Решение № 140652477, 15.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026Справа № 904/3159/25За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський механічний завод», м. Павлоград

До: AM Trading BV, м. Амстердам ( Нідерланди )

Про: стягнення 268 008,45 євро

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Вязовська К.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Паляниця Г. М.;

Від відповідача: не з явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «ДМЗ» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до AM Trading BV (відповідач) про стягнення 155 333,47 євро - заборгованості за поставлений товар ( обладнання ) за контрактом поставки технологічного обладнання №2204-3-ТЕ від 09.09.24р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.25р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.11.25р. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.25р. зупинене провадження у справі №904/3159/25 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

07.07.25р. ТОВ «ДМЗ» (позивач) подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог до 268 008,45 евро, обґрунтовану посиланням на настання строку оплати поставленого за вантажною митною декларацією ЕК 10 АА від 08.01.25 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною серія А № 1318399 товару на суму 112 674,98 евро .

Господарський суд Дніпропетровської області листом від 15.08.25р. надіслав до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судове доручення про вручення документів за кордоном . Листом від 26.08.26р. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернуло матеріали до господарського суду з пропозицією самостійно направити це доручення до компетентного органу Нідерландів.

08.09.25р. господарський суд Дніпропетровської області надіслав на адресу уповноваженого органу Нідерландів - Arrondissementsparket Den Haag Afdeling executie, tav Ms. J. Booister судове доручення про вручення процесуальних документів відповідачу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.25р. поновлено провадження у справі №904/3159/25. До судового засідання 26.11.25р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.25р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.01.26р.

До судового засідання 27.01.26р. з`явився представник позивача, відповідач явку представника не забезпечив .

Станом на 27.01.26р. відповідь на судове доручення від Arrondissementsparket Den Haag Afdeling executie, tav Ms. J. Booister до господарського суду Дніпропетровської області не надходила. В той же час за результатами перевірки статусу відстеження на офіційному сайті Укрпошти встановлено , що 22.09.25р. відправлення суду вручено в Нідерландах .

Ухвалою суду від 27.01.26р. призначено підготовче засідання на 28.07.26р.

02.02.26р. господарський суд повторно надіслав на адресу уповноваженого органу в Нідерландах ( De Officier van Justitie ) судове доручення про вручення процесуальних документів . До цього часу відповіді про виконання судового доручення на адресу суду не надходило. В той же час , під час перевірки статусу відстеження поштової кореспонденції господарським судом встановлено, що судове доручення на адресу Arrondissementsparket Den Haag Afdeling executie, tav Ms. J. Booister вручене в Нідерланадах адресату 22.09.25р.

В судовому засіданні 28.07.26р. оголошено перерву до 15.09.26р.

Ухвалою господарського суду від 15.09.26р. прийнято до розгляду заяву ТОВ «ДМЗ» про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС на 29.09.26р.

До судового засідання 29.09.26р. з`явився представник позивача, відповідач явку повноважного представника не забезпечив. Від відповідача будь-яких письмових пояснень по суті спору та клопотань на адресу суду не надійшло .

Ухвалою суду від 29.09.26р. закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.10.26р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.24 р. між ТОВ «Дніпровський механічний завод» (постачальник) та AM Trading BV ( одержувач ) укладено контракт № 2204-3-ТЕ, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити обладнання згідно зі специфікаціями (додатками) до контракту, а одержувач - прийняти та оплатити поставлений товар на погоджених сторонами умовах.

У додатках № 1 8 до контракту сторони погодили найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 4.1. передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах передплати в розмірі щонайменше 50 % вартості відповідної партії товару, а остаточний розрахунок проводиться за фактом приймання товару, якщо інше не передбачено відповідною специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив такі поставки товару відповідачу: 26.11.24р. - на суму 64 724,35 євро; 04.12.24р. - на суму 90 609,12 євро; 08.01.25р. - на суму 112 674,98 євро. Загальна вартість зазначених поставок становить 268 008,45 євро.

На підтвердження здійснення поставок позивач надав митні декларації від 26.11.24р. та 04.12.24р., митну декларацію ЕК 10 АА від 08.01.25р., а також міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, зокрема накладну серії А № 1318399.

В матеріалах справи наявне повідомлення Південно-східної митниці в якому поміж іншого повідомляється, що станом на 20.03.2026 згідно інформації, яка міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України, задекларовані товари за митними деклараціями типу ЕК10АА від 26.11.2024 №24UA110060000632U6 та від 08.01.2025 №25UA110060000005U8 в повному обсязі вивезено за межі митної території України у зоні діяльності Одеської митниці 28.11.2024 та 10.01.2025 відповідно.

За твердженням позивача, товар був поставлений відповідачу, однак оплата за поставлений товар не здійснена.

Позивач також зазначає, що направляв відповідачу претензії вих. № 24 від 11.03.25р. та вих. № 28/03-01 від 28.03.25р. з вимогами погасити заборгованість. За твердженням позивача, відповіді на зазначені претензії не надійшли, а заборгованість залишилася непогашеною. Доказів здійснення відповідачем оплати вартості поставленого товару в сумі 268 008,45 євро за результатами дослідження матеріалів справи не встановлено.

Так, відповідач є іноземною юридичною особою, у зв`язку з чим спір містить іноземний елемент.

Пунктом 7.2. контракту № 2204-3-ТЕ від 09.09.24р. сторони погодили, що спори, які не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, вирішуються в Господарському суді Дніпропетровської області, а матеріальним правом для вирішення спорів за контрактом є матеріальне право України.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть розглядати справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність таких справ судам України, крім випадків виключної підсудності, встановлених законом.

Отже, за умови чинності та застосовності відповідного положення контракту і відсутності обставин, що виключають юрисдикцію українських судів, цей спір належить до юрисдикції господарського суду Дніпропетровської області. Застосовним до спірних матеріальних правовідносин є право України відповідно до погоджених сторонами умов контракту.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання відповідного обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст. 629 цього кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи законом не встановлено іншого строку оплати, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки матеріалами справи підтверджено передачу позивачем товару відповідачу та настання строків його оплати, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату в порядку та строки, погоджені сторонами в загальному розмірі 268 008,45 євро.

Дослідивши надані позивачем докази, суд бере до уваги контракт, погоджені сторонами специфікації, митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні як докази, що в сукупності можуть підтверджувати погодження умов поставки, відправлення товару та його перевезення одержувачу. Остаточна оцінка цих доказів має здійснюватися з урахуванням їх змісту, належності, допустимості та взаємного зв`язку.

Докази здійснення оплати, які спростовували б наявність заявленої заборгованості, відповідачем не надано. За таких обставин, вимога про стягнення основного боргу в сумі 268 008,45 євро є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, слід зазначити, що зобов`язання за контрактом визначене сторонами в євро.

Відповідно до статей 524 та 533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а порядок виконання грошового зобов`язання визначається з урахуванням вимог законодавства та умов договору.

За умови встановлення, що контрактом визначено саме суму грошового зобов`язання в євро, а не лише її гривневий еквівалент, та за відсутності законодавчих перешкод для стягнення боргу в цій валюті, належним способом захисту є стягнення суми боргу в погодженій сторонами іноземній валюті. Отже, за умови підтвердження всіх обставин, необхідних для задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 268 008,45 євро.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням норм частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).

Ціна позову становить 268 008,45 євро, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему «Електронний суд» складала 158 154,36 грн. (197 692,95 грн. * 0,8).

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 258 079,36 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №301 від 03.06.25р. на суму 109 175,04грн та платіжною інструкцією №376 від 04.07.25р. на суму 148 904,32 грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 99 925,00 грн. (258 079,36 грн. 158 154,36грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у сумі 158 154,36 грн.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - AM Trading BV (Netherland, Amstelveen, Bouwerij 4,1185 XX ; 856764036) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський механічний завод» (51400, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1/5, код ЄДРПОУ 42412838) : 268 008,45 євро - заборгованості та 158 154,36 грн. судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 16.10.2026

Суддя Васильєв О.Ю.