Решение № 140640015, 14.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4186/26

провадження № 2/0274/2893/26

Рішення

Іменем України

14.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М. розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ "Юніт капітал" Хлопкова М. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за договором кредитної лінії №00-10229155 від 25.02.2025 року в розмірі 10414,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.02.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10229155 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 04512.

Кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12814,80 грн., яка складається з наступного: 7200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

17.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, згідно умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10229155 від 25.02.2025 року.

Вказує, що позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 12814,80 грн., яка складається з наступного: 7200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 10414,80 грн.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб (а.с.41).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який було отримано ним 13.08.2026.

Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.02.2025 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10229155 (а.с.10-14).

Згідно умов вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1).

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6000,00 гривень. Тип кредиту кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - «20» лютого 2026.

Розрахунковий платіжний період за цим договором становить 25 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного розрахункового платіжного періоду, тобто: «22» березня 2025р., та кожного 25 дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії. Дата повернення кредиту, періодичні дати платежів та дата сплати комісії (якщо умовами договору передбачено сплату комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (а.с.15).

У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів та належної до оплати комісії/частини комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином (п.1.4).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).

Згідно п. 1.6. договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1200,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.00% (одна ціла).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії (за наявності) на дату укладання цього договору становить 3189,90%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою та з урахуванням комісії (за наявності) на дату укладання цього договору становить 27504,00 грн.

Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором: 04512.

25.02.2025 ОСОБА_1 ознайомився з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписав Паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором: 16624 (а.с.8 - 9).

Згідно довідки ТОВ «Макс Кредит» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №00-10229155 від 25.02.2025 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 04512, отриманий на номер +380988793683 (а.с.32).

На виконання умов кредитного договору, 25.02.2025 кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку НОМЕР_2 в сумі 6000,00 грн, що підтверджується повідомленням ТОВ "ПрофіГід" (а.с.33-36).

Згідно інформації наданої АТ "Ощадбанк", на виконання ухвали суду від 09.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 на яку 26.02.2025 зараховано кошти в сумі 6000,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція №1845120069807 від 26.02.2025.

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 17.10.2025 за договором №00-10229155 від 25.02.2025 року нараховано заборгованість у розмірі 12814,80 грн., яка складається з наступного: 7200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с.26).

17.10.2025 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10229155 від 25.02.2025 року (а.с.16-21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 року від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 12814,80 грн., яка складається з наступного: 7200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 22 - 23).

Згідно виписки з особового рахунку, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить - 12814,80 грн., яка складається з наступного: 7200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с.27).

Як зазначає позивач, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 10414,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з п.1 ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним грошового зобов`язання та спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 грн та відсотків за користування кредитом у розмірі 3214,80 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, суд ураховує, що відсотки за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування, є співмірним тілу кредиту у розмірі, не суперечить принципам розумності та добросовісності.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 1.6 договору кредитної лінії №00-10229155 від 25.02.2025, передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 20% від суми наданого кредиту, яка нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту, що становить 1200,00 грн.

Отже, пункт 1.6 укладеного між сторонами договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 20% від суми наданого кредиту є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин положення договору про сплату позичальником на користь Товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд задовільняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 9214,80 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6000,00 грн та заборгованості по відсотками за користування кредитом у розмірі 3214,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2026 між адвокатським об`єднанням «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02. Додатковою угодою № 25771395031 до вказаного договору від 21.01.2026 уточнено список осіб боржників, відносно яких адвокат має звернутись до суду із позовними заявами (а.с.28-30).

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2026 загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом за 6 годин склала 7000 грн (а.с.31).

Відповідач не надав заперечень проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у такому розмірі, клопотання щодо неспівмірності та розумності судових витрат до суду не подав.

Виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6193,50 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2356,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №00-10229155 від 25.02.2025 року в розмірі 9214,80 грн, яких: 6000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3214,80 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 2356,00 грн та 6193,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко