виконання спірних грошових зобов`язань, судом такої можливості не встановлено, що підтверджується також і на підставі поданих ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» фінансових документів (оборотно-сальдових відомостей) та випливає з факту тривалого невиконання грошових зобов`язань перед ініціюючим кредитором.

З огляду на викладене вище у сукупності слід визнати, що заява кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідає визначеним Кодексом України з процедур банкрутства положенням.

Визначені Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство (ч.6 ст.39 Кодексу) відсутні.

Приведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для застосування до боржника процедури банкрутства з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення кредиторських вимог.

За зазначених вище обґрунтувань право кредитора на грошову вимогу підтверджено та визнано, а спір про право між сторонами відсутній, а відтак, суд дійшов висновку, що підстави для відмови у відкритті справи про банкрутство боржника згідно приписів частини 6 статті 39 КУзПБ - відсутні.

При цьому, боржником, не надано суду доказів погашення заборгованості перед заявником до дня підготовчого засідання і в підготовчому засіданні.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 64 КУзПБ, якою передбачено черговість задоволення вимог кредиторів, 1) у першу чергу задовольняються зокрема: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Відтак, суд відкриваючи провадження у даній справі про банкрутство, визнаючи вимоги кредитора та вносячи їх до реєстру кредиторів, зазначає, що витрати у вигляді 26 624,00 грн судового збору та 77 823,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому відносяться до 1 черги задоволення грошових вимог, 3 587 520,00 грн заборгованості за Договором - до 4 черги задоволення грошових вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про: 1) відкриття провадження у справі про банкрутство; 2) визнання вимог кредитора та їх розмір; 3) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; 4) введення процедури розпорядження майном; 5) призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати; 6) вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; 7) строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; 8) дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; 9) строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Судом також встановлено, що кредитором долучено до матеріалів своєї заяви: заяву від 28.09.2026 за №02-09/104 про участь у справі про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» від арбітражного керуючого Мучінського Ігоря Дмитровича, якою він просить призначити його розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття»; копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1097, видане Мучінському Ігорю Дмитровича 15.07.2013 року.

Аналогічна за змістом заява подана арбітражним керуючим Мучінським І.Д. 06.10.2026 через електронний суд.

Згідно з положеннями п. 2-1 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

Відтак, суд вважає за можливим призначити Мучінського Ігоря Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1097 від 15.07.2013), адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 609, РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття».

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Кредитором авансовано на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області 77 823,00 грн для проведення розрахунків з арбітражним керуючим за три місяці виконання повноважень, виходячи з трьох розмірів мінімальних заробітних плат, що підтверджується платіжною інструкцією №ВМ298 від 29.09.2026 року.

У зв`язку з викладеним вище, суд встановлює розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Мучінському Ігорю Дмитровичу розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.

Частиною 9 ст. 39 КУзПБ встановлено, що з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України, є вільним та безоплатним.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство повинне містити ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім`я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.

Частиною 13 ст. 39 КУзПБ передбачено, процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений ч. 2 ст. 44 КУзПБ (до 170 календарних днів), одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

Водночас, в абзацах 8-10 ч. 8 ст. 39 КУзПБ визначено, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про:

- строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

- строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Суд зауважує, що згідно з ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі:

1) пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі;

2) пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених КУзПБ;

3) арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

4) корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених КУзПБ;

5) задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється;

6) рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному КУзПБ.

Згідно з ч. 12 ст. 39 КУзПБ ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, місцевого загального суду, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (ч. 15 ст. 39 КУзПБ).

Керуючись ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити провадження у справі №907/1037/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129).

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ «Варга» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 120В, кабінет 4, код ЄДРПОУ 45868414) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) у загальному розмірі 3 691 967,00 грн (три мільйони шістсот дев`яносто одну тисячу дев`ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок), зокрема:

1) 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судового збору та 77 823,00 грн (сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять три гривні 00 копійок) авансування винагороди арбітражному керуючому із задоволенням вказаних вимог в першу чергу;

2) 3 587 520,00 грн (три мільйони п`ятсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 копійок) заборгованості із задоволенням вказаних вимог в четверту чергу.

3. Ввести процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129).

4. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129).

5. Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) арбітражного керуючого Мучінського Ігоря Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1097 від 15.07.2013), адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 609, РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

6. Встановити грошову винагороду за виконання арбітражним керуючим Мучінським Ігорем Дмитровичем повноважень розпорядника майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи за рахунок коштів заявника, авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області.

7. Заборонити боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави (у разі наявності).

8. Встановити розпоряднику майна боржника Мучінському Ігорю Дмитровичу строк до 04 грудня 2026 року для подачі до Господарського суду Закарпатської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстр вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.

9. Визначити дату проведення попереднього судового засідання у справі, яке відбудеться 10 грудня 2026 року о 12:00 год. у приміщенні Господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, зал судових засідань № 2.

10. Встановити розпоряднику майна боржника Мучінському Ігорю Дмитровичу строк до 16 грудня 2026 року для проведення інвентаризації майна боржника, результати якої подати до справи.

11. Офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (90550, с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 44833129) у встановленому законодавством порядку.

12. Розпоряднику майна боржника Мучінському Ігорю Дмитровичу виконати вимоги п. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, надати суду до дня попереднього судового засідання письмовий звіт та аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, його становища на ринках із висновками щодо наявності/відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності (загрози неплатоспроможності).

13. Копію ухвали надіслати розпоряднику майна, боржнику, кредитору та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу - ГУ ДПС у Закарпатській області, місцевого загального суду - Тячівського районного суду Закарпатської області, органу державної виконавчої служби - Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерство юстиції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 16 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко