Решение № 140641244, 09.10.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9162/25

Провадження № 2др/359/67/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.С.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги,-

встановив :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги.

Рішенням суду від 12 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуго-вування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену договором № 101 від 07 травня 2021 року в розмірі 357275 грн. 98 коп. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4416 грн. 46 коп.

07 липня 2026 року від представника позивача Лисенко А.О. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №359/9162/25 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.

28 липня 2026 року від представника відповідача Ярмака А.М. надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат у справі, згідно яких представник просив суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу у повному обсязі. Представник позивача зазначає, що у частині витрат у розмірі 25000 грн. відповідачем не дотримано вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки докази понесення цих витрат були подані після ухвалення рішення суду, тоді як вони мали бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови заявлення про це до закінчення дебатів. При цьому представником позивача не наведено та не обґрунтовано поважних причин неподання відповідних доказів у встановлений процесуальним законом строк, а також відсутні будь-які заяви з цього приводу, подані до закінчення судових дебатів. Крім того, заявлені витрати у розмірі 25 000 грн. не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності, оскільки обсяг виконаних адвокатом робіт є завищеним, частина процесуальних документів фактично дублює документи, підготовлені у інших аналогічних справах, а окремі дії не вимагали заявленого часу або не призвели до процесуального результату.

Сторони будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

У своїх запереченнях представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вказав, що витрати у розмірі 25 000 грн. не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності, оскільки обсяг виконаних адвокатом робіт є завищеним, а тому просив у задоволенні заяви відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно вимог ст. 89 ЦПК України з метою вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням суду від 12 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену договором № 101 від 07 травня 2021 року в розмірі 357275 грн. 98 коп. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4416 грн. 46 коп.

Судом при винесенні рішення від 12 червня 2026 року не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача ОСОБА_1

06 липня 2026 року від представника позивача Лисенко А.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Зважаючи на викладене, враховуючи що останній день подання заяви - 05 липня 2026 року припадає на неділю, строк представником позивача для подачі заяви дотримано.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах 1-3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2025 року між позивачем та адвокатом Лисенко А.О. укладено договір про надання правничої допомоги.

Встановлено, що згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору №б/н про надання правничої допомоги від 15 березня 2025 року: на виконання договору про надання правничої допомоги, адвокатом консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору (15 березня 2025 року); підготовка та подання позовної заяви про стягнення матеріальної допомоги сторонам та до суду (01 серпня 2025 року), підготовка та подання заяви про зменшення позовних вимог сторонам та суду (04 листопада 2025 року); підготовка та подання клопотання про участь у судовому засідання в режимі відео конференції сторонам та до суду (04 листопада 2025 року); підготовка та подання відповіді на відзив сторонам та до суду (06 листопада 2025 року); підготовка та подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції сторонам та до суду (28 січня 2026 рокук); участь в судовому засіданні в режимі відео конференції (03 квітня 2026 року); підготовка та подання учасникам справи та до суду заяви доручення доказів понесення витрат на правничу допомогу (06 липня 2026 року). У відповідності до пункту 4.1 вищевказаного договору про надання правничої допомоги розмір гонорару визначено у фіксованому розмірі 25 000,00 грн.

Згідно копії квитанції б/н від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Лисенко А.О. гонорар у розмірі 25 000 грн. 00 коп.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги саме у цій справі, її обсяг та вартість.

Доводи відповідача про те, що частина процесуальних документів фактично дублює документи, підготовлені у інших аналогічних справах, не спростовують факту надання ОСОБА_1 адвокатом Лисенко А.О. правничої допомоги саме у межах даної справи та не свідчать про відсутність підстав для відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі за №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі за №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.4 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №726/1142/22.

Встановлено, що до суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 359/9162/25, згідно яких представник просив відмовити у задоволенні заяви повністю.

Відповідно ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд встановив, що предмет спору в цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

З урахування наведеного, суд дійшов висновку, що сума 10000 грн.00 коп. витрат на надання професійної (правничої) допомоги в суді буде співмірною наданим позивачам послуг та відповідатиме складності даної справи.

Враховуючи складність справи, обсяг фактично наданої правничої допомоги, принципи розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 25 000 грн. 00 коп. до 10 000 грн. 00 коп.

Зважаючи на це, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті послуг адвоката Лисенком А.О. за надання правничої допомоги в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Зважаючи на викладене, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги.

Стягнути із Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 10 000 (десять тисяч ) гривень 00 (нуль) копійок.

Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий червоно заводським РВУМВС України в Харківській області 24 листопада 2000 року, код платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Відомості про відповідача : Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, ЄДРПОУ 19477064, місцезнаходження : 08324, Київська область, Бориспільський район, Гірська територіальна громада, Украерорух масив, буд. 1.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення суду виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.