Решение № 140644126, 14.10.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/684/26

Провадження № 2/693/685/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.10.2026 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді Коцюбинської Ю.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Романенко М.Е. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначає, що 05.07.2013 року Жашківський районний суд Черкаської області ухвалив рішення по справі № 693/961/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11113296000 від 31.01.2007 р. у розмірі 1630,13 грн., 23394,47 дол. США.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Таким чином, рішення, яке виніс Жашківський районний суд Черкаської області не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів (ухвали про заміну сторони виконавчого провадження (№ 693/979/15-ц від 25.08.2015 року), право грошової вимоги належить саме ТОВ «Він ФІНАНС».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Рішення суду не виконувалось відповідачами у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) =

1.21866444

Інфляційне збільшення:

1630,13 x 1.21866444 - 1630,13 = 356,45 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Всього штрафних санкцій : 146,57 грн.

ПЕРІОД 1: з 25/02/2019 до 31/12/2019 (23 394,47 х 3% х 310/365) = 596,08 дол.США,

ПЕРІОД 2: з 01/01/2020 до 31/12/2020 (23 394,47 х 3% х 366/366) = 701,83 дол.США,

ПЕРІОД 3: з 01/01/2021 до 23/02/2022 (23 394,47 х 3% х 419/365) = 805,67 дол.США.

У зв`язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 146,57 грн. та інфляційні збитки у розмірі 356,45 грн. (разом становить 503,02 грн), що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

Враховуючи наявність непогашеної заборгованості в іноземній валюті до неї застосовується нарахування виключно 3% річних. За наведеними вище формулами у відповідні терміни сума боргу становить (в валюті заборгованості) відповідно 596,08 дол. США; 701,83 дол. США; 805,67 дол. США, що в перерахунку (для обчислення розміру судового збору) становить 92641,66 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив, стягнути з відповідачів на його користь збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 693/961/13-ц у розмірі 503,02 грн. та 2103,58 дол. США, судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 14.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказану ухвалу направлено відповідачам за місцем їх реєстрації, проте до суду повернувся поштовий конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачи належним чином повідомлені про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення, отже вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відзив на позов від відповідача до Жашківського районного суду Черкаської області не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом установлено, що 31.01.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11113296000 про надання споживчого кредиту та заставу майна, відповідно до якого відповідач отримав в кредит 20 406 доларів США на термін до 31.01.2014 р.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25.07.2013 у цивільній справі № 693/961/13-ц позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 23 394 долари США 47 центів, що за курсом НБУ станом на 23.04.20132 року становить 163 013 грн 02 коп. за кредитним договором № 11113296000 від 31.01.2007 року, солідарно. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» оплачений судовий збір при подачі заяви до суду в розмірі 1630 грн 13 коп, солідарно.

Рішення суду набрало законної сили та на даний час не виконано.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 25.08.2015 року, заяву товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «ДОВІРА та ГАРАНТІЯ» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОВІРА та ГАРАНТІЯ» у цивільній справі № 693/961/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Періоди прострочення грошового зобов`язання: з 25.02.2019 по 23.02.2022 із розрахунку позивача вбачається, що загальна кількість днів прострочення грошового зобов`язання 1095. Розмір 3 % річних становить 596,08 доларів США, 701,83 доларів США, 805,67 доларів США, що в перерахунку (для обчислення розміру судового збору) становить 92641,66 грн.

Розмір інфляційних витрат за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 згідно розрахунку позивача становить 503,02 грн.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач обґрунтував своє звернення до суду вимогами ст. 625 ЦК України, яким передбачено, що кредитор має право на стягнення в примусовому порядку з боржника 3 % річних від простроченої суми заборгованості внаслідок невиконання рішення суду.

Згідно із ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положення ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу за час прострочення.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 11 ЗУ «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»).

За пунктом 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05.10.2016 чинності ЗУ від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тобто, за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у ст. 12 ЗУ від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена ст. 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Метою застосування ст. 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 вказано, що можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово.

Крім того, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що до грошового зобов`язання можливість примусового стягнення якого за судовим рішенням остаточно втрачена, положення ст. 625 ЦК України не застосовуються. Зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі. Тобто, таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким хоч і позбавлені примусового захисту, проте їх добровільне виконання визнається належним. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку згідно з рішенням) не можна застосовувати правила ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В ухвалі Жашківського районного суду Черкаської області від 25.08.2015 зазначено, що на підставі рішення Жашківського районного суду Черкаської області 16.07.2013 року було видано виконавчий лист № 693/961/13-ц, який подано до відділу державної виконавчої служби Жашківського районного управління юстиції для належного виконання рішення суду від 05.07.2013 року.

Суд звертає увагу, що позивачем не зазаначено відомостей щодо стану виконавчого провадження, зокрема чи перебуває рішення суду на виконанні, чи завершене виконавче провадження, а також чи виносилися постанови про закінчення або повернення виконавчого документу стягувачу, що унеможливлює встановлення обставин виконання (або невиконання) судового рішення.

Стороною позивача не надано суду доказів, що позивач звертався до суду з заявою про поновлення пропущених строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання, однак тривала відсутність активних дій по реалізації банком такого свого права протягом невизначеного часу не може порушувати права боржника та давати банку можливість постійно стягувати штрафні санкції за невиконання рішення суду, по виконанню якого сам же кредитор не вчиняє жодних передбачених законом дій протягом розумного проміжку часу.

Суд зазначає, що у встановлені законодавством строки, ні первісний кредитор, ні позивач не проявили належної обачності та розумної зацікавленості в реалізації свого права на примусове виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05.07.2013 у справі № 693/961-13-ц.

З огляду на вищевикладене, будучи позивачем у справі та стягувачем за виконавчим документом, позивач не може бути необізнаним з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача).

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 згідно яких Велика Палата зауважила, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка після вичерпання можливості примусового стягнення основного зобов`язання, правила ч. 2 ст. 625 ЦК України до основної вимоги не застосовуються. Надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги про стягнення додаткових сум за основною вимогою, яка вже не підлягає примусовому захисту через недбалість самого кредитора, суперечило б принципу правової визначеності.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У звязку з вищевикладеним, суд проходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська