Решение № 140647147, 15.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4822/26

провадження № 2/619/2654/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участюсекретаря судового засіданняЛоманової І.А.Справа № 619/4822/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Золочівська селищна рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Стислий виклад позиції сторін.

16 липня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ісоєва М.Н., через систему «Електронний суд», звернулася до суду з позовом до Золочівської селищної ради, в якому просить визнати нею право власності у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах за Сертифікатом про право на земельну частку пай серії ХР №094188, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438, з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП «Довжанський» Золочівського району, або земель запасу або резервного фонду, розташованих на території Золочівської селищної ради, яку прийняла за життя та не встигла оформити на своє імя її матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого з 1951 року до дня його смерті та фактично вступила в управління або володіння усім спадковим майном. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з початку 1951 року без реєстрації шлюбу проживали постійно та разом однією родиною, перебуваючи усе життя у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_5 в родині ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася спільна донька ОСОБА_1 позивач у даній справі. ОСОБА_2 визнав батьківство відносно своєї доньки - позивача ОСОБА_1 . Однак з невідомих причин під час реєстрації її народження у книзі реєстрації народжень та свідоцтві про її народження його не записали в якості батька народженої дитини. Батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (90 років), не залишивши заповіту в селі Довжик Золочівського району Харківської області. Реєстрація його смерті відбулась у Довжицький сільський раді Золочівського району Харківської області, про що в книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис та було видано свідоцтво про його смерть, яку дружина померлого (мати позивача) з часом загубила під час ремонтних робіт у будинку. ОСОБА_2 на день своєї смерті мав реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , але фактично та постійно проживав останні понад 25 років разом із цивільною дружиною ОСОБА_3 та дочкою позивачем ОСОБА_1 в належному їй на праві приватної власності житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , так як його дружина через похилий вік та безліч хвороб, була у безпорадному стані, а позивач доглядала її, лікувала та надавала необхідну допомогу, а після його смерті вона поховала його тіло за власний рахунок та за християнськими звичаями на місцевому цвинтарі. Після померлого ОСОБА_2 , спадкоємцем за Законом, що прийняла спадщину відповідно до вимог законодавства України що діяло на той час, а саме ст. ст. 531, 548, 549 ЦК України (1963р.), є його дружина ОСОБА_3 , як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого з 1951 року до дня його смерті та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що залишилося після нього не заявила про відмову від неї, але й не оформила документально своє право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка на день смерті мала реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , хоча постійно проживала останні понад 30 років разом з позивачем в її будинку за адресою АДРЕСА_2 , так як вона через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані. Позивач доглядала її, лікувала та надавала необхідну допомогу, а після її смерті вона поховала її тіло за власний рахунок за християнськими звичаями на місцевому цвинтарі. Реєстрація її смерті відбулась у Довжицький сільський раді Золочівського району Харківської області, про що в книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис та було видано свідоцтво про його смерть Після померлої ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 звернувшись в межах встановлених процесуальних строків до Золочівської державної нотаріальної контори прийняла спадщину відповідно до вимог ЦК України та отримала свідоцтва про право на спадщину на усе спадкове майно, що залишилося після неї, а саме на житловий будинок, на земельну ділянку та на земельну частку/ пай. У 2019 році позивач ОСОБА_1 від посадових осіб ТОВ «Довжанське» та Золочівської селищної ради дізналася, що на ім`я померлого її батька ОСОБА_2 є сертифікат про право на земельну частку пай серії ХР №0094188, на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 22497 грн., зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438. 26 червня 2019 року вона звернулася до державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на своє ім`я на спадкове майно, що залишилося після померлого її батька ОСОБА_2 , а саме на земельну частку /пай/ та надала усі витребувані нотаріусом документи, зокрема довідку про зареєстрованих разом із ним осіб на день його смерті. Постановою державного нотаріуса Козєєвої С.М. від 26.06.2019 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину земельну частку/пай, після померлого її батька ОСОБА_2 . Постанова нотаріуса мотивована тим, що нотаріусу не надані докази прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , докази родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та не наданий оригінал правовстановлюючого документу сертифікату про право на земельну частку/пай/ серії ХР №0094188, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438, на ім`я померлого. У зв`язку із вищевказаними обставинами державний нотаріус рекомендував звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на земельну частку /пай/ в порядку спадкування Згідно інформації начальника відділу Держгеокадастру у Золочівському районі за №376/112-19 від 10 липня 2019 року громадянин ОСОБА_2 був включений до списку громадян-членів КСП «Довжанський», що є додатком до Державного акту на право колективної власності членів вказаного господарства та на його ім`я виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР №0094188, площею 7,38 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований за №438 у Книзі реєстрації сертифікатів, на його ім`я, але сертифікат власником не отриманий. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013 Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся. В зв`язку з перепаюванням земель колективної власності КСП «Довжанський» та відповідно до розпорядження Золочівської райдержадміністрації №230 від 16.09.2002 року затверджений розмір земельної частки (паю) 6,50 в умовних кадастрових гектарах. Аналогічна інформація міститься у відповіді начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від від 13.08.2024 № 29-20-11-5388/0/19-24 ОСОБА_4 , де зазначається, що у Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-13-00 - 000806, виданого КСП «Довжанський» Золочівського району на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 23.09.1997 року за №525, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 28.10.1997 за №14, ім`я ОСОБА_2 зазначене за № 331. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Довжанський» Золочівського району зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188 від 06.09.1999 за № 438 на ім`я ОСОБА_2 , який зберігається у відділі № 2 (копія додається). Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що велися органами Держгеокадастру до 01.01.2013, запис щодо реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, виготовленого взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188, на ім`я ОСОБА_2 відсутній. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Довжанський» Золочівського району складає 7,38 умовних кадастрових гектара, вартість земельної частки (паю) становить 22497 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн. Позивач ОСОБА_1 є рідною донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується даними актової записи про її народження та свідоцтвом про її народження, де вона зазначена в графі актового запису про народження в розділі «Відомості про матір», а графа актового запису про народження в розділі «Відомості про її батька» не заповнений. Таким чином документів, що підтверджують родинні відносини між позивачем та померлим її батьком не має, а точніше в свідоцтві про її народження з невідомих причин не вказані дані про її батька ОСОБА_2 . Зараз у позивача виникла необхідність для належного оформлення свого права на спадщину та визнання права власності на спадкове майно - земельну частку /пай/ в порядку спадкування, для чого вона звертається до суду із даним позовом . Спадщина, що відкрилась після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складається зі права на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП «Довжанський» Золочівського району, розташованих на території Золочівської селищної ради, що підтверджується Сертифікатом про право на земельну частку пай серії ХР №0094188, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438 на його ім`я, однак він помер не отримавши вказаний сертифікат. ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до вимог законодавства України, що діяло на той час, а саме ст. ст. 531, 533, 548, 549 ЦК України (1963р.), тобто вона, як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні з 1951 року по день смерті спадкодавця, фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що залишилося після нього, а саме предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку та іншого його майна, але не оформила документально своє право та не заявила про свою відмову від неї та померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , не встигши переоформити на своє ім`я спадщину, яку вона прийняла. Факт проживання ОСОБА_3 разом із своїми чоловіком померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на день його смерті та її перебування на його утриманні починаючи з 1951 року до дня його смерті, підтверджується поясненнями позивача, свідченнями свідків - сусідів та рідних, а також довідкою місцевої ради. Також, цей факт, підтверджується тим, що вони проживали усе життя однією сім`єю, народили та виростили спільну дитину (позивача ОСОБА_1 ), мали спільні заощадження від трудової діяльності та ведення спільного домашнього господарства, а також він доглядав за нею. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усе життя працювали у місцевому сільськогосподарському підприємстві Довжанське та практично всі зароблені ним кошти були використані ними в спільних інтересах разом. Кошти, які надавав померлий ОСОБА_2 останнім часом були основним і постійним джерелом засобів існування для неї, так як в неї булі проблемі із працевлаштуванням, через незадовільний стан її здоров`я. Позивач ОСОБА_1 в свою чергу прийняла спадщину після померлої своєї матері ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що залишилося після неї, тобто оформила документально своє право на спадщину, що підтверджується даними спадкової справи №174/2014 відкритою Золочівською державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Довжик Богодухівського (бувшого Золочівського) району Харківської області ОСОБА_3 , яка мала реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавців померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , крім їх спільної дочки - позивача ОСОБА_1 , відсутні.

Представник відповідача Золочівської селищної ради Клименко Ю.С. подала до суду заяву, в якій просить вирішити справу на розсуд суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

17 липня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання. Витребувано докази.

20 липня 2026 року представник відповідача Золочівської селищної ради Клименко Ю.С. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та вирішити на розсуд суду.

10 серпня 2026 року на виконання ухвали суду від 17.07.2026 завідувач Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Ворвуль Г. надала до суду засвідчені належним чином копії спадкових справ № 247/2019, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , та № 174/2014, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , а також інформаційні довідки.

17 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 05.10.2026.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Золочівської селищної ради Клименко Ю.С. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З огляду на повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками записані: у графі батько стоїть прочерк, мати ОСОБА_3 .

Згідно зі Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , Довжицькою сільською радою Золочівського району Харківської області 14.07.1973 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , актовий запис № 21, прізвище дружини після реєстрації шлюбі ОСОБА_7 .

З огляду на паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Золочівським РВ УМВС України в Харківській області 26.02.2002 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка с. Довжик Золочівського району Харківської області. На стор. 11 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 16.04.1976.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 28.02.2014, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 94 років, актовий запис № 08. Місце смерті: с. Довжик Золочівського району Харківської області.

Відповідно до запису акта про смерть № 36 від 06.07.1998, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 90 років. Місце смерті: с. Довжик Золочівського району Харківської області.

З огляду на довідку від 12.10.2017 № 2054 видану виконавчим комітетом Довжицької сільської ради ОСОБА_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 про те, що вона дійсно поховала за свій рахунок ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа в.о. старости Довжицького старостинського округу Коник В.Б. №14-05-06-185, останнє зареєстроване постійне місце проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на день його смерті АДРЕСА_3 . За однією адресою з ОСОБА_2 на день його смерті була зареєстрована ОСОБА_3 .

Згідно інформації начальника відділу Держгеокадастру у Золочівському районі за №376/112-19 від 10 липня 2019 року громадянин ОСОБА_2 був включений до списку громадян-членів КСП «Довжанський», що є додатком до Державного акту на право колективної власності членів вказаного господарства та на його ім`я виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР №0094188, площею 7,38 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований за №438 у Книзі реєстрації сертифікатів, на його ім`я, але сертифікат власником не отриманий. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013 року Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся. В зв`язку з перепаюванням земель колективної власності КСП «Довжанський» та відповідно до розпорядження Золочівської райдержадміністрації №230 від 16.09.2002 року затверджений розмір земельної частки (паю) 6,50 в умовних кадастрових гектарах.

У відповіді начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від від 13.08.2024 № 29-20-11-5388/0/19-24 ОСОБА_4 , зазначено, що у Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-13-00000806, виданого КСП «Довжанський» Золочівського району на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 23.09.1997 року за №525, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 28.10.1997 року за №14, ім`я ОСОБА_2 зазначене за № 331. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Довжанський» Золочівського району зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188 від 06.09.1999 року за № 438 на ім`я ОСОБА_2 , який зберігається у відділі № 2.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що велися органами Держгеокадастру до 01.01.2013, запис щодо реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, виготовленого взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188, на ім`я ОСОБА_2 відсутній. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Довжанський» Золочівського району складає 7,38 умовних кадастрових гектара, вартість земельної частки (паю) становить 22497 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн.

26 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на своє ім`я на спадкове майно, що залишилося після померлого її батька ОСОБА_2 , а саме на земельну частку /пай/.

Постановою державного нотаріуса Козєєвої С.М. від 26.06.2019 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину земельну частку/пай, після померлого її батька ОСОБА_2 з тих підстав,що нотаріусу не надані докази прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , докази родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та не наданий оригінал правовстановлюючого документу сертифікату про право на земельну частку/пай/ серії ХР №0094188, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438, на ім`я померлого.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

За приписами частини третьої статті 2 ЗК України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною першою статті 158 ЗК України визначено, що земельний спір може бути вирішений судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 2 вказаного Закону документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), може бути, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Судом установлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками записані: у графі батько стоїть прочерк, мати ОСОБА_3 .

14.07.1973 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації якого змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Як зазначає позивач у позові, її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з початку 1951 року без реєстрації шлюбу проживали постійно та разом однією родиною, перебуваючи усе життя у фактичних шлюбних відносинах.

Від спільного проживання у них народилася спільна донька ОСОБА_1 позивач у даній справі. ОСОБА_2 визнав батьківство неї, однак з невідомих причин під час реєстрації її народження у книзі реєстрації народжень та свідоцтві про її народження його не записали в якості батька народженої дитини.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В даному випадку спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року та продовжують існувати у даний момент.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, до цих спірних правовідносин мають застосовуватися положення ЦК УРСР.

У відповідності до статей 524, 525 ЦК УРСР, які діяли на момент смерті, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 531 ЦК УРСР непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Дії, що свідчать про прийняття спадщини встановлено ст. 549 ЦК УРСР . Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути здійснені протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається із права на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП «Довжанський» Золочівського району, розташованих на території Золочівської селищної ради, що підтверджується Сертифікатом про право на земельну частку пай серії ХР №0094188, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438 на його ім`я. Заповітів померлий не складав.

Позивач зазначає, що її мати ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до вимог законодавства України, що діяло на той час, а саме статей 531, 533, 548, 549 ЦК УРСР, тобто вона, як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні з 1951 року по день смерті спадкодавця, фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що залишилося після нього, а саме предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку та іншого його майна, але не оформила документально своє право та не заявила про свою відмову від неї та померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , не встигши переоформити на своє ім`я спадщину, яку вона прийняла.

Разом з тим, судом не встановлені обставини та позивачем не надано доказів перебування її матері на утриманні у ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця не менше одного року (ст. 531 ЦК УРСР).

Тобто судом не встановлено, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для матері позивача допомога з боку ОСОБА_2 , який надавав їй утримання.

Долучена до матеріалів позовної заяви довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , на день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 ) разом з ОСОБА_3 не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем, оскільки в такій містяться тільки відомості щодо реєстрації.

Також суд зазначає, що сам по собі факт реєстрації спадкоємця та спадкодавця за однією адресою на момент смерті останнього, без надання інших доказів, не може свідчити про те, що спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Доказів на спростування вищезазначеного позивач та її представник не надали.

За таких обставин, позивачем не доведено, що її мати - ОСОБА_3 набула за життя право на відповідну земельну частку (пай).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати позивача - ОСОБА_3 .

Згідно зі ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; в разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи за встановленою черговістю.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З копії матеріалів спадкової справи № 174/2014, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 вбачається, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері, зокрема державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.02.2015 на усе спадкове майно, що залишилося після неї, а саме на житловий будинок, на земельну ділянку та на земельну частку/пай.

Позивач зазначає, що у 2019 році вона від посадових осіб ТОВ «Довжанське» та Золочівської селищної ради дізналася, що на ім`я померлого її батька ОСОБА_2 є сертифікат про право на земельну частку пай серії ХР №0094188, на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 22497 грн, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438.

З копії матеріалів спадкової справи № 247/2019, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 звентулася до державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з права на земельну часту (пай) в КСП «Довжанський Золочівського району Харківської області.

Однак, постановою державного нотаріуса Козєєвої С.М. від 26.06.2019 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину земельну частку/пай, після померлого її батька ОСОБА_2 з тих підстав, що нотаріусу не надані докази прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , докази родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та не наданий оригінал правовстановлюючого документу сертифікату про право на земельну частку/пай/ серії ХР №0094188, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438, на ім`я померлого.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила визнати за нею право власності у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку /пай/ площею 7,38 в умовних кадастрових гектарах за Сертифікатом про право на земельну частку пай серії ХР №094188, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 438, з числа земель, переданих у колективну власність членам КСП «Довжанський» Золочівського району, або земель запасу або резервного фонду, розташованих на території Золочівської селищної ради.

Судом установлено, що згідно інформації начальника відділу Держгеокадастру у Золочівському районі за №376/112-19 від 10 липня 2019 року ОСОБА_2 був включений до списку громадян-членів КСП «Довжанський», що є додатком до Державного акту на право колективної власності членів вказаного господарства та на його ім`я виготовлений Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР №0094188, площею 7,38 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований за №438 у Книзі реєстрації сертифікатів, на його ім`я, але сертифікат власником не отриманий. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013 Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся. В зв`язку з перепаюванням земель колективної власності КСП «Довжанський» та відповідно до розпорядження Золочівської райдержадміністрації №230 від 16.09.2002 року затверджений розмір земельної частки (паю) 6,50 в умовних кадастрових гектарах.

У відповіді начальника ГУ Держгеокадастру у Харківській області від від 13.08.2024 № 29-20-11-5388/0/19-24 ОСОБА_4 , зазначено, що у Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-13-00000806, виданого КСП «Довжанський» Золочівського району на підставі розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 23.09.1997 року за №525, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 28.10.1997 року за №14, ім`я ОСОБА_2 зазначене за № 331. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Довжанський» Золочівського району зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188 від 06.09.1999 за № 438 на ім`я ОСОБА_2 , який зберігається у відділі № 2.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що велися органами Держгеокадастру до 01.01.2013, запис щодо реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, виготовленого взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ХР № 0094188, на ім`я ОСОБА_2 відсутній. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Довжанський» Золочівського району складає 7,38 умовних кадастрових гектара, вартість земельної частки (паю) становить 22497 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто сім) грн.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22,23 Закону України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є Сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як вбачається з матеріалів справи Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0094188 був виданий 06 вересня 1999 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 278/1593/20, провадження № 61-6013 св 22, Верховний Суд наголошує, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15-ц, провадження № 61-4320св18, від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17, провадження № 61-19827св19, від 05 березня 2021 року у справі № 717/641/18, провадження № 61-1332св19, та інших.

У цій справі встановлено факт смерті спадкодавця ОСОБА_2 до моменту отримання державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довела суду набуття ОСОБА_2 за життя права на земельну частку (пай) у колективній власності КСП «Довжанський».

Поряд з цим, будь-яких доказів на підтвердження родинних відносин, а саме того, що померлий ОСОБА_2 є батьком позивача також не надано.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: Золочівська селищна рада, місце знаходження: 62203, Харківська область, Богодухівський район, с-ще Золочів, вул. Центральна, буд. 13А, ідентифікаційний код 25175462.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок