Решение № 140640357, 14.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2182/26

2/296/2616/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (позивач) Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №83594 від 02.10.2019 в розмірі 23 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 02.10.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №83594, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2500 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

1.3. Первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 2500 грн., проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 23 000 грн., з яких: 2500 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1500 грн заборгованість за відсотками та 19 000 грн - заборгованість за пенею.

1.4. Зазначав, що 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №83594 від 02.10.2019. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 12.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/2182/26, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію: - - чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .? - чи була успішною транзакція, здійснена 02.10.2019, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 2500 грн.? Якщо так, то: чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? та чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

2.2. 20.04.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла довідка №20.1.0.0.0/7-260403/47946-БТ від 10.04.2026 на виконання ухвали суду від 12.03.2026.

2.3. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання.

2.4. Поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 , відповідно до витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вручено адресату 21 травня 2026 року.

2.5. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 22.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №83594, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 2 500 грн.

3.2. Відповідно до п.1.2 договору кредит надається загальним строком на 30 днів, тобто до 31.10.2019.

3.3. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу (п.1.3 договору).

3.4. Відповідно до п.2.1 договору сторони домовилися, що поверненн кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

3.5. Вказаний договір був підписаний особисто відповідачем одноразовим ідентифікатором KL9633.

3.6. Згідно із довідкою ТОВ «Займер» про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Займер», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 02.10.2019 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (KL9633).

3.7. Згідно з інформаційною довідкою №6241/05 від 15.05.2025, ТОВ «Платежі Онлайн» повідомило, що через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна трансакція 02.10.2019 на номер платіжної картки 473121хххххх4726 у сумі 2500 грн.

3.8. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 2500 грн підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260403/47946-БТ від 10.04.2026, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 хх-хххх-4726, на яку 02.10.2019 були зараховані грошові кошти у розмірі 2 500 грн.

3.9. 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №83594 від 02.10.2019.

3.10. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги від 11.03.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 11.03.2020 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №83594 від 02.10.2019 в сумі 23 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500 грн., заборгованість за відсотками 1500 грн та заборгованість за пенею 19 000 грн.

3.11. Відповідно до платіжної інструкції №17844 від 11.03.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 здійснило оплату на користь ТОВ «Займер».

3.12. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №83594 від 02.10.2019 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 23 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500 грн., заборгованість за відсотками 1500 грн та заборгованість за пенею 19 000 грн.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №83594, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 2 500 грн., строком на 30 днів, тобто до 31.10.2019 зі сплатою відсотків в розмірі 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.

5.2. Згідно з інформаційною довідкою №6241/05 від 15.05.2025, ТОВ «Платежі Онлайн» повідомило, що через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна трансакція 02.10.2019 на номер платіжної картки 473121хххххх у сумі 2500 грн.

5.3. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 2500 грн підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260403/47946-БТ від 10.04.2026, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 хх-хххх-4726, на яку 02.10.2019 були зараховані грошові кошти у розмірі 2 500 грн.

5.4. Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «Займер» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

5.5. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

5.6. Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

5.7. Надані позивачем лист ТОВ «Платежі Онлайн» №6241/05 від 15.05.2025 та лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260403/47946-БТ від 10.04.2026 містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_1 , визначену відповідачем в договорі №83594 від 02.10.2019, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 2500 грн.

5.8. Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказані листи є належними первинними документами, що підтверджують транзакцію про перерахування 2500 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 .

5.9. Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.10. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.12. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.13. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.14. 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №83594 від 02.10.2019.

3.15. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги від 11.03.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 11.03.2020 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №83594 від 02.10.2019 в сумі 23 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500 грн., заборгованість за відсотками 1500 грн та заборгованість за відсотками 19 000 грн.

5.16. Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

5.17. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

5.18. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №83594 від 02.10.2019 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 23 000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500 грн., заборгованість за відсотками 1500 грн та заборгованість за пенею 19 000 грн.

5.19. Відповідно до розрахунку заборгованості слідує, що на виконання умов договору відповідачем жодних платежів здійснено не було.

5.20. Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.21. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.22. Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору (30 днів) та за відсотковою ставкою погодженою сторонами 2% в день.

5.23. Таким чином позовні вимоги в частині тіла кредиту в розмірі 2500 грн та відсотків в сумі 1500 грн є обґрунтованими та доведеними.

5.24. Щодо стягнення заборгованості за пенею.

5.25. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

5.26. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

5.27. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

5.28. Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

5.29. Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафних санкцій, відтак позивачеві слід відмовити у стягненні пені в розмірі 19 000 грн за договором про надання фінансово кредиту №83594 від 02.10.2019.

5.30. Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 02.10.2019 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн., з яких: тіло кредиту 2500 грн та проценти 1500 грн., а в решті позову слід відмовити.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (17,39%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 462,99 грн за подання позовної заяви до суду.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, копію акту №687 наданих послуг від 13.02.2026, згідно якого загальна вартість послуг складає 8000 грн., копію детального опису наданих послуг від 13.02.2026, копію ордеру на надання правничої допомоги від 02.07.2025.

6.9. Однак суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23 000 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 1 391,20 грн (17,39% від 8000 грн), шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №83594 від 02.10.2019 у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, витрати зі сплати судового збору в розмірі 462 (чотириста шістдесят дві) гривні 99 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 391 (одна тисяча триста дев`яносто одна) гривня 20 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал»,

місцезнаходження за адресою:

79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх,

код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Олена РОЖКОВА