Решение № 140647657, 15.10.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

15 жовтня 2026 року

Справа № 642/3151/26

Провадження № 2/642/1568/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3-тя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ :

23.04.2026 позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить зняти арешт з нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою Ленінського відділу ДВС № 6-154/12, ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 13278154 від 21.11.2012, а також визнати за нею право власності на частку квартири загальною площею 43,7кв.м., житловою площею 23.2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона прийняла в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказала, що на виконанні Ленінського ВДВС у м. Харкові перебувало виконавче провадження, в якому боржником був її померлий батько ОСОБА_5 , після смерті якого вона звернулася із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину, однак нотаріус зазначила, що на майно накладений арешт, який повинен бути знятий, оскаржити бездіяльність державного виконавця позивач не має можливості, оскільки не є стороною виконавчого провадження. Позивач зазначила, що зверталася до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, однак їй було відмовлено та рекомендованого звернутися до суду в порядку позовного провадження. Позивач вважає, що існування арешту на майно перешкоджає їй отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з чим вона звернулась до суду.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 30.04.2026 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 15.05.2026 судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 16.06.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 21.09.2026 рзакрито підготовче засідання у справі та призначений судовий розгляд.

Позивач надала заяву, в якій просила розглядати справу за відсутністю позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Позивач заяву про заочний розгляд суду не надавала.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні Ленінського (тепер Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) ВДВС у м. Харкові знаходилось виконавче провадження № 29286348 з примусового виконання виконавчого листа № 2024/1-479/11 виданого 28.07.2011 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 26.08.2025 року за № 440950718, сформованої за суб?єктом, в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься обтяження № 13278154, зареєстроване 21.11.2012 року - арешт нерухомого майна (об?єкт обтяження квартира, частина квартири АДРЕСА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), накладений постановою Ленінського ВДВС ХМУЮ, ОСОБА_4 , 6-154/12 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 292863348 від 21.11.2012 року, особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_5 .

Згідно інформації Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження № 29286348 з примусового виконання виконавчого листа № 2024/1-479/11 виданого 28.07.2011 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 - завершено на підставі, Що, за адресою боржника: АДРЕСА_2 майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє. Відповідно до відповідей ДПІ боржник на обліку не перебуває, згідно відповіді ДАІ з обслуговування Лен. р-ну м. Харкова за боржником зареєстрований транспортний засіб не має, БТІ - за боржником зареєстровано право власності на частина квартири АДРЕСА_3 , але згідно п. 7 ст. 52 ЗУ "ПВІТ" у разі якщо сума що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мін. заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.05.2006 квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Листом приватного нотаріуса ХМНО Харківської області № 96/02-14 від 30.09.2025 ОСОБА_1 надана відповідь, що оскільки існує арешт на спадкове майно, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5.

Листом головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.10.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що вона не є стороною виконавчого провадження, ні її представником, а тому підстав для розгляду її заяви про зняття арешту у держаного виконавця не має.

Вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на праві на спадщину на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом під час розгляду справи.

ОСОБА_1 має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, проте через наявність арешту на спадкове майно, позбавлена можливості це зробити. Таким чином, безпідставно накладений арешт на спадкове майно порушує право спадкоємця, позивача у справі, на отримання свідоцтва про спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

На даний час виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та відповідно винесено постанову про накладення арешту на майно боржника - відсутні.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3,5-7,9-12,14-18,19-1частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.ч.2,3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.ч1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Позивачу було відмовлено у знятті арешту та наданні інформації у зв`язку з тим що вона не є стороною виконавчого провадження та не наділена правами представника сторін виконавчого провадження.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", - арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний здійснювати примусове звернення стягнення з боржника в порядку, врегульованому Законом України "Про виконавче провадження", зокрема ст. ст. 48,50,56 цього Закону, відповідно до яких першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об`єкти нерухомості.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218, ч.3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною 1ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному порядку як спадкоємиць за законом, позивачка набула права на спадщину, до складу якої входить частка квартири.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п. 11 вказаної Постанови Пленуму при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб. Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту накладеного на майно, порушується право позивача на оформлення свого спадкового права та отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно, немає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Аналогічне рішення суду міститься у справі № 711/4206/23 від 19 грудня 2023 року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Особи, котрі зазнають порушення прав мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що позивачка, яка не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт та не може оскаржити з цих підстав дії або бездіяльність державного виконавця, фактично набула у власність належну померлій частину квартири, проте не може її оформити в зв`язку з накладенням арешту, який підлягає зняттю, проте не може бути знятим державним виконавцем у межах виконавчого провадження з підставиповернення виконавчого документа стягувачу, а тому вказаний арешт підлягає зняттю в судовому порядку.

Щодо вимог позивача про визнання за нею права власності на частку квартири загальною площею 43,7кв.м., житловою площею 23.2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона прийняла в порядку спадкування, то в даній частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними. Приватний нотаріус не відмовляла позивачу у видачі свідоцтва про право власності на майно, а лише зазначила про існування арешту об`єкта нерухомого майна та що у зв`язку із наявним арештом видача свідоцтві про право на спадщину затримується до зняття арешту. Окрім того, позивач просила визнати за нею право власності на частину квартири та вказала, що із заявою про прийняття спадщини звернулася тільки вона, однак доказів на підтвердження вказаного факту суду не надала, також не заявляла клопотання про витребування спадкової справи, відповідно суд позбавлений можливості встановити коло спадкоємців, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та розмір їх часток у праві власності, який би не порушував права співвласників.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 3-тя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту з майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою Ленінського відділу ДВС № 6-154/12, ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 13278154 від 21.11.2012.

В іншій частині вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 1 332,00 грн в рівних частках з кожного по 666 (шістсот шістдесят шість) гривень 00 коп. з кожного.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

3-тя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 41430678, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 46.

Головуючий Суддя: