Решение № 140645130, 14.10.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

14.10.2026Справа №: 518/1024/26 Провадження № 2/518/682/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.02.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49014879 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №49014879 від 20.02.2022 року укладеним із відповідачем.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та перехід до нього права вимоги за цим зобов`язанням, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість у розмірі 10920,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим у порядку ст.187 ЦПК України.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Фактичні обставини справи.

20.02.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 49014879 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 3152_251021114935 від 21.10.2025, адресованим ТОВ «ФК «ІРБІС», 20.02.2022 о 16:54:03 здійснено переказ коштів у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер транзакції в системі iPay.ua 139216953. У призначенні платежу зазначено: «Зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 ».

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 зазначено номер платіжної картки № НОМЕР_2 , дата підписання договору 20.02.2022 року, унікальний ідентифікатор 911162.

01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 49014879 від 20.02.2022.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, її загальний розмір за кредитним договором становить 10920,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 7920,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Так, згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 21.10.2025 року, 20.02.2022 року здійснено переказ коштів у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Водночас у довідці про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 зазначено інший номер платіжної картки № НОМЕР_2 , інший номер договору. Отже, номери платіжних карток, зазначені в поданих позивачем документах, не збігаються.

Сам по собі лист платіжної установи підтверджує здійснення переказу коштів на картку з конкретним номером, однак за відсутності доказів належності цієї картки відповідачу не є достатнім для висновку про фактичне отримання нею кредитних коштів. Так само довідка про ідентифікацію клієнта, яка містить інший номер платіжної картки, не підтверджує зарахування коштів саме на зазначену в ній картку.

За таких обставин надані докази не дають можливості встановити належний зв`язок між переказом коштів, здійсненим первісним кредитором, та виникненням у відповідача обов`язку повернути заявлену суму кредиту. Позивач, на якого відповідно до статті 81 ЦПК України покладено обов`язок доказування обставин, що є підставою позовних вимог, не усунув зазначених суперечностей і не довів факту надання відповідачу кредитних коштів.

Відтак, за відсутності належних доказів фактичного надання відповідачу кредиту не доведено виникнення у неї обов`язку з повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування ним. Відступлення права вимоги за договором факторингу саме по собі не підтверджує існування заборгованості та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» є недоведеними, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу, у зв`язку із відмовою в позові повністю, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій