Решение № 140647095, 15.10.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 638/16494/26

Провадження № 2/615/986/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 638/16494/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

15 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року у розмірі 22 026,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 339018625, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 7 200,00 грн, з початковим строком дисконтного періоду кредитування 30 днів та загальним строком кредитування 1826 днів. Кредитний договір № 339018625 від 08 липня 2025 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором WXCW-6469. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у вказаному розмірі.

07 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/56, предметом якого є відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 07 жовтня 2025 року до договору факторингу № МВ-ТП/56 від 07 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 15 536,16 грн, з яких: 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4 304,16 грн заборгованість за процентами; 432,00 грн заборгованість за комісією; 3 600,00 грн неустойка.

27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 лютого 2026 року до договору факторингу № 27/0226-01 від 27 лютого 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25 626,24 грн, з яких: 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 394,24 грн заборгованість за процентами; 432,00 грн заборгованість за комісією; 3 600,00 грн штрафні санкції.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повертає кредитні кошти та не сплачує проценти за користування кредитом. При цьому позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 600,00 грн, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 22 026,24 грн, з яких: 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 394,24 грн заборгованість за процентами; 432,00 грн заборгованість за комісією. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, у якому позов підтримав та просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 липня 2026 року цивільну справу направлено за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

01 вересня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 339018625 (надалі кредитний договір) (а.с. 29-35).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору загальний розмір Кредиту за цим Договором становить Загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору Кредиту 7 200 грн 00 коп. (сім тисяч двісті грн. нуль коп.) та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту 7 200 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Пунктом 7.3. кредитного договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту 07 серпня 2030 року.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно з п. 8.3 кредитного договору Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до п. 8.4 кредитного договору Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу.

Згідно з п. 8.5 кредитного договору розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 432 грн 00 коп.

Відповідно до п. 8.7.1 кредитного договору за період від 08.07.2025 р. до 07.08.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 89,80 (вісімдесят девять цілих вісім десятих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,10 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 36,50 (тридцять шість цілих пять десятих) відсотків річних.

Згідно з п. 9.1.1.7 кредитного договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини Кредиту або Комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору.

Відповідно до п. 9.2.2.9 кредитного договору здійснити за вимогою Кредитодавця повернення споживчого кредиту в повному обсязі, сплатити на користь Кредитодавця інші платежі передбачені Договором строк оплати яких не настав та оплатити проценти за фактичні дні користування Кредитом протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати отримання Позичальником повідомлення про дострокове припинення/розірвання Договору.

Згідно з п. 10.3.1 кредитного договору на виконання статті 16 Цивільного процесуального кодексу України Сторони погодили, що у разі прострочення будь-якого з платежів, Кредитодавець може вживати заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення Позичальнику претензії, проведення переговорів, щодо врегулювання спору мирним шляхом, тощо.

Відповідно до п. 10.3.3 кредитного договору в разі, якщо спір не вдалося вирішити в порядку досудового врегулювання, він передається на розгляд суду загальної юрисдикції. Заходи досудового врегулювання спорів не є обов`язковими перед поданням позову до суду. Непроведення Сторонами заходів досудового врегулювання не позбавляє права Кредитодавця на подачу позову до суду.

Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором WXCW-6469, відправленим 08 липня 2025 року о 12:21:53 та введеним 08 липня 2025 року о 12:22:49, що також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» від 29 квітня 2026 року (а.с. 82).

Згідно з листом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 81-15-9/16069-БТ від 11 вересня 2026 року банківська картка № 4149-51XX-XXXX-0997 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Із долученої виписки за рахунком № НОМЕР_2 за період з 08 липня 2025 року по 13 липня 2025 року вбачається, що 08 липня 2025 року на зазначену платіжну картку зараховано 7 200,00 грн (а.с. 101-102).

07 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/56, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 55-57).

З витягу з реєстру прав вимоги від 07 жовтня 2025 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року на суму боргу 15 536,16 грн, з яких 7 200,00 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 4 304,16 грн заборгованість за процентами, 432,00 грн заборгованість за комісією, 3 600,00 грн неустойка, передано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (а.с. 58-59).

27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27/0226-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 61-62).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 лютого 2026 року до договору факторингу № 27/0226-01 від 27 лютого 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року на загальну суму 25 626,24 грн, з яких 7 200,00 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 14 394,24 грн заборгованість за процентами, 432,00 грн заборгованість за комісією, 3 600,00 грн неустойка (а.с. 64-65).

Згідно з актом прийому-передачі реєстру прав вимог № 1 від 27 лютого 2026 року за договором факторингу № 27/0226-01 від 27 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прийняло реєстр прав вимог № 1, що містить права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 66).

З розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 08 липня 2025 року відповідачу надано кредит у розмірі 7 200,00 грн. За період користування кредитом первісним кредитором здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою 0,10 % на день, що становило 7,20 грн за кожний день користування кредитом, а в подальшому за базовою процентною ставкою 0,98 % на день, що становило 70,56 грн за кожний день користування кредитом (а.с. 68-69).

07 серпня 2025 року відповідачем здійснено оплату в розмірі 216,00 грн, яку враховано в розрахунку заборгованості. Станом на 07 жовтня 2025 року заборгованість становила 15 536,16 грн, з яких 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 304,16 грн заборгованість за процентами, 432,00 грн заборгованість за комісією, 3 600,00 грн неустойка.

З розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» вбачається, що після набуття права вимоги за кредитним договором з 08 жовтня 2025 року по 27 лютого 2026 року здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 0,98 % на день від суми кредиту 7 200,00 грн, що становило 70,56 грн за кожний день користування кредитом. Станом на 27 лютого 2026 року заборгованість за кредитним договором становила 25 626,24 грн, з яких 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 394,24 грн заборгованість за процентами, 432,00 грн заборгованість за комісією, 3 600,00 грн неустойка (а.с. 70-71).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року за період з 27 лютого 2026 року по 01 травня 2026 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 травня 2026 року становить 25 626,24 грн, з яких 7 200,00 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 14 394,24 грн заборгованість за процентами, 432,00 грн заборгованість за комісією, 3 600,00 грн штрафні санкції (а.с. 72).

27 квітня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» складено досудову вимогу № 25771544765, адресовану ОСОБА_1 , про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року у загальному розмірі 25 626,24 грн протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. У вимозі зазначено адресу відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 85).

На підтвердження направлення досудової вимоги відповідачу позивачем надано опис вкладення у поштове відправлення № 0505611755214 та список згрупованих поштових відправлень № 21145-03-32 від 04 травня 2026 року, відповідно до яких досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 86).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 339018625 від 08 липня 2025 року містить погоджені сторонами істотні умови щодо суми кредиту, строку кредитування, мети кредитування, способу надання коштів, типу та розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів, комісії, строків та порядку повернення коштів.

Кредитний договір № 339018625 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання кредитних коштів підтверджується банківською випискою, наданою Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», відповідно до якої 08 липня 2025 року на банківську картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , зараховано грошові кошти у розмірі 7 200,00 грн.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 339018625 від 08 липня 2025 року та отримання ним кредитних коштів у розмірі 7 200,00 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року передбачено загальний строк кредитування 1826 днів, а також право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення позичальником зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом.

Як встановлено судом, 27 квітня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» складено досудову вимогу № 25771544765, у якій відповідача повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року та необхідність дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інших належних платежів протягом 30 днів з моменту отримання вимоги.

На підтвердження направлення зазначеної вимоги позивачем надано опис вкладення у поштове відправлення № 0505611755214 та список згрупованих поштових відправлень № 21145-03-32 від 04 травня 2026 року, відповідно до яких досудову вимогу направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд враховує, що зазначена адреса відповідає зареєстрованому місцю проживання ОСОБА_1 та адресі, яку він самостійно зазначив під час укладення кредитного договору. Доказів повідомлення відповідачем кредитодавця про зміну адреси проживання матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем вчинено передбачені договором та частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дії щодо письмового повідомлення відповідача про необхідність дострокового повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги за зазначеною ним адресою проживання.

Згідно з наданими розрахунками заборгованості відомості про повернення ОСОБА_1 основної суми кредиту в розмірі 7 200,00 грн відсутні. Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 200,00 грн.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 339018625 від 08 липня 2025 року сторони погодили базову процентну ставку в розмірі 0,98 % на день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 % річних, а також можливість застосування дисконтної процентної ставки в розмірі 0,10 % на день, що становить 36,50 % річних.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 08 липня 2025 року по 07 серпня 2025 року проценти за користування кредитом нараховувались за дисконтною процентною ставкою 0,10 % на день від суми кредиту 7 200,00 грн, що становило 7,20 грн за кожний день користування кредитом. За вказаний період тривалістю 30 днів нараховано 216,00 грн процентів (7 200,00 грн ? 0,10 % ? 30 днів).

07 серпня 2025 року ОСОБА_1 здійснено оплату нарахованих процентів у розмірі 216,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості первісного кредитора та довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Після здійснення зазначеної оплати дисконтний період кредитування було продовжено на 30 днів, до 06 вересня 2025 року.

Починаючи з 08 серпня 2025 року проценти за користування кредитом нараховувались за погодженою сторонами базовою процентною ставкою 0,98 % на день від суми кредиту 7 200,00 грн, що становило 70,56 грн за кожний день користування кредитом.

За період з 08 серпня 2025 року по 07 жовтня 2025 року включно, тривалістю 61 календарний день, первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 4 304,16 грн (7 200,00 грн ? 0,98 % ? 61 день). Зазначена сума заборгованості за процентами передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/56 від 07 жовтня 2025 року.

У подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за період з 08 жовтня 2025 року по 27 лютого 2026 року включно, тривалістю 143 календарні дні, здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом за базовою процентною ставкою 0,98 % на день від суми кредиту 7 200,00 грн, що становило 70,56 грн за кожний день користування кредитом. За зазначений період нараховано 10 090,08 грн процентів (7 200,00 грн ? 0,98 % ? 143 дні).

Отже, за період з 08 серпня 2025 року по 27 лютого 2026 року включно, що становить 204 календарні дні, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом за погодженою сторонами базовою процентною ставкою 0,98 % на день становить 14 394,24 грн (70,56 грн ? 204 дні).

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось у межах погодженого сторонами строку кредитування, за визначеними кредитним договором процентними ставками, а загальна сума несплачених процентів станом на 27 лютого 2026 року становить 14 394,24 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості за процентами матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14 394,24 грн.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору № 339018625 від 08 липня 2025 року за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно з п. 8.4 кредитного договору Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу.

Відповідно до п. 8.5 кредитного договору розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 432 грн 00 коп. (чотириста тридцять дві грн. нуль коп.).

Згідно з розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 08 липня 2025 року ОСОБА_1 нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 432,00 грн, заборгованість за якою включена до заявлених позивачем вимог.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в редакції, відповідно до якої цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим Законом України «Про споживче кредитування» розмежовується можливість встановлення плати за додаткові та супутні послуги кредитодавця та обов`язок кредитодавця безоплатно вчиняти дії, які безпосередньо випливають із кредитного зобов`язання і не становлять самостійної послуги для споживача.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 звернув увагу на те, що для вирішення питання про правомірність стягнення встановленої кредитним договором комісії необхідно встановити, які саме додаткові та супутні послуги кредитодавця надаються споживачу за таку плату.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено судом, умовами кредитного договору № 339018625 від 08 липня 2025 року передбачено нарахування одноразової комісії саме за надання кредиту. При цьому відповідно до п. 8.4 кредитного договору сторони прямо визначили, що така комісія не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця.

Водночас кредитним договором не визначено переліку будь-яких самостійних додаткових чи супутніх послуг, які надаються ОСОБА_1 за встановлену комісію у розмірі 432,00 грн. Позивачем також не надано доказів фактичного надання відповідачу таких послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, є обов`язком банку або іншої фінансової установи як кредитодавця, а не окремою додатковою чи супутньою послугою, замовленою позичальником.

Ураховуючи, що надання кредитних коштів є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не самостійною додатковою послугою, а також те, що умовами кредитного договору прямо передбачено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги, суд доходить висновку, що встановлення обов`язку позичальника сплачувати окрему комісію за виконання кредитодавцем власного зобов`язання щодо надання кредиту обмежує права споживача.

За таких обставин умова кредитного договору № 339018625 від 08 липня 2025 року щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 432,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року у розмірі 21 594,24 грн, з яких: 7 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 394,24 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 622,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 45639 від 26 червня 2026 року (а.с. 11).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 610,18 грн (21 594,24 / 22 026,24 ? 2 662,40 = 2 610,18 грн).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» (а.с. 73-74); додаткової угоди № 25771544765 від 20 квітня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, відповідно до якої Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу з питань стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року (а.с. 75); акта прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року, відповідно до якого Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року, загальна вартість якої становить 7 000,00 грн (а.с. 76).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 05 травня 2026 року Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» наступні послуги: складання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року 2 години, вартість 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години, вартість 1 000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача 1 година, вартість 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача 1 година, вартість 500,00 грн. Загальний час надання послуг становить 6 годин, а їх загальна вартість 7 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що справа не є складною, спір виник з типових кредитних правовідносин, ціна позову становить 22 026,24 грн, а підготовка позовної заяви не вимагала вирішення складних правових питань. При цьому суд враховує обсяг наданих адвокатом послуг, зокрема вивчення матеріалів кредитної справи, складання позовної заяви, підготовку адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів.

Зважаючи на складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений адвокатом час, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є завищеним щодо іншої сторони спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 941,17 грн (21 594,24 / 22 026,24 ? 3 000,00 = 2 941,17 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 339018625 від 08 липня 2025 року у розмірі 21 594 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) грн 24 коп, з яких: 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 14 394 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 24 коп заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн 18 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 17 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов