Решение № 140642897, 15.10.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/488/26

Провадження №:2/138/941/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101299304 в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах платності, строковості та зворотності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 28.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 28072025, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» передало (відступило) позивачу право грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 101299304, заборгованість за яким становила 16963,10 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 2757,60 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 1000 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 2100 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 6105,50 грн. сума заборгованості за неустойкою. Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_2 не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 16963,10 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та витребувано докази.

17.03.2026 до суду надійшли витребувані документи.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала. 26.03.2026 до суду від представника відпповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що відповідач стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, які використали її персональні дані для отримання коштів за кредитними договорами, з приводу чого відповідач неодноразово зверталась в поліцію з метою встановлення осіб, які вчинили шахрайські дії та притягнення їх до відповідальності. За викладених обставин ОСОБА_1 не мала наміру укладати спірний договір та не погоджувала жодні істотні умови, більше того, навіть не була обізнана про його існування. При цьому, представник відповідача вказав, що позивач звернувся зі стягненням боргу до закінчення строку кредитування без належного виконання норм ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, до позову не долучено доказів того, що позивач складав та направляв відповідачу досудову вимогу. Крім того, умовами кредитного договору не передбачено права кредитодавця розірвати кредитний договір в односторонньому порядку. Також, представник відповідача вказав на незаконність стягнення плати за обслуговування кредиту (комісії), оскільки з наданих позивачем доказів неможливо встановити за які саме послуги надані товариством, стягується комісія, а відтак нарахована позивачем комісія за обслуговування кредиту в сумі 2100 грн. є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки в розмірі 6105,50 грн. Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

30.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказала на необґрунтованість заперечень представника відповідача щодо відсутності права позивача на звернення до суду з позовом до закінчення строку дії кредитного договору, оскільки наявність прострочення виконання окремих зобов`язань (невнесення передбачених договором платежів) надає право кредитору на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості до закінчення загального строку дії договору. При цьому, направлення письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальнику не є обов`язковим.

Відповідач правом подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору) визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦПК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд встановив, що 24.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101299304, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Вказаний договір укладений сторонами в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника (SMS) або у месенджери, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 5000,00 грн., який надається строком на 345 днів з 24.04.2025. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 . Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) 04.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

В пункті 1.5 Кредитного договору передбачено, що загальні витрати Позичальника за кредитом складають 17008.80 грн. Денна процентна ставка складає: (17008.80 грн. / 5000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.99%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6713.76 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 22008.80 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів.

Згідно з пунктами 1.5.1-1.5.2 комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) 7700,00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п. 1.3, 1.4 Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

До позовної заяви позивачем приєднано Копію кредитного договору № 101299304, Графік платежів за договором про споживчий кредит № 101299304 від 24.04.2025 як Додаток №1 до Кредитного договору, Заява на отримання кредиту №101299304 від 24.04.2025, як додаток №2 до Договору про споживчий кредит №101299304 від 24.04.2025, Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором, як Додаток №3 до Договору про споживчий кредит №101299304 від 24.04.2025, Паспорт споживчого кредиту № 101299304 (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.

Таким чином, укладаючи вказаний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення договору № 101299304 від 24.04.2025 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

24 квітня 2025 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 103112382 від 24.04.2025.

Також, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ «Комерційний банк «Глобус» надіслав суду повідомлення за вих. № 1493-БТ від 11.03.2026, зі змісту якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 АТ «Комерційний банк «Глобус» емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 24.04.2025 були зараховано кошти в сумі 5000 грн.

Таким чином, наданими доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5000,00 грн., а відтак і а відтак і факт виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу.

Також, судом встановлено, що 28.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 28072025, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов`язання та іншими платежами, згідно кредитних договорів, за наявності, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження факту укладення вказаного договору позивач надав копію Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 3 за Договором факторингу № 28072025 від 28.07.2025 підписаний сторонами.

Як вбачається з Реєстру боржників № 3 до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 101299304 загальна сума заборгованості за яким станом на 28.07.2025 становила 16963,10 грн., з яких 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2757,60 грн. сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 1000 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 2100 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6105,50 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Крім того, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачувала в повному обсязі заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 101299304 від 24.04.2025 позивачем надано відомості про щоденні нарахування та погашення за період з 24.04.2025 по 28.07.2025, з якого вбачається, що станом на 28.07.2025 заборгованість відповідача становить 16963,10 грн., з яких 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2757,60 грн. сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 1000 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 2100 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6105,50 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), згідно п.4.1 договору

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Разом з тим представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав неукладення спірного кредитного договору відповідачем.

При цьому, суд відхиляє заперечення представника відповідача, що відповідач не укладала кредитний договір та її персональними даними скористались треті особи. Оскільки, зазначені представником відповідача фактичні обставини не підтверджені належними допустимими та достатніми доказами.

Так, представником відповідача надана суду копія скарги ОСОБА_1 адресованої слідчому судді Дніпровського районного суду міста Києва на бездіяльність уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , яка не містить дати звернення та зі змісту якої вбачається, що 24.04.2025 невідомі особи ошукали скаржника шляхом отримання споживчих кредитів в мікрофінансових установах та в подальшому переведенні грошових коштів на рахунок, який розміщено в АТ «Ощадбанк».

Також, представником відповідача надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12025105040000555 від 13.06.2025, згідно з яким відомості внесені на підставі ухвали слідчого судді від 06.06.2025 за скаргою ОСОБА_1 , яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою останньої про те, що 25.04.2025 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , невстановлена досудовим розслідуванням особа незаконно використала конфіденційну інформацію про особу. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 182 КК України.

Разом з тим, внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , без кінцевого обвинувального судового рішення у кримінальному провадженні, не є належним доказом та підставою для відмови у позові. Крім того, представник відповідача не надала суду докази, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 повідомила кредитодавця про вчинення шахрайських операцій щодо неї, про укладення іншими особами від її імені кредитного договору, про одержання ними коштів тощо.

Також, відповідач не звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). В п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 зазначено «концепцію негативного доказу». Велика Палата Верховного Суду вказує: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Суд доходить висновку, що наданими позивачем письмовими доказами, які не спростовані відповідачем, підтверджений факт укладення кредитного договору в електронній формі, факт надання кредиту, існування заборгованості за кредитним договором, позивачем наданий її розрахунок. Разом з тим, відповідач не надала власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б підтверджували повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Щодо заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача суд зазначає наступне.

Так, представник відповідача заперечуючи щодо задоволення позову посилається на те, що позивачем не дотримано вимог Закону України «Про споживче кредитування» та не направлено відповідачу письмову вимогу про дострокове повернення кредиту.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Матеріалами справи підтверджено, що умовами кредитного договору від 24.04.2025 передбачено, що товариство надало позичальнику строковий кредит на споживчі цілі, а саме з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п.1.1 кредитного договору), а тому на кредитні правовідносини між сторонами поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Умовами пунктів 1.4, 2.4.3 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 04.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). У разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність.

При цьому згідно зі ст.ст. 212,611,651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату позичальник зобов`язується повернути суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 04 квітня 2026 року, однак 13 лютого 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 достроково заборгованість за кредитним договором в розмірі 5000 грн. (за тілом кредиту).

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу та відсутні докази отримання такої вимоги останньою.

Таким чином, умовами кредитного договору було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (пункт 2.4.3 договору), а також ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», однак позивач не надав належних доказів виконання зазначених вимог, при цьому відсутні і докази отримання такої вимоги відповідачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення із відповідача усієї суми заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, згідно з графіком платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору від 24.04.2025 сума кредиту 5000 грн., строк кредиту з 24.04.2025 по 04.04.2026, сума кредиту розрахована на 345 днів, позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період (кожні 15 днів) в розмірі, який включає тіло кредиту в сумі по 100 грн. та нараховані проценти за користування кредитом станом на день погашення.

Як вбачається із даного графіку платежів, станом на 13.02.2026 (день звернення з позовом) у відповідача виникло зобов`язання сплатити чергові платежі за тілом кредиту за період з 24.04.2025 по 03.02.2026 (18 платежів) на суму 1800 грн (100 грн. х18).

У зв`язку з наведеним, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту станом на 13.02.2026 в розмірі 1800 грн.

Щодо заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2757,60, суд зазначає, що розрахунок заборгованості в частині нарахування вказаних відсотків здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому суд вважає вказаний розрахунок відсотків вірним.

Щодо стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Штраф нарахований позивачем за період з 12.05.2025 по 28.07.2025 та становить 6000 грн.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року та на даний час не припинений.

При цьому, штраф за невиконання умов договору в розмірі 6000 грн. нарахований позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сплата відповідачем штрафу, нарахованого за невиконання умов кредитного договору в сумі 6000 грн., підлягає списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості за комісіями, суд зазначає наступне.

Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з нього комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором, зважаючи на те, що умови договору, якими визначено сплату комісії суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 1000 грн. було визначено як плату за надання кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись кредитодавцем.

Крім того пунктом 1.5.2 договору визначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 7700,00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою.

Відповідно до частин 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що він поніс додаткові витрати за обслуговування кредитної заборгованості. Тому, нарахована позивачем комісія в сумі 2100 грн не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісіям в сумі 3100 грн. необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Зважаючи на викладене вище та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, а також те, що укладений між відповідачем та ТОВ «Мілоан» Кредитний договір № 101299304 від 24.04.2025 встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, але позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище кредитним договором у загальному розмірі 4557,60 грн. (тіло кредиту в сумі 1800 грн. та нараховані відсотки в сумі 2757,60 грн.).

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 4557,60 грн. тобто 26,87 % від заявленої вимоги (16963,10 грн.), то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 715,39 грн., а судовий збір у сумі 1947,01 грн. суд покладає на позивача.

Також, представник відповідача просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002838, Ордеру серії № АР1293908 від 12.03.2026, Договору про надання правничої допомоги від 07.03.2026 відповідач ОСОБА_1 та адвокат Скользнєва В.В. домовились, що Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти права та інтереси Клієнта в усіх судових установах України, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, у відносинах з приватними виконавцями.

Згідно акту здачі-прийняття наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги від 07.03.2026 сторони погодили, що адвокатом надано наступні послуги: Ознайомлення з матеріалами справи - 1,5 година - 2000 грн.; написання відзиву на позовну заяву 2 години 4000 грн. Всього загальний розмір гонорару - 6000 грн.

На підтвердження сплати відповідачем гонорару адвокату в сумі 6000 грн. представником відповідача надано Квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 12.03.2026.

Разом з тим, представник позивача, заперечуючи щодо розміру понесених відповідачем витрат на правову допомогу послався на їх неспівмірність зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), невідповідність критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому просив визнати їх такими що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Тому виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представниками відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16963,10 грн., тобто у справі незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція відповідача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, написання відзиву не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про необхідність зменшення відповідачу розміру витрат на професійну правничу допомогу з 6000 грн. до 4000 грн., оскільки саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

При цьому, зважаючи, що суд відхилив 73,13% позовних вимог позивача (100%- 26,87%+73,13%), а відтак, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог у розмірі 2925,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 512, 514, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 549, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 638 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк», юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2) заборгованість за Кредитним договором № №101299304 від 24.04.2025 в розмірі 4557 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 60 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк», юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2) судовий збір у сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 39 коп.

Судовий збір в сумі 1947 (одна тисяча дев`ятсот сорок сім) грн. 01 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, адреса для листування: вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, реєстраційний облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник відповідача: Скользнєва Валерія Владиславівна, адреса для листування: АДРЕСА_3 , реєстраційний облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя: Т.Ю. Холодова