Решение № 140652440, 01.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026м. ДніпроСправа № 209/2263/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, 51900, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, пр-т. Василя Стуса, буд.10/12, код ЄДРПОУ 20268696

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", 51925, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул. Головна Селищна, буд.2, код ЄДРПОУ 19304487

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська", 51925, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул. Васильєвська, буд.64, кім.10,17,28, код ЄДРПОУ 35281862

про повернення нежитлових приміщень

Представники сторін:

від прокуратури: Пащенко Інесса Олегівна, посвідчення №085149 від 17.04.2026р.

від позивача: Поршик Максим Вікторович, ордер №1516220 від 17.06.2026р.

від відповідача: Донець Віталій Валерійович, ордер №1493289 від 23.05.2026р.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.06.2021 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська надійшла позовна заява керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи - Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання", Товарна Біржа "Європейська" про повернення нежитлових приміщень.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.05.2024р., яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2025р., у позовних вимогах відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 06.03.2026р. касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено керівнику Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

27.03.2026р. до Верховного Суду надійшла заява керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхового Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2026р. заяву керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Справу №209/2263/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

23.04.2026р. матеріали справи №209/2263/21 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026, справу №209/2263/21 розподілено для розгляду судді Панні С.П.

Ухвалою суду від 24.04.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2026 о 11:00год.

14.05.2026р. через електронну пошту до суду від відповідача надійшла заява про перенесення підготовчого засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

15.05.2026р. на адресу суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла заява про перенесення підготовчого засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (повторно).

15.05.2026р. на адресу суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що спірний аукціон не визнавався недійсним, результати його не анульовані та не скасовані договори купівлі-продажу. На думку відповідача, твердження прокурора про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору не відповідає принципам і норма законодавства, оскільки відповідно до частини 2 статті 15 ЗУ «Про товарні біржі» від 10.12.1991 року (в редакції, що діяла на момент вчинення правочинів) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Відповідач звернув увагу, що спірне майно вибуло з володіння власника (Каменської міської ради) за його волею і не призвело до негативного результату, я це зазначає прокурор у позові та не потребувало реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави.

18.05.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради надійшла заява про долучення документів.

В судове засідання з`явились представники прокуратури, представники позивача та відповідача не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.

Ухвалою суду від 18.05.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 02.06.2026р. о 12:30год.

21.05.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив, де вказує, що укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу від 05.04.2018, предметом якого було нерухоме майно, мав бути нотаріально посвідчений в силу положень статті 657 Цивільного кодексу України. А тому договір купівлі-продажу від 05.08.2014, предметом якого було нерухоме майно та який не був нотаріально посвідчений, є нікчемним та відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Таку правову позицію з аналогічних правовідносин по аналогічному договору купівлі-продажу викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі 904/6233/21. Зазначає, що договори купівлі-продажу майна №0504/18/3 від 05.04.2018 та № 0504/18/4 від 05.04.2018 у силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», ст. 657 ЦК України підлягали нотаріальному посвідченню, однак відповідачем такого посвідчення не здійснено, у зв`язку із чим такі договори є нікчемними в силу закону та такими, що не породжують жодних правових наслідків, крім їх недійсності, оскільки право власності у відповідача Бяла О.М. на спірні нежитлові будівлі не виникло та не підлягало державній реєстрації.

01.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

02.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. У даному клопотанні було відмовлено, про що зазначено у протоколі судового засідання 22.06.2026.

В судове засідання з`явились представники прокуратури, представники позивача та відповідача не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.

Ухвалою суду від 02.06.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 22.06.2026р. о 09:30год.

09.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшли заперечення проти клопотання про залишення позову без руху.

09.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшли пояснення щодо третіх осіб.

19.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, де звертає увагу, що серед матеріалів справи є договір купівлі-продажу, який був зареєстрований у спосіб визначений законодавством на момент вчинення правочину, акти приймання передачі, акти про проведення прилюдних торгів, протоколи тощо, більш того на підставі відповідних документів була проведена державна реєстрація прав власності, яка на сьогодні є діючою і не скасована, а державний реєстратор при проведені відповідної реєстрації жодним чином не визнав такі дії незаконними та документами не достатніми для реєстрації, отже держава в особі реєстратора вважала достатнім поданих документів для реєстрації і такі документи відповідали нормам законодавства.

В судове засідання з`явились представники прокуратури та представники позивача, представник відповідача не з`явились, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 22.06.2026р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради.

Ухвалою суду від 22.06.2026р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання".

Ухвалою суду 22.06.2026р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська".

Ухвалою суду 22.06.2026р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 24.07.2026 року та відкладено підготовче засідання по справі на 16.07.2026р. о 10:30год.

07.07.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення Кам`янської міської ради щодо позовних вимог та доводів прокурора.

15.07.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

15.07.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли пояснення по справі.

В судове засідання з`явились представники прокуратури та представники позивача, представник відповідача та представники третіх осіб не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 16.07.2026р. відкладено підготовче засідання по справі на 13.08.2026р. о 09:30год.

12.08.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про узгодження дати розгляду справи.

В судове засідання з`явились представники прокуратури та представники позивача, представник відповідача та представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 13.08.2026р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті на 01.09.2026р. о 14:30год.

01.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли пояснення щодо обраного способу захисту (у порядку ст. 42, ст. 161 ГПК України).

В судове засідання з`явились представники прокуратури, представник позивача, представник відповідача, представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 01.09.2026р. відкладено розгляд справи по суті на 01.10.2026р. о 10:00год.

В судове засідання з`явились представники прокуратури, представник позивача, представник відповідача, представники третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 01.10.2026р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинське комунальне об`єднання" створене рішенням Дніпродзержинської міської ради №45-4/ХХІІІ від 29.10.1998 року.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Статуту Комунального підприємства "Дніпродзержинське комунальне об`єднання", затвердженого рішенням міської ради від 29.10.1998р. № 45-4 XXIII на балансі підприємства знаходились будівлі та споруди, які передані фондом комунальної власності для використання у виробничих цілях.

26.06.2013р. на 37 сесії 6 скликання Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 825-37/VІ про припинення юридичної особи - комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об`єднання» шляхом ліквідації. Відповідно до якого, ураховуючи витяги з протоколу наради міського голови з головами постійних комісій міської ради від 24.04.2013 та з протоколу №32 засідання постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та банківської діяльності від 22.04.2013, доручення міського голови від 29.04.2013 №01-23/3/265-вих, лист комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об`єднання» від 18.04.2013 №228/2 (Гладнєв), відповідно до ч.1 ст.59, ст.60 Господарського кодексу України, ст.ст.104, 105, ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України, керуючись п.30 ч.1 ст. 26, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада вирішила припинити юридичну особу комунальне підприємство «Дніпродзержинське житлове об`єднання» (місцезнаходження: м.Дніпродзержинськ, вул.Головна Селищна, 2, ідентифікаційний код 19304487) шляхом ліквідації. (https://docs.google.com/gview?url=https://so.kam.gov.ua/ua/main-mediafunc-osxfile.file/pg/507297091_d1_1o/file.doc ).

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено створити ліквідаційну комісію комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об`єднання» та затвердити її склад згідно з додатком.

Ліквідаційній комісії комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об`єднання» розглянути вимоги кредиторів, в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством, з дня публікації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, здійснити відповідні заходи, пов`язані з ліквідацією комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об`єднання», відповідно до вимог чинного законодавства та надати міській раді проміжний ліквідаційний баланс для затвердження (п.3).

На виконання вказаного рішення Комунальним підприємством "Дніпродзержинське житлове об`єднання" та Товарною Біржею "Європейська" 23.12.2015р. укладено договір №1 про організацію та проведення аукціону (а.с.133-134, Т.1).

Відповідно до пункту 1.1., предметом договору є вчинення сторонами дій, пов`язаних з реалізацією майна Замовника шляхом проведення аукціону та продажу об`єктів нерухомості, що знаходяться на балансі Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання" - далі за текстом Договору іменованого як «Майно»).

Пунктом 2.1. встановлено, що порядок проведення аукціону визначається відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», затверджений Наказом ФДМУ №439 від 02.04.2012р.

У пункті 3.1. сторони дійшли згоди, що після отримання всіх документів, зазначених у п.2.2.1., п. 2.2.2. Договору, організатор проводить аукціон не пізніше як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону після оповіщення в ЗМІ.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного розрахунку сторін (п. 8.1 договору).

Рішенням Кам`янської міської ради 17 сесії VIІ скликання № 731-17/VIІ від 23.06.2017р. "Про надання згоди на відчуження комунального майна, що обліковується на балансі КП "ДЖО" надано згоду на відчуження комунального майна, яке обліковується на балансі Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання", для задоволення пред`явлених кредиторських вимог згідно з додатком (а.с.124-126, Т.1).

Зобов`язано ліквідаційну комісію Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання" здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством щодо відчуження комунального майна; голові ліквідаційної комісії публікувати інформацію про дату та час проведення аукціонів в інформаційно-аналітичному щотижневику КП "Редакція газети "Відомості" Кам`янської міської ради".

Організацію виконання цього рішення покладено на Департамент житлово-комунального господарства та будівництва міської ради та Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради.

Рішення Кам`янської міськради від 23.06.2017, яким надано згоду на відчуження майна, було опубліковано в червні 2017 року у відповідності до вимог законодавства України на сайті міської ради із переліком майна, на яке надано згоду на продаж, а відповідні повідомлення щодо проведення аукціону з продажу комунального майна з визначенням дати проведення аукціону і перелік майна, яке підлягало продажу на аукціоні, були опубліковані 12.02.2018 (газета "Бесплатка" № 7(215)) (а.с.133-134, 156-157, Т.3) та 13.02.2018 (газета "Авизо" № 6) (а.с.131-132, 154-155, Т.3).

Згідно протоколу Товарної біржі "Європейська" № 4 від 05.04.2018р. (а.с.146-147, Т.3) про проведення аукціону (складений у чотирьох примірниках) місце проведення аукціону: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 35-С. Об`єкт продажу: Лот № 13 - Нежитлове приміщення (приміщення № 1), площею 91,3. Земельна ділянка відсутня. Місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, бульв. Будівельнинків, 12А. Балансоутримувач (Продавець): Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання". Кількість учасників: 2. Учасник аукціону № 1: ОСОБА_1 ; Учасник аукціону № 2: ОСОБА_2 . Оголошена початкова ціна: 860 590,00грн. з урахуванням ПДВ.

05.04.2018р. між Комунальним підприємством "Дніпродзержинське житлове об`єднання" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 0504/18/4 (а.с.111, Т.1).

Відповідно до п.1 якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному Товарною біржею "Європейська": Лот №13 - Нежитлове приміщення (приміщення № 1), площею 91,3 кв. м. Земельна ділянка - відсутня. Місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Згідно з п.2 зазначене майно продане на аукціоні за 258 177,00грн., з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5 визначено, що продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти дане майно протягом 3 банківських днів з моменту його повної оплати зі складенням акту приймання-передачі майно. Майно передається продавцем покупцеві за місцезнаходженням майна.

У пункті 7 встановлено, що право власності і ризик випадкової гибелі майна переходить від продавця до покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі майна.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.8).

13.06.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О.О. на підставі договору купівлі-продажу № 0504/18/4 від 05.04.2018 виданого Товарною біржею «Європейська», здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення (приміщення №1) по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1579440712104). (а.с.114, Т.1).

Згідно протоколу Товарної біржі "Європейська" № 3 від 05.04.2018р. (а.с.167-169, Т.3) про проведення аукціону (складений у чотирьох примірниках) місце проведення аукціону: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 35-С. Об`єкт продажу: Лот № 12 - Нежитлове приміщення (приміщення № 2), площею 184,4 кв.м. Земельна ділянка відсутня. Місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, бульв. Будівельнинків, 12А. Балансоутримувач (Продавець): Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об`єднання". Кількість учасників: 2. Учасник аукціону № 1: ОСОБА_1 ; Учасник аукціону № 2: ОСОБА_2 . Оголошена початкова ціна: 1 794 684,00грн. з урахуванням ПДВ.

05.04.2018р. між Комунальним підприємством "Дніпродзержинське житлове об`єднання" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 0504/18/3 (а.с.149-150, Т.3).

Відповідно до п.1 якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному Товарною біржею "Європейська": Лот №12 - Нежитлове приміщення (приміщення № 2), площею 184,4 кв. м. Земельна ділянка - відсутня. Місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Згідно з п.2 зазначене майно продане на аукціоні за 538 405,20грн., з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5 визначено, що продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти дане майно протягом 3 банківських днів з моменту його повної оплати зі складенням акту приймання-передачі майно. Майно передається продавцем покупцеві за місцезнаходженням майна.

У пункті 7 встановлено, що право власності і ризик випадкової гибелі майна переходить від продавця до покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі майна.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.8).

13.06.2018р. державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О.О. на підставі договору купівлі-продажу № 0504/18/3 від 05.04.2018 виданого Товарною біржею «Європейська», здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення (приміщення №2) по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1579519112104). (а.с.110, Т.1).

Таким чином, спірне нерухоме майно реалізовувалось в процедурі ліквідації комунального підприємства в порядку, передбаченому ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України.

Водночас, як зазначає прокурор, реалізація майна в даній процедурі має здійснюватися відповідно до порядку приватизації, оскільки жодних застережень щодо особливості реалізації майна, ці норми не містять.

З 07.03.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Спірне нежитлове приміщення відноситься до об`єктів малої приватизації. Кам`янська міська рада мала право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади лише шляхом приватизації, така приватизації могла бути здійсненна виключно органами приватизації, створеними вказаною радою, яким КП «ДЖО» не є.

Тобто, продавцем комунального майна повинен виступати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, який відповідно до п. 2.3 Положення про Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, затвердженого рішенням Дніпродзержинської міської ради № 746-33/У від 29.03.2013, забезпечує реалізацію міської політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста, а не КП «ДЖО».

Таким чином, як зазначає прокурор, Кам`янська міська рада обрала незаконний спосіб та не уповноважений відповідно до закону орган на відчуження комунального майна внаслідок чого відповідне рішення міської ради суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси територіальної громади та є незаконним.

На даний час вказане рішення міської вже вичерпало свою дію.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, визнання незаконним та скасування спірного рішення міської ради, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача.

Прокурор зазначає, що договір №0504/18/4 та договір №0504/18/3 в порушення ст. 657 Цивільного кодексу України не були нотаріально посвідченими.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу майна, в силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», ч. 4 ст. 656 та ст. 657 Цивільного кодексу України підлягали нотаріальному посвідченню, однак ОСОБА_1 , такого посвідчення здійснено не було, такий договір є нікчемним в силу закону.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу майна є нікчемними, та таким що не породжує жодних правових наслідків, крім його недійсності, право власності у ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не виникло та не підлягало державній реєстрації.

Незважаючи на це, 13.06.2018 державним реєстратором Скороход О.О. на підставі договорів купівлі-продажу №0504/18/3 та №0504/18/4 від 05.04.2018 здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення.

Прокурор зазначає, що оскільки первинний договір між КП «ДЖО» є нікчемним та не породжує жодних прав крім тих, що пов`язані з його недійсністю, право власності у гр. ОСОБА_1 не виникло.

У зв`язку із викладеним прокурор просить суд застосувати наслідки недійсного правочину шляхом повернення нежитлових приміщень, а саме: нежитлового приміщення №1, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , площею 91,3 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1579440712104), та нежитлове приміщення №2, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , площею 184,4 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1579519112104) від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Кам`янське в особі Кам`янської міської ради.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша третя статті 388 Цивільного кодекс України).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20)

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19

Відповідно до частини другої статті 15 Закону "Про товарні біржі" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України (в редакції, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018) до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті

Водночас відповідно до частини першої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено вимоги щодо форми окремих видів договорів купівлі-продажу, згідно з якою договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином положення статті 657 Цивільного кодексу України встановлюють форму договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп).

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України в Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 зазначив, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Цивільного кодексу України не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Цивільного кодексу України.

Отже, зазначення у Цивільному кодексі України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма Цивільного кодексу України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням Цивільного кодексу України.

Разом з тим при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми Цивільного кодексу України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).

Верховний Суд у постанові від 09.09.2022 у справі №904/6233/21 дійшов до висновку, що укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу від 05.04.2018, предметом якого було нерухоме майно, мав бути нотаріально посвідчений в силу положень статті 657 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Утім, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що спірне майно відчужене з волі власника, у межах повноважень Криворізької міської ради та у спосіб, що відповідав чинному на той час законодавству.

Серед матеріалів справи є договір купівлі-продажу, який був зареєстрований у спосіб визначений законодавством на момент вчинення правочину, акти приймання передачі, акти про проведення прилюдних торгів, протоколи тощо, більш того на підставі відповідних документів була проведена державна реєстрація прав власності, яка на сьогодні є діючою і не скасована, а державний реєстратор при проведені відповідної реєстрації жодним чином не визнав такі дії незаконними та документами не достатніми для реєстрації, отже держава в особі реєстратора вважала достатнім поданих документів для реєстрації і такі документи відповідали нормам законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

При цьому, норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц дійшла наступного висновку:

"Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 (провадження N 6-2407цс15)).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 (провадження N 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Право власника згідно із ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 згаданої статті)."

За змістом ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент винесення рішення від 23.06.2017) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент винесення рішення від 23.06.2017) визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст.172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент винесення рішення від 23.06.2017) право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент винесення рішення від 23.06.2017), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Як вказано вище, рішенням Кам`янської міської ради №731-17/VІІ від 23.06.2017 «Про надання згоди на відчуження комунального майна, яке обліковується на балансі КП «ДЖО» надано згоду на відчуження комунального майна, яке обліковується на балансі комунального підприємства «Дніпродзержинське комунальне об`єднання», в тому числі нежитлове приміщення. Тобто, Кам`янською міською радою, від імені та в інтересах територіальної громади, як власника об`єктів комунальної власності, надано згоду на відчуження спірного нерухомого майна.

У позовній заяві прокурор зазначає, що 07.03.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», Кам`янська міська рада мала право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади лише шляхом приватизації.

Разом з тим суд звертає увагу, що рішенням Кам`янської міської ради №731-17/VІІ, яким було надано згоду на відчуження спірного комунального майна, прийнято 23.06.2017, а Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», на який посилається прокурор, був прийнятий Верховною Радою України 18.01.2018 та 07.03.2018 набув чинності.

Вказане свідчить про те, що спірне майно вибуло з володіння власника за його волею. У зв`язку із чим віндикація та положення ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 15 Закону України «Про товарні біржі» (в редакцій від 06.11.2014р.) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження того, що КП "ДЖО" та ОСОБА_1 були членами біржі на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.04.2018 Кам`янською міською радою надано копію картки реєстрації №3 про проведення аукціону на товарній біржі "Європейська" дата реєстрації 05.04.2018 щодо Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання" та ОСОБА_1 (а.с.170, Т.3), а також копію картки реєстрації №4 про проведення аукціону на товарній біржі "Європейська" дата реєстрації 05.04.2018 щодо Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об`єднання" та ОСОБА_1 (а.с.145, Т.3).

Суд вважає за необхідне зазначити, що майно яке є предметом розгляду даної справи, згідно акту опису майна №3 від 31.05.2010р. (а.с.186-190, Т.3) та акту опису майна №53 від 22.11.2016р. (а.с.191-192, Т.3) перебувало в податковій заставі і відповідно до ату опису майна (щодо зміни предмета податкової застави) від 21.06.2017р. (а.с.193, Т.3) для можливості виконання рішення міської ради №731-17/VII від 23.06.2017 було виведено з податкової застави.

Тому у відповідності до норм законодавства, яке діяло на той час, майно яке реалізувалось на прилюдних торгах перебувало у податковій заставі і для можливості погашення податкового боргу було реалізоване на прилюдних торгах.

Так, Закон про приватизацію, який регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна, набрав чинності 07.03.2018, а рішення Кам`янської міськради № 731-17/VІІ, яким, як встановлено судами попередніх інстанцій, було надано згоду на відчуження спірного комунального майна, прийняте 23.06.2017.

Відповідно до пункту 2 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про приватизацію приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом.

Як вже було вищезазначено, Рішення Кам`янської міськради від 23.06.2017, яким надано згоду на відчуження майна, було опубліковано в червні 2017 року у відповідності до вимог законодавства України на сайті міської ради із переліком майна, на яке надано згоду на продаж, а відповідні повідомлення щодо проведення аукціону з продажу комунального майна з визначенням дати проведення аукціону і перелік майна, яке підлягало продажу на аукціоні, були опубліковані 12.02.2018 (газета "Бесплатка" № 7(215)) (а.с.133-134, 156-157, Т.3) та 13.02.2018 (газета "Авизо" № 6) (а.с.131-132, 154-155, Т.3).

Тобто, тобто, публікації були здійснені до набрання чинності Законом про приватизацію із призначенням дати проведення аукціону після набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

На підставі чого, суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до спірних правовідносин у справі № 209/2263/21 застосуванню не підлягали.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2022 у справі №904/6233/21.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.10.2026

Суддя С.П. Панна