Решение № 140646561, 26.01.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 753/9268/24-ц

Провадження № 2/761/1174/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

секретаря судових засідань Сухини А.С.,

за участю представника позивача Дугінова Д.А. ,

представника відповідача Штронди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» про встановлення права власності на спадкове майно,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про встановлення права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.09.2012 між померлою матір`ю позивачки ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено депозитний договір №SAMDN25000729228902, на виконання якого було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який було внесено 407 000,00 грн. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки ОСОБА_4 було безпідставно заблоковано відповідачем, нарахування відсотків було припинено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_3 померла, в зв`язку з чим приватним нотаріусом Назаренко К.В. було заведено спадкову справу, спадкоємицею ОСОБА_3 є позивачка - ОСОБА_2 . В жовтні 2021 позивачкою направлено АТ КБ «Приватбанк» заяву про розірвання депозитного договору№SAMDN25000729228902 від 27.09.2012, проте відповідні вимоги позивачки виконані не були. З метою оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус Назаренко К.В. звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання інформації про наявність рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_4 та залишків коштів на них, проте АТ КБ «Приватбанк» було приховано інформацію про укладення депозитного договору між ним та померлою матір`ю позички, в зв`язку з чим нотаріус не мав змоги видати спадкоємиці свідоцтво про право на спадщину на кошти, які були внесені ОСОБА_3 на рахунок, відкритий на підставі депозитного договору.

У зв`язку із викладеним позивачка просила суд позов задовольнити та визнати за нею право власності на спадкове майно (на вклад та відсотки за договором №SAMDN25000729228902 від 27.09.2012).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року вказану справу було направлено до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року вказану справу було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

28 серпня 2024 року вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2024 року передана для розгляду судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Вказаною ухвалою, зокрема, витребувано докази у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерини Валеріївни - копію спадкової справи № 63892217 після померлої ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.01.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Ухвалою суду від 31.03.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон».

Ухвалою суду від 10.09.2025 замінено відповідача Київську міську раду належним відповідачем - Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570).

22.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» - адвоката Штронда А.М., згідно якого представник просить застосувати загальний строк позовної давності до заявленої вимоги про встановлення права власності на спадкове майно та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не є належним відповідачем у вказаній справі з огляду на укладення 17.11.2014 з ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» договору про переведення боргу, згідно якого за згодою ОСОБА_3 за договором №SAMDN25000729228902 від 27.09.2012 було змінено боржника на ТОВ «ФК «Фінілон». Крім того, представник відповідача зазначив, що договір про переведення боргу від 17.11.2014 не є нікчемним, є дійсним та правомірним, укладений з повним дотриманням вимог ст.ст. 520, 521 ЦК України (згода кредиторів на переведення їх грошових коштів на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» була отримана у спосіб, визначений ст. 205 ЦК України), зберігає свою обов`язковість для виконання обов`язків новим боржником перед кредиторами. Крім того, відповідач вважає, що у даному позові відсутні позовні вимоги до АТ КБ «Приватбанк» як порушника права власності на спадкове майно. Щодо строку позовної давності, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа відкрита 13.03.2019, шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 13.09.2019, а відтак, саме з цієї дати слід розраховувати строк позовної давності, тому, оскільки позивачем не надано доказів про порушення його права в травні 2024, Банк заявляє про сплив позовної давності щодо заявленої позовної вимоги ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про встановлення права власності на спадкове майно. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивач до матеріалів справи надав попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми судового збору у розмірі 4142,03 грн., але просив звернути увагу на те, що сплата позовної заяви немайнового характеру, яка подана до суду фізичною особою у 2025 році складає 1211,20 грн.

14.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Дугінов Д.А підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Штронда А.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом у встановленому законом порядку.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки- ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 05.03.2019 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

13.03.2019 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. з заявою про прийняття за законом всієї спадщини, що залишилась після смерті її матері - ОСОБА_3 , та зазначила, що крім неї, спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 є її матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. було відкрито спадкову справу №03/2019.

Згідно заяви від 13.03.2019 ОСОБА_6 відмовилась від прийняття усієї належної їй частки у спадщині, яка залишилась після смерті її доньки - ОСОБА_3 , за законом та за заповідальним розпорядженням, на користь її доньки - ОСОБА_2 .

Для перевірки складу спадкового майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В.було скеровано запит за №40/02-14/2019 від 13.05.2019 до відповідача - АТ КБ«Приватбанк» про отримання інформації щодо наявності та виду грошових рахунків спадкодавця.

На письмовий запит Банк листом від 11.06.2019 №20.1.0.0.0/7-190531/3549 дав відповідь, якою вказав, що на ім`я померлої ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 у АТ КБ «Приватбанк» відкритих депозитних рахунків, за якими обліковуються кошти померлої немає, сейфові ячейки відсутні, корпоративні рахунки відсутні, на рахунок «Бонус плюс» НОМЕР_4 зараховані відсотки за вкладом «Депозит плюс».

В той же час з матеріалів справи, вбачається, що 27.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір №SAMDN25000729228902 (вклад «Депозит+, 12 міс»), за умовами якого ОСОБА_3 передала відповідачу 407 000,00 грн шляхом внесення на особовий рахунок НОМЕР_1 , з відсотковою ставкою 18% річних на строк 366 днів до 27.09.2013 включно.

За приписами п. п. 6, 7 цього договору, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний в п.1 договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк. При витребуванні вкладу після закінчення мінімального строку вкладу з дати початку продовження строку вкладу, але до закінчення строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти нараховані виходячи з діючої відсоткової ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,5.

Відповідно до додаткової угоди від 30.09.2013 до договору №SAMDN25000729228902 сторони погодили продовжити строк вкладу по депозитному договору №SAMDN25000729228902 від 27.09.2012 на 12 місяців з 27.09.2013 по 27.09.2014 включно. Відсоткова ставка на новий строк вкладу складає 17% річних.

З довідки від 25.10.2023 №962910 ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що станом на 25.10.2013 ОСОБА_3 має в ПАТ КБ «Приватбанк» депозитний рахунок, залишок на якому становить 407 000,00 грн, що становить еквівалент 50 919,55 доларів США.

Внесення коштів ОСОБА_3 на особовий рахунок НОМЕР_1 підтверджується копією депозитного договору та додатковою угодою від 30.09.2013 про зміну відсоткової ставки пролонгації вкладу, довідкою від 25.10.2023 №962910 ПАТ КБ «Приватбанк», витягом з електронного додатку (Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу №б/н від 17.11.2014.

18.10.2021 ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про розірвання вище вказаного договору №SAMDN25000729228902 та вимогою повернення вкладу та відсотків за вкладом, яку банк залишив без виконання.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про виконання АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язання за вказаним депозитним договором.

14.10.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. листом вих. №150/02-14/2025 повідомлено позивачку про неможливість оформлення спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , в зв`язку з тим, що згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0./7-190531/3549 від 11.06.2019, спадкодавцю відкритий картковий рахунок, але на ньому відсутні грошові кошти, а також відкритих депозитних рахунків, за якими обліковуються кошти померлої, немає, тобто відсутнє спадкове майно, на яке можливо видати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 ЦК України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на закріплене в Цивільному кодексу України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку Українивід 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актамиу сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що банк зобов`язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є АТ КБ «ПриватБанк», яке як юридична особа зобов`язане виконати умови договору. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами.

Такі та подібні за змістом правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах №6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, №6-4813св14 від 26 березня 2014 року, №6-7667св14 від 26 березня 2014 року, Верховним Судом у постановах № 61-31337св18 від 28 листопада 2018 року, № 61-12192св19 від 11 листопада 2020 року.

Відмовляючись повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

На підтвердження того факту, що ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу (депозиту), що не заперечувалось відповідачем, позивачем надано депозитний договір №SAMDN25000729228902 від 27.09.2012 року, додаткову угоду від 30.09.2013 про зміну відсоткової ставки пролонгації вкладу, довідкою від 25.10.2023 №962910 ПАТ КБ «Приватбанк», що міститься в матеріалах спадкової справи, витягом з електронного додатку (Додаток 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу №б/н від 17.11.2014.

Відповідно до частини четвертоїстатті 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Договорами вкладів передбачено умови продовження таких та нарахування відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2021 ОСОБА_2 зверталась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про розірвання договору №SAMDN25000729228902 від 27.09.201, проте вказану заяву відповідач залишив без відповіді. Доказів протилежного в судовому засіданні не отримано.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкуванняза законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникаєу день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1269 України).

Спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 , є її дочка - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку.

Смерть однієї зі сторін зобов`язання за загальним правилом не призводить до припинення зобов`язання. Згідно із ч.2 ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов`язане з особою кредитора.

У зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань. У такому разі відбувається перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.512 ЦКУкраїни самостійною підставою заміни кредитора в зобов`язанні є правонаступництво.

Суд зауважує, що зобов`язання за договором банківського вкладу, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 не припинилися у зв`язку з її смертю. До спадкоємиці вкладниці - позивачки по справі переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Таким чином, для оформлення спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися протягом шести місяців з дня смерті вкладника до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину.

При цьому визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Назаренко К.В. 13.03.2019 заведена спадкова справа. Втім у зв`язку з відповіддю банку про відсутність депозитних рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_3 , позивачці свідоцтва про право на спадщину не видавалось, а листом від 14.10.2025 позивачці з цих підстав відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти, що зберігаються у АТ КБ «ПриватБанк».

Так, у відзиві представник відповідача наводить доводи щодо неналежного відповідача.

АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що 17.11.2014 ним було укладено з ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» договір про переведення боргу, згідно якого за згодою ОСОБА_3 за договором №SAMDN25000729228902 від 27.09.2012 було змінено боржника на ТОВ «ФК «Фінілон».

На підтвердження отримання згоди кредитора на заміну боржника відповідач посилався на те, що відповідно до п.1.1.7.58. Умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01.06.2014), які розміщені на офіційному сайті Банку https://privatbank.ua, було передбачено, що у зв`язку з анексією АР Крим та припинення діяльності Банку на цій території, Клієнт зобов`язується з`явитися в структурний підрозділ Банку, розташований на материковій частині України, для здійснення Банком дій щодо уточнення інформації, ідентифікації та вивчення клієнта та надати в Банк від Агентства по страхуванню вкладів, розташованому за адресою: 109240, РФ, Москва, Верхній Таганський глухий кут, д.4, довідку про відсутність виплат грошових коштів клієнту - фізичній особі. При цьому, Клієнт зобов`язаний вчинити дії, передбачені в цьому пункті, в термін до 31.12.2014.

Пунктом 1.1.7.59 Умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01.06.2014 року) передбачено, що у разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених п.1.1.7.58 цих Умов, подальша взаємодія за договором клієнта з банком може бути змінена шляхом повідомлення, в тому числі на сайті банку у відповідному розділі Умов та Правил. При необхідності отримання банком згоди від клієнта на здійснення таких дій, сторони керуються вимогами ст. 205 ЦК України.

На підставі вищевикладених пунктів Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку 30 січня 2015 року банком було розміщене повідомлення, що «У зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділ «1.1.7. Додаткові положення» Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених п.1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватись з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15 лютого 2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний у цьому пункті строк, підтверджує здійснення банком переводу боргу по договорам клієнта на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта.».

Крім того, в питаннях заміни боржника банк посилається на те, що згода кредиторів отримана шляхом їх приєднання до умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку. При цьому визначено, що згода клієнта отримується за принципом мовчазної згоди (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Зміст статті 520 ЦК України зазначає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, третя особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор запропонував здійснити заміну боржника. В будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.

Окрім того, згідно статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Для кредитора має суттєве значення особа боржника, оскільки від цього залежить забезпечення зобов`язання такими критеріями, як платоспроможність, добросовісність та надійність контрагента.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Натомість із депозитного договору не убачається, що сторони при його укладанні також керувалися згаданими вище умовами та правилами, на які посилається АТ КБ «Приватбанк».

Окрім того, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначена у статті 521 ЦК України, відповідно до якої форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що договір між сторонами укладено у письмовій формі, який містить умови про їх двостороннє волевиявлення, передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не застосовні до правовідносин сторін у цій справі.

Посилання АТ КБ «Приватбанк» на те, що 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір про переведення боргу, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 14 квітня 2021 рокуу справі № 757/61159/19-ц (провадження № 61-14467св20), від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17 (провадження № 61-9229св21), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 334/2750/20 (провадження№ 61-9482св21), від 12 липня 2023 року у справі № 757/15311/20, від24 травня 2023 року у справі № 757/53371/20-ц у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 зробила висновок, що договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком і ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що саме АТ КБ «ПриватБанк», а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем у справі.

Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що він є неналежним відповідачем у справі, з посиланням на те, що 17 листопада 2014 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір переведення боргу, відповідно до якого останнє стало боржником за спірним договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника - спадкодавця ОСОБА_3 , що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, встановивши факт укладення між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 договору строкового вкладу, а також відсутність належних та допустимих доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення вкладу та з урахуванням того, що зобов`язання за договором вкладу, укладеним між банком та ОСОБА_3 не припинилися у зв`язку із смертю вкладника, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки до спадкоємиці вкладника перейшло право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу.

Щодо застосування строку позовної давності до заявленої позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, як вже зазначалось, 14.10.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. листом вих. №150/02-14/2025 повідомлено позивачку про неможливість оформлення спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з грошових внесків з нарахованими відсотками на них, в зв`язку з тим, що згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0./7-190531/3549 від 11.06.2019, спадкодавцю відкритий картковий рахунок, але на ньому відсутні грошові кошти, а також відкритих депозитних рахунків, за якими обліковуються кошти померлої, немає, тобто відсутнє спадкове майно, на яке можливо видати свідоцтво про право на спадщину. Тому для оформлення спадщини необхідно надати відповідні документи, що підтверджують право власності померлої на майно, або звернутися до суду за визнанням права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання права власності на спадкове майно - вклад та відсотки за договором № SAMDN25000729228902 від 27 вересня 2012 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не був пропущений.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто станом на час подання позову не менше 1211,20 грн та не більше 15 140,00 грн, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З урахуванням викладеного, враховуючи вартість спадкового майна, право власності на яке просила визнати позивачка, у відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 142,03 грн., які сплачено позивачкою за подання позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» про встановлення права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - вклад та відсотки за договором № SAMDN25000729228902 від 27 вересня 2012 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 142,03 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 :

Відповідач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Суддя Н.В. Аббасова