Решение № 140652380, 13.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 903/541/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від відповідача: Андріяш Н.В., ордер серія АС №1194633 від 07.07.2026,

взяв участь прокурор: Костюк Н.В., посвідчення №071760 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/541/26 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Горохівської міської ради до Селянського (Фермерського) господарства Наталі про визнання недійсною додаткової угоди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Горохівської міської ради до Селянського (Фермерського) господарства Наталі, в якому просить:

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га, укладену 12.05.2023 між Горохівською міською радою та Селянським (Фермерським) господарством Наталі.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2751802607208) за С(Ф)Г Наталі (номер запису про інше речове право 50681323).

Зобов`язати Селянське (Фермерське) господарство Наталі повернути Горохівській міській раді Луцького району Волинської області земельну ділянку з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га, яка розташована на території Горохівської міської ради Луцького району Волинської області.

Стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 7 987,2 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що на час прийняття Горохівською міською радою рішення від 12.05.2023 №30-193/2023 Про продовження договору оренди землі з СФГ Наталі та укладення додаткової угоди від 12.05.2023 закінчився строк дії договору від 28.11.2008 (зареєстрований 30.01.2009) зі строком дії 5 років (до 30.01.2014), який раніше визнаний поновленим на 5 років (до 31.01.2019) на тих же умовах рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/1033/15.

Рішення Горохівської міської ради від 12.05.2023 №30-193/2023 Про продовження договору оренди землі з СФГ Наталі є незаконним, оскільки прийняте після закінчення строку дії договору оренди, а, отже, додаткова угода від 12.05.2023 повинна бути визнана недійсною судом, право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за С(Ф)Г Наталі скасовано, а земельна ділянка з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га повернута Горохівській міській територіальній громаді.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ухвалу суду від 09.06.2026

Отже, строк для подачі відзиву до 24.06.2026.

26.06.2026 представник позивача сформував в системі Електронний суд клопотання про розгляд справи без участі представника, позовну заяву підтримує.

07.07.2026 представник відповідача сформував в системі Електронний суд відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та зазначив, що позивач не врахував укладену 24.05.2016 між сторонами угоду про поновлення договору оренди землі від 28.11.2008, якою договір поновлено строком на 7 років. На думку відповідача, зазначена угода набрала чинності з моменту її підписання, а тому договір оренди діяв до 12.05.2023. Угоду про поновлення договору було укладено на виконання наказу ГУ Держземагентства у Волинській області про поновлення договору оренди, а відтак доводи позивача про нереалізацію такого наказу не відповідають дійсності.

До закінчення терміну дії Угоди про поновлення Договору оренди землі між Орендодавцем в особі Горохівської міської ради та Орендарем СФГ Наталі правомірно та законно укладено оскаржувану Додаткову угоду від 12.05.2023 року. Відтак, будь-яких підстав стверджувати про безпідставність поновлення Договору оренди землі та незаконність Додаткової угоди від 23.05.2023 р. в даному випадку не має.

Відсутність державної реєстрації угоди про поновлення договору та права оренди у 2016 році не впливала на її чинність, оскільки на той час законодавством не передбачалося обов`язкової державної реєстрації договору оренди як підстави для його чинності.

Станом на 2015-2016 роки (період, коли в СФГ Наталі виникло право на поновлення Договору оренди земельної ділянки) з ЗУ Про оренду землі було виключено ст.18 в силу положень котрої Договір оренди (в даному випадку Угода про поновлення Договору оренди) підлягали обов`язковій реєстрації в ДП ЦЕНТР ДЗ.

Тобто, в сторін Договору в силу чинного на той час законодавства не було обов`язку реєструвати Угоду про поновлення Договору та речового права оренди на термін 7 (сім) років, а така реєстрація не впливала на чинність Угоди про поновлення договору оренди. Також на укладення та чинність Угоди про поновлення Договору оренди від 24.05.2016 року не впливала реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскаржувану додаткову угоду від 12.05.2023 укладено до закінчення строку дії Угоди про поновлення договору, а тому вона є правомірною. При цьому земельна ділянка безперервно перебуває у користуванні СФГ «Наталі», орендна плата сплачується своєчасно та в повному обсязі, а Горохівська міська рада не встановлювала порушень при використанні земельної ділянки.

Позивач не заявляє вимог про визнання незаконним чи скасування рішення Горохівської міської ради від 12.05.2023 №30-193/2023, яке стало підставою для укладення оспорюваної угоди.

Крім того, відповідач заперечив наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, зазначивши, що Горохівська міська рада не вбачає порушень законодавства чи своїх інтересів, а орендар належно виконує зобов`язання зі сплати орендної плати. Прокурором не доведено неналежного здійснення міською радою захисту інтересів держави.

У вказаному відзиві представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026 суд відклав підготовче засідання у справі на 04.08.2026 об 11:15 год.

13.07.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області сформував в системі Електронний суд відповідь на відзив, в якій заперечив щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві. Вказав, що рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15, яке набрало законної сили 18.01.2016, визнано поновленим договір оренди землі від 28.11.2008 на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Оскільки первісний строк дії договору становив 5 років та закінчився 30.01.2014, прокурор вважає, що поновлений строк дії договору закінчився 31.01.2019, а не 12.05.2023, як зазначає відповідач.

Прокурор заперечує факт укладення між Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області та СФГ «Наталі» угоди про поновлення договору оренди землі від 24.05.2016, посилаючись, зокрема, на відсутність такої угоди в матеріалах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, її неподання для державної реєстрації, відсутність посилання на неї у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також її неподання Горохівській міській раді разом із заявою про поновлення договору оренди землі.

Надана суду представником відповідача додаткова угода від 24.05.2016 не реалізована самим відповідачем, оскільки С(Ф)Г «Наталі» декларувало та сплачувало орендну плату у розмірі, встановленому договором оренди від 28.11.2008 (200 грн за 1 га) та проіндексованому, у сумі всього лиш 12 800 грн на рік. У разі укладення додаткової угоди від 24.05.2016 на умовах, які визначені наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.05.2026 №З-1997/15-16-СГ (8%), С(Ф)Г «Наталі» мала б декларуватися та сплачуватися орендна плата в сумах 76 036,89 грн за кожен рік. Отже, протягом тривалого часу після підписання додаткової угоди сторони фактично виконували лише первісний договір: орендодавець не вимагав сплати орендної плати у новому розмірі, а орендар С(Ф)Г «Наталі» не вважав себе зобов`язаним сплачувати її.

Щодо оскарження рішення Горохівської міської ради №30-193/2023 від 12.05.2023 прокурор зазначає, що вказане рішення є ненормативним актом, вичерпало свою дію шляхом виконання, а тому окреме його оскарження не є необхідним. При цьому, на думку прокурора, суд має самостійно надати оцінку законності поновлення договору оренди.

Після повідомлення про встановлені порушення Горохівська міська рада не вжила заходів щодо припинення порушення. Вказана бездіяльність свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади, а продовження користування земельною ділянкою на підставі спірної додаткової угоди порушує інтереси держави та територіальної громади, що в свою чергу дає підстави для втручання прокурора з метою захисту інтересів держави.

Крім цього, прокурор зазначає, що позовну заяву з додатками було направлено відповідачу 04.06.2026, а відповідно до даних поштового відправлення доставлено 09.06.2026, у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку неповажними та просить залишити відзив без розгляду.

У вказаній відповіді прокурор просить суд відмовити представнику відповідача у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та залишити відзив представника відповідача без розгляду. Позов Луцької окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області сформував в системі Електронний суд 28.07.2026 додаткові пояснення, в яких зазначено, що оскільки розгляд справи №№903/1033/15 тривав 2 роки з дня закінчення основного договору (січень 2014-січень 2016), а договір судовими рішеннями визнаний поновленим на 5 років, то С(Ф)Г «Наталі» просило продовжити строк дії договору саме на 7 років, а не на 5 (без урахування 2 років розгляду справи судами).

Визначений 7-річний строк поновленого договору наказом і угодою від 24.05.2016 почав спливати саме з дня закінчення первинного договору - 30.01.2014, оскільки цією додатковою угодою завершено процедуру поновлення договору на підставі судових рішень.

Навіть при наявності додаткової угоди від 24.05.2016, якою завершено процедуру першого поновлення договору, строк дії поновленого договору закінчився 31.01.2021, а, отже, поновлення договору 12.05.2023 на підставі угоди між Горохівською міською радою та С(Ф)Г «Наталі» в будь-якому випадку відбулося після закінчення строку дії договору.

04.08.2026 представниця відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 04.08.2026 суд відклав підготовче засідання у справі на 11.08.2026 об 09:50 год.

11.08.2026 представниця відповідача подала клопотання про витребування інформації, в якому просила суд витребувати в АТ УКРПОШТА інформацію про вручення особисто під розписну уповноваженому представнику СФГ НАТАЛІ поштового відправлення №4570100440895, надіслане Луцькою окружною прокуратурою 04.06.2026 на адресу СФГ Наталі.

Ухвалою суду від 11.08.2026 клопотання відповідача задоволено. Зобов`язано АТ УКРПОШТА надати вказану в ухвалі інформацію в строк до 25.08.2026. Продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 календарних днів до 10.09.2026 та повідомлено Луцьку окружну прокуратуру Волинської області, Горохівську міську раду та Селянське (Фермерське) господарство Наталі, що підготовче судове засідання відбудеться 01 вересня 2026 року о 09:50 год.

27.08.2026 від АТ «Укрпошта» надійшов лист на виконання ухвали суду від 11.08.2026, в якому повідомлено, що поштове відправлення №4570100440895 від 04.06.2026, адресоване СФГ «Наталі», 06.06.2026 надійшло до пересувного відділення №49 Волинського регіону. Порядок та час доставки з адресатом не узгоджувалися. 09.06.2026 водій пересувного відділення доставив відправлення за адресою адресата, однак у зв`язку з відсутністю особи, яка б його отримала, залишив посилку на підвіконні будівлі без підпису одержувача. Відомості про вручення того ж дня внесено до автоматизованої системи. У зв`язку з відсутністю підпису та документів про вручення Укрпошта не може повідомити особу, яка фактично отримала відправлення, або надати документи, що підтверджують його вручення.

Повідомити інформацію про особу, яка отримала посилку 4570100440895, та надати відповідні документи, що підтверджують вручення, не надається можливим.

01.09.2026 суд протокольною ухвалою від 01.09.2026 поновив представнику відповідача строк на подання відзиву, відзив приєднав до матеріалів справи. Надав можливість представнику відповідача протягом 3-х днів подати до суду заперечення на відповідь на відзив. Закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 15.09.2026 о 09.45 год.

Ухвалою суду від 01.09.2026 повідомлено Луцьку окружну прокуратуру Волинської області, Горохівську міську раду та Селянське (Фермерське) господарство Наталі про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 15.09.2026 року о 09:45 год.

07.09.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначив, що чинність Угоди про поновлення договору оренди землі від 24.05.2016 не залежала від її державної реєстрації, оскільки станом на дату укладення цієї Угоди вимога про обов`язкову реєстрацію самого договору оренди землі (в тому числі додаткової угоди до нього) була виключена із Закону України «Про оренду землі» Законом України №1878-VI від 05.11.2009 (набрав чинності з 01.01.2013), а державній реєстрації підлягало лише речове право оренди.

Обчислення першого поновленого строку (5 років за судовим рішенням у справі №903/1033/15) позивач застосовує точку відліку 18.01.2016, а для обчислення другого поновленого строку (7 років за Угодою від 24.05.2016) точку відліку 30.01.2014, хоча в обох випадках позивач посилається на той самий принцип безперервності договірних відносин для обґрунтування протилежних висновків. Ця методологічна непослідовність не є випадковою: в кожному конкретному випадку позивач обирає той варіант обчислення, який приводить до вигідного для нього результату визнання строку таким, що сплив до моменту укладення оскаржуваної Додаткової угоди від 12.05.2023.

Розбіжність у розмірі фактично сплачених платежів є питанням належного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати (стаття 526, частина перша статті 530 Цивільного кодексу України), правовим наслідком якого відповідно до статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України є право кредитора (орендодавця) вимагати стягнення заборгованості, індексації, трьох процентів річних, тощо.. Жодна з цих вимог позивачем у цій справі не заявлена, а сам факт неналежного виконання зобов`язання якщо такий і мав місце не є та не може бути самостійною підставою недійсності чи «нереалізованості» Угоди від 24.05.2016.

Саме позивач, який протягом тривалого часу мовчазно приймав виконання зобов`язання та власними діями підтверджував безперервність договірних відносин, а тепер намагається заперечити наслідки власної попередньої поведінки з метою домогтися повернення земельної ділянки, діє всупереч доктрині заборони суперечливої поведінки, на яку сам же посилається (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Зазначає, що сама по собі обставина незвернення органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання таким органом функцій із захисту інтересів держави. Підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Горохівської міської ради у даній справі є недоведеними.

15.09.2026 суд протокольною ухвалою від 15.09.2026 оголосив перерву в судовому засіданні до 22.09.2026 до 12.15 год.

Ухвалою суду від 15.09.2026 повідомлено Луцьку окружну прокуратуру Волинської області, Горохівську міську раду та Селянське (Фермерське) господарство Наталі що розгляд справи по суті відбудеться 22 вересня 2026 року о 12:15 год.

Протокольною ухвалою від 15.09.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.09.2026 о 12.15 год.

Ухвалою суду від 15.09.2026 повідомлено Луцьку окружну прокуратуру Волинської області, Горохівську міську раду та Селянське (Фермерське) господарство Наталі що розгляд справи по суті відбудеться 22 вересня 2026 року о 12:15 год.

Протокольною ухвалою від 22.09.2026 суд відклав розгляд справи в судовому засіданні до 13.10.2026 о 11.45 год.

Ухвалою суду від 22.09.2026 повідомлено Луцьку окружну прокуратуру Волинської області, Горохівську міську раду та Селянське (Фермерське) господарство Наталі що розгляд справи по суті відбудеться 13 жовтня 2026 року об 11:45 год.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Прокурор в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в позові відмовити з підстав вказаних у відзивах.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2008 між Горохівською районною державною адміністрацією та Селянським (Фермерським) господарством «Наталі» укладено договір оренди землі площею 32 га на території Звиняченської сільської ради для вирощування сільськогосподарських культур строком на 5 років, який зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.01.2009 за №040908300004 (а.с.19-22).

Згідно з п. 8 Договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 36,37 Договору встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі від 28.11.2008 набув чинності 30.01.2009, з моменту його реєстрації про що свідчить відмітка на самому тексті договору (а.с.22).

Як вбачається з рішення Господарського суду Волинської області справа №903/1033/15 (а.с.23-24), С(Ф)Г «Наталі» скеровано клопотання від 27.12.2013 про поновлення Договору до Головного управління Держземагенства у Волинській області, яке на той час було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, яке зареєстровано у ГУ Держземагенства у Волинській області 09.01.2014. Клопотання про поновлення договору 23.01.2014 повернуто на доопрацювання орендарю у зв`язку з тим, що до нього не додано проект додаткової угоди та воно надійшло з порушенням термінів для звернення про поновлення договору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15 позов задоволено. Визнано поновленим на 5 років і на тих же умовах договір оренди землі, укладений 28.11.2008 між Горохівською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Наталі", який зареєстрований в ДЗК 30.01.2009 за №040908300004 (а.с.23-24).

Рішення Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15 залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016.

Після ухвалення судового рішення ГУ Держземагентства у Волинській області на підставі заяви СФГ Наталі (а.с.29) прийнято Наказ №3/1997/15-16-СГ Про продовження Договору оренди земельної ділянки, яким поновлено Договір оренди землі від 28 листопада 2008 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та СФГ Наталі, зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК 30.01.2009 за №040908300004, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) площею 32,00 га (кадастровий номер 0720882000:01:001:0154) для ведення селянського (фермерського) господарства розташована з межами населених пунктів Звиняченської сільської ради Горохівського району, продовживши його дію на 7 (сім) років.

Як встановлено судом, на виконання волевиявлення сторін, 24.05.2016 року між Орендодавцем Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області на підставі вищенаведеного Наказу від 24.05.2016р. та СФГ Наталі укладено Угоду про поновлення Договору оренди землі від 28 листопада 2008 року (а.с.74).

Відповідно до п. 2, 3 укладеної Угоди про поновлення Договору оренди землі від 24.05.2016 сторони поновили Договір оренди від 28 листопада 2008 року строком на 7 років. Встановлено річну орендну плату у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 5 Угоди сторонами передбачено, що ця угода є невід`ємною частиною договору оренди землі та набирає чинності після підписання сторонами відповідно до чинного законодавства.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 11.12.2020 №49-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельну ділянку з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 передано у комунальну власність Горохівської міської ради.

27.02.2023 С(Ф)Г «Наталі» звернулося до Горохівської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2018 (номер запису право - 25661155) (а.с.37).

Рішенням Горохівської міської ради від 12.05.2023 №30-193/2023 «Про продовження договору оренди землі з СФГ «Наталі» вирішено продовжити договір оренди землі площею 32 га, кадастровий номер 0720882000:01:001:0154, зареєстрований в управлінні Держкомзему Горохівського району за №040908300004 від 30.01.2009 шляхом укладення додаткової угоди (а.с.42).

12.05.2023 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 28.11.2008, якою викладено в новій редакції п.п 8, 9 Договору в частині укладення договору на строк 20 років та встановлення орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.43).

Прокурор вважає, що на час прийняття Горохівською міською радою рішення від 12.05.2023 №30-193/2023 «Про продовження договору оренди землі з СФГ «Наталі» та укладення додаткової угоди від 12.05.2023 закінчився строк дії договору від 28.11.2008 (зареєстрований 30.01.2009) зі строком дії 5 років (до 30.01.2014), який раніше визнаний поновленим на 5 років (до 31.01.2019) на тих же умовах рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/1033/15.

Вказує, що рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15, яке набрало законної сили 18.01.2016, визнано поновленим договір оренди землі від 28.11.2008 на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Оскільки первісний строк дії договору становив 5 років та закінчився 30.01.2014.

Прокурор заперечує факт укладення між Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області та СФГ «Наталі» угоди про поновлення договору оренди землі від 24.05.2016, посилаючись, зокрема, на відсутність такої угоди в матеріалах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, її неподання для державної реєстрації, відсутність посилання на неї у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також її неподання Горохівській міській раді разом із заявою про поновлення договору оренди землі.

Надана суду представником відповідача додаткова угода від 24.05.2016 не реалізована самим відповідачем, оскільки С(Ф)Г «Наталі» декларувало та сплачувало орендну плату у розмірі, встановленому договором оренди від 28.11.2008 (200 грн за 1 га) та проіндексованому, у сумі всього лиш 12 800 грн на рік. У разі укладення додаткової угоди від 24.05.2016 на умовах, які визначені наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.05.2026 №З-1997/15-16-СГ (8%), С(Ф)Г «Наталі» мала б декларуватися та сплачуватися орендна плата в сумах 76 036,89 грн за кожен рік. Отже, протягом тривалого часу після підписання додаткової угоди сторони фактично виконували лише первісний договір: орендодавець не вимагав сплати орендної плати у новому розмірі, а орендар С(Ф)Г «Наталі» не вважав себе зобов`язаним сплачувати її.

Як зазначає прокурор, рішення Горохівської міської ради від 12.05.2023 №30-193/2023 «Про продовження договору оренди землі з СФГ «Наталі» є незаконним, оскільки прийняте після закінчення строку дії договору оренди, а, отже, додаткова угода від 12.05.2023 повинна бути визнана недійсною судом, право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за С(Ф)Г «Наталі» скасовано, а земельна ділянка з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га повернута Горохівській міській територіальній громаді.

Як вбачається з доводів відповідача, позивач не врахував укладену 24.05.2016 між сторонами угоду про поновлення договору оренди землі від 28.11.2008, якою договір поновлено строком на 7 років. На думку відповідача, зазначена угода набрала чинності з моменту її підписання, а тому договір оренди діяв до 12.05.2023. Угоду про поновлення договору було укладено на виконання наказу ГУ Держземагентства у Волинській області про поновлення договору оренди, а відтак доводи позивача про нереалізацію такого наказу не відповідають дійсності.

До закінчення терміну дії Угоди про поновлення Договору оренди землі між Орендодавцем в особі Горохівської міської ради та Орендарем СФГ Наталі правомірно та законно укладено оскаржувану Додаткову угоду від 12.05.2023 року. Відтак, будь-яких підстав стверджувати про безпідставність поновлення Договору оренди землі та незаконність Додаткової угоди від 23.05.2023 в даному випадку не має.

Відсутність державної реєстрації угоди про поновлення договору та права оренди у 2016 році не впливала на її чинність, оскільки на той час законодавством не передбачалося обов`язкової державної реєстрації договору оренди як підстави для його чинності.

Станом на 2015-2016 роки (період, коли в СФГ Наталі виникло право на поновлення Договору оренди земельної ділянки) з ЗУ Про оренду землі було виключено ст.18 в силу положень котрої Договір оренди (в даному випадку Угода про поновлення Договору оренди) підлягали обов`язковій реєстрації в ДП ЦЕНТР ДЗ.

Тобто, в сторін Договору в силу чинного на той час законодавства не було обов`язку реєструвати Угоду про поновлення Договору та речового права оренди на термін 7 (сім) років, а така реєстрація не впливала на чинність Угоди про поновлення договору оренди. Також на укладення та чинність Угоди про поновлення Договору оренди від 24.05.2016 року не впливала реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскаржувану додаткову угоду від 12.05.2023 укладено до закінчення строку дії Угоди про поновлення договору, а тому вона є правомірною. При цьому земельна ділянка безперервно перебуває у користуванні СФГ «Наталі», орендна плата сплачується своєчасно, а Горохівська міська рада не встановлювала порушень при використанні земельної ділянки.

Крім цього, позивач не заявляє вимог про визнання незаконним чи скасування рішення Горохівської міської ради від 12.05.2023 №30-193/2023, яке стало підставою для укладення оспорюваної угоди.

Розбіжність у розмірі фактично сплачених платежів є питанням належного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати (стаття 526, частина перша статті 530 Цивільного кодексу України), правовим наслідком якого відповідно до статей 610, 611, 625 Цивільного кодексу України є право кредитора (орендодавця) вимагати стягнення заборгованості, індексації, трьох процентів річних, тощо. Жодна з цих вимог позивачем у цій справі не заявлена, а сам факт неналежного виконання зобов`язання якщо такий і мав місце не є та не може бути самостійною підставою недійсності чи «нереалізованості» Угоди від 24.05.2016.

Сама по собі обставина незвернення органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання таким органом функцій із захисту інтересів держави. Підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Горохівської міської ради у даній справі є недоведеними.

Висновки суду.

Предметом Договору від 28.11.2008 укладеного між Горохівською районною державною адміністрацією та Селянським (Фермерським) господарством «Наталі», Додаткова угода до якого оскаржується, є оренда земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га, яка знаходиться на території Горохівської міської ради.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель для ведення фермерського господарства (код 01.02).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 площею 32 га перебуває у комунальній власності Горохівської міської ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2751802607208, дата реєстрації 15.06.2023).

Враховуючи викладене, правовідносини щодо оренди вказаної земельної ділянки регулюються Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду земель», положення яких є обов`язковими для застосування сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди віднесено до істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на день укладення Договору оренди, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

В пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз`яснено, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України № 3038-VI від 17.02.2011 "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов`язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 6, 8, 9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону N 3038-VI ( 3038-17) від 17.02.2011, яка була чинною на час закінчення строку дії договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 від 31.08.2021 зазначила: « 38. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161- XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

40. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону № 161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону № 161-XIV).

41. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

42. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

43. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.»

Також, у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Велика Палата Верховного Суду враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 923/527/19, та виходить з того, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.»

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Водночас, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої ж позиції дотримувався Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2008 між Горохівською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Наталі» укладено договір оренди земельної ділянки площею 32 га, кадастровий номер 0720882000:01:001:0154, строком на 5 років. Договір зареєстровано 30.01.2009 за №040908300004.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15 зазначений договір визнано поновленим на 5 років та на тих самих умовах. Вказане рішення залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016.

22.03.2016 С(Ф)Г «Наталі» звернулося до ГУ Держземагентства у Волинській області із заявою про поновлення договору оренди на підставі судового рішення.

Після ухвалення судового рішення ГУ Держземагентства у Волинській області на підставі заяви СФГ Наталі прийнято Наказ №3/1997/15-16-СГ Про продовження Договору оренди земельної ділянки, яким поновлено Договір оренди землі від 28 листопада 2008 року, укладений між Горохівською районною державною адміністрацією та СФГ Наталі, зареєстрований у Горохівському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК 30.01.2009 р. за №040908300004, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) площею 32, 00 га (кадастровий номер 0720882000:01:001:0154 ) для ведення селянського (фермерського) господарства розташована з межами населених пунктів Звиняченської сільської ради Горохівського району, продовживши його дію на 7 (сім) років.

Відповідачем до матеріалів справи долучено Угоду про поновлення договору оренди землі від 24.05.2016.

Судом встановлено, що на виконання волевиявлення сторін, 24.05.2016 року між Орендодавцем Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області на підставі вищенаведеного Наказу та СФГ Наталі укладено Угоду від 24.05.2016 про поновлення Договору оренди землі від 28.11.2008.

Відповідно до п. 2, 3 укладеної Угоди про поновлення Договору оренди землі від 24.05.2016 сторони поновили Договір оренди від 28 листопада 2008 року строком на 7 років. Встановлено річну орендну плату у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 5 Угоди сторонами передбачено, що ця угода є невід`ємною частиною договору оренди землі та набирає чинності після підписання сторонами, відповідно до чинного законодавства.

Оцінюючи доводи прокурора щодо закінчення строку дії договору оренди землі від 28.11.2008 та відсутності правових підстав для його подальшого поновлення згідно з додатковою угодою від 12.05.2023, суд виходить із такого.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2015 у справі №903/1033/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016, визнано поновленим договір оренди землі від 28.11.2008 на п`ять років на тих самих умовах.

Таким чином, з урахуванням зазначеного судового рішення договір оренди землі, первісний строк дії якого закінчився 30.01.2014, було поновлено на п`ятирічний строк, тобто до 30.01.2019.

Відтак станом на 24.05.2016, коли між сторонами укладено Угоду про поновлення договору оренди землі від 28.11.2008, орендні правовідносини не були припиненими, а договір продовжував діяти на підставі судового рішення у справі №903/1033/15.

При цьому Селянське (фермерське) господарство «Наталі» звертаючись 22.03.2016 до ГУ Держземагентства у Волинській області із заявою про поновлення договору оренди землі на 7 (сім) років, запропонувало встановити річну орендну плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головним управлінням Держземагентства у Волинській області прийнято наказ від 24.05.2016 №3/1997/15-16-СГ «Про продовження Договору оренди земельної ділянки», яким погоджено продовження строку оренди земельної ділянки на 7 (сім) років та визначено річну орендну плату в розмірі 8% від її нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На виконання зазначеного наказу 24.05.2016 між Орендодавцем Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області та СФГ Наталі, на підставі вищенаведеного Наказу від 24.05.2016, укладено письмову Угоду про поновлення договору оренди землі від 28.11.2008, якою сторони погодили семирічний строк оренди та річну орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд враховує, що рішенням у справі №903/1033/15 договір оренди землі було поновлено на п`ять років на попередніх умовах, натомість Угодою від 24.05.2016 сторони погодили інший строк оренди сім років, а також інший розмір орендної плати 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зазначене свідчить про те, що при укладенні Угоди від 24.05.2016 сторони не обмежилися відтворенням умов, визначених судовим рішенням у справі №903/1033/15, а виявили взаємне волевиявлення щодо зміни істотних умов договору оренди землі.

При цьому сама обставина зазначення у заяві орендаря від 22.03.2016 та наказі ГУ Держземагентства у Волинській області від 24.05.2016 судових рішень у справі №903/1033/15 не виключає можливості подальшого погодження сторонами інших умов договору, який продовжував діяти на підставі зазначених судових рішень.

Отже, судове рішення у справі №903/1033/15 визначало умови поновлення договору, однак саме по собі не позбавляло сторони можливості за взаємною згодою змінити такі умови в подальшому, якщо відповідна домовленість відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Пунктом 2 Угоди від 24.05.2016 сторони погодили поновлення договору оренди землі на сім років.

Водночас пунктом 5 Угоди передбачено, що вона є невід`ємною частиною договору оренди землі та набирає чинності після підписання сторонами відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, сторони прямо погодили момент набрання чинності Угодою від 24.05.2016, не передбачивши при цьому її зворотної дії та не визначивши, що погоджений семирічний строк підлягає обчисленню з 30.01.2014.

Оцінюючи зазначені умови у сукупності з обставинами укладення Угоди, зокрема наявністю чинного договору оренди, пропозицією орендаря щодо зміни строку та орендної плати, прийняттям відповідного наказу ГУ Держземагентства у Волинській області і підписанням сторонами письмової Угоди, суд приходить до висновку, що волевиявлення сторін було спрямоване на зміну умов чинного договору оренди з моменту набрання чинності Угодою від 24.05.2016.

За такого тлумачення положень пунктів 2 та 5 Угоди погоджений сторонами семирічний строк підлягає обчисленню з 24.05.2016, а не з дати закінчення первісного строку договору оренди землі 30.01.2014.

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що Угода від 24.05.2016 виключно завершувала процедуру поновлення договору, розпочату після закінчення його первісного строку, оскільки такий підхід не враховує факту погодження сторонами інших істотних умов договору, відмінних від умов, визначених судовим рішенням у справі №903/1033/15.

Крім того, суд не погоджується з твердженням прокурора про виникнення дворічної прогалини в орендних правовідносинах у разі обчислення семирічного строку з 24.05.2016.

Як зазначалося вище, рішенням суду у справі №903/1033/15 договір оренди землі визнано поновленим на п`ять років, а тому період із 30.01.2014 до 24.05.2016 охоплювався строком дії договору, поновленого зазначеним судовим рішенням. Відтак укладення Угоди від 24.05.2016 під час дії поновленого договору не свідчить про переривання орендних правовідносин, а відображає подальшу зміну їх умов за взаємною згодою сторін.

Отже, виходячи з погодженого сторонами семирічного строку, який обчислюється з 24.05.2016, станом на 12.05.2023 договір оренди землі продовжував діяти.

Таким чином, укладення Горохівською міською радою та С(Ф)Г «Наталі» додаткової угоди від 12.05.2023 відбулося до закінчення строку дії договору оренди землі, визначеного Угодою від 24.05.2016.

За умови відсутності інших установлених судом підстав недійсності оспорюваного правочину наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, обґрунтованих припиненням договору оренди землі до 12.05.2023.

Щодо державної реєстрації угоди від 24.05.2016 суд зазначає таке.

Первісний договір оренди землі від 28.11.2008 був укладений та зареєстрований у встановленому на той час порядку. Водночас додаткова угода від 24.05.2016 укладена після законодавчих змін, відповідно до яких державній реєстрації підлягало речове право оренди земельної ділянки, а не додаткова угода як правочин щодо зміни умов договору.

Тобто, станом на 2015-2016 роки з ЗУ Про оренду землі було виключено ст.18 в силу положень котрої Договір оренди (в даному випадку Угода про поновлення Договору оренди) підлягали обов`язковій реєстрації в ДП ЦЕНТР ДЗ.

У сторін Договору в силу чинного на той час законодавства не було обов`язку реєструвати Угоду про поновлення Договору та речового права оренди на термін 7 (сім) років, а така реєстрація не впливала на чинність Угоди про поновлення договору оренди. Реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також не впливала на укладення та чинність Угоди про поновлення Договору оренди від 24.05.2016 року.

Відповідно до п. 8.20 Постанови Великої Палати Верховного суду у справі №902/1207/22, Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.

У відповідності до п.6.6. вказаної Постанови ВС зазначає: Проте, на переконання колегії суддів КГС ВС, це не означає, що після внесення законодавчих змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватися з моментом набрання чинності договором оренди. Реєстрація прав на оренду землі є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту його реєстрації; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Однак це не свідчить, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права (див. постанову КГС ВС від 02.10.2020 у справі № 912/3295/18).

Таким чином, доводи прокурора про те, що відсутність окремої державної реєстрації додаткової угоди від 24.05.2016 свідчить про її неукладеність, є необґрунтованими.

Сам факт державної реєстрації права оренди 02.04.2018 на підставі договору від 28.11.2008 та судових рішень у справі №903/1033/15 не спростовує факту укладення сторонами 24.05.2016 угоди про продовження договору оренди, якою змінено істотні умови договору, зокрема строк його дії, визначивши його тривалість у сім років, та розмір орендної плати, встановивши її на рівні 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно строку оренди відповідно до умов первісного договору та судових рішень саме по собі не свідчить про відсутність домовленості сторін щодо зміни істотних умов договору, оформленої угодою від 24.05.2016, факт укладення якої підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім цього, відповідно до пункту 5 угоди від 24.05.2016 сторони погодили, що вона набирає чинності після її підписання. Отже, сторони самостійно визначили момент набрання нею чинності.

Щодо сплати відповідачем у 2019 2023 роках орендної плати у розмірі, що відповідав умовам первісного договору, а не умовам угоди від 24.05.2016, суд зазначає таке.

Сама по собі сплата орендної плати в іншому розмірі може свідчити про неналежне виконання сторонами окремої умови договору щодо розміру орендної плати, однак не змінює встановленого судом факту наявності письмової угоди від 24.05.2016, підписаної сторонами, та не свідчить про її недійсність чи припинення.

Відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є його невідповідність вимогам, встановленим частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме в момент вчинення правочину. Питання дійсності правочину оцінюється судом виключно станом на момент його укладення форма, обсяг цивільної дієздатності сторін, спрямованість волі, зміст правочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 10.03.2021 у справі №201/8412/18 сформулював чіткий правовий висновок: наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань.

Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.

Аналогічний підхід застосовується і до питання про те, чи був правочин взагалі вчинений та чи породжує він правові наслідки, тобто до заперечення самого факту існування правочину, на чому фактично наполягає позивач, стверджуючи про «нереалізованість» Угоди від 24.05.2016. Правочин, вчинений з дотриманням письмової форми, підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками (що позивачем не заперечується і не оспорюється як підробка чи вчинення з перевищенням повноважень), є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (частина перша статті 638, частина перша статті 640 Цивільного кодексу України), незалежно від подальшої поведінки сторін щодо його виконання.

Таким чином, розбіжність між розміром фактично сплаченої орендної плати та розміром, визначеним умовами договору, стосується належного виконання орендарем своїх договірних зобов`язань відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України. Неналежне виконання таких зобов`язань може бути підставою для застосування передбачених статтями 610, 611, 625 Цивільного кодексу України правових наслідків, зокрема стягнення заборгованості та інших належних платежів. Водночас відповідні вимоги у цій справі не заявлені, а сам факт неналежного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати не свідчить про недійсність Угоди від 24.05.2016 чи відсутність правових наслідків її укладення.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що після укладення зазначеної угоди земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні С(Ф)Г «Наталі», яке здійснювало оплату орендної плати, а орендодавець приймав такі платежі. Горохівська міська рада у листі від 07.04.2026 повідомила, що порушень при використанні земельної ділянки нею не виявлялося, земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, а орендна плата сплачується своєчасно та в повному обсязі.

Отже, судом не встановлено обставин, які б свідчили про припинення договірних правовідносин на момент укладення додаткової угоди від 12.05.2023, а також порушень вимог законодавства, які б зумовлювали її недійсність. Відтак підстави для задоволення позовної вимоги про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною відсутні.

Оскільки вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та вимога про зобов`язання Селянського (Фермерського) господарства «Наталі» повернути Горохівській міській раді Луцького району Волинської області земельну ділянку є похідними від основної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 12.05.2023, підстави для їх задоволення також відсутні.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Горохівської міської ради до Селянського (Фермерського) господарства Наталі про визнання недійсною додаткової угоди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову на підставі ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на Волинську обласну прокуратуру.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором в інтересах держави в особі Горохівської міської ради, суд зазначає наступне.

Питання наявності підстав для представництва прокурором та питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є самостійними. Навіть за встановлення судом належних підстав для звернення прокурора до суду, це не означає автоматичного підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Також слід відзначити, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Горохівської міської ради шляхом подання позову є, на думку прокурора, незаконне поновлення договору оренди землі, строк дії якого закінчився, порушує інтереси держави, створює умови для отримання земель суб`єктами господарювання в обхід конкурсних процедур, що негативно впливає на економічний та соціальний розвиток як громади так і держави в цілому.

Луцькою окружною прокуратурою листом від 01.04.2026 №53/1-315 вих-26 повідомлено Горохівську міську раду про наявність порушень вимог чинного земельного законодавства при поновленні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 С(Ф)Г «Наталі».

На запит Луцької окружної прокуратури щодо вжиття заходів міською радою до припинення права оренди та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:01:001:0154 Горохівська міська рада листом від 07.04.2026 №1025/03- 25/2-26 повідомила, що не планує вживати заходів до розірвання договору оренди.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор при зверненні до суду у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку його повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Горохівської міської ради до Селянського (Фермерського) господарства Наталі про визнання недійсною додаткової угоди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 15.10.2026.

Суддя І. О. Гарбар