Решение № 140641536, 14.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"14" жовтня 2026 р. Справа № 363/3716/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

16 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (далі ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22030000091837 від 23 жовтня 2018 року в розмірі 49 519 грн 01 коп., витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22030000091837, який складається з публічної частини Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затвердженого банком і розміщеного на його офіційному вебсайті www.creditdnepr.com.ua (далі УДБО), та індивідуальної частини безпосередньо кредитного договору .Позивач зазначає, що банк належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 49 600 грн шляхом їх зарахування на поточний рахунок клієнта. Водночас відповідач належним чином не виконував узяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Крім того, позивач посилається на те, що 11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого банк відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22030000091837 від 23 жовтня 2018 року.За розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача становить 49 519 грн 01 коп., з яких 40 479 грн 35 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 143 грн 34 коп. - заборгованість за процентами та 7 896 грн 32 коп. - заборгованість за комісією.

Процесуальні дії та рішення у справі.

23 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

05 жовтня 2026 року протокольною ухвалою суд постановив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не подав.

Матеріали справи містять докази вжиття судом заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, зокрема поштові відправлення, повернуті з відміткою «адресат відсутній», довідку про доставку повідомлення та оголошення про виклик до суду, розміщене на офіційному вебпорталі судової влади України.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 23.10.2018 року Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22030000091837, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі - Кредитний договір).

Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі, такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 49 600 грн; строк кредитування 60 місяців; кінцева дата повернення кредиту 23.10.2023 року; цільове призначення: споживчі цілі; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 1,99% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0.001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0 % річних.

Відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається шляхом зарахування суми кредиту кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Згідно п. 1.5. договору, клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ СК УНІКА ЖИТТЯ суму страхового платежу у розмірі 9 600 грн за весь період страхування, згідно договору страхування №ВР-22030000091837 від 23.10.2018 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних анутеїтних (рівномірних) платежів.

Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4цього Договору, погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та дії до повного виконання сторонами зобов`язання за цим договором. (п. 3.1.).

Власноручним підписом під цим договором позичальник засвідчив свою згоду з його умовами та погодився на відкриття поточного рахунку в банку на своє ім`я.

Відповідно до виписки із особового рахунку відповідача за період з 23.10.2018 року по 10.04.2024 року, останній отримав та користувався кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим АТ "Банк Кредит Дніпро", станом на 10.04.2024 року, заборгованість відповідача становить 49 519 грн 01 коп., з яких 40 479 грн 35 коп. - залишок простроченого кредиту; 1 143 грн 34 коп. - залишок прострочених відсотків; 7 896 грн 32 коп. залишок прострочених комісій.

11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступило на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №22030000091837.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.12.2025 року до Договору факторингу №11/04/24, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №22030000091837 від 23.10.2018 року у сумі 49 519 грн 01 коп., з яких: 40 479 грн 35 коп. заборгованість за основним боргом, 1 143 грн 34 коп. заборгованість за відсотками; 7 896 грн 32 коп. заборгованість за комісіями.

Застосовані норми права.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні та виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні та виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в іншій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду в п. 32.8 зазначеної постанови дійшла висновку про недопустимість встановлення щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а тому відповідне положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно у строки та розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (п.п. 2931) зроблено висновок про те, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної з банком особи як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону № 2121-III), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, які банк або позичальник вчиняє з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківської послуги, яку замовив позичальник (або супровідної до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їх учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями або бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання зазначених принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц не відступив від висновків, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17, та дійшов висновку, що положення укладеного 28 травня 2008 року кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними.

Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у відповідних відносинах. Отже, такі умови договору порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України).

У постанові від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що з огляду на зміст приписів частин першої та другої ст. 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла ч. 3 ст. 55 Закону № 2121-III. Тому така умова договору порушує публічний порядок.

Мотиви і висновки суду.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22030000091837, на підставі якого відповідачу видано кредитні кошти, а 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до якого ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права нового кредитора, у тому числі права вимоги до відповідачки за кредитним договором №22030000091837, у загальному розмірі 49 519 грн 01 коп.

Відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідних зобов`язань, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію, передбачену кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією суд, враховуючи наведене нормативне обґрунтування, зазначає, що плата може бути передбачена за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Водночас, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 7 896 грн 32 коп. є безпідставними, оскільки відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 41 622 грн 69 коп. на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», з яких: 40 479 грн 35 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 143 грн 34 коп. заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, у тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в розмірі 7 200 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в цій справі в розмірі 3 000 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 41 622 грн 69 коп. із загальної заявленої суми 49 519 грн 01 коп., з відповідача підлягає стягненню судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 84,05 % (41622,69 / 49519,01 х 100 %).

Відповідно, судовий збір у пропорційній частці задоволених позовних вимог становить 2 237 грн 74 коп. (2 662,40 х 84,05 %), а витрати на професійну правничу допомогу 2 521 грн 50 коп. (3 000,00 х 84,05 %).

Керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 622 грн 69 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 237 грн 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 521 грн 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, ідентифікаційний код юридичної особи 43575686).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник