Решение № 140645111, 15.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18117/26

Провадження №2/523/9124/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1656-4546 від 01 лютого 2026 року у розмірі 84790,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 у електронному вигляді уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1656-4546, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі на суму 42000 грн строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов договору. Оскільки відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, то станом на 17 червня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 84790,63 грн, яку позивач просив стягнути разом із судовими витратами.

19 серпня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.28 липня 2026 року відповідач через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надав відзив на позовом, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.

Позивач не здійснив належного та послідовного розрахунку основної заборгованості за кредитом з урахуванням фактично здійснених відповідачем платежів на суму 18806,57 грн, що не знайшло свого відображення у подальших розрахунках, крім того позивач просить стягнути усю суму кредиту, тому за відсутності детального розрахунку заявлена позивачем до стягнення повна сума кредиту не підтверджує існування у відповідача відповідної заборгованості у заявленому розмірі, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Позивач, звертаючись до суду до закінчення строку кредитування, не довів наявність передбаченої законом і договором підстави для дострокового стягнення всієї суми кредиту, крім того, умовами договору не передбачено автоматичного настання строку повернення всієї суми кредиту у зв`язку з самим фактом прострочення окремого платежу. Позивач зобов`язаний був довести дату виникнення прострочення за конкретним платежем, його розмір, дату, коли закінчився встановлений договором місячний період прострочення, факт реалізації права на дострокове повернення, дату направлення відповідної вимоги, факт її належного направлення та одержання відповідачем, дотримання встановленого законом строку для усунення порушення, а також дату, з якої позивач вважає всю суму кредиту такою, що підлягає поверненню. Позивач також не надав ні поштового повідомлення з підписом відповідача, ні доказів відстеження поштового відправлення з трек-номером R067210528650, які б підтверджували, що лист був вручений відповідачу особисто або що здійснювалася спроба такого вручення. Оскільки жодна із обставин не доведена позивачем, то він не може вимагати до стягнення усю суму кредиту раніше ніж 31 січня 2027 року.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості процентів за користування кредитом не зазначено, яка процента ставка застосувалася, у який період та від якого залишку неповернутого кредиту. Крім того, розрахунок позивача містить нарахування процентів за ставкою 0,01 % за кожен день, яка не відповідає жодній із процентних ставок, встановлених договором. Отже, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума 21235,20 грн процентів за користування кредитом не може вважатися належним чином підтвердженою лише на підставі поданого розрахунку. Крім того, позивач не може одночасно вважати кредит достроково повернутим, вимагати повернення всієї суми кредиту, і продовжувати розраховувати звичайні договірні проценти за період після настання строку дострокового повернення як плату за користування кредитом.

Позивач одночасно нараховував як проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК), так і проценти річних (ст. 625 ЦК) на суму заборгованості, що є подвійним нарахуванням плати за користування грошима в одному і тому ж періоді, що суперечить правовій природі ст. 625 ЦК.

Відповідач заперечує проти стягнення комісії, вважаючи незрозумілим, за яку надану послугу стягується плата.

Заявлена позивачем сукупність платежів перевищує 50 % суми кредиту на 555,43 грн у порушення п. 8.2 договору.

Відповідач також заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9846,00 грн, вважаючи їх недоведеними та не підтвердженими належними доказами.

Відповідь на відзив від позивача протягом встановленого судом строку не надійшла.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01 лютого 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1656-4546, за умовами якого, позивач надав відповідачеві кредитні кошти у загальному розмірі 42000 грн шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника за допомогою реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 строком дії кредитної лінії на 365 днів до 31 січня 2027 року, а останній зобов`язаний повертати кредит, сплачувати відсотки за користування грошима відповідно до графіку платежів за зниженою процентною ставкою 0,90 % у день, яка надається у межах програми лояльності, з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу кредиту та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно з графіком платежів або за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права на застосування зниженої процентної ставки, з базовим періодом 14 днів та сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту.

Відповідно до рекомендованого графіку платежів повернення кредиту здійснюється п`ятьма ануїтетними платежами з остаточним погашенням кредиту до 01 серпня 2026 року.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі дострокового, тобто до закінчення строку кредитування, повернення кредиту позичальником у повному обсязі, цей договір не припиняє свою дію у зв`язку із тим, що цей договір є договором кредитної лінії і позичальник протягом строку дії договору має право отримати у кредит додаткові грошові кошти у порядку, передбаченому п. 4.18-4.20 цього договору.

У разі прострочення позичальником сплати частини предиту та/або процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту. У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, кредитодавець має право розірвати договір за своєї ініціативою, проінформувавши про це позичальника письмово за 30 (тридцять) календарних днів (п.п.8.3, 8.4 договору).

Усі основні умови кредитування були відображені у паспорті споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) A2820.

Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) A1239.

Кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https:// navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Правилами надання грошових коштів у кредит, які є невід`ємною частиною договору, встановлюється порядок укладення кредитного договору, а саме: відповідач на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказавши всі дані, відмічені в заявці обов`язкових для заповнення (п. 4.1 Правил); заявка подавалася відповідачем через особистий кабінет (п.4.8 Правил); позивач проінформував відповідача (п. 4.17 Правил) про прийняте рішення щодо видачі кредиту (смс-повідомленням на телефонний номер та електронним листом на адресу електронної пошти позивача) з гіперпосиланням на пропозицію щодо укладення договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»; відповідач в особистому кабінеті ознайомився із пропозицією ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо укладання електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, та надав відповідь позивачу електронним повідомленням (п.5.2 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий в смс-повідомленні); ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав підтвердження про укладання договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті відповідача та направлення примірника договору на адресу електронної пошти ОСОБА_2 .

Як вбачається з вищенаведеного порядку під час укладення договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення договору було б неможливе.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно зі ст. 11 ч. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі шляхом перерахування 01 лютого 2026 року о 18:22 кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у особистому кабінеті, за допомогою платіжної системи EasyPay через посередника платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» на підставі договору № 02.06.2020 від 10.06.2020, що підтверджується довідкою про підтвердження успішної оплати.

Відповідач прийняв кошти за договором, не скориставшись своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів відповідно до умов договору належним чином не виконував.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором відповідно до графіку платежів не виконував, сплативши всього 18806,57 грн, з яких 02 березня 2026 року 9500 грн, 03 березня 2026 року 9306,57 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1656-4546 від 01 лютого 2026 року станом на 17 червня 2026 року складає 84790,63 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 42000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21235,20 грн, які нараховані відповідно до умов договору за процентною ставкою 0,90 % за період з 01 лютого по 01 березня 2026 року та за стандартною процентною ставкою 1,00 % з 02 по 03 березня 2026 року та з 29 квітня по 15 червня 2026 року, за ставкою 0,01 % - з 04 березня по 28 квітня 2026 року, заборгованість за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України з 18 березня по 09 квітня 2026 року 19320 грн, а також заборгованість за комісією 2235,43 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо внесення оплати та виникнення заборгованості, 24 травня 2026 року позивач направляв вимогу про дострокове повернення кредиту за зареєстрованою адресою проживання, яку відповідач у встановлений строк не виконав.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як судом було встановлено відповідач ознайомився з умовами договору та інформацією про вартість кредиту і суми, які він має сплатити відповідно до графіку платежів, погодився з ними, та отримав кредит на загальну суму 42000,00 грн зі строком повернення вказаної суми до 01 серпня 2026 року, однак до теперішнього часу не повернув вказані кошти, чим порушив зобов`язання.

Слід звернути увагу на те, що діє свобода договору сторін і відповідач погодив розмір процентів, який відноситься до основного боргу і не є мірою відповідальності, тому нормами цивільного законодавства не передбачено їх зменшення.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, підписаного відповідачем, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за надання кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому беручи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачем, вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2235,43 грн також підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України з 18 березня по 09 квітня 2026 року у розмірі 19320 грн за невиконання відповідачем умов договору, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 596/2026 від 13 липня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України з 18 березня по 09 квітня 2026 року за невиконання відповідачем кредитного зобов`язання за договором № 1656-4546 від 01 лютого 2026 року у розмірі 21235,20 грн, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 65470,63 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 42000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21235,20 грн, та заборгованість за комісією 2235,43 грн.

Аналіз встановлених обставин свідчить про те, що доводи сторони відповідача не знайшли підтвердження у ході розгляду справи та спростовуються письмовими доказами.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 28 липня 2026 року, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактура № Р-00500249 від 03 серпня 2026 року, в якому зафіксовано перелік та вартість наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 , зокрема: аналіз документів 1 година 45 хвилин на суму 3829 грн; підготовка позовної заяви 2 години 45 хвилин на суму 6017 грн, всього на суму 9846 грн.

Враховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2055,76 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № № 1656-4546 від 01 лютого 2026 року у розмірі 65470,63 грн, з яких заборгованість за кредитом у розмірі 42000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21235,20 грн, та заборгованість за комісією 2235,43 грн, а також судовий збір у розмірі 2055,76 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя