Решение № 140643913, 14.10.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 367/15256/25

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 рокуселище БородянкаБородянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 листопада 2018 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2021542075, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. 11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 11/2/20. Того ж дня між ТОВ «Діджи Фінанс» і ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» було укладено договір факторингу № 437/ФК/-20. 12 квітня 2021 року між ТОВ «Цикл Фінанс» і ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» укладено договір факторингу № 12/4/21, згідно якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло всіх прав вимоги за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Цикл Фінанс») становить 17 885,34 грн, із яких: 12 644,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн - заборгованість по відсотках, 5 259,50 заборгованість по комісії. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року в розмірі 17 885,34 грн і судові витрати.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено її право на подання відзиву на позов.

19 березня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання вказала, що вона дійсно могла оформлювати кредит на придбання мобільного телефона, документи були втрачені під час повномасштабного вторгнення та бойових дій на території України. Вона частково здійснювала платежі, але інформації стосовно реального залишку боргу не має. Також вказала, що сплив строк позовної давності, оскільки кредитний договір укладено у 2018 році.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 листопада 2018 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2021542075, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 24 950,00 грн, строком кредитування 24 місяці, зі сплатою 0,01% річних, дата остаточного повернення кредиту 23 листопада 2020 року. Відповідно до графіка платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, загальна вартість кредиту становить 30 192,72, з яких: 24 950,00 грн тіло кредиту, 2,22 грн проценти, 5 239,50 грн щомісячна комісія.

11 грудня 2020 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 11/2/20, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року в загальному розмірі 17 885,34 грн, із яких: 12 644,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн - заборгованість по відсотках, 5 239,50 грн заборгованість по комісії.

11 грудня 2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було укладено договір факторингу № 437/ФК-20, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року в загальному розмірі 17 885,34 грн, із яких: 12 644,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн - заборгованість по відсотках, 5 239,50 грн заборгованість по комісії.

12 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» і ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 12/4/21, за умовами якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року в загальному розмірі 17 885,34 грн, із яких: 12 644,18 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1,66 грн - заборгованість по відсотках, 5 239,50 грн заборгованість по комісії.

Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала і її заборгованість, згідно розрахунку, становить 17 885,34 грн, з яких: 12 644,18 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,66 грн заборгованість за відсотками, 5 239,50 грн - комісія. З розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 сплатила в рахунок погашення заборгованості грошові кошти у розмірі 12 305,82 грн, які були враховані в розрахунку заборгованості.

Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає, відповідачем він не спростований.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до ОСОБА_2 з вимогою від 08 липня 2025 року про погашення кредитної заборгованості в розмірі 17 885,34 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 15 серпня 2025 року.

Проте, як убачається із позовної заяви, вказана вимога залишилася без виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 645,84, з яких: 12 644,18 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,66 грн заборгованість за відсотками.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за комісією у розмірі 5 239,50 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

З специфікації до кредитного договору вбачається, що позичальнику встановлено комісію в розмірі 3%, що також підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, однак без уточнення найменування конкретної послуги та систематичності її надання.

Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання послуг за які необхідно нараховувати щомісячну комісію.

Враховуючи те, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі й за ті, які за законом за умовами їх надання один раз на місяць повинні надаватись безоплатно, то позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.

За умовами договору № 2021542075, укладеного між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 23 листопада 2018 року, строк кредитування становить 24 місяці до 23 листопада 2020 року.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 15 грудня 2025 року.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину, який неодноразово продовжувався і закінчився лише 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року визначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, акт 2021542075 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Гулієвою С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 3 000,00 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 121,30 грн (3 000,00 грн х 70,71 % : 100%).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 712,76 грн, виходячи з розрахунку: 12 645,84 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 17 885,34 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 43453613, НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк», код банку МФО 300346) заборгованість за кредитним договором № 2021542075 від 23 листопада 2018 року у розмірі 12 645 (дванадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) гривень 76 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) гривня 30 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14 жовтня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО