Решение № 140649037, 15.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11318/25

Провадження №2/333/1415/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/11318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34419,04 гривень і судових витрат, посилаючись на те, що 07.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2882702, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті кредитодавця в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позивач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а саме надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. Незважаючи на взяті на себе зобов`язання, відповідач борг не повертає. Станом на 30.10.2025 року заборгованість відповідача становила 18657,00 грн., що складається з: 2700,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 15957,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. Так як відповідач прострочив виконання зобов`язання з 08.11.2019 року, то інфляційні витрати за період з 08.11.2019 року по 30.10.2025 року становить 15762,04 гривень. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості з інфляційним збільшенням за договором у розмірі 34419,04 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

05 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову і зазначає, зокрема, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили укладення електронного договору, а саме: не надано заявки на отримання кредиту. В матеріалах справи відсутні докази надсилання і отримання пропозиції укласти електронний договір та отримати кредит, відповіді про прийняття пропозиції укласти електронний договір, доказів вчинення дій, що свідчили б про підписання кредитного договору. Позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би його волевиявлення укласти кредитний договір, узгодження з позивачем суми кредиту, строків його надання, відсотків, порядку повернення коштів. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності. З додатку №1 до кредитного договору випливає, що проценти за користування кредитом становлять 1382,40 гривень, а орієнтована загальна вартість кредиту 4082,40 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач і його представник, будучи повідомленими судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Судом враховано, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його правова позиція по суті спору викладена у відзиві, за клопотанням представника відповідача розгляд справи вже відкладався, позовна заява надійшла до суду ще 28.11.2025 року. Крім того, відповідач не зазначив суду обставини, які б свідчили про неможливість реалізувати свої процесуальні права особисто або через свого представника.

За таких обставин, з урахуванням наявності у матеріалах справи відзиву відповідача, неодноразового відкладання розгляду справи та відсутності обґрунтованих даних про те, що неявка відповідача і його представника об`єктивно унеможливлює розгляд справи, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення її розгляду.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.11.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 2882702, вказаний договір було укладено в електронній формі, шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором PS2882702 (а.с.9-14).

За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається у національній грошовій валюті України - гривні (п.1.2. договору).

Сума кредиту складає 2700,00 грн. (п.1.3. договору).

Кредит надається позичальнику у сумі, зазначеній у п.1.3. цього договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п.1.4. договору).

За змістом п.1.7.3. договору при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 07.11.2019 року по 07.12.2019 року включно 1,70% за один день користування кредитом; у спеціальний період з 08.12.2019 року по 04.06.2020 року включно 3% за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 4082,40 грн.

На підставі п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 07.11.2019 року до кінцевої дати виконання договору 04.06.2020 року (включно).

Додатком №1 до договору про надання кредиту є таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за договором.

Передувала такому договору з додатками пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №2882702 від 07.11.2019 року, а також ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором PS2882702. (а.с.9-11, 15-16).

19.06.2025 року ТОВ ФК «Вей фор пей» надало інформацію про те, що між ним і ТОВ «Алекскредит» укладено угоду на переказ кошів №ВП-220817-1 від 22.08.2017 року; надано відомості про деталі операції: 07.11.2019 року на суму 2700 грн, маска карти 5167498980914935, код авторизації 114925 (а.с.17).

АТ «Державний ощадний банк України» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку, на яку було зараховано 09.11.2019 року кошти у сумі 2700,00 гривень.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту №2882702 від 07.11.2019 року станом на 30.06.2025 року заборгованість відповідача становила 18657,00 грн., що складається з: 2700,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 15957,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.23-25).

Частиною другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов`язання сторін.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт підписання договору, якому передувало ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та таблицею обрахунку його вартості, відповідачем не спростовано. Натомість, ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту та додатком до нього, відповідач мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання заперечень щодо істотних умов договору не заявляв.

Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім також не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Отже, відповідач, як позичальник, погодився на укладення договору саме на таких умовах і не відмовився від його укладення, тобто взяв на себе обов`язок сплатити позичальнику саме такий розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022 року.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та не надано доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів або належності виконання зобов`язання. Тоді, як розмір стягнення заборгованості кредитом, включно із відсотками, підтверджено детальним розрахунком, який підтверджує заявлені позовні вимоги.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором. З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушує вимоги кредитного договору, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18657,00 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми інфляційного збільшення, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений неправильний розрахунок інфляційних витрат, який не відповідає вимогам ст.625 ЦК України. Розрахунок позивача є економічною оцінкою через загальний СРІ. Для розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України застосовуються офіційні щомісячні індекси інфляції Державної служби статистики України, а нарахування здійснюється помісячно. Розрахунок робиться шляхом послідовного перемноження індексів за кожен місяць прострочення.

Позивачем неправильно зазначено і період за який мають розраховуватися інфляційні витрати. Так, стаття 625 ЦК України застосовується з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання. З розрахунку заборгованості випливає, що проценти за кредитним договором нараховувалися до 05.06.2020 року, оскільки на підставі п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 07.11.2019 року до кінцевої дати виконання договору 04.06.2020 року (включно).

Крім того, відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

З 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Також згідно з Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України). Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі №464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, нарахованої за вказаним кредитним договором у період дії воєнного стану.

У зв`язку з викладеним, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу суму заборгованості за основною сумою боргу і суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 18657,00 гривень.

Посилання відповідача на те, що у стягненні суми заборгованості слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, трирічний строк позовної давності продовжувався у період дії воєнного стану, який триває і на даний час.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Колесніковою І.О. (а.с.7, 8 зворотна сторона).

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивач надав суду лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і ордер. Водночас матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги від 27.05.2025 року, акту виконаних робіт і документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касових чеків, посвідчення про відрядження).

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Адже згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Таким чином, без договору про надання правової допомоги, відповідного детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, на даний час відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат щодо надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог на 54,20 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1312,94 грн, сплаченого при подачі позову з врахуванням пониженого коефіцієнта 0,8.

Керуючись ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.610, 611, 612, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ч. 4 ст. 268, ст.ст.5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12-А, код ЄДРПОУ 41346335, заборгованість за договором про надання кредиту №2882702 від 07.11.2019 року у розмірі 18657 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок, яка складається з 2700,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 15957,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12-А, код ЄДРПОУ 41346335, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) гривень 94 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене і підписане 15 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков