Решение № 140644697, 15.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12892/26

Провадження № 2/712/6155/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Троян Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії здійснює діяльність із постачання теплової енергії населенню, організаціям та підприємствам усіх форм власності в місті Черкаси.

Позивач є виконавцем послуг із централізованого опалення (постачання теплової енергії) у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку та споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.

Позивач зазначає, що правовідносини між виконавцем та споживачем житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідними правилами надання послуг та типовими договорами.

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 відсутній будинковий лічильник обліку теплопостачання, нарахування за послуги здійснювалися пропорційно опалюваній площі квартири з урахуванням температури зовнішнього повітря відповідно до встановлених нормативів та тарифів.

У квартирі відповідача також не встановлено індивідуального лічильника теплової енергії.

За даним особовим рахунком плата за послугу постачання гарячої води не нараховувалася.

Позивач посилається на те, що між сторонами виникли договірні правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, а відсутність окремого письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих послуг.

Відповідач своєчасно та не в повному обсязі здійснювала оплату послуг із централізованого опалення, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2026 року становить 58 157,81 грн, що підтверджується листом-розрахунком за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 9 564,66 грн/ та три проценти річних у розмірі 3 581,23 грн. Зазначені нарахування здійснено за періоди прострочення до січня 2022 року включно, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 58 157,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 9 564,66 грн, три проценти річних у розмірі 3 581,23 грн, а всього 71 303,70 грн, а також судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалася.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки № 436360992 від 22 липня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Право власності на зазначену квартиру виникло на підставі договору дарування № 6585 від 21 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Захарченко А.І., та зареєстроване 23 жовтня 2003 року. Частка власності відповідача становить 1/1.

Таким чином, відповідач є власником зазначеного житлового приміщення протягом усього періоду, за який позивачем здійснено нарахування заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 не обладнаний будинковим лічильником обліку теплової енергії, а у квартирі АДРЕСА_2 відсутній індивідуальний прилад обліку теплової енергії.

За таких обставин нарахування плати за послуги здійснювалося відповідно до встановлених тарифів та нормативів споживання, пропорційно опалюваній площі квартири, з урахуванням вимог законодавства, чинного у відповідні періоди надання послуг.

Відповідно до наданого позивачем листа-розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на квартиру АДРЕСА_3 , нарахування за послуги з централізованого опалення здійснювалися починаючи з жовтня 2016 року.

Зазначений розрахунок містить відомості про щомісячні нарахування, здійснені платежі, перерахунки та залишок заборгованості.

Зокрема, у розрахунку відображено часткове погашення заборгованості, у тому числі платежі в розмірі 10 000 грн. у листопаді 2018 року, 10 000 грн. у вересні 2023 року та 5 000 грн. у травні 2024 року.

Вказані платежі враховані позивачем при визначенні залишку заборгованості.

Станом на 01 липня 2026 року заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) становить 58 157,81 грн.

При цьому з наданого розрахунку вбачається, що за особовим рахунком відповідача плата за послуги з постачання гарячої води не нараховувалася, а заявлена до стягнення заборгованість утворилася саме за послуги з централізованого опалення.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами і тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з частиною першою статті 9 зазначеного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд враховує, що відсутність укладеного між сторонами окремого письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц та від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц.

Таким чином, відповідач як власник квартири та споживач житлово-комунальних послуг зобов`язана здійснювати оплату фактично наданих послуг з централізованого опалення.

Надані позивачем письмові докази, зокрема лист-розрахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 , підтверджують нарахування плати за послуги, часткове здійснення платежів та наявність непогашеної заборгованості.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в повному обсязі, неправильності здійснених нарахувань або ненадання відповідних послуг суду не подано.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 58 157,81 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання та поділяє його долю.

Позивачем надано окремі розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, здійснені за періоди прострочення виконання грошового зобов`язання до січня 2022 року включно.

Відповідно до наданих розрахунків інфляційні втрати становлять 9 564,66 грн., а три проценти річних - 3 581,23 грн.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено особливості нарахування та стягнення відповідних платежів у період воєнного стану.

Водночас, заявлені позивачем інфляційні втрати та три проценти річних нараховані за періоди прострочення, які завершилися до 24 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Отже, встановлені на період воєнного стану обмеження не поширюються на заявлені позивачем нарахування за попередній період.

Дослідивши надані розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 564,66 грн та трьох процентів річних у розмірі 3 581,23 грн ґрунтуються на положеннях частини другої статті 625 ЦК України та підлягають задоволенню.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 71 303,70 грн, з яких: 58 157,81 грн. заборгованість за послуги з централізованого опалення, 9 564,66 грн. інфляційні втрати, 3 581,23 грн. три проценти річних.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 13, 322, 525, 526, 625, 629 ЦК України, статтями 7, 9, 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 268, 280284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП невідомий, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, IBAN НОМЕР_2 , філія Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 354507, код ЄДРПОУ 00204033, заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) станом на 01.07.2026 року в розмірі 58 157,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 9 564,66 грн, три проценти річних у розмірі 3 581,23 грн, судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, а всього 74 631,70 грн (сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять одна гривня 70 копійок).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», юридична адреса: м. Черкаси, просп. Хіміків, 76, IBAN НОМЕР_2 , філія Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 354507, код ЄДРПОУ 00204033.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП невідомий, проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 .