Решение № 140644335, 08.10.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/49/26

Номер провадження2/701/178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - Г.І.Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради, треті особи на стороні відповідача: Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування особи на утримані померлого,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нескучне Волноваського району Донецької області під час виконання військових обов`язків по захисту держави загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Позивач та батько ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали шлюб 12 липня 2005 року. Після укладення шлюбу позивачка, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом, однією сім`єю і вона виховувала ОСОБА_2 як рідного сина. Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , вихованням сина не займалася та рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17.06.2003 року, у справі №2-301-2003, була позбавлена батьківських прав. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 09.11.2011 року, у справі №1/2312/127/11 ОСОБА_4 засуджена за ч. 1 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 . Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 03.10.2012 року, у справі №2312/1025/2012 була повторно засуджена за ч. 2 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 до 2 років обмеження волі. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 17.07.2014 року, у справі №701/759/14-к була повторно засуджена за ч. 2 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 до 2 років обмеження волі за сукупністю вироків. 5 червня 2019 року ОСОБА_2 було призвано на строкову військову службу, а після проходження строкової військової служби 19 листопада 2020 року він повернувся додому і проживав разом із нею. Його батько, а позивача чоловік - ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 18 грудня 2020 року, ОСОБА_2 підписав контракт в добровільному порядку та почав проходити військову службу за контрактом. Після смерті його батька, позивач фактично залишилася одна рідна людина у ОСОБА_2 , і наші родинні стосунки ще більше укріпилися. Вони постійно спілкувалися та підтримували родинні стосунки, ОСОБА_2 приїздив часто у відпуску, а також матеріально утримував її, так як за станом здоров`я, та віком вона не мала можливості працевлаштуватися. За власного ініціативою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 видав на її ім`я довіреність, якою уповноважив позивача бути його представником, в тому числі отримувати належні йому кошти. 10 серпня 2022 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким призначив її його спадкоємцем за заповітом. Фактично з травня місяця 2021 року, і до дати його смерті, вона перебувала на утриманні у ОСОБА_2 , який за власного ініціативою утримував її шляхом перерахунку коштів на позивача платіжну картку, або передавав кошти через своїх побратимів, та іншими способами. Позивач прийняла спадщину після ОСОБА_2 , за її заявою у Маньківській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу за №70388322 у 4 спадковому реєстрі. Встановлення факту перебування на утриманні у ОСОБА_2 її необхідно для захисту своїх соціальних та майнових прав, в тому числі отримання одноразової грошової допомоги у разі гибелі військовослужбовця. Тому вона змушена звернутися до суду, так як на даний час, іншим чином встановити даний факт неможливо.

Позивачка та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача: Маньківської селищної ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити вцілому.

Представник третьої особи: Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, але його неявка не перешкоджає рпозгляду справи по суті у його відсутність із врахуванням його письмової позиції щодо заперечення в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нескучне Волноваського району Донецької області під час виконання військових обов`язків по захисту нашої держави загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.13).

Позивач та батько ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали шлюб 12 липня 2005 року (а.с.8).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після укладення шлюбу позивачка, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом, однією сім`єю і вона виховувала ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , вихованням сина не займалася, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17.06.2003 року, у справі №2-301-2003, була позбавлена батьківських прав. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 09.11.2011 року, у справі №1/2312/127/11 була засуджена за ч. 1 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 . Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 03.10.2012 року, у справі №2312/1025/2012 була повторно засуджена за ч. 2 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 до 2 років обмеження волі. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 17.07.2014 року, у справі №701/759/14-к була повторно засуджена за ч. 2 ст. 164 КК України, за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 до 2 років обмеження волі за сукупністю вироків. Вони постійно спілкувалися та підтримували родинні стосунки, ОСОБА_2 приїздив часто у відпуску, а також матеріально утримував її, так як за станом здоров`я, та віком вона не мала можливості працевлаштуватися .Встановлення факту перебування на утриманні у ОСОБА_2 її необхідно для захисту своїх соціальних та майнових прав, в тому числі отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Уманської даржавної адміністрації №828 від 27.09.2021 р. вбачається, що позивач перебувала на обліку з 06.04.2011 р. по 22.10.2004 р. та отримувала компенсацію особам, які надають соціальні послуги, відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2004 р. №558 особі з інвалідністю: ОСОБА_3 , 1968 р.н.

Суд звертає увагу на те, що дана довідка №828 датована 2021 р.

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27).

Згідно довідки про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 09.08.2011 р. по 27.01.2023 р. за адресою АДРЕСА_1 вбачається факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в даний період (а.с.12).

Згідно псвідчення серії УБД №374158 вбачається, що ОСОБА_2 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.14).

Копія військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 підтверджує факт, що останній був військовозобов`язаним та проходив строкову службу у період з 2019 по 2020 р.р.(а.с.15-17).

Тобто аналізуючи дані докази надані позивачем, суд не вбачає в даному випадку навіть належного підтвердження того, що ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби в ЗСУ в час зазначений в свідоцтві про смерть, за обставин вказаних позивачем.

Будь-яких інших доказів того, що на момент смерті він був військовослужбовцем суду не надано.

Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.08.2022 р. за №69713399 підтверджує факт реєстрації заповіту вчиненого заповідачем: ОСОБА_2 (а.с.18).

Згідно заповіту від 10.08.2022 р. вбачається, що ОСОБА_2 визначив спадкоємицею свого усього майна позивача (а.с.24).

Також ОСОБА_2 надав позивачу довіреність щодо його представництва позивачу (а.с.23)

Згідно довідки про рух коштів від 08.05.2024 р. вбачається наявність переказів на картку позивача певних грошових коштів за період з 06.2021 р. по 08.2022 р. від ОСОБА_5 (а.с.19-20).

Згідно довідки про рух коштів від 08.05.2024 р. вбачається наявність переказів на картку позивача певних грошових коштів за період з 08.2022 р. по 01.2023 р. без зазначення відправника даних коштів.(а.с.21-22).

Згідно довідки №16.6.2-19/282 від 23.07.2025 р. Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості вбачається, що позивачка станом на 23.07.2025 р. в Управлінні не зареєстрована (а.с.85).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вбачається що позивач на обліку не знаходиться та пенсію не отримує (а.с.85 на звороті).

Згідно письмових заяв гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що останні підтверджуєть факт того, що ОСОБА_2 проходив службу в ЗСУ, спілкувався з позивачкою, відвідував її, допомагав по господарству та матеріально її утримував (а.с.122128,142-144).

Суд сприймає дані письмові покази в частині зазначення факту матеріального утримання позивачки ОСОБА_2 критично, оскільки на думку суду дані особи не можуть чітко стверджувати даний факт в розумінні систематичності та єдиного джерела доходу позивача.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом cвого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Встановлення факту перебування позивача на утриманні особи, яка загинула, має для позивача юридичне значення і потрібне для отримання нею одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Виходячи з мети встановлення позивачем факту перебування на утриманні свого пасинка, суду необхідно встановити, чи входить вона до кола осіб, що мають право на такі виплати згідно з вимогами, передбаченими Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає членів сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, системне тлумачення положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на 26.03.2023, тобто на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування двох умов: 1) вони є непрацездатними та 2) вони перебували на його утриманні.

Особи, які вважаються непрацездатними, вказані в ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а умови перебування на утриманні вказані в ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Тобто, для встановлення факту перебування на утриманні, утримання мало бути повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що на момент загибелі ОСОБА_2 позивач є повнолітньою особою та працездатною особою.

Жодних доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суду не надано.

Позивач обгрунтовуючи позовні вимог посилається на поганий свій стан здоров`я, проте суду останньою не надано жодного доказу на підтвердженя даного факту.

Згідно довідки про рух коштів від 08.05.2024 р. вбачається наявність переказів на картку позивача певних грошових коштів за період з 06.2021 р. по 08.2022 р. від ОСОБА_5 (а.с.19-20).

Згідно довідки про рух коштів від 08.05.2024 р. вбачається наявність переказів на картку позивача певних грошових коштів за період з 08.2022 р. по 01.2023 р. без зазначення відправника даних коштів.(а.с.21-22).

Проте на думку суду дані виплати не можуть свідчити про наявність у померлого обов`язку чи постійної практики утримання позивачки, оскільки судом не встановлено, а довідки не містять інформації щодо призначення даних переказів саме на утримання позивача, а не на інші цілі..

Сам факт надання окремих грошових сум не є достатнім підтвердженням того, що військовослужбовець протягом життя взяв на себе обов`язок утримувати позивачку та забезпечував її основні потреби.

Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

За таких обставин, надані докази в частині переказів коштів можуть свідчити лише про окремі факти фінансової підтримки, але не підтверджують наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 , утриманкою загиблого військовослужбовця.

В даному випадку позивач відносно ОСОБА_2 є мачухою, а ОСОБА_2 є пасинком позивачу, оскільки судом не встановлено факту усиновлення.

Позивач є особою, яка не досягла пенсійного віку і не є особою з інвалідністю та є працездатною. Працездатна особа відповідно зобов`язана утримувати себе самостійно і не є утриманцем.

Відносини між мачухою та пасинком регулюються ст. 270 СК України, згідно якої повнолітні падчерка, пасинок зобов`язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п`ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу. Обов`язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Тобто обов`язковою ознакою є непрацездатність особи, яка в даному випадку відсутня.

Крім того позивачем не надано суду доказів про відсутність інших осіб, які могли б утримувати в разі необхідності позивача визначених чинним законодавством України.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , про встановлення факту перебування на утриманні померлого ОСОБА_2 , є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 81, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 270 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради, треті особи на стороні відповідача: Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування особи на утримані померлого відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 15.10.2026 р.

Суддя І.Д.Калієвський